Від імені Всеукраїнського об’єднання малого та середнього бізнесу «Фортеця» 04.02.11 подано проект, який спільно підготували об’єднання підприємців з більшості областей України і який збереже малий та середній бізнес, а також сформує диференційовану систему сплати єдиного податку в залежності від доходів підприємців. Підприємницький проект урядовій робочій групі по розробці законопроекту про спрощену систему оподаткування представили О.Герасимчук, О.Ракова, В.Андрєєв і О.Продан.
Підприємці пропонують зберегти єдиний податок для юридичних осіб із ставками 3% з ПДВ і 5% без ПДВ, а також розділяють єдиний податок для фізичних осіб-підприємців на три категорії: для мікробізнесу, для малого бізнесу і для середнього бізнесу.
Для мікробізнесу, до якого віднесені підприємці без найманих осіб, які здійснюють ремісничу діяльність, надають послуги фізичним особам по ремонту та займаються роздрібною торгівлею і при цьому на рік мають виручку не більше 150 000 гривень на рік, пропонується нульова ставка податку без обов’язкової сплати єдиного соціального внеску за себе та ведення обліку витрат.
Для малого бізнесу, до якого відносяться роботодавці, які надають усі послуги фізичним особам, здійснюють виробництво, торгівлю та деякі інші види діяльності, дозволяється оборот до 1200 000 гривень на рік без обліку витрат із фіксованою ставкою, яка включає у себе єдиний соціальний внесок, до 600 гривень на місяць.
Для середнього бізнесу, до якого відносяться усі не заборонені сьогодні види діяльності, пропонується ставка єдиного податку з продажу у розмірі 3% з ПДВ або 5% без ПДВ із обліком виключно доходів.
Ми передбачили в законопроекті вирішення усіх спірних на сьогодні питань, які існують у малого та середнього бізнесу щодо функціонування спрощеної системи оподаткування, але при цьому зберегли можливість працювати для усіх платників податків. Але не зміна спрощеної системи є основним завданням у реформуванні податкової системи, а спрощення адміністрування та забезпечення прозорості на загальній системі оподаткування, повідомляє Голова ГО «Всеукраїнське об’єднання підприємців малого та середнього бізнесу «Фортеця» Оксана Продан.
Робоча група Уряду, якій підприємці передали готову редакцію законопроекту про спрощену систему оподаткування, прийняла рішення про прийняття його за основу та взяла на себе зобов’язання опрацювати цей проект.
Посилання на першоджерело: prodan.net.ua
Інформація про прийняття проекту за основу підтверджується іншим офіційним інтернет-ресурсом, що має відношення до Кабінету Міністрів України — Сайтом Ради підприємців при КМУ, на якому розміщена наступна інформація:
4 лютого 2011 року в приміщенні Міністерства фінансів України відбулося друге засідання робочої групи з підготовки закону щодо реформування спрощеної системи оподаткування та обліку суб’єктів малого підприємництва. Під час засідання було досягнуто домовленостей, що за основу для подальшого розгляду та доопрацювання буде взято законопроект, підготовлений керівниками підприємців в регіонах і презентований Всеукраїнським об’єднанням малого та середнього бізнесу «Фортеця». Посилання на першоджерело: www.radakmu.org.ua
Проект Закону України «Про внесення змін Податкового Кодексу України»
Верховна Рада України постановляє:
Викласти главу 1 розділу 14 Податкового Кодексу України у наступній редакції:
«ГЛАВА 1. СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Стаття 1. Загальні положення
1.1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва (далі — спрощена система оподаткування) запроваджується для суб’єктів малого підприємництва та може обиратися добровільно суб’єктом малого підприємництва і є рівноправною поряд із загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством. Спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати податків, внесків, зборів (обов’язкових платежів) внесків на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цим Кодексом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
1.2. Спрощена система оподаткування запроваджується у формі єдиного податку для мікробізнесу, фіксованого єдиного податку для фізичних осіб-підприємців, єдиного податку з продажу для фізичних осіб-підприємців та єдиного податку для юридичних осіб.
