Главная arrow Содержимое основных разделов
 RSS Taxoport пїЅпїЅ Facebook Taxoport пїЅ Twitter Taxoport пїЅ VK 

Последние 20 ответов в таких темах форума:

Вход (кроме форума)






Забыли пароль?
Вы не зарегистрированы. Регистрация

Розділ 04. Податок на доходи фізичних осіб Версия для печати Отправить на e-mail
Розділ IV. Податок на доходи фізичних осіб

Стаття 1. Визначення термінів

1. Для цілей цього розділу терміни вживаються в такому значенні:

1.1) додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків прямо передбачених нормами цього розділу);

1.2) іпотечний житловий кредит – фінансовий кредит, що надається фізичній особі банківською чи іншою фінансовою установою відповідно до закону строком не менш як на п'ять повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) чи житлового будинку (його частини), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, в тому числі присадибної ділянки) у заставу;

1.3) пасивний дохід – дохід, отриманий у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхових виплат і відшкодувань, а також орендних (лізингових) платежів за договорами оренди;

1.4) пенсійний вклад – кошти, внесені на пенсійний депозитний рахунок, відкритий у банківській установі згідно з договором пенсійного вкладу відповідно до закону;

1.5) пенсійний внесок – кошти, внесені до недержавного пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок до банківської установи у межах недержавного пенсійного забезпечення чи сплачені до Накопичувального пенсійного фонду загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі – Накопичувального фонду) відповідно до закону. Для цілей оподаткування пенсійний внесок не є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування;

1.6) податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Кодексом;

1.7) податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати) доходу (у грошовій або не грошовій формах), зобов'язані визначати об’єкт оподаткування, нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність органам державної податкової служби відповідно до цього Кодексу, а також нести відповідальність за порушення норм цього Кодексу. На податкових агентів, визначених згідно із цим розділом, розповсюджуються вимоги статті 18 розділу І цього Кодексу;

1.8) працівник (найманий працівник) – фізична особа, яка безпосередньо власною працею в умовах найму виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

1.9) роботодавець – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю інших фізичних осіб на підставі укладених договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами;

1.10) самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що такі особи не є найманими працівниками в межах підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – діяльність, пов’язана з участю фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само, як у діяльності приватних нотаріусів, адвокатів, осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи фізичною особою – підприємцем та використовують найману працю не більш як однієї фізичної особи;

1.11) члени сім’ї (близькі родичі) фізичної особи – чоловік (дружина) фізичної особи та її діти, в тому числі усиновлені, батьки, дід (баба), рідні брати та сестри, онуки, утриманці, опікуни та піклувальники.

Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, в тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Стаття 2. Платники податку

2.1. Платниками податку є:

резидент – фізична особа, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

нерезидент – фізична особа, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

2.2. Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

2.3. У разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів та/або активів такого платника податку, наявних на час відкриття спадщини з урахуванням обмежень, установлених законом.

2.4. Якщо фізична особа – платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

Якщо платник податку помирає, визнається судом померлим чи безвісно відсутнім або втрачає статус резидента (за відсутності податкових зобов’язань як нерезидента згідно з цим Кодексом), останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента.

Стаття 3. Об'єкт оподаткування

3.1. Об’єктом оподаткування резидента є:

3.1.1) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

3.1.2) доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх виплати;

3.1.3) іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

3.2. Об’єктом оподаткування нерезидента є:

3.2.1) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

3.2.2) доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх виплати.

3.3. Під час нарахування доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), вони перераховуються у гривнях за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент отримання таких доходів.

3.4. Під час надання доходів у будь-яких негрошових формах об’єктом оподаткування є вартість такого наданого доходу, розрахована за звичайними цінами (правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом), помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 – Сп),

де К – коефіцієнт;

Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

3.5. Під час нарахування доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування (оподатковуваний дохід) визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника.

Для цілей цього розділу під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Стаття 4. Загальний оподатковуваний дохід

4.1. Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі – оподатковуваний дохід).

4.1.1. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

4.1.2. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця, обчислених з урахуванням вимог пункту 3.5 статті 3 цього розділу.

4.1.3. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів та іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.

4.2. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

4.2.1) доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

4.2.2) суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

4.2.3) доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об’єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі – роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

4.2.4) частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 12 - 13 цього розділу;

4.2.5) дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 10.1 статті 10 цього розділу;

4.2.6) оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом державної податкової служби згідно із цим Кодексом;

4.2.7) сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом І цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації

Суб’єкти господарювання, у тому числі банки та небанківські фінансові установи, повинні повідомляти органам державної податкової служби про суми списання з фізичної особи заборгованості, строк позовної давності якої минув, у порядку та в строки, встановлені законом для податкового розрахунку. У разі невиконання зазначеної вимоги суб’єкти господарювання набувають статусу податкового агента;

4.2.8) дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів, виграшів, призів;

4.2.9) інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 5.1.2 і 5.1.18 статті 5 цього розділу;

4.2.10) дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом;

4.2.11) сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 10.9 статті 10 цього розділу;

4.2.12) кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, які підтверджені обвинувальним вироком суду незалежно від призначеної ним міри покарання;

4.2.13) доходи, які становлять позитивну різницю між сумою внесених фізичною особою коштів до фонду фінансування будівництва та сумою коштів, отриманих такою особою від інших осіб у разі відступлення права вимоги таким іншим особам, у тому числі якщо таке відступлення здійснено на підставі договору купівлі-продажу, або виплачених цій особі з такого фонду, в разі її відмови від участі у цьому фонді, за винятком випадків, коли отримані з фонду фінансування будівництва кошти фізична особа одночасно передала в управління тому ж управителю в той же або інший фонд фінансування будівництва;

4.2.14) дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров’ю;

б) процентів, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання у розмірі, встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено цивільно-правовим договором;

в) пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування;

г) суми втрат, заподіяних платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, які відшкодовуються державою у порядку, встановленому законом.

Дія цього пункту не поширюється на оподаткування сум страхових виплат, страхових відшкодувань і викупних сум за договорами страхування;

4.2.15) сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя (у тому числі за договорами страхування довічних пенсій) та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, договорами довірчого управління, укладеними з учасниками фондів банківського управління, у випадках та розмірах, визначених підпунктом 10.8.2 пункту 10.8 статті 10 цього розділу;

4.2.16) сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), пенсійних вкладів, сплачена будь-якою особою-резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою-резидентом, яка визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;

б) одним з членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку;

в) роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, але не вище, ніж сума, визначена в абзаці першому підпункту 9.4.1 пункту 9.4. статті 9 цього розділу, в розрахунку за місяць за сукупністю всіх таких внесків;

4.2.17) частина перевищення суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, які виплачуються платнику податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, понад законодавчо встановлений станом на 1 січня звітного податкового року максимальний розмір заробітної плати, з якого сплачуються страхові внески;

4.2.18) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (за винятками, передбаченими у статті 5 цього розділу), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового (колективного) договору (контракту) або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у цьому Кодексі для оподаткування прибутку підприємств;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" маються на увазі послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги;

д) суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (послуг).

Якщо додаткові блага надаються у негрошових формах, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4. статті 3 цього розділу;

4.2.19) дохід заставодавця, визначений та оподатковуваний згідно із пунктом 10.12 статті 10 цього розділу;

4.2.20) сума витрат фізичної особи, визначена за непрямими методами оподаткування, що перевищує суму задекларованих доходів;

4.2.21) інші доходи, крім зазначених у статті 5 цього розділу.

Стаття 5. Доходи, які не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу

5.1. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

5.1.1) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом, у тому числі (але не виключно):

а) сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (безвісно пропали) або померли під час виконання службових обов'язків;

б) сума державних премій України або державних стипендій України, призначених законом, постановами Верховної Ради України або указами Президента України, а також вартість державних нагород чи винагород від імені України, крім тих, що виплачуються коштами чи іншим майном, сума Нобелівської чи Абелівської премій;

в) сума допомоги, яка виплачується (надається) жертвам нацистських переслідувань або їх спадкоємцям з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також особам, які мають звання "Праведник Миру";

г) сума допомоги, яка виплачується (надається) особам, визнаним репресованими та/або реабілітованими згідно із законом, або їх спадкоємцям, з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

ґ) сума (частина суми) пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, які виплачуються платнику податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом та яка не перевищує законодавчо встановлений на 1 січня звітного податкового року максимальний розмір заробітної плати, з якого сплачуються страхові внески, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії та довічне грошове утримання не оподатковуються чи оподатковуються в країні їх виплати;

е) сума грошової компенсації за витрату часу, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України, яку отримують фізичні особи за ведення записів та подання відомостей відповідно до програм державних вибіркових обстежень, що проводяться органами державної статистики.

