- Понад 124 000 конфіденційних документів просочилися до Guardian
- Файли викривають спроби лобіювання Джо Байдена, Олафа Шольца та Джорджа Осборна
- Еммануель Макрон таємно допомагав лобіювати Uber у Франції, свідчать повідомлення
- Під час рейдів компанія використовувала «кнопку блокування», щоб поліція не могла бачити дані
- Колишній генеральний директор Uber сказав керівникам, що «насильство гарантує успіх»
- Автори: Гаррі Девіс, Саймон Гудлі, Фелісіті Лоуренс, Пол Льюїс і Ліза О’Керролл
Витік конфіденційних файлів розкрив інсайдерську історію про те, як технологічний гігант Uber порушував закони, обманював поліцію, використовував насильство проти водіїв і таємно лобіював уряди під час свого агресивного глобального розширення.
Безпрецедентний витік понад 124 000 документів, відомих як файли Uber, розкриває етично сумнівні практики, які сприяли перетворенню компанії в одну з найвідоміших у світі.
Витік інформації охоплює п’ятирічний період, коли Uber керував її співзасновник Тревіс Каланік, який намагався просував службу виклику таксі в містах по всьому світу, навіть якщо це означало порушення законів і правил перевезення на таксі.
Під час гострої глобальної реакції дані показують, як Uber намагався отримати підтримку, непомітно підлизуючись до прем’єр-міністрів, президентів, мільярдерів, олігархів і медіа-баронів.
Повідомлення, що просочилися, свідчать про те, що керівники Uber водночас не мали ілюзій щодо порушення компанією закону, причому один керівник пожартував, що вони стали «піратами», а інший визнав: «Ми просто «№!%: нелегальні» (“We’re just fucking illegal.”).
У понеділок Марк Макганн, колишній головний лобіст Uber у Європі, Близькому Сході та Африці, назвав себе джерелом витоку даних. «Це мій обов’язок — розказати і допомагати урядам і парламентаріям виправляти деякі фундаментальні помилки», — сказав він. «Морально у мене не було вибору».
Кеш файлів, які охоплюють період з 2013 по 2017 рік, включає понад 83 000 електронних листів, повідомлень iMessages і WhatsApp, включно з часто відвертими та неприкрашеними листами між Каланіком і його топ-менеджерами.
В одній розмові Каланік відкинув занепокоєння інших керівників щодо того, що відправка водіїв Uber на акцію протесту у Франції створює для них ризик насильства з боку розлючених опонентів у галузі таксі. «Я думаю, що воно того варте», — відповів він. «Насильство гарантує успіх».
У своїй заяві представник Каланіка сказав, що він «ніколи не припускав, що Uber повинен використовувати насильство за рахунок безпеки водія», і будь-яке припущення про його участь у такій діяльності було б абсолютно неправдивим.
Витік також містить текстові повідомлення між Каланіком та Еммануелем Макроном, який таємно допомагав компанії у Франції, коли він був міністром економіки, дозволяючи Uber частий і прямий доступ до нього та його співробітників.
Макрон, президент Франції, схоже, доклав чимало зусиль, щоб допомогти Uber, навіть сказав компанії, що він уклав секретну «угоду» з її опонентами у французькому кабінеті.
В приватному порядку керівники Uber висловлювали ледь приховану зневагу до інших обраних посадових осіб, які були менш сприйнятливі до бізнес-моделі компанії.
Після того, як канцлер Німеччини Олаф Шольц, який на той час був мером Гамбурга, виступив проти лобістів Uber і наполіг на виплаті водіям мінімальної зарплати, один з керівників сказав колегам, що він «справжній комік».
Коли тодішній віце-президент США Джо Байден, прихильник Uber у той час, запізнився на зустріч з компанією на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, Каланік написав колезі: «Я попросив своїх людей повідомити йому що з кожною хвилиною його спізнення на одну хвилину менше він буде зі мною».
Після зустрічі з Каланіком Байден, схоже, змінив свою підготовлену промову в Давосі, посилаючись на генерального директора, чия компанія дасть мільйонам працівників «свободу працювати стільки годин, скільки вони хочуть, керувати своїм життям, як вони хочуть».
The Guardian провело глобальне розслідування витоку файлів Uber, поділившись даними зі ЗМІ по всьому світу через Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів (ICIJ). Понад 180 журналістів із 40 ЗМІ, включаючи Le Monde, Washington Post і BBC, найближчими днями опублікують серію розслідувань про технічного гіганта.
У заяві, відповідаючи на витік, Uber визнав «помилки та хибні кроки», але сказав, що він був трансформований з 2017 року під керівництвом нинішнього виконавчого директора Дари Хосровшахі.
«Ми не шукали і не будемо шукати виправдань за минулу поведінку, яка явно не відповідає нашим нинішнім цінностям», — йдеться в повідомленні. «Натомість ми просимо громадськість оцінювати нас за тим, що ми зробили за останні п’ять років і що ми будемо робити в наступні роки».