1.3. Спрощена система оподаткування не поширюється на:
страхових (перестрахових) брокерів, суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері фінансового посередництва, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом;
суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, перевищують 25 відсотків (крім суб’єктів малого підприємництва, які надають житлово-комунальні послуги в сільській місцевості, та житлово-комунальних підприємств, учасниками та засновниками яких є органи місцевого самоврядування);
реєстраторів цінних паперів;
представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
суб’єктів малого підприємництва, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти;
суб’єктів малого підприємництва, які є виробниками підакцизних товарів, провадять господарську діяльність, пов’язану продажем підакцизних товарів (крім оптового та роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів (в ємностях до 20 літрів) та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива);
фізичних та юридичних осіб — нерезидентів;
суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють видобуток та промислове виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
1.4. Платники податку здійснюють розрахунки за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги у готівковій та (або) безготівковій формі.
1.5. Платники єдиного податку забезпечують ведення обліку та подання звітності у формі, встановлених цим Розділом.
Стаття 2. База оподаткування
2.1. Базою оподаткування єдиним податком є обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
2.2. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається уся сума, що отримана суб’єктом малого підприємництва за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в готівковій та (або) безготівковій формі розрахунків за звітний (податковий) період, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість (за винятком платників, які не є платниками податку на додану вартість).
2.3. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не включаються:
суми коштів, отриманих платником єдиного податку при здійсненні внутрішніх розрахунків між структурними підрозділами платника податку;
суми кредитів, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом дванадцяти календарних місяців з моменту її отримання;
суми коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів;
суми коштів (зокрема аванс, передоплата), які повертаються покупцю — платнику податку у зв’язку з поверненням ним товару або розірванням договору, а також суми коштів, які повертаються платником податку покупцю у зв’язку з поверненням таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);
суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до валового доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);
суми податку на додану вартість, отримані в ціні товарів (робіт, послуг), відвантажених (виконаних, наданих) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);
суми коштів та вартість майна, що внесені засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду такого платника;
суми коштів з надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів.
2.4. У разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії (договором доручення, договором транспортного експедирування, агентським договором) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума винагороди комісіонера (повіреного, агента).
2.5. У разі здійснення операцій з продажу основних фондів виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких фондів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу.
2.6. Суми податків і зборів (обов’язкових платежів), утриманих (нарахованих) платником податку під час здійснення ним функцій податкового агента, не вважаються виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
2.7. Функції податкового агента платники єдиного податку виконують виключно за трудовими договорами.
2.8. Дивіденди, що виплачуються власникам корпоративних прав, (засновникам суб’єктів спрощеної системи оподаткування), юридичними особами оподатковуються відповідно до законодавства з питань оподаткування:
для фізичних осіб згідно із Розділом IV “Податок на доходи фізичних осіб” цього Кодексу;
для юридичних осіб, які обрали спосіб оподаткування доходів за загальною системою оподаткування, згідно із Розділом ІІІ “Податок на прибуток підприємств” цього Кодексу;
для юридичних осіб — платників єдиного податку відповідно до Розділу ХІV «Спеціальні податкові режими» цього Кодексу.
2.9. Органам державної податкової служби забороняється під час розробки та затвердження книги обліку доходів та витрат, а також інших нормативно-правових актів з питань спрощеної системи оподаткування розширювати базу оподаткування єдиним податком, визначену нормами цього Кодексу.
Стаття 3. Особливості сплати платниками єдиного податку окремих податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших платежів
3.1. Суб’єкт малого підприємництва, який є платником єдиного податку, не сплачує такі види податків, зборів (обов’язкових платежів) та інші платежі:
податок на прибуток підприємств;
податок на доходи фізичних осіб з доходів (об’єкта оподаткування), які оподатковані згідно з цією Главою;
податок на додану вартість, за винятком податку на додану вартість, що сплачується платником єдиного податку за його добровільним рішенням зареєструватися платником податку на додану вартість;
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
плата на землю;
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
єдиний соціальний внесок фізичними особами-підприємцями за себе;
штрафні санкції за недотримання нормативів забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
3.2. Податки, внески і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 3.1 цієї статті, сплачуються платником єдиного податку в порядку і розмірах, установлених Податковим кодексом України.
3.3. У разі ввезення товарів на митну територію України податки та збори (обов’язкові платежі) платником єдиного податку сплачуються на загальних підставах відповідно до законодавства.
3.4. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці сплачують за найманих осіб податки та єдиний соціальний внесок на загальних підставах.
3.5. Сплата єдиного соціального внеску платниками єдиного податку — фізичними особами за себе здійснюється з урахуванням особливостей статті 7 цієї Глави.
Стаття 4. Податковий (звітний) період
4.1. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку, крім фізичних осіб, які провадять господарську діяльність з реалізації товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) виключно на ринках, є календарний квартал.Податковим (звітним) періодом для фізичних осіб, які провадять господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) виключно на ринках, є календарний рік.