є) сума грошової компенсації, що виплачується військовослужбовцям за належне їм для отримання жиле приміщення

Винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату заробітної плати та виплату, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності;

5.1.2) сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державній лотереї;

5.1.3) сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, заподіяної йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом;

5.1.4) сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням пункту 10.7 статті 10 цього розділу:

а) професійними та творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом;

б) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону;

в) іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, статус яких визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам;

г) з Державного бюджету України дійсним членам (академікам) та членам-кореспондентам Національної академії наук України, Української академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України та Академії мистецтв України як щомісячна довічна плата за звання дійсного члена та члена-кореспондента;

ґ) сума, яка щороку виплачується переможцям Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика;

5.1.5) сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж внески на державне пенсійне страхування, або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

5.1.6) сума внесків на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його роботодавця у розмірах, визначених законом;

5.1.7) сума страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкові страхові внески до недержавного пенсійного фонду;

5.1.8) сума коштів, що належать платнику податку, які відповідно до закону перераховуються з Накопичувального фонду до недержавного пенсійного фонду чи страхової організації, з недержавного пенсійного фонду до іншого недержавного пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок банку;

5.1.9) вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надається роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у відносинах трудового найму. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Норми забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою, мийними та знешкоджувальними засобами розробляються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Порядки видачі спеціального (форменого) одягу та взуття, його переліки та граничні строки використання затверджуються Кабінетом Міністрів України. Якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, не повертає йому такі одяг, взуття, засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не минув, то під час остаточного розрахунку первісна вартість такого майна включається до додаткових благ, наданих платнику податку;

5.1.10) сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою;

5.1.11) кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із статтею 10 цього розділу;

5.1.12) вартість товарів, які надходять платнику податку як гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості товарів, надана платнику податку в разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ніж ціна придбання таких товарів;

5.1.13) кошти або вартість майна (немайнових активів), які надходять платнику податку за рішенням суду в результаті поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України;

5.1.14) аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із Сімейним кодексом України, за винятком виплати аліментів нерезидентом незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

5.1.15) кошти або майно (майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг), отримані платниками податку як дарунок з урахуванням положень цього розділу;

5.1.16) кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчужених державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у негрошовій формі;

5.1.17) сума надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків з бюджетів або державних цільових страхових фондів згідно із законом, а також бюджетного відшкодування під час застосування права на податкову знижку, що повертається платнику податку;

5.1.18) дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою – резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів;

5.1.19) кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів його роботодавця, за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування;

5.1.20) вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, у тому числі компенсації вартості такого вугілля та вугільних брикетів:

працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств;

пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше ніж 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше ніж 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше ніж 15 років - для жінок;

інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками "Шахтарська слава" або "Шахтарська доблесть" І, ІІ, ІІІ ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності;

сім'ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, що отримують пенсії у зв’язку із втратою годувальника.

Сума грошової компенсації вартості такого вугілля оподатковується під час її нарахування (виплати) та за її рахунок у загальному порядку.

Порядок виконання цього підпункту визначається Кабінетом Міністрів України;

5.1.21) сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абзаці першому підпункту 9.4.1 пункту 9.4 статті 9 цього розділу на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов’язання відпрацювати у такого роботодавця після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки.

Якщо працівник за власним бажанням припиняє трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку;

5.1.22) кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку:

а) будь-якою фізичною особою, благодійною організацією, Пенсійним фондом України або професійною спілкою;

б) роботодавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної в абзаці першому підпункту 9.4.1 пункту 9.4 статті 9 цього розділу. Сума перевищення за її наявності остаточно оподатковується під час її нарахування (виплати, надання);

5.1.23) вартість одягу, взуття, а також сума грошової допомоги, що надаються дітям-сиротам чи дітям, позбавленим батьківського піклування (у тому числі випускникам професійно-технічних навчальних закладів і вищих навчальних закладів I - IV рівня акредитації), у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України;

5.1.24) доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без сплати податку.

Форма довідки, строк дії, порядок її видачі розробляються і затверджуються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

5.1.25) сума, отримана платником податку за здану (продану) ним вторинну сировину та побутові відходи, за винятком брухту чорних, дорогоцінних або кольорових металів.

Під час виплати доходів за зданий платником податку брухт чорних, дорогоцінних або кольорових металів особа, що його закуповує, вважається податковим агентом та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати за ставкою, встановленою цим розділом.

Порядок виконання цього підпункту визначається Кабінетом Міністрів України;

5.1.26) сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище ніж сума, визначена в абзаці першому підпункту 9.4.1 пункту 9.4 статті 9 цього розділу. Сума перевищення за її наявності підлягає оподаткуванню під час її нарахування (виплати) за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього розділу;

5.1.27) сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, у разі виконання таких умов:

а) під час страхування життя або здоров'я платника податку факт заподіяння шкоди страхувальнику має бути належним чином підтверджений. Якщо страхувальник помирає, сума страхової виплати, яка належить вигодонабувачам або спадкоємцям, оподатковується за правилами, встановленими для оподаткування спадщини (вигодонабувач прирівнюється до спадкоємця) ;

б) під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій);

в) під час страхування цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не може перевищувати розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару), яка визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати.

Звільнення від оподаткування сум страхового відшкодування, не розповсюджується на фізичних осіб - підприємців, які оподатковуються відповідно до статті 17 цього розділу, та отримують такі суми за договорами страхування майна таких осіб чи цивільної відповідальності, пов’язаною з експлуатацією належних ним транспортних засобів, якщо таке майно чи транспортні засоби використовуються при веденні ними господарської діяльності. Зазначені суми страхового відшкодування включаються до оподатковуваного доходу;

5.1.28) сума страхової виплати, страхового відшкодування, викупна сума або їх частина, чи пенсійна виплата, отримана платником податку за договором довгострокового страхування життя, у тому числі страхування довічних пенсій, сума пенсійної виплати із системи недержавного пенсійного забезпечення, сума виплати за договором пенсійного вкладу, договором довірчого управління, укладеним з учасником фонду банківського управління, визначених підпунктом 10.8.3 пункту 10.8 статті 10 цього розділу.

Порядок застосування підпунктів 5.1.27 та 5.1.28 визначається центральним органом виконавчої влади, який здійснює контроль за небанківськими фінансовими установами відповідно до закону;

5.1.29) основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається йому, а також основна сума кредиту, що отримується платником податку (потягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, наданого у позику, забезпеченого заставою, на визначений строк та під процент;

5.1.30) сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень, поміщених в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у такі державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 – 1994 років;

5.1.31) основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку;

5.1.32) прибуток від операцій з майном або інвестиційними активами, який не підлягає оподаткуванню згідно з відповідними положеннями цього розділу;

5.1.33) сума, отримана платником податку за здавання ним крові, грудного жіночого молока, інших видів донорства, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою;

5.1.34) вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або із знижкою відповідно до закону.

