Доступной упрощённой системе налогообложения - быть!
Информационное сообщение - Портал Таксопорт
     Предлагаем для ознакомления доработанный текст проекта Закона "Об упрощённой системе налогообложения...", подготовленный Радой предпринимателей при КМУ под руководством О. Продан. Документ получен администрацией нашего Портала от соучредителя Ассоциации информационных диспетчеров и водителей служб такси Саулюса Савицкаса.
 
      Хотим выразить благодарность г-же Оксане Продан за приведение текста законопроекта в полностью приемлемый, понятный и не ущемляющий законных интересов мелкого бизнеса вид. На наш взгляд, к предложенному тексту замечаний практически нет. Только один пункт, который касается, в первую очередь, самозанятых перевозчиков, стоило бы дополнить. Текст законопроекта и текст необходимого по мнению администрации Таксопорта дополнения - по клику на "подробнее".

 

ПРОЕКТ

 

Закон УкраЇни

Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

суб’єктів малого підприємництва
________________________________________

 

Цей Закон визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, яка є частиною загальної системи оподаткування України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності не є податковими пільгами та є особливим механізмом державної політики сприяння розвитку малого підприємництва.

Стаття 1. Загальні положення

1.1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва (далі — спрощена система оподаткування) запроваджується для суб’єктів малого підприємництва та може обиратися добровільно суб’єктом малого підприємництва поряд із загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством.

Спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цим Законом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

1.2. Спрощена система оподаткування запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва:

фізичних осіб — підприємців, які провадять господарську діяльність без утворення юридичної особи, у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, перебуває не більше ніж 10 осіб одночасно та у яких граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1500 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі — фізичні особи);

юридичних осіб — суб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб і граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 6000 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі — юридичні особи).

1.3. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом податкового (звітного) року граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перегляду не підлягає.

1.4. Спрощена система оподаткування не поширюється на:

страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів, суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері фінансового посередництва, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом;

суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам — учасникам і засновникам зазначених суб’єктів та які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків (крім суб’єктів малого підприємництва, які надають житлово-комунальні послуги);

реєстраторів цінних паперів;

суб’єктів підприємництва-фізичних осіб, діяльність яких пов’язана з наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами на ринках та/чи у торговельних об’єктах, кількість торгових місць в яких більше 100;

представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

суб’єктів малого підприємництва, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти;

суб’єктів малого підприємництва, які є виробниками підакцизних товарів, провадять господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом, оптовим продажем підакцизних товарів та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів (крім оптового та роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів (в ємностях до 20 літрів) та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива);

суб’єктів малого підприємництва, які провадять спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

фізичних осіб — підприємців, які надають в оренду земельні ділянки, житлові та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, сумарна орендована площа яких перевищує 500 кв. метрів;

суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;

суб’єктів малого підприємництва, які надають послуги у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155).

1.5. Платники податку здійснюють розрахунки за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги у готівковій та (або) безготівковій формі.

1.6. Платники єдиного податку-фізичні особи мають право не застосовувати у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій.

Стаття 2. Об'єкт  оподаткування

2.1. Об'єктом оподаткування є обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

2.2. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається уся сума, що отримана на поточний рахунок суб’єкта малого підприємництва за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в готівковій та (або) безготівковій формі розрахунків за звітний (податковий) період, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість (за винятком юридичних осіб, які обрали ставку оподаткування 5 відсотків, та фізичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість).

2.3. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не включаються:

суми коштів, отриманих платником єдиного податку при здійсненні внутрішніх розрахунків між структурними підрозділами платника податку;

суми кредитів, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом дванадцяти календарних місяців з моменту її отримання;

суми коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів;

суми коштів (зокрема аванс, передоплата), які повертаються покупцю — платнику податку у зв’язку з поверненням ним товару або розірванням договору, а також суми коштів, які повертаються платником податку покупцю у зв’язку з поверненням таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);

суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до валового доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);

суми податку на додану вартість, отримані в ціні товарів (робіт, послуг), відвантажених (виконаних, наданих) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);

суми коштів та вартість майна, що внесені засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду такого платника;

суми коштів з надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів.

2.4. У разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії (договором доручення, договором транспортного експедирування, агентським договором) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума винагороди комісіонера (повіреного, агента).

2.5. У разі здійснення операцій з продажу основних фондів виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких фондів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу.