4.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
4.3. Для суб’єктів малого підприємництва, які перейшли на сплату податку за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому такому суб’єкту видано свідоцтво платника єдиного податку (далі — свідоцтво), і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
4.4. Для новостворених суб’єктів малого підприємництва перший податковий (звітний) період починається з дати видачі свідоцтва платника єдиного податку.
4.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом на спрощеній системі оподаткування є період, в якому подано заяву про припинення сплати єдиного податку.
Стаття 5. Ставка єдиного податку для фізичних осіб
5.1. Єдиний податок для мікробізнесу може застосовуватись за вибором суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи в разі відповідності його наступним умовам: здійснення підприємницької діяльності виключно у формі надання послуг із здійснення ремонту на замовлення фізичних осіб, ремісництво або роздрібна торгівля на ринку, без найманих працівників, з обсягом виручки до 150 розмірів мінімальних заробітних плат на рік.
Ставка єдиного податку для мікробізнесу становить нуль гривень на місяць.
В разі невідповідності суб’єкта підприємницької діяльності хоча б одній з умов, яким повинен відповідати платник єдиного податку для мікробізнесу, виручка від реалізації цього платника податку оподатковується за загальною системою оподаткування навіть за наявності у нього свідоцтва про сплату єдиного податку для мікробізнесу.
5.2. Фіксований єдиний податок може застосовуватись за вибором суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи в разі відповідності його наступним умовам: виробництво, здійснення торгівлі або надання послуг фізичним особам (крім оренди землі та нерухомості) або громадське харчування (крім ресторанів), обсяг виручки до 1200 розмірів мінімальних заробітних плат на рік, до десяти найманих працівників одночасно за попередній рік.
Розмір фіксованого єдиного податку для фізичних осіб встановлюється щороку сільськими, селищними та міськими радами за місцем державної реєстрації фізичної особи для різних видів господарської діяльності з урахуванням обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Розмір фіксованого єдиного податку може встановлюватись для окремих торгових центрів чи ринків.
Розмір фіксованого єдиного податку може бути встановлений від 40% до 60% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на перше січня податкового (звітного) року.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом бюджетного року розміри єдиного податку у такому бюджетному році перегляду не підлягають.
5.3. Встановлені розміри єдиного податку для фізичних осіб підлягають оприлюдненню до 15 серпня року, що передує наступному бюджетному року, і є незмінними протягом наступного бюджетного року.
Якщо нові розміри єдиного податку не оприлюднені у строк, встановлений цією Главою, то діють розміри єдиного податку, встановлені у попередньому періоді.
5.4. У разі коли для певного виду господарської діяльності сільською, селищною, міською радою не встановлено ставку єдиного податку, до моменту її встановлення платник єдиного податку сплачує податок у розмірі 10 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на перше січня податкового (звітного) року.
У разі, коли фізична особа провадить декілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, така особа подає заяву на одне свідоцтво i сплачує єдиний податок за більшою ставкою.
5.5. Єдиний податок з продажу для фізичних осіб-підприємців можуть за своїм вибором застосовувати фізичні особи, обсяг виручки у яких складає до 2300 розмірів мінімальних заробітних плат на рік та які можуть мати до десяти найманих працівників одночасно.
Розмір єдиного податку з продажу для фізичних осіб-підприємців становить:
3% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі сплати податку на додану вартість згідно із Податковим кодексом України;
5% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
5.6. Механізм та порядок переходу фізичної особи з однієї ставки єдиного податку на іншу встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
5.7. У разі провадження підприємницької діяльності платником єдиного податку з використанням праці членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності такого платника податку понад сім календарних днів протягом календарного місяця, такий платник податку зобов’язаний оформити трудові відносини з членом його сім’ї у встановленому законодавством порядку.
Стаття 6. Ставка єдиного податку для юридичних осіб
6.1. Юридична особа, яка за попередній податковий рік має обсяг виручки не більше 7 000 мінімальних заробітних плат та середньооблікову чисельність найманих працівників не більше 50 осіб, за власним бажанням може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і самостійно обрати одну з таких ставок єдиного податку:
3% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі сплати податку на додану вартість згідно із цим Кодексом;
5% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
В разі здійснення такою юридичною особою виключно виробництва та торгівлі власною продукцією, ставка податку становить 50% від ставок, зазначених в абзаці першому цього пункту.