Якщо платник податку з числа державних службовців та прирівняних до них осіб має право на отримання одноразової грошової компенсації витрат для створення належних житлових умов відповідно до законодавства, сума такої компенсації оподатковується як додаткове благо під час її нарахування (виплати) за її рахунок;

5.1.35) вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку – члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

5.1.36) дохід самозайнятої особи, що обрала спрощену систему оподаткування відповідно до цього Кодексу;

5.1.37) сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом;

5.1.8 вартість орденів, медалей, знаків, кубків, дипломів, грамот та квітів, якими відзначаються працівники, інші категорії громадян та/або переможці змагань, конкурсів, а також цінних дарунків таким особам, якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі;

Стаття 6. Податкова знижка

6.1. Право платника податку на податкову знижку

6.1.1. Платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

6.1.2. Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

6.2. Документальне підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки

6.2.1. До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

6.2.2. Оригінали зазначених у підпункті 6.2.1 цього пункту документів не надсилаються органу державної податкової служби, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення органом державної податкової служби податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

6.3. Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки

Платник податку має право включити до податкової знижки, яка вираховується з оподаткованого доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 3.5 статті 3 цього розділу, такі фактично здійснені витрати:

6.3.1) частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 15 цього розділу;

6.3.2) суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що не перевищує 4 відсотки суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

6.3.3) суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Така сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому підпункту 9.4.1 пункту 9.4 статті 9 цього розділу, в розрахунку на кожну особу, що навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;

6.3.4) суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів обов’язкового медичного страхування, крім:

а) косметичного лікування або косметичної хірургії, включаючи косметичне протезування, не пов’язані з медичними показаннями, водолікування та геліотерапії, не пов’язаних з лікуванням хронічних захворювань;

б) протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики;

в) абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування);

г) операцій із зміни статі;

ґ) лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування);

д) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

е) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

6.3.5) суму витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок чи за їх сукупністю – суму, визначену в абзаці першому підпункту 9.4.1 пункту 9.4 статті 9 цього розділу;

б) при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом або на банківський пенсійний депозитний рахунок на користь такого члена сім'ї чи за їх сукупністю – 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому підпункту 9.4.1 пункту 9.4 статті 9 цього розділу, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї;

6.3.6) суму витрат платника податку на:

оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, до народження першої дитини у сім’ї;

оплату вартості державних послуг пов'язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита.

6.4. Обмеження права на нарахування податкової знижки

6.4.1. Податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку.

6.4.2. Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата з урахуванням положень пункту 3.5 статті 3 цього розділу.

6.4.3. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

6.5. Центральний орган державної податкової служби видає інструкцію з питань застосування норм цієї статті та провадить безоплатні роз'яснення порядку документального підтвердження прав на податковий кредит та подання податкової декларації, у тому числі шляхом проведення відповідних навчань, семінарів тощо, забезпечує безоплатне надання бланків декларацій з цього податку, інших розрахунків, передбачених цим Законом, податковими органами за першим запитом платника цього податку.

Стаття 7 . Ставки податку

7.1. Ставка податку становить 15 відсотків об'єкта оподаткування (крім випадків, визначених у пунктах 7.2 – 7.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у вигляді заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з відносинами трудового найму.

7.2. Ставка податку становить 5 відсотків об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий);

процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці;

інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;

дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю відповідно до закону;

дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;

дохід, який виплачується фондом фінансування будівництва;

дохід учасника фонду банківського управління;

в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього розділу.

7.3. Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державній лотереї у грошовому вираженні) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь нерезидентів – фізичних осіб, за винятком доходів, визначених в абзаці другому підпункту 10.10.3 пункту 10.10 статті 10 цього розділу.

7.4. Ставка податку становить 10 відсотків від об'єкта оподаткування у вигляді заробітної плати, визначеного згідно із пунктом 3.5 статті 3 цього розділу, шахтарів-працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

7.5. Ставка податку становить 20 відсотків з суми перевищення об’єкта оподаткування:

у вигляді заробітної плати, сум винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку у звітному місяці відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, а також дивідендів та роялті, понад місячний максимальний розмір заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески до соціальних фондів, встановлений на 1 січня звітного податкового року;

визначеного у пункті 7.2 цієї статті, сукупно за рік у сумі понад місячний максимальний розмір заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески до соціальних фондів, встановлений на 1 січня звітного податкового року. 7.5. Ставка податку становить 20 відсотків з суми перевищення об’єкта оподаткування.

7.6. Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього розділу.

Стаття 8. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету

8.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом

8.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 7 цього розділу.

8.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банківські установи не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, в яких податок, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету менше 5 відсотків суми заявленого у платіжному документі доходу.. В разі прийняття банківською установою платіжних документів на виплату доходу без сплати (перерахування) податку така установа сплачує штраф у розмірі, що дорівнює сумі виплаченого доходу. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який утримується з такого доходу, має бути сплачений (перерахований) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного звітного (податкового) періоду.

8.1.3. Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не оподатковуються під час їх нарахування чи виплати, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

8.1.4. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такої виплати.

Для цілей цього розділу та статті 21 розділу ІІ цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку визначені цим пунктом.

8.2. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку особою, яка не є податковим агентом, та іноземних доходів

8.2.1. Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року.

8.2.2. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка перебуває на обліку в органах державної податкової служби як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.

8.3. Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (в тому числі роботодавцем).

8.4. Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету

8.4.1. Податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

8.4.2. Такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі – відокремлений підрозділ).

У разі прийняття рішення про створення відокремленого підрозділу юридична особа повідомляє про це органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням таких новостворених підрозділів у встановленому порядку.

8.4.3. Суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі, коли відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

8.4.4. Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільні рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Територіальні управління Державного казначейства України в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними статтею 65 Бюджетного кодексу України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.

8.4.5. Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:

а) у разі коли така фізична особа є податковим агентом, – за місцем реєстрації в органах державної податкової служби;

б) в інших випадках – за її податковою адресою.

8.4.6. Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює орган державної податкової служби за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

8.4.7. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

8.4.8. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом.

8.5. Сума податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, отриманих військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовується виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Стаття 9. Податкові соціальні пільги

9.1. Перелік податкових соціальних пільг

З урахуванням норм абзацу першого підпункту 9.4.1 пункту 9.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

9.1.1) у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку;

9.1.2) у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 9.1.1 цього пункту, – для такого платника податку, який:

а) є одинокою матір'ю (батьком) або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) утримує троє чи більше дітей віком до 18 років – у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

ґ) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

д) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

е) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

9.1.3) у розмірі, що дорівнює 200 відсотків суми пільги, визначеної підпунктом 9.1.1 цього пункту – для такого платника податку, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

9.2. Вибір місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги

9.2.1. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

9.2.2. Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі – заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним органом державної податкової служби.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або не застосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

9.2.3. Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:

доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;

заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;

доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у підпункті 9.2.2 цього пункту, але з наданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.

9.2.4. Якщо платник податку порушує норми цього пункту, внаслідок чого, зокрема, податкова соціальна пільга застосовується також під час отримання інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів, такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення, на підставі чого кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, – за рахунок наступних виплат. Якщо сума недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то такі суми включаються до річної податкової декларації такого платника податку. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.

Центральний орган державної податкової служби встановлює також порядок інформування роботодавців платника податку про наявність порушень ним норм підпункту 9.2.1 цього пункту, виявлених на підставі даних податкової звітності чи документальних перевірок, а також порядок інформування роботодавця про позбавлення платника податку або про відновлення його права на податкову соціальну пільгу.

9.2.5. У разі коли платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у пункті 9.1 цієї статті, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених підпунктом 9.4.1 пункту 9.4 цієї статті.

9.3. Вибір розміру податкової соціальної пільги та строк її дії

9.3.1. Платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 цієї статті, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги за формою, визначеною центральним органом державної податкової служби, до якої додає відповідні підтвердні документи.

9.3.2. Податкова соціальна пільга, передбачена підпунктами "а" – "в" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 цієї статті, надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а у разі її смерті до досягнення зазначеного віку – до кінця року, на який припадає смерть. Право на отримання такої податкової соціальної пільги втрачається у разі позбавлення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає дитину на державне утримання, у тому числі у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, чи береться плата за таке утримання, чи ні, а також якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утримання, починаючи з податкового місяця, в якому відбулася така подія.

Надання податкової соціальної пільги, передбаченої підпунктом "ґ" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 цієї статті, зупиняється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому платник податку втрачає статус, визначений у цьому підпункті.

9.3.3. Податкова соціальна пільга надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помер або оголошується судом померлим чи визнається судом безвісно відсутнім, або втрачає статус резидента.

9.4. Перерахунок та обмеження податкової соціальної пільги

9.4.1. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами "а" – "в" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

9.4.2. Роботодавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:

а) за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року ;

б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених підпунктом 9.2.3 пункту 9.2. цієї статті;

в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

9.4.3. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.9.4.4. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, сільські та селищні ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо податку на доходи фізичних осіб, його часткове зменшення для окремих фізичних осіб в залежності від їх загального річного оподатковуваного доходу.

