Розділ XіV. Спеціальні податкові режими
Підрозділ 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому підрозділі терміни вживаються в такому значенні:
1.1) спрощена система оподаткування, обліку та звітності – система оподаткування, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, визначених цим Кодексом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (далі у цьому підрозділі – спрощена система оподаткування);
1.2) податок, платник податку, оподаткування, ставка податку – єдиний податок, платник єдиного податку, обкладення єдиним податком, ставка єдиного податку;
1.3) дохід – загальна сума будь-яких коштів, отриманих від усіх видів діяльності, вартості матеріальних і нематеріальних цінностей (активів), цінних паперів, інших об’єктів власності, отриманих протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;
1.4) середньооблікова кількість працівників – кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, за винятком найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
Стаття 2. Платники податку
2.1. Спрощена система оподаткування поширюється з урахуванням обмежень, встановлених у пункті 2.2 цієї статті, на таких суб’єктів малого підприємництва:
2.1.1) фізичні особи – підприємці, які провадять господарську діяльність без утворення юридичної особи та протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цьому підрозділі – фізичні особи):
кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) сукупно не перевищує 10 осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб);
обсяг доходу, отриманого протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), сукупно не перевищує 500 000 гривень;
2.1.2) юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цьому підрозділі – юридичні особи):
середньооблiкова кількість працівників протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) сукупно не перевищує 50 осіб;
обсяг доходу, отриманого протягом таких чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), сукупно не перевищує 1 000 000 гривень.
2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:
а) суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу;
б) суб’єктів господарювання, які здійснюють обмін іноземної валюти;
в) суб’єктів господарювання, які є виробниками підакцизних товарів, провадять господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом, оптовим та роздрібним продажем підакцизних товарів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів (в ємностях до 10 літрів) та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива);
г) суб’єктів господарювання, які здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;
ґ) фізичних осіб – підприємців, які здійснюють торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення;
д) страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів, суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері фінансового посередництва, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом;
е) реєстраторів цінних паперів;
є) арбітражних керуючих;
ж) суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких сукупність часток, що належать іншим суб’єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;
з) суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з організацією торгівлі, наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та орендою торгових місць на ринках та/чи у торговельних об’єктах;
и) суб’єктів господарювання, які провадять спільну діяльність без утворення юридичної особи відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу;
і) суб’єктів господарювання, які здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин;
ї) суб’єктів господарювання, які надають в оренду земельні ділянки та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини;
й) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
к) суб’єктів господарювання, які надають послуги стільникового зв’язку;
л) фізичних осіб – підприємців, які провадять: аудиторську, рекламну, бухгалтерську, адвокатську діяльність; діяльність у сфері права, інжинірингу; діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління; допоміжну діяльність у сфері державного управління; посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна;
м) суб’єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю і посередництво у оптовій торгівлі, надають послуги та виконують роботи за договорами комісії, договорами доручення, транспортного експедирування та агентськими договорами;
н) нерезидентів України та (або) їх постійні представництва, фізичних осіб без громадянства;
о) суб’єктів господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
п) суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
р) суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
с) суб’єктів малого підприємництва, які надають послуги у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення”;
т) надають послуги охорони.
2.3. Платники податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у готівковій та безготівковій грошовій формі.
2.4. Фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, при здійсненні розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до законодавства.
/Примітка від Портала Таксопорт: п. 2.4 доповнено після 1-го читання! Потрібно зауважити – “відповідно до законодавства” – а відповідно РРО діє Спеціальний Закон, де давним давно чітко визначено де саме РРО застосовуються і де ні. Так що фізична особа підприємець – спрощенець не має підстав на хвилювання, оскільки п.6 ст. 9 названого Закону дозволяє не застосовувати РРО таким платникам єдиного податку/
Стаття 3. Об’єкт оподаткування
3.1. Об’єктом оподаткування з урахуванням положень пунктів 3.2, 3.3 і 3.7 цієї статті є дохід платника податку, зменшений на такі суми, що надійшли у звітному періоді:
а) суму кредитів, коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника податку, а також поворотної фінансової допомоги, отриманої та поверненої протягом дванадцяти календарних місяців з моменту її отримання;
б) суму коштів, що надійшли як відшкодування податку на додану вартість;
в) суму коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів (в рамках програм);
г) суму коштів (зокрема, аванс, передоплата), які повертаються покупцю – платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);
ґ) вартість зворотної (заставної) тари, не повернутої платником податку протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але не пізніше, ніж протягом дванадцяти календарних місяців з моменту отримання тари;
д) суму коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);
е) суму податку на додану вартість, отриманого в ціні товарів (послуг), відвантажених (поставлених) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (послуг) за рахунок бюджетних коштів);
є) суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
ж) суму коштів та вартості майна, внесених засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду такого платника;
з) суму коштів та вартості майна, які повертаються платнику податку – власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, в результаті ліквідації такої юридичної особи – емітента, або у разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій (часток, паїв);
и) суму коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів;
і) суму коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою майна платника податку у випадках, передбачених законом;
ї) суму коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у встановленому законодавством порядку як компенсація прямих витрат або збитків, завданих такому платнику податку внаслідок порушення його прав та інтересів, що охороняються законом;
й) вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку за рішенням центральних органів виконавчої влади з метою експлуатації таких фондів у випадках, передбачених законодавством;
к) кошти або майно, отримані у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іноземними державами відповідно до міжнародних договорів, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку, за умови цільового використання таких коштів (майна);
л) доходи від операцій з купівлі та продажу цінних паперів, деривативів, іноземної валюти, банківських металів, пасивні доходи, а також доходи, отримані (нараховані) за межами території України (її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони);
м) суму списаної кредиторської заборгованості, утвореної в результаті отримання платником податку авансу (передоплати) за товари (роботи, послуги), з якого вже було сплачено єдиний податок.
