Матеріали, які було озвучено на прес-конференції «Перспективи та тупики ринку таксі України: або влада наведе лад з нелегалами, або легальні таксисти підуть у тінь…», яка була організована Всеукраїнською громадською організацією «Українська таксомоторна асоціація» та відбулась в Інформаційному агентстві УНІАН 28 травня 2012 року.
Примітка: Докладна інформація про прес-конференцію та повне відео виступів її учасників знаходиться за цим посиланням.
За різними оцінками у Києві на даний час у послугах перевезень задіяно 20-25 тисяч автомобілів з символікою таксі, або їй подібною.Близько 95% учасників цього ринку перебувають у тіні та виконують перевезення без дотримання вимог законодавства.Оборот тіньового ринку складає за самими скромними підрахунками – не менше 1,2 млрд. грн на рік.
Структура нелегального ринку таксомоторних перевезень Києва:
- кияни, для яких таксі – основний вид діяльності – 45%
- кияни, для яких таксі – додаткове джерело доходу – 30%
- не кияни, для яких таксі – тимчасова робота у столиці – 20% (найбільш проблемна категорія)
Нещодавно правоохоронними органами був вилучений так званий «сервер обміну замовленнями», який обслуговував роботу нелегального ринку псевдо-таксі м. Києва.
Це відчули на собі практично усі споживачі послуги перевезення на таксі: кілька днів замовити послугу було дуже проблематично, а часто – взагалі не можливо. Так само відчули це і водії автомобілів – звичний уклад роботи яких був порушений, адже пасажирів треба було шукати самостійно.
Виникла цікава ситуація: вилучення якогось серверу паралізувало роботу всього тіньового ринку псевдо-таксі столиці.
Чому ж багатотисячний ринок сірого візництва міста Києва є такий залежний від функціонування всього тільки одного сервера? А справа у тому, що він є серцем усієї інформаційної системи тіньового ринку псевдо-таксі столиці. Справа в тому, що саме центральний сервер, а не окрема диспетчерська, розподіляє та обліковує всі замовлення на перевезення на тіньовому ринку псевдо-таксі міста Києва.
Допомагають йому 12 транзитних серверів, що систематизують потоки замовлень від величезної кількості диспетчерських служб, визначають вартість послуги для кожного замовлення та направляють ці замовлення у центральну базу даних головного серверу.
Тільки після того, як замовлення потрапляє на центральний сервер, воно відображається у списку на мобільних телефонах усіх залучених у перевезення водіїв приватних авто.
А приймають ці замовлення від споживачів послуги так звані “служби таксі” — ІДС, серед яких є і відомі бренди, які на слуху вже багато років, і ті, що розкрутились протягом останніх років, і сотні маловідомих.
Саме тому вилучення центрального сервера паралізувало всю інформаційну систему нелегального ринку псевдо-таксі столиці.
Транзитні сервери діляться на 4 цінові категорії, які обраховують вартість перевезення за схемою:
- 28 грн — до 4-х км, далі — 3 грн/км;
- 28 грн — до 5 км, далі — 2,5 грн/ км;
- 25 грн — до 4 км, далі — 2 грн/км;
- 25 грн — до 8 км, далі — 1,80 грн/км.
Кожен транзитний сервер, до речі, як і центральній, має свою назву. Назва центрального, який керує усіма транзитними серверами, у останні дні стала напевно широковідомою. А от по інших серверам (тим, хто має таке бажання), пропонуємо розгадати невеличкий ребус: на цьому слайді початкові літери відповідають реальним назвам транзитних серверів.
Нещодавно у пресі чимало говорилось про монополію на столичному ринку таксі.Так ось вона: монополія нелегального візницького бізнесу, картельна змова та єдиний центр управління таким монополізованим бізнесом.
Споживач викликає таксі за телефоном і думає, що спілкується з диспетчерською службою, яка має власні автомобілі, професійних водіїв, дбає за свій імідж і піклується за пасажира, несе відповідальність, якщо не матеріальну – то хоча б моральну за свої обіцянки та якість послуг.
А насправді – реальність не така. Замовлення, яке прийняв через телефон диспетчер, у більшості випадків потрапляє на проміжний сервер, з нього на центральний сервер – а далі його бачать у мобільних телефонах усі водії, що підключені до тіньової інформаційної системи.
І тут відбувається лотерея… Замовлення тіньові візники можуть взагалі не взяти, можуть взяти і потім відмовитись, а може взяти такий водій і на такому авто, що його близько до перевезень не можна допускати.
А може бути і так: водій, який везе пасажира, під час руху користується двома-трьома мобільними телефонами, пробує не просто розмовляти, а читати на них тексти, тиснути на кнопки і «ловити» нове замовлення — часто потрапляє у ДТП.
Системі «по-барабану» – одним більше, одним менше, ролі не грає. А от тому, хто таким небезпечним способом надумав покращити власний бюджет – не позаздрити. Особливо його пасажирам.
А хто ж такі інформаційно-диспетчерські служби, якщо вони не перевізники на таксі? Відповідь проста – в більшості випадків, тіньові посередники. Причому вони дуже різні. І головним фактором, за яким їх можна розділити на певні класи є баланс між кількістю замовлень, які отримує такий посередник і кількістю автомобілів, які з ним безпосередньо співпрацюють.