 

Стаття 10. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів

10.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм)

10.1.1. Податковим агентом платника податку – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

10.1.2. Податковим агентом платника податку – орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об’єктів нерухомості, інших ніж зазначені в підпункті 10.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

10.1.3. Нерухомість, що належить фізичній особі – нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу – підприємця або юридичну особу – резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

10.1.4. Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку – орендодавець.

При цьому:

а) такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені законом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме, протягом 40 календарних днів після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу; суми отриманого доходу сплаченого податку та остаточного податкового зобов’язання відображаються у річній податковій декларації;

б) у разі вчинення нотаріально дії щодо посвідчення договору оренди об’єктів нерухомості нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір органу державної податкової служби за податковою адресою платника податку – орендодавця за формою та у спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. У разі порушення такої форми чи способу нотаріус несе встановлену законом відповідальність за порушення порядку чи строків надання податкової звітності.

10.1.5. Доходи, зазначені у цьому пункті, не є доходами від провадження господарської діяльності, тому остаточне оподаткування здійснюється під час їх виплати за їх рахунок.

10.1.6. Суб’єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, пов'язану з наданням послуг з оренди нерухомості (ріелтори), зобов'язані надіслати інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації в строки передбачені для подання податкового розрахунку, за формою встановленою центральним органом державної податкової служби.

У разі порушення такої форми чи способу її надання ріелтор несе відповідальність, встановлену законом за порушення порядку чи строків надання податкової звітності.

10.2. Оподаткування інвестиційного прибутку

10.2.1. Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

10.2.2. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпункту 10.2.4 цього пункту.

Податковий агент - торгівець цінними паперами та деривативами чи банк з метою визначення об’єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує згідно із договором документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.

Запровадження обов’язку податкового агента для торгівця цінними паперами чи банку не звільняє платника податку від обов’язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового ) року як на території України, так і за її межами.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

10.2.3. Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

10.2.4. Якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав), а також протягом наступних 30 календарних днів після такого продажу платник податку придбає пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав), то:

а) інвестиційний збиток, що виник внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами;

б) вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ніж ціна проданого пакета.

10.2.5. Якщо платник податку протягом звітного (податкового) року продає інвестиційний актив за договором, який обумовлює право на його зворотний викуп у наступному році, чи придбає опціон на такий викуп, інвестиційний збиток, який виникає внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Якщо платник податку, який продає інвестиційний актив протягом звітного податкового року, внаслідок чого виникає інвестиційний збиток, придбає такий інвестиційний актив або ідентичний йому пакет у наступному звітному (податковому) році, то для цілей оподаткування вартість такого придбаного пакета визначається на рівні ціни проданого пакета, відповідно збільшеної або зменшеної на різницю між цінами придбання цих двох пакетів.

Якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) пов'язаним з ним особам, інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Якщо платник податку дарує інвестиційний актив або передає його у спадщину, інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого дарування або передання у спадщину, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

10.2.6. До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами визначається платником податків окремо від операцій з банківськими металами. При цьому, платник податку визначає інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами, що обертаються на організованому ринку цінних паперів, окремо від інвестиційного прибутку за операціями з цінними паперами, що не обертаються на такому ринку.

В цілях цього пункту цінні папери визнаються такими, що обертаються на організованому ринку цінних паперів при одночасному дотриманні наступних умов:

а) якщо вони допущені до обігу хоча б одним організатором торгівлі, що має на це право відповідно до національного законодавства;

б) якщо інформація про їх ціни (котирування) публікується в засобах масової інформації (зокрема електронних) або може бути надана організатором торгівлі або уповноваженою ним особою будь-якій зацікавленій особі протягом трьох років після дати здійснення операцій з такими цінними паперами;

в) якщо щодо них розраховується ринкове котирування, коли це передбачено відповідним національним законодавством.

В цілях цього пункту під національним законодавством розуміється законодавство тієї держави, на території якої здійснюється обіг цінних паперів (укладення цивільно-правових угод, що тягне за собою перехід права власності на цінні папери, у тому числі і поза діяльністю професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі)).

10.2.7. Для цілей цього пункту:

а) під терміном "інвестиційний актив" мається на увазі пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку незалежно від місця їх подальшого продажу;

б) під терміном "пакет цінних паперів" мається на увазі окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів;

в) під терміном "ідентичний цінний папір" мається на увазі цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

10.2.8. Не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу:

а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому підпункту 9.4.1 пункту 9.4. статті 9 цього розділу.

б) дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктами 5.1.2 та 5.1.30 пункту 5.1 статті 5 цього розділу.

У випадках, зазначених у підпунктах "а" і "б" цього пункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

10.2.9. Платник податку, який проводить операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торгівця цінними паперами, має право укласти договір з таким торгівцем про виконання ним функцій податкового агента. Порядок застосування цього підпункту визначається центральним органом державної податкової служби.

10.2.10. Дія цього пункту не поширюється на придбання або продаж (погашення) платником податку цінних паперів у вигляді ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю векселів.

10.3. Оподаткування роялті

10.3.1. Роялті оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього розділу.

10.3.2. Резиденти можуть нараховувати роялті лише у зв'язку з використанням платником податку права на інтелектуальну (промислову) власність, зареєстрованого відповідно до закону.

10.4. Оподаткування процентів

10.4.1. Податковим агентом платника податку під час нарахування (сплати) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього розділу, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду та за ставками, визначеними у пунктах 7.2 та 7.5 статті 7 цього Закону.

Податковий агент здійснює перерахунок податку, нарахованого протягом року платнику податку:

а) за наслідками кожного звітного податкового року;

б) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку при поверненні коштів за вкладами.

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується податковим агентом за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу – за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, якому повертається сума вкладу, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати може бути погашена за згодою платника податку за рахунок суми вкладу або включена до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

10.4.2. Податковий агент, який нараховує проценти, подає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені цим розділом для такого податку.

Форма зазначеного податкового розрахунку встановлюється у порядку, визначеному цим Кодексом, та:

для банків – узгоджується з Національним банком України;

для небанківських фінансових установ – з відповідним державним органом, уповноваженим здійснювати контроль та нагляд за такими небанківськими фінансовими установами відповідно до закону.

10.4.3. Оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) на користь фізичних осіб з будь-яких інших підстав, ніж тих, що зазначені у підпункті 10.4.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Кодексом, для доходів, що остаточно оподатковуються під час їх виплати за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього розділу.

10.4.4. Платники податку, які отримують доходи у вигляді процентів за двома і більше будь-якими рахунками (вкладами), зобов’язані подавати за підсумками року річну податкову декларацію.

10.5. Оподаткування дивідендів

10.5.1. Податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати) на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 5.1.19 пункту 5.1 статті 5 цього розділу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням – інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

10.5.2. Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

10.5.3. Дивіденди, нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав – резидентом, що є юридичною особою оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього розділу.

10.5.4. Доходи, зазначені у цьому пункті, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.

10.6. Оподаткування виграшів та призів

10.6.1. Податковим агентом платника податку під час нарахування (надання) на його користь доходу у вигляді призів, виграшів у лотерею (крім державних лотерей), інших розіграшів або виграшів в азартних іграх, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

Під час нарахування (виплати) доходів у вигляді виграшів:

у лотерею (крім державних лотерей) або в інших розіграшах, які передбачають попереднє придбання платником податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, не беруться до уваги витрати платника податку у зв'язку з отриманням такого доходу;

в азартних іграх у казино, інших гральних місцях чи домах (далі - гральний заклад), за винятком гри в тоталізатор, враховуються витрати платника податку у зв'язку з отриманням такого доходу протягом робочого дня (зміни);

в азартних іграх в тоталізатор враховуються витрати платника податку у зв'язку з отриманням такого доходу протягом періоду з початку прийняття ставки до завершення розіграшу.

Доходи, зазначені у цій частині, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.

Порядок податкового обліку доходів та витрат платників податків - гравців у гральних закладах встановлюється центральним органом державної податкової служби.

10.7. Оподаткування благодійної допомоги

10.7.1. Не оподатковується та не включається до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку благодійна, у тому числі гуманітарна допомога (далі – благодійна допомога), яка надходить на його користь у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги) та відповідає вимогам, визначеним цією частиною.