3.2. Об’єктом оподаткування при продажу основних засобів є різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких засобів за ціною, не меншою від звичайної, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу.
3.3. Не є об’єктом оподаткування сума податків і зборів (обов’язкових платежів), отриманих (нарахованих) платником податку під час здійснення ним функцій податкового агента.
3.4. Датою отримання доходу (крім доходів, зазначених у пункті 3.7 цієї статті) є дата надходження коштів на поточний рахунок (в касу) платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, у тому числі списання кредиторської заборгованості та матеріальні і нематеріальні цінності (активи), інші об’єкти власності, одержані (нараховані) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
3.5. У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.
3.6. У разі, коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України.
3.7. Доходи від операцій із купівлі та продажу цінних паперів, деривативів, іноземної валюти, банківських металів, пасивні доходи, а також доходи, отримані (нараховані) за межами території України (її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони) оподатковуються у порядку, встановленому:
а) для юридичних осіб – розділом ІІІ цього Кодексу;
б) для фізичних осіб – підприємців – розділом IV цього Кодексу.
Стаття 4. База оподаткування
4.1. Базою обкладення податком є виражений у гривнях дохід платника податку, визначений згідно з пунктами 3.1 – 3.3 статті 3 цього підрозділу.
4.2. Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні заофіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання таких доходів.
4.3. Дохід у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг визначається за звичайними цінами у порядку, встановленому розділом ІІІ цього Кодексу.
Стаття 5. Ставки податку для фізичних осіб
5.1. Ставки податку для фізичних осіб встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті – органи місцевого самоврядування) у межах від 20 до 200 гривень з розрахунку на календарний місяць залежно від виду господарської діяльності та місця її провадження.
5.2. Рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб приймаються та офіційно оприлюднюються органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду.
5.3. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб є нормативно-правовим актом з питань оподаткування. Копія такого рішення надсилається органом місцевого самоврядування відповідному органу державної податкової служби у десятиденний строк з дня його офіційного опублікування.
5.4. Ставки податку для фізичних осіб є незмінними протягом бюджетного періоду, на який вони встановлені органами місцевого самоврядування.
5.5. У разі, коли органами місцевого самоврядування до початку нового бюджетного періоду в установленому цією статтею порядку не встановлено ставки податку за видами господарської діяльності, до моменту їх встановлення діють ставки податку, визначені у попередньому бюджетному періоді.
5.6. Фізична особа, що провадить кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, придбаває одне свідоцтво платника податку i сплачує податок за більшою ставкою.
5.7. Фізична особа, що провадить господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, придбаває одне свідоцтво платника податку i сплачує податок за ставкою 200 гривень з розрахунку на календарний місяць незалежно від виду діяльності.
5.8. У разі, коли фізична особа провадить господарську діяльність з використанням найманої праці або за участю у такій діяльності членів своєї сім’ї, ставка податку, встановлена органом місцевого самоврядування, збільшується на 50 відсотків за кожну таку особу.
Стаття 6. Ставки податку для юридичних осіб
6.1. Ставки податку для юридичних осіб визначаються у розмірі:
6.1.1) для юридичних осіб, зареєстрованих як платники податку на додану вартість, – 6 відсотків бази оподаткування (без урахування податку на додану вартість);
6.1.2) для юридичних осіб, не зареєстрованих як платники податку на додану вартість (сплачують податок на додану вартість у складі єдиного податку), – 10 відсотків бази оподаткування.