Стаття 7. Порядок сплати єдиного податку та розподіл податку
7.1. Платники єдиного податку сплачують його щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним місяцем, на окремий рахунок у територіальному органі Державного казначейства України.
7.2. Сума сплаченого єдиного податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи — платника єдиного податку. При цьому сума доходу, отримана в результаті провадження господарської діяльності, не включається до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року.
7.3. Територіальний орган Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховує суми єдиного податку, сплаченого фізичними особами, у таких розмірах:
до місцевого бюджету — 42 відсотків;
до Пенсійного фонду України в рахунок єдиного соціального внеску — 58 відсотків;
7.4. Платник єдиного податку — фізична особа є застрахованою особою у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонді загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонді страхування від нещасних випадків на виробництві і Пенсійному фонді України.
297.5. Сплата єдиного соціального внеску платником єдиного податку — фізичною особою за себе здійснюється у вигляді частки єдиного податку.
Період сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем зараховується до її загального трудового стажу.
З метою забезпечення пенсійного стажу за весь період роботи, під час якого сплачувався єдиний податок, у повному обсязі платник єдиного податку — фізична особа має право на добровільних засадах здійснити доплату до Пенсійного фонду України до рівня мінімального страхового внеску, якщо частка, сплачена у складі єдиного податку, є меншою за мінімальний страховий внесок, встановлений законодавством на відповідний період.
7.6. Платники єдиного податку — юридичні особи ведуть відповідно до законодавства податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цією Главою.
7.7. Кошти від сплати єдиного податку, що спрямовуються до місцевого бюджету, включаються до доходу такого бюджету і використовуються для фінансування власних повноважень відповідної територіальної громади та не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.
Стаття 8. Порядок видачі свідоцтва та переходу на спрощену систему оподаткування та обліку
8.1. Суб’єкти малого підприємництва за власним бажанням обирають спрощену систему оподаткування або загальну систему оподаткування.
8.2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом малого підприємництва один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної заяви.
8.3. Перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмова від її застосування, а також перехід до сплати податку за іншою ставкою можуть бути здійснені суб’єктами малого підприємництва, які відповідають вимогам статті 1 цієї Глави, з початку нового податкового (звітного) періоду (кварталу) за умови подання відповідної письмової заяви органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації такого суб’єкта до початку наступного податкового (звітного) періоду (кварталу). В заяві фізичними особами зазначаються обраний вид єдиного податку та види діяльності, юридичними особами — обрана ними ставка податку.
У такому самому порядку здійснюється зміна (доповнення або виключення) у свідоцтві виду діяльності фізичної особи, що сплачує єдиний податок.
8.4. Орган державної податкової служби зобов’язаний видати протягом 10 робочих днів з дня подання суб’єктом малого підприємництва заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку.
Свідоцтво видається безкоштовно та безстроково.
У разі втрати або зіпсування свідоцтва за його письмовою заявою видається дублікат свідоцтва в порядку, установленому цією Главою для видачі свідоцтва.
8.5. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник єдиного податку за умови погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки).
8.6. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування до органу державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з дати видачі свідоцтва.
При цьому під час розгляду органом державної податкової служби заяви про видачу свідоцтва, поданої новоутвореною фізичною особою, яка раніше була в установленому законом порядку зареєстрована як платник єдиного податку і самостійно прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), отриманий такою особою в результаті провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (але не більш як за річний період до дати подання такої заяви).
8.7. Форма свідоцтва визначається центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
8.8. У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати податку нараховуються такому платникові на останній день (включно) календарного місяця, в якому було подано заяву про відмову у сплаті єдиного податку.
8.9. Якщо платник єдиного податку — фізична особа провадить підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, для кожної особи, яка перебуває з ним у трудових відносинах, орган державної податкової служби видає такому платникові податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі — довідка). Довідка видається на безоплатній основі.
Копія свідоцтва та довідка повинні зберігатися на робочому місці найманого працівника, свідоцтво — на робочому місці платника податку, а оригінал пред’являтися працівникам контролюючих органів за наявності законних підстав для перевірки.
Свідоцтво та довідка, видані платникові податку, не можуть бути передані іншим особам, крім тих, що зазначені у свідоцтві та довідці.