Для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову.

Цільовою є благодійна допомога, що надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

10.7.2. Не включається до оподатковуваного доходу цільова або нецільова благодійна допомога, що надходить платнику податку, який постраждав внаслідок:

а) екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених згідно з Конституцією України зонами надзвичайної екологічної ситуації, – у граничних сумах, визначених Кабінетом Міністрів України;

б) стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, які завдали шкоди або створюють загрозу здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу, викликали або можуть викликати людські жертви чи втрату власності громадян, у зв'язку з якими рішення про залучення (надання) благодійної допомоги було прийнято відповідно Кабінетом Міністрів України або органом місцевого самоврядування, у граничних сумах, визначених Кабінетом Міністрів України, або органом місцевого самоврядування відповідно.

Благодійна допомога, що надається на зазначені цілі, повинна розподілятися через державний чи місцевий бюджет або через банківські рахунки існуючої мережі благодійних організацій, Товариства Червоного Хреста України.

10.7.3. Не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 9.4.1 пункту 9.4 статті 9 цього розділу, встановленого на 1 січня такого року.

Благодійник – юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності.

У разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника – фізичної чи юридичної особи платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим підпункту 9.4.1 пункту 9.4 статті 9 цього розділу;

10.7.4. Не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами – юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості):

а) закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями), водолікування та геліотерапію, не пов'язані з хронічними захворюваннями, лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни, аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування), операції з переміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування), лікування тютюнової чи алкогольної залежності; придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

б) будинку маляти, будинку дитини, будинку-інтернату, школі-інтернату (у тому числі спеціальній, санаторній або для сиріт), дитячому будинку сімейного типу, школі соціальної реабілітації, притулку для неповнолітніх; приймальнику-розподільнику системи Міністерства внутрішніх справ України для розподілу благодійної допомоги між особами, що не досягли 18-річного віку та перебувають у цих закладах;

в) державному або комунальному закладу чи благодійній організації, у тому числі Товариству Червоного Хреста України, що надають послуги особам, які не мають житла, з харчування та облаштування на нічліг;

г) пенітенціарному закладу для поліпшення умов утримання, харчування чи медичного обслуговування осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах чи місцях позбавлення волі, або безпосередньо таким особам;

ґ) будинку для престарілих чи інвалідів для поліпшення умов їх утримання, харчування, медичного обслуговування, соціальної реабілітації;

д) платнику податку, який провадить наукове дослідження або розроблення, для відшкодування вартості обладнання, матеріалів, інших витрат (крім виплат заробітної плати, додаткових благ, інших витрат для особистих потреб) за умови, якщо результати таких досліджень чи розроблень оприлюднюються та не можуть бути предметом патентування чи інших обмежень у оприлюдненні чи безоплатному поширенні об'єктів права інтелектуальної (промислової) власності, отриманих у результаті таких досліджень або розроблень, а також якщо отримання такої допомоги не буде передумовою для виникнення будь-яких договірних зобов'язань між благодійником або третьою особою та набувачем благодійної допомоги у майбутньому, крім обов'язків з цільового використання такої благодійної допомоги;

е) аматорській спортивній організації, клубу для компенсації витрат з придбання або оренди спортивного знаряддя та інвентарю, користування спортивними майданчиками, приміщеннями чи спорудами для проведення тренувань, забезпечення участі спортсмена-аматора у спортивних змаганнях, придбання спортивної форми та харчування під час таких змагань.

Під терміном "аматорська спортивна організація, клуб" мається на увазі громадська організація, діяльність якої не спрямована на отримання доходу; під терміном "спортсмен-аматор" мається на увазі особа, чия спортивна діяльність не спрямована на отримання доходу, за винятком отримання нагород чи винагород від імені держави, органів місцевого самоврядування або громадських організацій як України, так і інших держав у вигляді медалей, грамот, пам'ятних призів у негрошовій формі, а також як сума відшкодування витрат, пов'язаних з відрядженням такого спортсмена-аматора у місце проведення змагання, у межах встановлених законом норм для відрядження найманого працівника.

До запровадження системи загальнообов'язкового медичного страхування норми підпункту "а" підпункту 10.7.4 цього пункту поширюються на загальну суму (вартість) благодійної допомоги, отриманої набувачем на такі цілі (з урахуванням зазначених у цьому пункті обмежень).

10.7.5. Забороняється надавати благодійну допомогу органам державної влади та органам місцевого самоврядування або створеним ними благодійним фондам чи іншим неприбутковим організаціям або за їх дорученням – третім особам, якщо надання такої благодійної допомоги є попередньою або наступною умовою видачі платнику податку будь-якого дозволу, ліцензії, узгодження, надання державної послуги чи прийняття іншого рішення на його користь або прискорення такої видачі, надання, прийняття (спрощення процедури).

Дії посадових (службових) осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування з висування таких умов вважаються діями з вимагання коштів або майна у розмірі благодійної чи спонсорської допомоги.

10.8. Оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій), недержавного пенсійного забезпечення та пенсійних вкладів

10.8.1. Податковим агентом платника податку – отримувача виплати, довічної пенсії чи викупної суми є страховик-резидент, який нараховує страхову виплату чи викупну суму за договором недержавного пенсійного забезпечення або довгострокового страхування життя.

Податковим агентом платника податку – вкладника за договором пенсійного вкладу, договором довірчого управління, учасника фонду банківського управління, учасника недержавних пенсійних фондів є адміністратор недержавних пенсійних фондів, який нараховує виплату за договором пенсійного вкладу, рахунком учасника фонду банківського управління та за договором з недержавним пенсійним фондом.

Податковим агентом платника податку – одержувача одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду або недержавного пенсійного фонду є адміністратор такого фонду.

10.8.2. Податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього розділу, з:

а) 60 відсотків суми:

одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору;

одноразової страхової виплати за договором страхування довічних пенсій, за винятком одноразової виплати, передбаченої у підпункті "в" підпункту 10.8.3 цього пункту;

виплати пенсії на визначений строк, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, визначені законодавством;

регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя, пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, пенсійних та цільових виплат учасника фонду банківського управління, виплат довічної пенсії (довічні ануїтети), крім випадків, зазначених у підпункті "а" підпункту 10.8.3 цього пункту;

б) викупної суми у разі дострокового розірвання страхувальником договору довгострокового страхування життя;

в) суми коштів, з якої не було утримано (сплачено) податок та яка виплачується вкладнику з його пенсійного вкладу або рахунку учасника фонду банківського управління у зв'язку з достроковим розірванням договору пенсійного вкладу, договору довірчого управління, договору недержавного пенсійного забезпечення.

10.8.3. Не оподатковуються під час їх нарахування (виплати) страховиком-резидентом або адміністратором недержавних пенсійних фондів чи Накопичувального фонду:

а) сума регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя або пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, пенсійних та цільових виплат учасника фонду банківського управління, пенсійних виплат на визначений строк, одноразових пенсійних виплат або довічних пенсій, нарахованих платником податку – резидентом, що має вік не менше ніж 70 років;

б) сума страхової виплати за договором довгострокового страхування життя, якщо внаслідок страхового випадку застрахована особа отримала інвалідність І групи;

в) сума виплати за договором пенсійного вкладу, виплат з рахунку учасника фонду банківського управління, виплати пенсії на визначений строк, довічної пенсії або одноразової виплати, якщо вкладник, учасник недержавного пенсійного фонду чи застрахована особа отримала інвалідність І групи;

г) сума одноразової пенсійної виплати учаснику недержавного пенсійного фонду або Накопичувального фонду.

Дохід у вигляді страхової виплати або виплати за договором пенсійного вкладу чи за договором недержавного пенсійного забезпечення, що у разі смерті застрахованої особи сплачується вигодонабувачу або спадкоємцю платника податку, оподатковується за правилами, встановленими цим Кодексом для оподаткування спадщини.

Сума доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, що підлягають оподаткуванню, зменшується на суму страхових внесків, сплачених за такими договорами до 1 січня 2004 року.