ІДС, які мають більш-менш достатню кількість залучених автомобілів для того, щоб виконувати замовлення без системи серверів, складають не більше 10% тіньового ринку.
Решта так звані «кухонні» псевдо-ІДС (без офісу, без реєстрації, без повного комплекту обладнання та персоналу для самостійної роботи), часто – це просто декілька співробітниць у приватній квартирі, комп’ютер, 1-2 телефонні лінії.
«Кухонні» псевдо-ІДС можна розділити на дві основні групи:
- одні рекламуються серед водіїв, обіцяючи їм вал замовлень;
- другі рекламуються серед потенційних пасажирів, яким обіцяють «дешево, дуже дешево, швидко і якісно» виконати замовлення.
Але така ситуація буває тільки в казках. А в реальному житті фактор «дешево» обертається мінімум хамством, безвідповідальністю, неадекватною поведінкою неконтрольованих псевдо-таксистів, а іноді, на жаль — ДТП, каліцтвом, смертю пасажирів…
Достатньо сказати, що кількість «кухонних» псевдо-ІДС в місті Києві за останні роки сягає понад 300 одиниць, і кількість їх росте, а разом з тим росте і кількість залучення до нелегального візництва будь-кого, в будь-якому стані, на будь-яких автомобілях на умовах повної безвідповідальності та відсутності будь-якого контролю.
На відміну від ненадійності та безвідповідальності у опрацюванні замовлень пасажирів, тіньові фінансові потоки, що утворюються з розрахунків за виконані замовлення, контролюються, обліковуються та розподіляються по різним кишеням 100 % чітко і бездоганно.
Водій, щоб бути включеним у систему, здійснює передоплату. За кожне виконане ним замовлення з цієї передоплати диспетчерською службою, яка його залучила у перевезення, стягується 12 % від вартості виконаної поїздки. Фактично – це 12 відсотків від виручки тіньового візника. З цих грошей половина передається власнику центрального сервера, який собі залишає 1 %, а 5 % передає у диспетчерську службу, що прийняла замовлення від пасажира.
Контролюють, приймають та розподіляють між посередниками значні тіньові кошти власники тіньової інформаційної системи серверообміну замовленнями.
Усього 1 % – ніби на перший погляд не так і багато. Але цей відсоток знімається з обороту усього тіньового рику псевдо-таксо-перевезень столиці і за самими скромними підрахунками він дає дохід власникам центрального серверу біля 1 млн. грн в місяць!
Ще близько 11 млн. грн на місяць ділять між собою власники отих кількох сотень ІДС, що підключені до цієї тіньової інформаційної системи.
Хто ж утворює той шалений оборот, з якого 12 млн. грн. щомісячно ділять організатори тіньового візництва? А той оборот створюють масово залучені приватні водії. Адже стати візником простіше простого:
Потрібно тільки звернутись у будь-яку ІДС, підключену до тіньової інформаційної системи, або ж у їх вуличні кіоски, чи навіть просто відправити sms. Головне — не забути здійснити передоплату тіньовому посереднику та майбутній «кришуючій» структурі.Такі речі не можуть не шокувати:
– клієнт замовляє послугу і розраховує на належну відповідальність та хоча б пристойний стан фактичного виконавця та його авто;
– а приїхати може хто завгодно: металолом, наркоман, алкоголік, хам і що завгодно інше;
– гарантії та відповідальність перед замовником послуги повністю відсутні.
Повністю відсутній будь-який контроль, як з боку органів державного нагляду, так і з боку організаторів тіньового візництва.
Зате є єдиний обов’язок — вчасно поповнювати свій особистий грошовий баланс в «кишені» «кухонної» псевдо-ІДС, щоб тіньовому посереднику було звідки знімати плату за користування тіньовою інформаційною системою серверообміну замовлень.
Цій системі байдуже, хто саме буде перевозити конкретного клієнта та байдужі всі клієнти разом взяті. Головне – регулярна плата з обороту тіньового ринку та максимальне залучення необмеженої кількості водіїв, яких потім тіньові посередники жорстко експлуатують, збільшуючи обороти нелегального ринку псевдо-таксі.
Важливий компонент системи – «кухонні» псевдо-ІДС. Без них залучення в систему усього, що має 4 колеса, було б значно ускладнено. Також «кухонні» псевдо-ІДС чудово справляються з функцією заманювання довірливого споживача нереальними обіцянками, адже в разі проблем відшукати таку «кухонну» псевдо-ІДС практично неможливо. Юридично таких служб не існує, і послуг, подібних до таксі, «кухонні» псевдо-ІДС офіційно не надають.
Затрати на утворення такої структури мінімальні. А от прибуток – відчутний і може швидко і багатократно окупити затрати. Провів вдалу рекламну кампанію серед водіїв або пасажирів – і «заробляти» можна від 10 до 500 тис. грн щомісячно.