6.2. Ставки податку, зазначені у пункті 6.1 цієї статті, обираються юридичними особами самостійно в порядку, встановленому цим підрозділом.
Стаття 7. Податковий (звітний) період
7.1. Податковим (звітним) періодом для платника податку є календарний квартал.
7.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
7.3. Для суб’єктів малого підприємництва, які перейшли до сплати податків за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому такому суб’єкту видано свідоцтво платника податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
7.4. Для новоутворених суб’єктів малого підприємництва перший податковий (звітний) період починається з початку того кварталу, в якому видано свідоцтво платника податку.
7.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, що закінчується днем такої державної реєстрації.
Стаття 8. Порядок нарахування та строки сплати податку
8.1. Фізичні особи сплачують податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку.
8.2. Фізичні особи можуть здійснити сплату податку авансовим внеском за весь податковий період (квартал), але не більш як до кінця поточного звітного року.
8.3. Отримані доходи, сума перевищення доходу, нараховані та сплачені суми податку відображаються платником у декларації за відповідний звітний період.
8.4. Сума сплаченого податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи – платника податку на доходи фізичних осіб. При цьому доходи, отримані в результаті провадження господарської діяльності та є об’єктом оподаткування, не включаються до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року.
8.5. Юридичні особи сплачують податок згідно з поданою декларацією протягом 10 календарних днів, що настають за встановленим останнім днем подання такої декларації.
8.6. Сума податку перераховується на окремий рахунок органів Державного казначейства України.
8.7. Суми податку, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу.
Стаття 9. Ведення обліку і складення звітності платниками податку
9.1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів фізичні особи ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.
9.2. Форма книги обліку доходів і витрат і порядок її ведення фізичними особами встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
9.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку.
9.4. Платник податку не звільняється від ведення податкового обліку, складання і подання звітності, пов’язаної зі сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платниками яких він є згідно з цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
9.5. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду юридичні та фізичні особи подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва – платника податку в строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.
9.6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
9.7. Податкова звітність складається та подається наростаючим підсумком.
Стаття 10. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами)
10.1. Податок, з урахуванням положень пункту 3.7 статті 3 цього підрозділу, сплачується в рахунок таких податків і зборів:
а) податку на прибуток підприємств;
б) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та підлягають оподаткуванню згідно з розділом IV цього Кодексу;
в) податку на додану вартість з операцій по поставці товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування у розмірі 6 відсотків;
г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Положення абзацу “б” цього пункту не стосується податку на доходи фізичних осіб, отриманих в результаті відчуження нерухомого майна, подарунків та майна, отриманого у спадщину, та доходів фізичних осіб – нерезидентів.
10.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 10.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.
10.3. Платник податку вважається податковим агентом найманих ним осіб та/або фізичних осіб, які перебувають з ним у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи будь-які доходи, які остаточно оподатковуються під час їх виплати.
10.4. Якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність із використанням найманої праці, то для кожної особи, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, орган державної податкової служби видає такому платнику податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі – довідка).
У разі збільшення кількості працівників (відкриття додаткових робочих місць) протягом строку дії виданого свідоцтва платника податку, платник податку повинен здійснити доплату за кожного додатково найнятого працівника з розрахунку не менш як за повний місяць з початку діяльності таких працівників і одержати відповідні довідки для цих працівників.
У разі зменшення кількості працівників протягом строку дії виданого свідоцтва платник податку повинен повернути видані довідки.
У разі, коли протягом дії свідоцтва платник податку замість працівників, які звільнилися, наймає інших, сплачена сума податку не збільшується до кінця періоду, за який була здійснена оплата за звільнених працівників.
У разі втрати довідки доплата за працівника може бути припинена лише починаючи з наступного кварталу.
Свідоцтво (довідка) повинно розміщуватися на робочому місці платника податку (найманого працівника, членів сім’ї фізичної особи – підприємця) та пред’являтися працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки.
Свідоцтво та довідки, видані платникові податку, не можуть бути передані іншим, крім зазначених у них, особам.
Свідоцтво, строк дії якого скінчився, підлягає поверненню у п’ятиденний строк разом з усіма довідками органу державної податкової служби, який їх видав.
Форма та порядок видачі довідки встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
10.5. Платник податку не звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до бюджету, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування податку на доходи фізичних осіб, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків, пов’язаних з виплатою заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах.
Стаття 11. Порядок переходу до сплати податків за спрощеною системою
оподаткування або відмови від сплати податків за спрощеною
системою оподаткування
11.1. Суб’єкти малого підприємництва за власним бажанням обирають спрощену систему оподаткування або загальну систему оподаткування.
11.2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом малого підприємництва один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної заяви.