«Прийміть хаос»
Витік документів відкриває завіси щодо методів, які Uber використовував для закладення основ своєї імперії. Одна з найбільших у світі робочих платформ, Uber зараз є компанією з оборотом 43 мільярди доларів (36 мільярдів фунтів стерлінгів), яка здійснює приблизно 19 мільйонів поїздок на день.
Файли охоплюють діяльність Uber у 40 країнах у період, коли компанія стала глобальним гігантом, розгорнувши службу виклику таксі в багатьох містах, де вона працює й сьогодні.
Від Москви до Йоганнесбурга, за рахунок безпрецедентного фінансування венчурного капіталу, Uber значною мірою субсидував поїздки, спокушаючи водіїв і пасажирів до програми заохоченнями та моделями ціноутворення, які не були б стійкими.
Uber підриває усталені ринки таксі та чинить тиск на уряди, щоб вони переписали закони, щоб допомогти прокласти шлях до моделі роботи, заснованої на додатках, яка згодом поширилася по всьому світу.
Намагаючись придушити шалену реакцію на компанію та добитися змін до законодавства про таксі та працю, Uber планував витратити надзвичайні 90 мільйонів доларів у 2016 році на лобіювання та зв’язки з громадськістю, свідчить один документ.
Його стратегія часто передбачала пройтись через голови міських мерів і транспортних органів прямо до влади.
Окрім зустрічі з Байденом у Давосі, керівники Uber зустрілися віч-на-віч з Макроном, прем’єр-міністром Ірландії, Ендою Кенні, прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху та Джорджем Осборном, тодішнім канцлером Великобританії. У записці з зустрічі Осборн був представлений як «сильний захисник».
У своїй заяві Осборн сказав, що тодішня політика уряду була прямою — зустрічатися з глобальними технологічними компаніями та «переконувати їх інвестувати в Британію та створювати тут робочі місця».
Хоча було оголошено про зустріч у Давосі з Осборном, дані показують, що шість британських консерваторів з кабінету міністрів мали зустрічі з Uber, які не розголошуються.
Документи свідчать про те, що Uber вмів знаходити неофіційні шляхи до влади, впливати через друзів або посередників або шукати зустрічі з політиками, на яких не були присутні помічники та офіційні особи.
Щоб заручитись підтримкою впливових діячів у таких місцях, як Росія, Італія та Німеччина, запропонували їм частки в стартапі та перетворивши їх на «стратегічних інвесторів».
Намагаючись сформувати політичні дебати, компанія платила відомим науковцям сотні тисяч доларів за проведення досліджень, які би підтвердили твердження компанії про переваги її економічної моделі.
Незважаючи на добру фінансовану та наполегливу лобістську операцію, зусилля Uber мали неоднозначні результати. У деяких місцях Uber вдалося переконати уряди переписати закони, що дало тривалий ефект. Але в інших місцях компанія отримала щільний супротив від класичної індустрії таксі, компанію перемагали місцеві конкуренти з виклику таксі або протистояли політики, яких все ніяк не виходило задавити.
Зіткнувшись з опозицією, Uber намагався обернути це на свою користь, схопившись за нього, щоб розпалити наратив про те, що його технологія руйнує застарілі транспортні системи, і закликаючи уряди реформувати закони під Uber.
Після запуску Uber по всій Індії топ-менеджер Каланіка в Азії закликав менеджерів зосередитися на стимулюванні зростання, навіть коли «почнеться пожежа». «Знайте, що це звичайна частина бізнесу Uber», — сказав він. «Прийміть хаос. Це означає, що ви робите щось значуще».
Здається, Каланік застосував цей дух на практиці в січні 2016 року, коли спроби Uber перевернути ринки в Європі призвели до гнівних протестів у Бельгії, Іспанії, Італії та Франції з боку таксистів, які боялися за свою роботу і що втратять засоби до існування.
На тлі страйків таксі та заворушень у Парижі Каланік наказав французьким керівникам вжити заходів у відповідь, заохочуючи водіїв Uber влаштувати контрпротест із масовою громадянською непокорою.
Попереджений про те, що таким чином водії Uber ризикують піддатися нападам з боку «крайньо правих», які проникли на протести таксі та «готуються до бійки», Каланік, схоже, закликав свою команду йти вперед, незважаючи на це. «Я думаю, що воно того варте», — сказав він. «Насильство гарантує успіх. І цим хлопцям треба протистояти, чи не так? Домовилися, що потрібно придумати правильне місце і час».
Рішення відправити водіїв Uber на потенційно нестабільні протести, незважаючи на ризики, узгоджувалося зі стратегією, що полягає в використанні водіїв як «зброї» і застосуванні насильства до них, щоб «підтримувати суперечку».
Це була схема, яку, як свідчать витоки електронних листів, повторили в Італії, Бельгії, Іспанії, Швейцарії та Нідерландах.
Коли в березні 2015 року в Амстердамі люди в масках, які, як повідомляється, були розлюченими таксистами, накинулися на водіїв Uber кастетами та молотком, співробітники Uber намагалися повернути це на свою користь, щоб отримати поступки від голландського уряду.
