В липні 2011 року в Україні відмінили обов’язковий техогляд для легкових автомобілів. Але, згідно директив ЄС, цю норму в нашій країні зобов’язані повернути до 2022 року. Що чекає авторинок і чи не повернеться з обов’язковим техоглядом чергова корупційна схема, ми вирішили розібратись на прикладі нині чинного ринку процедур обов’язкового технічного контролю (ОТК) та сертифікації.
Як це працює
Транспортні засоби (ТЗ), які ввозяться в Україну вперше або були переобладнані (наприклад, на них встановили ГБО), ще до постановки на облік в сервісних центрах МВС підлягають обов’язковій сертифікації. Для прикладу, в 2019 році в Україні було зареєстровано більше 450 тисяч ТЗ, а отже здійснено мінімум 450 тисяч сертифікацій.
Разом з тим, в минулому році на території України було проведено більше 720 тисяч обов’язкових процедур технічного контролю (ОТК). Ціна сертифікації складає від 2,5 тисяч гривень за машину, яку завезли з Європи, та від 5 тисяч гривень за авто зі США. ОТК обходиться 1000 гривень.
ОТК підлягають:
- Легкові авто, що використовуються для перевезення вантажу або пасажирів, що експлуатуються з метою отримання прибутку;
- Вантажні автомобілі та причепи;
- Автобуси та спеціальні транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі;
- Таксі.
Техогляд за 7 хвилин
В 2019-му році з 450 компаній, які здійснювали свою діяльність у сфері сертифікації та ОТК, перевірку Міністерства інфраструктури успішно пройшли близько 10 (!). Причому, як припускають активісти, всі ці нечисленні “щасливчики” можуть бути пов’язані з високопосадовцями Мінінфраструктури. Важко повірити, але навіть в таких умовах деякі компанії видавали протоколи 24/7 в середньому кожні 7 хвилин (!). Хоча, при дотриманні всіх процедур в середньому обов’язковий техогляд транспортного засобу займає мінімум 40 хвилин, зазначає голова громадської спілки “Суб’єкти тестування транспорту на придатність до експлуатації” (ГС СТТ) Ігор Черненко.
Це говорить про те, що йде масова торгівля обов’язковим технічним контролем, – вважає експерт.
Крок до монополії
23 січня 2019 року Кабінетом міністрів України була прийнята постанова №46. Даною постановою МІУ були надані повноваження зупиняти діяльність суб’єктів обов’язкового технічного контролю в разі будь-яких змін в документах, які вони надавали. У їх числі – повний перелік обладнання, персоналу, договори оренди приміщень і земельних ділянок. Сюрреалізм полягає в тому, що робота підприємства, яке вирішило модернізувати обладнання, щоб відповідати постійно зростаючим вимогам директив Європейського Союзу, або банально найняло на роботу нового співробітника може бути призупинена Міністерством.
Експерти вважають, що цей документ фактично заохочує створення монополії у сфері ОТК. Ігор Черненко акцентує, що прийнятий текст постанови відрізняється від узгодженого всіма інстанціями проекту на 95% (!).
Варто зазначити, що проект постанови розроблявся у Головному сервісному центрі МВС, яким в 2019 році керував чинний міністр інфраструктури Владислав Криклій.
Що далі?
Бізнес категорично незадоволений прийняттям такого рішення, оскільки ситуація, коли в 40-мільйонній країні послуги сертифікації та ОТК надають лише десяток “обраних” компаній, дуже нагадує монополію. В жовтні 2019 року Окружний адмінсуд Києва визнав скандальну постанову №46 протиправною та нечинною. У лютому 2020 року Шостий апеляційний адмінсуд відхилив апеляцію Кабміну та Мінінфраструктури, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. 29 липня 2020 року Верховний суд частково задовольнив касаційну скаргу Кабміну та МІУ – вище вказані судові рішення скасовані, а справа направлена в Окружний адмінсуд Києва на новий розгляд.
За нашими підрахунками, лише минулого року обсяги ринку сертифікації сягнули не менше 1,8 мільярда гривень, а ОТК – приблизно 800 мільйонів гривень. Отже сумарно фактично монопольний ринок сягає 2,6 мільярда гривень! Враховуючи перспективу повернення обов’язкового технічного контролю для легкових авто, українські водії можуть потрапити в неприємну ситуацію, коли компанії, які отримали дозвіл Мінінфраструктури, фізично не зможуть надавати послуги, а будуть лише пропонувати “купити” потрібний документ. Хіба таких реформ ми чекали?