11.3. Перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмова від її застосування, а також перехід до сплати податку за іншою ставкою можуть бути здійснені суб’єктами господарювання, які відповідають вимогам пункту 2.1 статті 2 цього підрозділу, з початку нового податкового (звітного) періоду за умови подання відповідної письмової заяви органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного податкового (звітного) періоду. Юридичні особи у поданій заяві зазначають обрану ними ставку податку, фізичні особи – ставку податку, встановлену органами місцевого самоврядування.
У такому ж порядку здійснюється зміна (доповнення або виключення) виду діяльності фізичної особи, що сплачує податок.
11.4. Орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно видати протягом 10 робочих днів із дня подання суб’єктом малого підприємництва заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво платника податку або надати письмову мотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку.
Свідоцтво платника податку отримує фізична особа особисто з підтвердженням особистого підпису або за її дорученням отримує довірена на це особа.
11.5. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник податку за умови погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки).
11.6. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування до органу державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з дня державної реєстрації такого платника.
При цьому під час розгляду органом державної податкової служби заяви про видачу свідоцтва платника податку, поданої новоутвореною фізичною особою – підприємцем, який раніше вже був у встановленому законом порядку зареєстрований як платник єдиного податку і самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (але не більш як за річний період до дати подання такої заяви).
11.7. Свідоцтво платника податку видається на календарний рік і не потребує щоквартального продовження.
Для отримання свідоцтва на наступний календарний рік заява подається в обов’язковому порядку в установлений термін.
11.8. У разі відмови від сплати податків за спрощеною системою оподаткування, а також у разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, Свідоцтво підлягає поверненню до органу державної податкової служби, який його видав.
11.9. Бланк свідоцтва платника податку є документом суворого обліку, що запроваджується на всій території України.
11.10. Форма свідоцтва платника податку і порядок його видачі встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
11.11. У разі припинення платником податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати податку нараховуються такому платникові по останній день (включно) календарного місяця його фактичної діяльності.
11.12. Процедура переходу платника податків до їх сплати за спрощеною або загальною системою оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків у разі такого переходу, визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
Стаття 12. Відповідальність платника податку
12.1. Платник податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податків, платником яких він є відповідно до цього Кодексу.
12.2. У разі, коли суб’єкт малого підприємництва перейшов до сплати податків за спрощеною системою оподаткування та отримав свідоцтво без наявних на дату подачі заяви на це правових підстав, він не має права на застосування спрощеної системи оподаткування. Свідоцтво підлягає анулюванню, а податковий облік ведеться за загальною системою оподаткування.
12.3. У разі застосування суб’єктом господарювання – юридичною особою іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цього підрозділу, або здійснення операцій, на які відповідно до пункту 2.2 статті 2 цього підрозділу не поширюється спрощена система оподаткування, дохід, отриманий платником податку в результаті здійснення таких операцій, оподатковується за подвійною ставкою єдиного податку.
12.4. У разі, коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого фізичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.1 статті 2 цього підрозділу, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.
12.5. У разі, коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого юридичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.2 статті 2 цього підрозділу, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за подвійною ставкою податку.
12.6. У разі недотримання положень статті 2 цього підрозділу, платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного кварталу, і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного календарного року. При цьому свідоцтво такого платника податку підлягає анулюванню.
12.7. Порядок анулювання свідоцтва платника податку встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
Підрозділ 2. Фіксований сільськогосподарський податок
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому підрозділі терміни вживаються у такому значенні:
1.1) податок, платник податку, оподаткування, ставка податку – фіксований сільськогосподарський податок, платник фіксованого сільськогосподарського податку, обкладення фіксованим сільськогосподарським податком, ставка фіксованого сільськогосподарського податку;
1.2) частка сільськогосподарського товаровиробництва – питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній податковий (звітний) рік, у загальній сумі його доходу за такий рік, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку;
1.3) сільськогосподарська продукція – товари, які підпадають під визначення 1 – 24 групи згідно з УКТЗЕД;
1.4) сільськогосподарський товаровиробник – юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, що здійснює виробництво (вирощування), переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, у тому числі рибогосподарське підприємство, що здійснює вилов (збирання), відтворення, вирощування риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), а також її переробку та реалізацію;
1.5) фіксований сільськогосподарський податок – податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та (або) у відсотках доходу, визначеного відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу, та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів (обов’язкових платежів).
Стаття 2. Платники податку
2.1. Платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 2.3 цієї статті, можуть бути зареєстровані сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин.
Податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.