Головне – багато обіцяти одним і другим – і знімати відсотки…
Якщо розглянути співвідношення доходів і витрат трьох головних учасників процесу, то виходить, що основний тягар затрат, ризиків та жорстка експлуатація, що фактично нищить власний автомобіль, несе залучений у систему нелегальних перевезень приватний водій, отримуючи при цьому копійки.
А головний прибуток мають тіньові посередники — псевдо-ІДС та власники тіньової інформаційної системи серверообміну замовлень, чий прибуток у співвідношенні до затрат є найбільшим.
Доречно згадати протестні акції нелегальних візників нещодавно біля Камбіну.Там директори служб псевдо-таксі лили сльози на захист бідних водіїв, яким немає чим годувати сім’ї. Чи не здаються тепер ті сльози «крокодиловими»? Адже головною причиною тих «сліз» є страх втратити можливість знімати свій відсоток з тіньового ринку псевдо-таксі, а не «важка» доля та «проблеми» залученого в ці шахрайські схеми загнаного у безвихідь водія!
Чи можна таке явище назвати ринком таксі?Адже очевидно, що під вивіскою «таксі»:
- приймається замовлення невідомо ким;
- виконується замовлення будь-ким, хто заплатить відсоток тіньовому посереднику;
- отримуються мільйонні прибутки тіньовими посередниками;
- нищаться автомобілі та здоров’я залучених візників, які не усвідомлюють, що працюють за копійки, збагачуючи тіньових посередників;
- мають місце безпідставні відмови та неякісне надання послуги, а також значні ризики для споживача;
- наноситься шкода іміджу столиці, як міста, де мав би бути сервіс європейського рівня, а є ось така жахлива карикатура під вивіскою «таксі».
Найбільш страшною небезпекою, яку несе тіньовий ринок таксі є підвищена загроза дорожньо-транспортних пригод з важкими наслідками для пасажирів та інших учасників дорожнього руху.
Згідно чинного законодавства України, здійснювати господарську діяльність на ринку таксомоторних перевезень України можуть як юридичні, так і фізичні особи-підприємці (ФОП).З порівняльної таблиці видно, що ФОП (платник єдиного податку) має низку переваг, зокрема:
- може спрощено обліковувати виручку;
- не зобов’язаний мати касовий апарат;
- сплачує значно менші податки та обов’язкові відрахування ніж юридична особа.
Таким чином, легальна форма діяльності на таксомоторному ринку є простою та доступною для приватного підприємця. Тому будь-які заяви тіньових посередників та платних провокаторів, що легалізуватися і офіційно працювати на таксомоторному ринку важко та дорого, не витримують жодної критики.
Незважаючи на доступність легальної форми надання послуг таксі для приватних осіб, яким належало б просто оформити статус підприємця та отримати ліцензію на господарську діяльність, вони у більшості цього не роблять, а втягуються зацікавленими структурами у схему «кришування» за допомогою ліцензійних карток.
Суть схеми:
На автотранспортне підприємство оформлюється одна безстрокова ліцензія на внутрішні перевезення пасажирів на таксі вартістю 1 094 грн.
Після цього АТП під прикриттям «псевдоаренди» автомобіля у фізичної особи, підтвердженням якої часто слугує не сам договір оренди, а нотаріальне доручення про можливість такої оренди, або ж узагалі непередбачений законодавством тимчасовий реєстраційний талон від ДАІ, легко і без жодних виплат до Державного бюджету отримує на свою ліцензію необмежену кількість ліцензійних карток, які оформлюються на будь-який приватний автомобіль територіальними управліннями Укртрансінспекції Міністерства інфраструктури України як додатки до тієї однієї ліцензії, що належить АТП.
Після цього АТП передає зазначені ліцензійні картки водіям приватних авто як дозвільний документ на право надання послуг.
В результаті такоъ махінації на вулично-шляхових мережах України в масовому порядку з’являються тінізовані візники з псевдо ліцензійними картками (без сплати жодної копійки до бюджету), псевдо-АТП за таке «кришування» отримує від тіньових візників від 100 до 250 грн щомісячно, а бюджети всіх рівнів отримують значні збитки.
Для того, щоби оцінити масштаби тінізації, достатньо порівняти:
– кількість легкових автомобілів, фактично задіяних у таксомоторних перевезеннях у масштабах країни, за різними оцінками становить від 200 до 300 тисяч одиниць;
– кількість виданих підрозділами Міністерства інфраструктури України ліцензій — декілька тисяч;- кількість виданих підрозділами Міністерства інфраструктури України ліцензійних карток — декілька десятків тисяч;
– з кількістю зареєстрованих податковими органами реєстраторів розрахункових операцій у автомобілях таксі (в масштабах країни декілька сотень, а у окремих областях – взагалі жодного);
– та кількістю чинних свідоцтв платника єдиного податку по КВЕД 60.22.0 «діяльність таксі», якими підприємці можуть законно обґрунтувати незастосування касового реєстратора у таксі (становить в масштабах країни всього декілька тисяч).
Відсутність будь-яких підстав на приймання готівкової оплати водіями 95% автомобілів з ознаками таксі свідчить про глобальну тінізацію ринку таксі України.
Джерело: Офіційний Сайт ВГО «УТМА»