10.9. Оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутої у встановлений строк

10.9.1. Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку на відрядження або під звіт, та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 10.9.3 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження – у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з цим розділом Кодексу;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, – у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу – за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку чи визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення його судом померлим, така сума утримується під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

10.9.2. Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, до закінчення третього банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

10.9.3. Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів після закінчення граничного строку, встановленого підпунктом 10.9.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, з платника податку стягується штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 10.9.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний строк, така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 10.9.1 цього пункту, а платник податку сплачує штраф у розмірі, встановленому абзацом першим цього підпункту.

У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

10.9.4. Дія цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням окремих цивільно-правових дій, які були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або персональних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:

а) у разі коли під час службових відряджень відряджена особа – платник податку отримував готівку із застосування платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) у разі коли під час службових відряджень відряджена особа – платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 днів, а за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання у разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

10.10. Оподаткування доходів, отриманих нерезидентами

10.10.1. Доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього розділу), із застосуванням ставки податку, встановленої пунктом 7.3 статті 7 цього розділу.

10.10.2. Якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту іншим нерезидентом, то вони повинні зараховуватися на рахунок, відкритий таким нерезидентом у банку-резиденті, режим якого встановлюється Національним банком України. При цьому цей банк-резидент вважається податковим агентом під час проведення будь-яких видаткових операцій з такого рахунка.

У разі виплати нерезидентом таких доходів іншому нерезиденту готівкою або у негрошовій формі, нерезидент – отримувач такого доходу зобов'язаний самостійно нарахувати та сплатити (перерахувати) податок до бюджету протягом 20 календарних днів після отримання таких доходів, але не пізніше закінчення строку його перебування в Україні.

Порядок виконання норм цього підпункту визначається Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

10.10.3. Якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом – юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента стосовно таких доходів. Під час укладання договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити у договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Під час нарахування на користь нерезидента доходів у вигляді процентів, дивідендів або роялті застосовується відповідна ставка податку, встановлена цим розділом для нарахування таких доходів резиденту.

10.10.4. Оподаткування доходів нерезидентів від участі у гастрольних заходах

Для цілей цього розділу гастрольними заходами визначаються видовищні заходи (концерти, вистави, циркові, лекційно-концертні, розважа­льні програми, творчі вечори, виступи пересувних циркових колективів, пересувні механізовані атракціони типу "Луна-парк" тощо) за участю закладів культури (підприємств, установ чи організацій), у тому числі самостійних професійних колективів та виконавців сольних концертів.

Не вважаються гастрольними заходами благодійні добровільні безкорисливі видовищні заходи закладів, підприємств, організацій культури, творчих колективів, окремих виконавців, що не передбачають одержання доходу їх учасників (гастролерів), або весь дохід від заходу спрямовується на благодійну допомогу.

Оподаткування доходів нерезидентів у гастрольних заходах податковими агентами здійснюється на зальних підставах, визначених цим пунктом.

До податкових агентів учасників гастрольних заходів прирівнюються концертні майданчики, з якими безпосередньо укладаються договори оренди на провадження гастрольного заходу. Концертні майданчики виконують функції податкових агентів в частині перевірки повноти та своєчасності сплати податку іноземними учасниками гастрольних заходів (її представни­ком), або самостійно сплачують податок за відповідним договором з таким учасником (її представником) до бюджету за місцем розташування таких концертних майданчиків.

10.11. Оподаткування іноземних доходів

10.11.1. Якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію та оподатковується за ставкою визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Розділу без врахування особливостей нарахування відповідних доходів.

Для цілей цього пункту джерело виплат вважається іноземним, у тому числі, але не виключно, для:

коштів міжнародних переказів;

коштів, переведених через міжнародні платіжні системи, виплачених готівкою без відкриття поточних рахунків та/або зарахованих на поточні рахунки, що надходять на користь фізичних осіб – резидентів (окрім переказів від фізичних осіб – найманих працівників отриманої ними за кордоном заробітної плати, щодо якої до податкових органів за місцем їх податкової адреси разом з річною декларацією надано документи. Що підтверджують сплату податків у країні походження коштів, якщо інше не зазначене у міжнародних угодах України з відповідною зарубіжною країною).

Установи Національного банку України, комерційні банки та небанківські фінансові установи, оператори поштового зв’язку, а також інші суб’єкти господарювання надають податковим органам інформацію щодо коштів міжнародних переказів, коштів, переведених через міжнародні платіжні системи, виплачених готівкою без відкриття поточних рахунків та/або зарахованих на поточні рахунки на користь фізичних осіб, у передбачені для податкового кварталу строки та за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби за погодженням з Національним банком України.

10.11.2. У разі коли згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, платник податку визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

У разі відсутності у платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу із іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 розділу І цього Кодексу, такий платник зобов’язаний подати до органу держаної податкової служби за своєю податковою адресою податкове повідомлення за встановленим центральним органом державної податкової служби зразком про перенесення строку подачі декларації до 31 грудня року наступного за звітним роком. У разі ненадання у встановлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену цим Кодексом, та за кожний календарний день на суму податкового боргу після закінчення встановленого строку погашення грошового зобов’язання нараховується пеня.

10.11.3. Не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов'язання платника податку:

а) податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;

б) поштові податки;

в) податки на реалізацію (продаж);

г) інші непрямі податки незалежно від того, чи належать вони до категорії прибуткових податків або вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

10.11.4. Сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України.

10.12.Оподаткування вартості предметів застави

10.12.1. У разі невиконання платником податку – позичальником зобов’язання, забезпеченого заставою, що виникло за фінансовим кредитом, наданим банком чи небанківською фінансовою установою на визначений строк та під процент, дохід платника податку – заставодавця за таким кредитом, оподатковується податковим агентом – таким банком чи небанківською фінансовою установою за ставкою податку, встановленою статтями 12 та 13 цього розділу в залежності від виду заставленого майна (нерухоме або рухоме);

10.12.2 Доходом заставодавця (крім заставодавця за договором позики з ломбардом) є різниця між сумою відчужуваного об’єкта застави, що нараховується у податковий період такого відчуження та сумою повернутого кредитного зобов’язання (тіла та процентів за таким кредитом).

10.12.3. Якщо заставодержателем є ломбард, то:

а) дохід заставодавця визначається як сума коштів, наданих ломбардом у позику та неповернутих позичальником у встановлений договором строк, і включається до загального місячного оподатковуваного доходу заставодавця за результатами місяця, в якому згідно із умовами договору у ломбарду виникло права на виконання своїх вимог за рахунок предмета застави.

При наданні позики ломбард зобов’язаний зарезервувати за рахунок позики кошти для нарахування та сплати до бюджету податку, обчисленого з усієї суми наданої позики. При поверненні позики позичальником згідно із умовами договору зарезервований податок зараховується у погашення основної суми боргу. При неповерненні частково або повністю позики у передбачений договором термін, податок у відповідній сумі підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету згідно із вимогами підпункту 10.12.4;

б) додатково до вимог підпункту "а" цього підпункту у разі, якщо сума коштів від реалізації ломбардом заставленого майна перевищує розмір забезпечених заставою вимог ломбарду – заставодержателя за договором, повернуті ломбардом кошти у сумі такого перевищення є доходом заставодавця, що включається до його загального місячного оподатковуваного доходу за результатами місяця, в якому такі кошти фактично отримані.

10.12.4. Податковий агент зобов’язаний нарахувати податок, передбачений цим пунктом, за результатами звітних податкових періодів, зазначених у підпунктах 10.12.2–10.12.3, та у строки, встановлені розділом ІІ цього Кодексу для місячного податкового періоду, сплатити податкове зобов’язання до бюджету, а також надіслати до податкових органів звітність, передбачену пунктом 16.2 статті 16 цього розділу.

10.13 Оподаткування доходів, отриманих фізичними особами у вигляді плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески в кредитній спілці

10.13.1 Податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь плати (процентів), яка розподіляється на пайові внески членські внески в кредитній спілці, є кредитна спілка та така плата (дохід) оподатковується за стовкою, визначеною у п.7.1 статті 7 цього Розділу.

10.13.2 Кредитна спілка, що виплачує плату (проценти), яка розподіляється на пайові членські внески в кредитній спілці, платникам цього податку, надає податковому органу, у строки, встановлені цим Кодексом, для податкового кварталу та за формою, встановленою податковим органом, податковий розрахунок про нараховану плату (процентів) та утриманий на неї податок.