Щодо сільськогосподарських товаровиробників, утворених протягом попереднього календарного року, в рамках застосування абзацу першого цього пункту під попереднім звітним (податковим) роком слід розуміти період, починаючи з дати їх державної реєстрації до 31 грудня такого року.
2.2. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути зареєстровані з урахуванням положень пункту 2.3 цієї статті як платники податку з дня їх державної реєстрації.
2.3. Не може бути зареєстрований як платник податку:
2.3.1) суб’єкт господарювання, який застосовує спеціальні податкові режими, визначені підрозділами 1, 3, 4 і 5 цього розділу;
2.3.2) суб’єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації продукції квітково-декоративного рослинництва, декоративних рослин, грибів, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;
2.3.3) суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів, виготовлених з власної сировини, які реалізуються для подальшої переробки;
2.3.4) суб’єкт господарювання, який на день подання заяви про реєстрацію як платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Стаття 3. Об’єкт оподаткування
3.1. Об’єктом обкладення податком є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та (або) земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), яка перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому в користування, в тому числі на умовах оренди.
3.2. Об’єктом обкладення податком для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, є дохід, визначений відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.
Під спеціалізацією на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, слід розуміти частку доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації такої продукції та продуктів її переробки, яка за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків загальної суми його доходу за такий рік.
Стаття 4. База оподаткування
4.1. Базою обкладення податком є нормативна грошова оцінка площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) – нормативна грошова оцінка площі ріллі в Автономній Республіці Крим або області.
4.1.1. Нормативна грошова оцінка землі, визначена за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, уточнюється щороку станом на 1 січня на коефіцієнт індексації, у встановленому розділом XII цього Кодексу порядку.
4.2. Базою обкладення податком для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, є дохід платника податку, виражений у гривнях.
Стаття 5. Ставки податку
5.1. Розмір ставок податку, крім ставок податку для сільськогосподарських товаровиробників, зазначених у пункті 5.2 цієї статті, залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):
а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,15;
б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,09;
в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,09;
г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,03;
ґ) для земель водного фонду – 0,45.
5.2. Ставка податку для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, становить 2 відсотки бази оподаткування.
Стаття 6. Порядок нарахування та строки сплати податку
6.1. Базовим податковим (звітним) періодом для нарахування та сплати податку є календарний місяць.
6.2. Платники податку визначають суму податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим підрозділом, і подають до 1 лютого поточного року податкову декларацію органам державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки.
6.3. У разі подання такої декларації платник податку звільняється від подання щомісячних декларацій.
6.4. Платник податку має право подавати щомісяця нову податкову декларацію, що не звільняє його від подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
6.5. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики.
6.6. Юридичні особи – платники податку, що реорганізуються шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу у податковому (звітному) періоді, зобов’язані подати у період до їх фактичного припинення органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію з податку (для набуття статусу платника податку, а також усіх прав і обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або боргів, які передані йому як правонаступнику).
6.7. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники, зареєстровані як платники податку у рік свого утворення, подають протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, податкову декларацію органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок.
6.8. Платники податку в разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) подають податкову декларацію з податку разом з висновком Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин у попередньому податковому (звітному) році.
До таких платників податку в наступному податковому (звітному) році не застосовується вимога, згідно з якою частка сільськогосподарського товаровиробництва повинна дорівнювати або перевищувати 75 відсотків.
6.9. Якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа сільськогосподарських угідь та (або) земель водного фонду у зв’язку з набуттям на неї права власності або користування, такий платник зобов’язаний:
уточнити суму податкових зобов’язань з податку на період, починаючи з дати набуття такого права до останнього дня податкового (звітного) року;
подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, органам державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також витяг з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх нормативну грошову оцінку.
6.10. У разі, коли платник податку (орендодавець) надає сільськогосподарські угіддя та (або) землі водного фонду в оренду іншому платникові податку (орендарю), орендована площа земельних ділянок не може включатися до декларації з податку орендаря, а враховується у такій декларації орендодавця.
6.11. Якщо платник податку (орендар) орендує сільськогосподарські угіддя та (або) землі водного фонду в особи, яка не є платником податку (орендодавця), орендована площа земельних ділянок включається до декларації з податку орендаря.
6.12. Сплата податку здійснюється щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем базового податкового (звітного) місяця, у розмірі, який становить третину суми податку, визначену для кожного кварталу, від річної суми податку у таких розмірах:
а) у I кварталі – 10 відсотків;
б) у II кварталі – 10 відсотків;
в) у III кварталі – 50 відсотків;
г) у IV кварталі – 30 відсотків.
6.13. Для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, а також продукції тваринництва і птахівництва, податковим (звітним) періодом для нарахування та сплати податку є календарний квартал.