2.6. Суми податків і зборів (обов’язкових платежів), отриманих (нарахованих) платником податку під час здійснення ним функцій податкового агента, не вважаються виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

2.7. Дивіденди, що виплачуються власникам корпоративних прав, (засновникам суб’єктів спрощеної системи оподаткування), юридичними особами оподатковуються відповідно до законодавства з питань оподаткування:

для фізичних осіб згідно із Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”;

для юридичних осіб, які обрали спосіб оподаткування доходів за загальною системою оподаткування, згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

для юридичних осіб — платників єдиного податку згідно із цим Законом.

2.8. Органам державної податкової служби забороняється під час розробки та затвердження книги обліку доходів та витрат, а також інших нормативно-правових актів з питань спрощеної системи оподаткування розширювати базу оподаткування єдиним податком, визначену нормами цього Закону.

 

Стаття 3. Особливості сплати платниками єдиного податку окремих податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших платежів

3.1. Суб’єкт малого підприємництва, який є платником єдиного податку, не сплачує такі види податків і зборів (обов’язкових платежів) та інші платежі:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цим Законом;

податок на додану вартість, за винятком податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами, які за своїм добровільним рішенням зареєструвалися як платники податку на додану вартість, та юридичними особами, які обрали ставку оподаткування у розмірі 3 відсотки суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

плату за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

комунальний податок;

земельний податок;

податок на промисел;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

адміністративно-господарські санкції до Фонду соціального захисту інвалідів.

3.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 3.1 цієї статті, сплачуються платником єдиного податку в порядку і розмірах, установлених законодавством.

3.3. У разі ввезення на митну територію України продукції податки та збори (обов’язкові платежі) платником єдиного податку сплачуються на загальних підставах відповідно до законодавства.

3.4. Юридичні особи та фізичні особи сплачують за найманих осіб внески на загальнообов’язкове державне соціальне та пенсійне страхування у порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування, на загальних підставах.

Стаття 4. Податковий (звітний) період

4.1. Податковим (звітним) періодом для платника єдиного податку, крім фізичних осіб, які провадять господарську діяльність з реалізації товарів виключно на ринках, є календарний квартал.

Податковим (звітним) періодом для фізичних осіб, які провадять господарську діяльність з продажу товарів виключно на ринках, є календарний рік.

4.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

4.3. Для суб’єктів малого підприємництва, які перейшли на сплату податків за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому такому суб’єкту видано свідоцтво платника єдиного податку (далі — свідоцтво), і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

4.4. Для новостворених суб’єктів малого підприємництва перший податковий (звітний) період починається з дати видачі свідоцтва платника єдиного податку.

4.5. У разі припинення державної реєстрації юридичних осіб та припинення державної реєстрації підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, в якому до органу податкової служби по місцю реєстрації платника ним подано заяву про добровільне припинення підприємницької діяльності.

Стаття 5. Ставка єдиного податку для фізичних осіб

5.1. Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється щороку сільськими, селищними та міськими радами за місцем державної реєстрації фізичної особи для різних видів господарської діяльності з урахуванням обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

5.2. За календарний місяць ставка єдиного податку встановлюється залежно від обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за попередній звітний календарний рік у таких межах:

до 500 розмірів мінімальної заробітної плати

від 4 до 20 відсотків мінімальної заробітної плати

понад 500 до 1500 розмірів мінімальної заробітної плати

від 20 до 74 відсотків мінімальної заробітної плати.

У разі коли протягом звітного календарного року фізична особа отримала виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), обсяг якої перевищує 500 розмірів мінімальної заробітної плати, така особа  автоматично переходить до іншої ставки єдиного податку і зобов’язана протягом 10 календарних днів подати до органу державної податкової служби по місцю реєстрації заяву та свідоцтво для внесення до нього відповідних змін.

Під час визначення ставки єдиного податку застосовується розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня податкового (звітного) року.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом бюджетного року ставки єдиного податку у такому бюджетному році перегляду не підлягають.

5.3. Встановлені ставки єдиного податку для фізичних осіб підлягають оприлюдненню в місцевих друкованих засобах масової інформації та на офіційному сайті відповідної ради до 15 серпня року, що передує наступному бюджетному року, і є незмінними протягом наступного бюджетного року.

Якщо розміри нових ставок єдиного податку не оприлюднені у строк, встановлений цим Законом, то діють ставки єдиного податку, встановлені у попередньому періоді.