Стаття 11. Особи, відповідальні за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету

11.1. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

11.2. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні ;

б) платник податку – для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Стаття 12. Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна

12.1. Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року: житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці) не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку не перевищує 100 квадратних метрів.

У разі якщо площа такого об’єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення , підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об’єкта нерухомого майна.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, які розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

12.2. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 12.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у пункті 12.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього розділу.

У такому ж порядку оподатковується доход від продажу (обміну) об’єкта незавершеного будівництва.

12.3. Дохід від продажу (обміну) об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче ніж оціночна вартість такого об’єкта, розрахована суб’єктом оціночної діяльності, уповноваженого здійснювати оцінку відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". .

При обміні об’єкта нерухомості кожна сторона договору міни сплачує податок з доходу, розрахований від відчуження належного йому об’єкта нерухомості відповідно до положень цієї статті.

12.4. Під час проведення операцій з відчуження об'єктів нерухомості між фізичними особами:

нотаріус як податковий агент на основі документу про сплату перевіряє повільність нарахування та факт сплати податку до бюджету під час посвідчення відповідного договору та щоквартально подає органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такі договори, його вартість та суми сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку;

суд, подає інформацію органам державної податкової служби про ухвалене рішення щодо зміни власника та перехід права власності на таке майно в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

12.5. Сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи:

особою, що продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу(міни);

особою, у власності якої знаходився об’єкт нерухомості, що відчужено за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно – на підставі включення доходу від такого відчуження обчисленого відповідно до пункту 12.1 цієї статті, до складу річного оподатковуваного доходу та подання річної декларації з цього податку.

12.6. У разі не вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору відчуження об'єкта нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення зайво (надміру) сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтвердних документів про фактичну сплату податку.

12.7. Якщо сторонами договору купівлі продажу об’єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу.

12.8. Для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомого майна, крім спадкування та дарування, включаючи відчуження об’єктів нерухомості за рішенням суду.

12.9. Продаж успадкованого (отриманого у подарунок) об’єкта нерухомості підлягає оподаткуванню згідно з положеннями цієї статті.

Стаття 13. Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна

13.1. Дохід платника податку від продажу (міни) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього розділу.

Для цілей цього пункту оподатковуваним доходом вважається прибуток, тобто різниця між доходом від продажу (міни) такого майна та документально підтвердженими витратами на його придбання.

Документами, що підтверджують понесення витрат, є платіжні та/або розрахункові документи, договори купівлі-продажу, що ідентифікують покупця та вартість рухомого майна.За відсутності підтвердження витрат з придбання такого майна об’єктом оподаткування є дохід, отриманий від такого відчуження.

Дохід від продажу (міни) об’єкта рухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче ніж оціночна вартість такого об’єкта.

13.2. Як виняток з пункту 13.1 цієї статті, під час продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше ніж один раз протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об’єкта рухомого майна, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості такого майна, за умови сплати (перерахування) ним до бюджету відповідної суми державного мита або суми нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більше ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за правилами, визначеними у пункті 13.1 цієї статті.

13.3. Якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа – підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу.

Якщо рухоме майно продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, чи фізичної особи – підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента, які полягають у здійсненні контролю під час укладення та виконання такого договору за сплатою платником податку до бюджету податку з доходів, що належить платнику від такої операції, а також у щоквартальному поданні органу державної податкової служби за своєю податковою адресою відповідної інформації у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.13.4. Під час проведення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому цією статтею:

нотаріус як податковий агент перевіряє правильність нарахування та факт сплати податку до бюджету під час посвідчення відповідного договору та щоквартально подає органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такі договори щодо суб’єктів правочину, вартості договору та суми сплаченого податку у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку;

суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод або бере участь в укладенні біржової угоди за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, щоквартально подає органу державної податкової служби за своєю податковою адресою податковий розрахунок у порядку, встановленому цим розділом;

суд, третейський суд подає інформацію органу державної податкової служби про ухвалене рішення про зміну власника та перехід права власності на таке майно у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

13,5. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані повідомляти податкові органи за місцем розташування про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, а також про їх власників.

Стаття 14. Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав

14.1. Об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:

а) об'єкт нерухомості;

б) об'єкт рухомого майна, зокрема:

предмет антикваріату або витвір мистецтва;

природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;

будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;

інші види рухомого майна;

в) об'єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права;

г) сума страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця – учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення;

ґ) готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

14.2. Об'єкти спадщини оподатковуються:

14.2.1) за нульовою ставкою:

а) вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

б) вартість власності, зазначеної в підпунктах "а", "б", "ґ" пункту 14.1 цієї статті, особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР, та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 – 1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем.

14.2.2) за ставкою, визначеною у пункті 7.2 статті 7 цього розділу вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення;

14.2.3) за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього розділу, для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця - нерезидента;

14.2.4) за ставкою, визначеною у пункті 7.3 статті 7 цього розділу, для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем – нерезидентом від спадкодавця - резидента.

14.3. Особами відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включаються спадкоємцями до складу загального річного доходу платника податку і відображається у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації), крім спадкоємців – нерезидентів, які зобов’язані сплати податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

14.4. Нотаріус щокварталу подає органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку з вартості об’єкта спадщини.

14.5. У разі спадкування права на вклад у банку (небанківській фінансовій установі) відповідно до статті 1228 Цивільного кодексу України, податковим агентом є такий банк (небанківська фінансова установа).

У разі переходу права на отримання страхових виплат згідно із статтею 1229 Цивільного кодексу України податковим агентом є страхувальник – фінансова установа.

14.6. Оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування)

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Стаття 15. Визначення суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом з метою нарахування податкової знижки

15.1. Платник податку – резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику як у національній, так і в іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.

Таке право виникає у разі, коли за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою у паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

15.2. Якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, яка включається до податкової знижки платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну полощу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до пункту 15.3 цієї статті.

Якщо будинок (квартиру, кімнату) збудовано за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, яка включається до податкової знижки платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, нарахована у перший рік погашення такого кредиту, може бути включена до податкової знижки за результатами звітного податкового року, в якому збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання, з послідовним перенесенням права на включення до податкової знижки наступних щорічних фактично сплачених платником податку сум процентів протягом дозволеного пунктом 15.4 цієї статті строку дії права на включення частини таких процентів до податкової знижки. При цьому, загальний розмір частини суми процентів, дозволених для включення до податкової знижки, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку - позичальником протягом відповідного звітного податкового року, який враховується у погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну полощу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до пункту 15.3 цієї статті.

15.3. Коефіцієнт, що враховує мінімальну полощу житла для визначення податкової знижки на суму процентів за іпотечним житловим кредитом обчислюється за такою формулою:

К = МП / ФП,

де К – коефіцієнт;

МП – мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратним метрам;

ФП – фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо цей коефіцієнт більший ніж одиниця, до податкової знижки включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

15.4. Право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з цією статтею, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років, починаючи з року:

в якому об'єкт житлової іпотеки придбавається;

в якому збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.

Якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.

Платник податку може відновити право на включення частини суми процентів, фактично сплачених за новим іпотечним житловим кредитом, до податкової знижки без дотримання зазначених у цій статті строків у разі:

а) примусового продажу або конфіскації об'єкта іпотеки у випадках, передбачених законом;

б) ліквідації об'єкта житлової іпотеки за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, у випадках, передбачених законом;

в) зруйнування об'єкта житлової іпотеки або визнання його непридатним для використання з причин непереборної сили (форс-мажору);

г) продажу об'єкта іпотеки у зв'язку з неплатоспроможністю (банкрутством) платника податку відповідно до закону.

15.5. Якщо сума одержаного фізичною особою іпотечного житлового кредиту перевищує суму, яка була витрачена на придбання (будівництво) предмету іпотеки, то до складу витрат включається сума відсотків, сплачена за користування іпотечним кредитом у частині витраченій за цільовим призначенням.

Стаття 16. Забезпечення виконання податкових зобов'язань

16.1. Платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки.

На вимогу органу державної податкової служби та у межах його компетенції, визначеної законодавством, платники податку зобов’язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

ґ) у порядку, визначеному законом, допускати службових осіб органу державної податкової служби на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;

д) у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом;

е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

16.2. Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У разі коли відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим розділом та розділом ІІ цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність відповідно до законодавства у разі неподання або несвоєчасного подання податкового розрахунку. Відображені у ньому суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов’язань податкового агента та у разі неповної чи несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом із сплатою штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання податкового розрахунку, встановленого цим Кодексом.