6.14. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду сільськогосподарські товаровиробники, зазначені у пункті 6.13 цієї статті, подають органу державної податкової служби декларацію у строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду, та сплачують податок згідно з поданою декларацією протягом 10 календарних днів, що настають за встановленим останнім днем подання такої декларації.
6.15. Сума податку зараховується до бюджету у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Стаття 7. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами)
7.1. Платники податку не обкладаються такими податками і зборами:
а) податок на прибуток підприємств;
б) плата за землю (за винятком земельних ділянок, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);
в) комунальний податок;
г) збір за використання води водних об’єктів;
ґ) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).
7.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 7.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, встановленому законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.
Стаття 8. Порядок набуття статусу платника податку
8.1. Сільськогосподарський товаровиробник для набуття і підтвердження статусу платника податку подає до 1 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, яка оподатковується, – органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням;
звітну податкову декларацію з податку окремо щодо кожної земельної ділянки – органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, складений на підставі даних бухгалтерського обліку, – органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики разом з центральним органом державної податкової служби;
витяг з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх нормативну грошову оцінку – органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок.
8.2. Довідка про набуття або підтвердження статусу платника податку видається протягом 10 робочих днів з дати подання ним податкової декларації органом державної податкової служби за місцезнаходженням такого платника.
Стаття 9. Відповідальність платників податку
9.1. У разі, коли у податковому (звітному) році дохід, отриманий в результаті здійснення операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить менш як 75 відсотків загальної суми доходу, сільськогосподарський товаровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.
9.2. Платники податку несуть відповідальність відповідно до законодавства за правильність обчислення, своєчасність подання податкових декларацій та сплати сум податку.
Підрозділ 3. Спеціальний режим оподаткування суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на територіях спеціальних (вільних) економічних зон
Стаття 1. Суб’єкти господарювання, на яких поширюється спеціальний режим оподаткування
1.1. Спеціальний режим оподаткування поширюється на суб’єктів господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон, де запроваджено режим спеціальної митної зони, інвестиційні проекти, зареєстровані в установленому спеціальним законодавством порядку центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
1.2. Питання, пов’язані з функціонуванням спеціальних (вільних) економічних зон, включаючи розгляд, реєстрацію та реалізацію інвестиційних проектів, крім питань оподаткування, регулюються спеціальним законодавством, у тому числі законами про створення спеціальної (вільної) економічної зони.
Стаття 2. Особливості спеціального режиму оподаткування
2.1. Режим спеціальної митної зони запроваджується на всій території спеціальної (вільної) економічної зони відповідно до законодавства.
2.2. Суб’єкти господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на територіях спеціальних (вільних) економічних зон, де відповідно до законодавства запроваджено режим спеціальної митної зони, можуть ввозити товари, які використовуватимуться виключно для реалізації таких проектів (за винятком транспортних засобів, підакцизних товарів та товарів 1 – 24 груп згідно з УКТЗЕД). Перелік таких товарів є невід’ємною частиною інвестиційного проекту.
2.3. З метою оподаткування товари, ввезені в режимі спеціальної митної зони, розглядаються як такі, що перебувають поза межами митної території України.
2.4. Режим спеціальної митної зони передбачає такий порядок справляння податків під час митного оформлення товарів, що переміщуються через межі спеціальної митної зони:
операції з ввезення товарів із-за меж митної території України на територію спеціальної митної зони не є об’єктом обкладення податком на додану вартість;
операції з вивезення товарів з території спеціальної митної зони за межі митної території України, які були попередньо ввезені із-за меж митної території України на територію спеціальної митної зони, не є об’єктом обкладення податком на додану вартість;
операції з вивезення товарів з території спеціальної митної зони за межі митної території України, які повністю вироблені або достатньо перероблені чи оброблені у спеціальній митній зоні, не є об’єктом обкладення податком на додану вартість;
операції з ввезення на митну територію України для вільного обігу товарів, які повністю вироблені або достатньо перероблені чи оброблені у спеціальній митній зоні, обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, установлених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту;
операції з ввезення товарів з території спеціальної митної зони на митну територію України для вільного обігу, які були попередньо ввезені із-за меж митної території України на територію спеціальної митної зони, обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, установлених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту;
операції з вивезення товарів з митної території України на територію спеціальної митної зони обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, установлених для оподаткування операцій з вивезення товарів у митному режимі експорту;
операції з ввезення на митну територію України відходів виробництва, які утворилися в результаті діяльності у спеціальній митній зоні, обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, встановлених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту.
2.5. Операції з постачання з митної території України на територію, де запроваджено режим спеціальної митної зони, природного газу, нафти та нафтопродуктів, етилену, аміаку та інших продуктів, що переміщуються трубопровідним транспортом, а також електричної та теплової енергії і води, обкладаються податком на додану вартість в порядку, встановленому для операцій з постачання товарів на митній території України.