Форма та порядок видачі довідки встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
8.10. Порядок переходу платника податків на спрощену або загальну систему оподаткування, а також порядок оподаткування у разі такого переходу, визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної фінансової політики та з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
Стаття 9. Ведення обліку і складення звітності платниками податку
9.1. Фізичні особи – підприємці, платники єдиного податку для мікробізнесу та фіксованого єдиного податку для фізичних осіб-підприємців ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного відображення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі здійснення фінансових операцій, не застосовують реєстраторів розрахункового обліку.
9.2. Форма книги обліку доходів встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
9.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку за спрощеною формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної фінансової політики.
9.4. Платник єдиного податку не звільняється від ведення податкового обліку, складання і подання звітності, пов’язаної із сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платником яких він є згідно із законодавством.
9.5. Юридичні та фізичні особи-підприємці, крім фізичних осіб, які провадять господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) на ринках, за результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва — платника єдиного податку до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Фізичні особи, які провадять господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) на ринках, за результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва — платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.
9.6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
Стаття 10. Відповідальність платників єдиного податку
10.1. Платник єдиного податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податків, платником яких він є відповідно до законів.
10.2. У разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у статті 1 цієї Глави, або провадження діяльності, зазначеної у статті 1 цієї Глави, дохід, отриманий платником єдиного податку в результаті провадження такої діяльності, оподатковується за загальною системою оподаткування без анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
10.3. У разі коли фізична особа провадить діяльність, не зазначену у свідоцтві, і при цьому ставка єдиного податку, зазначена у свідоцтві, є меншою, ніж ставка, що встановлена на не зазначений у свідоцтві вид діяльності, доходи, отримані від провадження такої діяльності, оподатковуються за загальною системою оподаткування.
При цьому така особа зобов’язана внести відповідні зміни до свідоцтва або перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного кварталу.
10.4. У разі коли у податковому (звітному) періоді (кварталі) обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), отриманий фізичною особою, перевищує обсяг, зазначений для цього виду діяльності у статті 1 цієї Глави, сума такого перевищення оподатковується за ставкою у розмірі 15 відсотків суми такого перевищення без анулювання свідоцтва.
10.5. Донарахована сума коштів спрямовується до доходів місцевих бюджетів і використовується для фінансування власних повноважень відповідної територіальної громади та не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
При цьому сплата зазначених коштів надає право фізичній або юридичній особі залишатися на спрощеній системі оподаткування.
Стаття 11. Прикінцеві положення.
1. Ця Глава набирає чинності з 01 січня 2012 року.
2. У зв’язку з набранням чинності цією Главою припиняється відповідно до пункту 4 розділу ХV “Перехідні положення” Конституції України дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” та Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746 “Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
Суб’єкти спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не мають перед Пенсійним фондом України інших зобов’язань, ніж ті, що були встановлені Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 21, ст. 252; Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2—3, ст. 35, № 32, ст. 271; 2008 р., № 5—8, ст. 78):
доповнити статтю 19 частиною такого змісту:
“Фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю і є платниками єдиного податку, звільняються від обов’язку встановлення нормативу робочих місць та реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів.”;
у статті 20:
доповнити частину першу реченням такого змісту: “Юридичні особи та фізичні особи — підприємці, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, звільняються від обов’язку сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів.”;
2) абзаци шостий — двадцять восьмий пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13—92 “Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 77; 1998 р., № 30—31, ст. 195; 2001 р., № 10, ст. 44; 2003 р., № 23, ст. 149) виключити;
3) пункт 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 30—31, ст. 195) виключити;
4) у статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 38, ст. 315; 2001 р., № 7, ст. 34; 2002 р., № 5, ст. 32; 2005 р., № 1, ст. 23):
пункт 5 виключити;
пункти 6 і 9 викласти у такій редакції:
“6) під час продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами — підприємницями, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книги обліку доходів;”;
“9) при здійсненні фізичними особами та фізичними особами — підприємницями, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках;”;
5) доповнити розділ XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49—51, ст. 376) пунктом 91 такого змісту:
“91) платник єдиного податку — фізична особа здійснює сплату страхових внесків до Пенсійного фонду з урахуванням особливостей Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” та є застрахованою особою у разі забезпечення сплати мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду України.”;
6) пункт 3 частини першої статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84) викласти у такій редакції:
“3) реалізацію продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність (якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції), — у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менш як десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі, коли відповідно до законодавства суб’єкт господарської діяльності обрав спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку, — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;” Примітка: Текст законопроекту опубліковано у редакції, доступній для завантаження зі сайту Оксани Продан.коментарі та обговорення — у цій темі Таксопорт форуму