Стаття 17. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спеціальну (спрощену) систему оподаткування

17.1. Доходи фізичних осіб – підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього розділу, а для підприємців – нерезидентів за ставкою визначеною у пункті 7.3. статті 7 цього розділу.

17.2. Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі), i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з отриманням такого доходу у звітному періоді.

17.3. Для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, які входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

17.4. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Не відносяться до витрат фізичної особи – підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації, витрати на його використання та обслуговування.

17.5. Фізичні особи – підприємці, подають органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року в строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

17.5.1 Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно виходячи з очікуваного доходу, але не менше ніж 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік, та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щоквартально: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

17.5.2 Фізичні особи – підприємці, які зареєстровані протягом року або перейшли із спрощеної системи на загальну систему оподаткування, сплачували фіксований податок до набрання чинності цього розділу, подають декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність, або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені у підпункті 17.5.1 пункту 17.5 цього розділу, які не настали.

17.5.3 Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно за даними, зазначеними у річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та суми плати за торговий патент на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

17.6. Якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи ніж від провадження видів підприємницької діяльності, обраних при проведення державної реєстрації, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку – фізичних осіб.

17.7. Фізична особа – підприємець вважається податковим агентом працівника – фізичної особи, що перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах або будь-якої іншої фізичної особи стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

17.8. Під час виплати фізичним особам – підприємцям доходів у разі проведення господарських операцій в межах обраних підприємцем видів діяльності, іншими суб’єктами господарювання, які є податковими агентами, податок з доходів у джерела виплати не утримується у разі надання фізичною особою – підприємцем, що отримує такі доходи, копії свідоцтва про державну реєстрацію його як суб’єкта підприємницької діяльності, крім випадків виплати доходів за договорами (контрактами), які мають ознаки трудових. Зазначені положення поширюються також на фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування.

17.9. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем, яка обрала іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом. При цьому доходи, отримані з порушенням умов обраної іншої системи оподаткування, оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього розділу за результатами звітного періоду.

17.10 Звітність та облік результатів підприємницької діяльності ведеться на основі спрощеного бухгалтерського обліку, порядок ведення якого встановлюється Міністерством фінансів України.

Стаття 18. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність

18.1. Реєстрація (облік) фізичної особи – платника податку, який проводить незалежну професійну діяльність

Реєстрація (облік) фізичних осіб, які виявили бажання проводити незалежну професійну діяльність, проводиться органами державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи.

Для проведення реєстрації фізична особа, яка має намір проводити незалежну професійну діяльність, повинна подати особисто органу державної податкової служби за місцем проживання такі документи:

заяву, в якій повинна міститися інформація про платника податку: прізвище, ім’я по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, вид діяльності, документи, що підтверджують фах щодо обраного виду незалежної професійної діяльності, місце проведення діяльності (розташування), контактні телефони, інформація про доходи платника податку від проведення діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів, а також дата подання заяви;

копію реєстраційного номера облікової картки платника податку фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (далі – реєстраційний номер облікової картки платника податку фізичної особи – платника податків);

копію сторінок паспорта фізичної особи, із зазначенням прізвища, імені та по батькові, ким і коли виданий та місця проживання;

копію документа про отримання згідно із законодавством права (дозволу, ліцензії, сертифіката, посвідчення тощо) на проведення незалежної професійної діяльності, якщо отримання такого документа згідно із законодавством є умовою проведення такої діяльності або вказаного у заяві виду діяльності.

Документи, які подаються для проведення реєстрації фізичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з позначкою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для проведення реєстрації фізичної особи вноситься до журналу вхідної кореспонденції органу державної податкової служби.

Строк реєстрації фізичної особи не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів.

Документи не пізніше наступного робочого дня після їх реєстрації передаються відповідним підрозділам для взяття фізичної особи на податковий облік та формування справи платника податку.

Документом, що засвідчує взяття на податковий облік фізичної особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, є свідоцтво.

Форма свідоцтва встановлюється центральним органом державної податкової служби.

18.2. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від проведення незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього розділу.

18.3. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом i передбаченими законодавством необхідними для здійснення певного виду незалежної професійної діяльності документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з отриманням такого доходу у звітному періоді.

У разі неотримання свідоцтва особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без врахування витрат.

18.4. Фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність подають декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

18.5 Під час виплати суб’єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які здійснюють незалежну професійну діяльність, доходів безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю податок з доходів у джерела виплати не утримується у разі надання такою фізичною особою копії свідоцтва про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, крім випадків виплати доходів за договорами (контрактами), які мають ознаки трудових.

18.6 Фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

18.7 Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно за даними зазначеними у декларації.

Стаття 19. Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації)

19.1. Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі – декларація) подається фізичними особами (резидентами України, а також нерезидентами, які є власниками майна на території України та/або мають джерело доходу на території України), у порядку та терміни, встановлені цим Кодексом, незалежно від джерел та видів отриманих доходів та часу набуття у власність майна.

19.2. Платники податку – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати органу державної податкової служби декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує виїзду.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 30 календарних днів після надходження декларації перевіряти визначене податкове зобов'язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка подається органам митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.

Порядок застосування цього пункту визначається Кабінетом Міністрів України.

19.3. Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення.

19.4 У разі коли уповноважена платником податку особа заповнює декларацію за винагороду або зобов'язана здійснювати таке заповнення згідно з нормами цього пункту, то:

а) така уповноважена особа несе відповідальність за порушення порядку заповнення та/або подання декларації на рівні відповідальності, визначеної законом для платника податку, а такий платник податку звільняється від зазначеної відповідальності;

б) зобов'язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладаються на таких осіб:

на опікуна або піклувальника – щодо доходів, отриманих неповнолітньою або недієздатною особою;

на спадкоємців (розпорядників майна, державних виконавців) – щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер;

на державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, визначеного в установленому порядку банкрутом.

19.5. У разі заповнення декларації іншою особою у ній має міститися інформація про таку особу на рівні інформації про платника податку.

Порядок виконання цього пункту визначає центральний орган державної податкової служби.

19.6. Перевірка достовірності даних, зазначених у декларації, проводиться у порядку, встановленому законодавством.

19.7. Сума податкових зобов'язань, донарахована органом державної податкової служби, сплачується до відповідного бюджету в строки, встановлені цим Кодексом.

19.8. Сума, яка має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої декларації.

19.9. Форма декларації визначається центральним органом державної податкової служби з врахуванням таких умов:

загальна частина декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи (витрати), які отримує (несе) незначна кількість платників податку;

декларація є єдиною для всіх законодавчо встановлених випадків її подання;

розрахунки окремих видів доходів (витрат), які отримує (несе) незначна кількість платників податку, повинні міститися у додатках до декларації, які заповнюються виключно платниками податку за наявності таких доходів (витрат);

декларація та додатки до неї повинні складатися з використанням загальновживаної термінології державною мовою, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення;

декларація та додатки до неї повинні містити інформацію, достатню для ідентифікації платника податку, а також для визначення суми його податкових зобов'язань або суми бюджетного відшкодування надміру сплачених податків.

Бланки декларацій мають безоплатно надаватися органами державної податкової служби платникам податку на їх запит, а також бути загальнодоступними для населення.

19.10. Платник податку до 1 березня року, що настає за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного органу державної податкової служби з проханням надати консультацію щодо заповнення річної податкової декларації, а орган державної податкової служби зобов'язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням.

19.11. Якщо нормами інших законів передбачено надання (підтвердження) фізичними особами інформації про доходи, така фізична особа має подати декларацію згідно з нормами цієї статті протягом будь-якого податкового періоду у звітному податковому році з відображенням доходів (активів) станом на день її подання.


Administrator, 11-06-2010, hits: 4985












 
< Пред.   След. >
 
! Все права защищены. Цитирование, копирование материалов или их частей без текстовой ссылки на Портал Таксопорт (для печатных изданий) или гиперрсылки на taxoport.com (для интернет-ресурсов) запрещено. Примечание: точка зрения администрации может не совпадать с мнением авторов публикаций.
Rambler's Top100 пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ.пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