Прес-секретар Каланіка поставила під сумнів автентичність деяких документів. Вона сказала, що Каланік «ніколи не припускав, що Uber повинен використовувати насильство за рахунок безпеки водія», і будь-яке припущення про те, що він бере участь у такій діяльності, було б «повністю хибним».
Представник Uber також визнав минулі помилки у поводженні компанії з водіями, але сказав, що ніхто, включаючи Каланіка, не хотів насильства проти водіїв Uber. «Близько десятиліття тому наш колишній генеральний директор сказав багато речей, з якими ми сьогодні точно не погодимося», — сказала вона. «Але одна річ, яку ми знаємо і відчуваємо, це те, що ніхто в Uber ніколи не був радий насильству щодо водія».
Кнопкв блокування
Водії Uber, безсумнівно, були об’єктами жорстоких нападів, а іноді й убивств розлючених таксистів. А додаток виклику таксі в деяких країнах бореться з укоріненими та монополізованими парками таксі, маючи дружні стосунки з міською владою. Uber часто називав своїх опонентів на регульованих ринках таксі «картелем».
Проте в приватному порядку керівники та співробітники Uber, схоже, мало сумнівалися щодо часто шахрайської природи їхньої роботи.
У внутрішніх електронних листах співробітники посилалися на «неправовий статус» Uber або інші форми активного недотримання правил у таких країнах, як Туреччина, Південна Африка, Іспанія, Чехія, Швеція, Франція, Німеччина та Росія.
Один високопоставлений керівник написав в електронному листі: «Ми не законні в багатьох країнах, нам слід уникати антагоністичних заяв». Коментуючи тактику, яку компанія готова застосувати, щоб «уникнути примусу», інший керівник написав: «Ми офіційно стали піратами».
Наірі Гурдаджян, керівник відділу глобальних комунікацій Uber, висловив це ще більш відверто в повідомленні своєму колезі в 2014 році, на тлі спроб закрити компанію в Таїланді та Індії: «Іноді у нас виникають проблеми, тому що, ну, ми просто нелегальні. .” У зв’язку з Guardian Гурдаджян відмовився від коментарів.
Прес-секретар Каланіка звинуватив журналістів у тому, що вони «навязують хибну повістку дня», що він «робив незаконні чи неналежні дії».
Прес-секретар Uber сказав, що на момент початку «правила спільного використання поїздок не існувало ніде в світі», а транспортні закони були застарілими для ери смартфонів.
По всьому світу поліція, транспортні чиновники та регулюючі органи намагалися притиснути Uber. У деяких містах чиновники завантажили додаток, щоб штрафувати водіїв Uber і конфіскувати їхні автомобілі. Офіси Uber у десятках країн неодноразово зазнавали рейдів з боку влади.
На цьому тлі Uber розробив складні методи перешкоджання правоохоронним органам. Один був відомий всередині Uber як «Кнопкаа блокування». Коли в офіси Uber починали проводити обшуки, керівники компанії терміново розсилали ІТ-персоналу вказівки відрізати доступ до основних систем даних компанії, не дозволяючи владі збирати докази.
Витік файлів свідчить про те, що «Кнопка блокування» застосовувався щонайменше 12 разів під час рейдів у Франції, Нідерландах, Бельгії, Індії, Угорщині та Румунії.
Прес-секретар Каланіка сказав, що такі протоколи «відключення» є звичайною діловою практикою і не призначені для перешкоджання правосуддю. Вона сказала, що протоколи, які не видаляли дані, були перевірені та схвалені юридичним відділом Uber, і колишньому генеральному директору Uber ніколи не було висунуто звинувачення у перешкоджанні правосуддю чи пов’язаному з цим злочині.
Представник Uber заявив, що це програмне забезпечення «ніколи не слід було використовувати для перешкоди законним регуляторним діям», і компанія припинила використовувати систему в 2017 році, коли Хосровшахі змінив Каланіка на посаді генерального директора.
Іншим керівником, який, згідно з витоком файлів, був залучений до протоколів «Кнопка блокування«, був П’єр-Дімітрі Гор-Коті, який керував операціями Uber у Західній Європі. Зараз він керує Uber Eats і входить до команди керівників компанії з 11 чоловік.
Гор-Коті сказав у своїй заяві, що він шкодує про «деяку тактику, використану для реформування законодавства про спільне використання поїздок у перші дні». Озираючись назад, він сказав: «Я був молодим і недосвідченим і занадто часто приймав вказівки від начальства з сумнівною етикою».
Тепер політики також стикаються з питанням про те, чи виконували вони вказівки Uber.
Коли у 2015 році у Франції представник поліції заборонив одну з послуг Uber у Марселі, МакГанн, головний лобіст Uber у Європі, на Близькому Сході та в Африці, звернувся до союзника Uber у французькому кабінеті.
«Я подивлюся на це особисто», — відповів Макрон. «На даний момент зберігаймо спокій».