2.6. Поставлені з митної території України на територію спеціальної митної зони природний газ, нафта та нафтопродукти, етилен, аміак та інші продукти, що переміщуються трубопровідним транспортом, а також електрична та теплова енергія і вода не підлягають подальшому продажу та вивезенню за межі митної території України.
2.7. Операції з постачання послуг суб’єктам господарювання, які реалізують на територіях спеціальних митних зон інвестиційні проекти, обкладаються податком на додану вартість у порядку та на умовах, установлених для операцій з постачання послуг на митній території України.
2.8. У разі нецільового використання товарів, ввезених на територію спеціальної митної зони в режимі спеціальної митної зони, суб’єкт господарювання, який допустив таке порушення, зобов’язаний збільшити розмір податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму податку на додану вартість, яка повинна сплачуватися під час ввезення таких товарів на загальних умовах оподаткування, а також сплатити штрафні санкції у встановленому законодавством розмірі.
2.9. Операції з постачання товарів (послуг), що здійснюються між суб’єктами господарювання, які реалізують інвестиційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, де запроваджено режим спеціальної митної зони, не є об’єктом обкладання податком на додану вартість.
2.10. На суб’єктів господарювання, які до 31 березня 2005 року уклали договори (контракти) на реалізацію інвестиційних проектів у спеціальних (вільних) економічних зонах (за винятком інвестиційних проектів, реалізація яких передбачає імпорт товарів 1 – 24 груп згідно з УКТЗЕД), положення цієї статті поширюються після реєстрації таких проектів центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у встановленому спеціальним законодавством порядку.
2.11. Питання, пов’язані з обкладенням митом під час переміщення товарів через межі спеціальної митної зони, регулюються митним законодавством України.
Підрозділ 4. Спеціальний режим оподаткування суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на територіях пріоритетного розвитку
Стаття 1. Суб’єкти господарювання, на яких поширюється спеціальний режим оподаткування
1.1. Спеціальний режим оподаткування запроваджується на території населених пунктів і районів, яким окремим законом надано статус території пріоритетного розвитку, за умови, що на території таких населених пунктів та районів протягом трьох років поспіль:
середньомісячний розмір заробітної плати становить не більш як 85 відсотків середнього рівня по Україні;
рівень безробіття перевищує 110 відсотків середнього показника по Україні.
1.2. Перелік населених пунктів і районів, на території яких запроваджується спеціальний режим оподаткування, затверджується щороку Кабінетом Міністрів України за результатами моніторингу соціально-економічного стану населених пунктів і районів, яким окремим законом надано статус території пріоритетного розвитку.
1.3. Спеціальний режим оподаткування поширюється на суб’єктів господарювання, які реалізують на таких територіях інвестиційні проекти, зареєстровані у встановленому спеціальним законодавством порядку центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
1.4. Питання, пов’язані з функціонуванням територій пріоритетного розвитку, крім питань оподаткування, включаючи розгляд, реєстрацію та реалізацію інвестиційних проектів, визначаються спеціальним законодавством, у тому числі законами про створення територій пріоритетного розвитку.
Стаття 2. Особливості спеціального режиму оподаткування
2.1. Спеціальний режим оподаткування передбачає такі податкові умови реалізації інвестиційних проектів:
надання митним органам простого векселя, який підлягає обов’язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю, на суму податку на додану вартість під час ввезення із-за меж митної території України на територію пріоритетного розвитку устатковання, обладнання та комплектувальних до нього виключно для реалізації інвестиційних проектів із строком погашення не більш як 90 днів. Кабінет Міністрів України, виходячи з технологічних особливостей виробництва, передбаченого інвестиційним проектом, може встановлювати більш тривалий строк погашення такого векселя;
протягом п’яти років із моменту отримання першого прибутку від реалізації інвестиційного проекту 50 відсотків суми нарахованого податку на прибуток підприємств не перераховуються до бюджету, а зараховуються на спеціальні рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства України, і використовуються за цільовим призначенням. Порядок зарахування сум податку на прибуток підприємств на спеціальні рахунки, порядок та напрями цільового використання коштів, що перебувають на спеціальних рахунках, а також порядок контролю за їх використанням встановлюються Кабінетом Міністрів України.
2.2. Положення абзацу другого пункту 2.1 цієї статті поширюються виключно на устатковання, обладнання та комплектувальні до нього, які відповідають сукупності нижченаведених критеріїв:
використання таких устатковання, обладнання та комплектувальних до нього передбачено зареєстрованим у встановленому порядку інвестиційним проектом;
аналогічні товари з характеристиками, передбаченими інвестиційним проектом, не виробляються в Україні;
такі устатковання, обладнання та комплектувальні до нього не є підакцизними товарами і не були у використанні.
2.3. У разі нецільового використання устатковання, обладнання та комплектувальних до нього суб’єкт господарювання, який допустив таке порушення, зобов’язаний збільшити розмір податкових зобов’язань за підсумками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму податку на додану вартість, яка повинна сплачуватися під час ввезення зазначених товарів на загальних умовах оподаткування, а також сплатити штрафні санкції у встановленому законодавством розмірі.
2.4. Органи місцевого самоврядування можуть надавати суб’єктам господарювання, які реалізують на територіях пріоритетного розвитку зареєстровані у встановленому порядку інвестиційні проекти, додаткові податкові пільги з податків (зборів, обов’язкових платежів), які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів, крім податку на доходи фізичних осіб.
2.5. Сума податкових пільг, що можуть бути надані суб’єкту господарювання, який реалізує на території пріоритетного розвитку зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти, не повинна перевищувати суму інвестицій, фактично витрачену таким суб’єктом господарювання в ході реалізації інвестиційного проекту.
2.6. На суб’єктів господарювання, які до 31 березня 2005 року уклали договори (контракти) на реалізацію інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку (за винятком інвестиційних проектів, реалізація яких передбачає імпорт товарів 1 – 24 груп згідно з УКТЗЕД), положення цієї статті поширюються після реєстрації таких проектів центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у встановленому спеціальним законодавством порядку.
2.7. На суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти в умовах спеціального режиму оподаткування на територіях пріоритетного розвитку, передбачених цією статтею, не поширюються пільги з оподаткування та спеціальні податкові режими, встановлені іншими розділами та підрозділами цього Кодексу.
2.8. Питання, пов’язані з обкладенням митом під час ввезення товарів на територію пріоритетного розвитку, регулюються митним законодавством України.
Підрозділ 5. Спеціальний режим оподаткування технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, що виконують проекти технологічних парків
Стаття 1. Суб’єкти господарювання, на яких поширюється спеціальний режим оподаткування
1.1. Спеціальний режим оподаткування поширюється на технологічні парки, визначені спеціальним законодавством України, їх учасників і спільні підприємства під час реалізації ними проектів технологічних парків, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку.
1.2. Питання, пов’язані з функціонуванням технологічних парків, крім питань оподаткування, включаючи розгляд, реєстрацію та реалізацію проектів технологічних парків, регулюються спеціальним законодавством України.
Стаття 2. Особливості спеціального режиму оподаткування
2.1. Спеціальний режим оподаткування технологічних парків, їх учасників і спільних підприємств, що виконують проекти технологічних парків, передбачає такі податкові умови реалізації проектів технологічних парків, але не більш як протягом п’яти років:
можливість надання органу митного контролю податкового векселя на суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, що нараховується згідно з цим Кодексом, за умови імпорту нового устатковання, обладнання та комплектувальних до нього, із строком погашення на 720-й календарний день, а за умови імпорту матеріалів, які не виробляються в Україні, – із строком погашення на 180-й календарний день з дня надання векселя органу митного контролю;
зарахування на спеціальні рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства України, у строки, встановлені цим Кодексом та іншими законодавчими актами, суми податку на прибуток підприємств, отриманого технологічними парками, їх учасниками і спільними підприємствами під час реалізації проектів технологічних парків.
2.2. На спеціальні рахунки учасників технологічних парків та спільних підприємств, що виконують проекти технологічних парків, зараховується 50 відсотків суми податку на прибуток підприємств, решта 50 відсотків зараховується на спеціальний рахунок керівного органу відповідного технологічного парку.
Порядок зарахування сум податку на прибуток підприємств на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств, що виконують проекти технологічних парків, порядок використання таких сум та порядок контролю за їх використанням встановлюються Кабінетом Міністрів України.
2.3. У разі використання ввезених на територію України матеріалів, устатковання, обладнання та комплектувальних до нього не для потреб реалізації проектів технологічних парків, суб’єкт господарювання, який допустив таке порушення, зобов’язаний збільшити розмір податкових зобов’язань за підсумками податкового періоду, в якому відбулося порушення, на суму податку на додану вартість, яка повинна сплачуватися під час ввезення зазначених товарів на загальних умовах оподаткування, а також сплатити штрафні санкції у визначеному законодавством розмірі.
2.4. Питання, пов’язані з оподаткуванням митом під час ввезення в Україну для реалізації проектів технологічних парків нового устатковання, обладнання та комплектувальних до нього, а також матеріалів, які не виробляються в Україні, регулюються митним законодавством України.