5.4. У разі коли для певного виду господарської діяльності сільською, селищною, міською радою не встановлено ставку єдиного податку, до моменту її встановлення платник єдиного податку сплачує податок у розмірі 4 відсотків мінімальної заробітної плати до прийняття відповідного рішення радою.

5.5. У разі коли фізична особа провадить декілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, такій особі видається  одне свідоцтво для сплати єдиного податку за більшою ставкою.

5.6. Свідоцтво діє на всій території України.

5.7. Перехід фізичної особи, що сплачує єдиний податок, з одного виду діяльності на інший, доповнення видів діяльності здійснюється за письмовою заявою платника єдиного податку до органу державної податкової служби за місцем його державної реєстрації до початку нового календарного місяця, з внесенням змін чи доповнень в свідоцтво платника єдиного податку.

5.8. (5.9.) У разі провадження підприємницької діяльності платником єдиного податку з використанням праці членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності такого платника податку понад сім календарних днів протягом календарного місяця, такий платник податку зобов’язаний оформити трудові відносини з членом його сім’ї у встановленому законодавством порядку.

Стаття 6. Ставка єдиного податку для юридичних осіб

6.1. Юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:

3 відсотки суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”;

5 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Стаття 7. Порядок сплати єдиного податку та розподіл податку

7.1. Фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним місяцем, на окремий рахунок у територіальному органі Державного казначейства України.

Датою сплати податку вважається дата прийняття банком платіжного документу до виконання.

7.2. Сума сплаченого єдиного податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи — платника єдиного податку. При цьому сума доходу, отримана в результаті провадження господарської діяльності, не включається до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року згідно із Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

7.3. Територіальний орган Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховує суми єдиного податку, сплаченого фізичними особами-підприємцями, у таких розмірах:

до місцевого бюджету — 50 відсотків;

до Пенсійного фонду України — 46 відсотків;

до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності — 2,5 відсотка;

до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття — 1,5 відсотка.

7.4. Платник єдиного податку — фізична особа є застрахованою особою у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонді загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і у Пенсійному фонді України пропорційно сплаченим внескам.

7.5. Сплата внесків платником єдиного податку — фізичною особою за себе до Пенсійного фонду України здійснюється у вигляді частки єдиного податку.

З метою забезпечення пенсійного стажу за весь період роботи, під час якого сплачувався єдиний податок, у повному обсязі платник єдиного податку — фізична особа має право на добровільних засадах здійснити доплату до Пенсійного фонду України.

7.6. Юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, на окремий рахунок територіального органу Державного казначейства України.

7.7. Платники єдиного податку — юридичні особи ведуть відповідно до законодавства податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Законом.

7.8. Територіальний орган Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховує суми єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України — 26 відсотків;

до місцевого бюджету — 66 відсотків;

до Фонду соціального захисту інвалідів — 8 відсотків.

7.9. Кошти від сплати єдиного податку, що спрямовуються до місцевого бюджету, включаються до доходу такого бюджету і використовуються для фінансування власних повноважень відповідної територіальної громади та не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Стаття 8. Порядок видачі свідоцтва та переходу на спрощену систему оподаткування та обліку

8.1. Суб’єкти малого підприємництва, які відповідають вимогам, визначеним цим Законом, добровільно обирають спрощену систему оподаткування або загальну систему оподаткування.

8.2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом малого підприємництва один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної заяви до органу податкової служби за місцем його державної реєстрації.

8.3. Перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмова від її застосування можуть бути здійсненні за умови подання відповідної письмової заяви органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації такого суб’єкта до початку наступного податкового (звітного) періоду (кварталу). Юридичні особи у поданій заяві зазначають обрану ними ставку податку, фізичні особи зазначають види діяльності, які планують провадити, та плановий обсяг виручки.

Перехід до сплати податку за іншою ставкою здійснюється суб’єктами малого підприємництва-фізичними особою автоматично з моменту збільшення обсягу виручки. При цьому суб'єкт господарювання зобов’язаний протягом 10 календарних днів подати в орган податкової служби за місцем його реєстрації заяву про внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку.

8.4. Орган державної податкової служби зобов’язаний видати протягом 10 робочих днів з дня подання суб’єктом малого підприємництва заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво або надати письмову мотивовану на підставі цього Закону відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку.

Свідоцтво видається особисто фізичній особі або уповноваженій суб’єктом господарювання особі.

8.5. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник єдиного податку після погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки).

8.6. (8.7.) Свідоцтво платника єдиного податку видається безстроково (з правом подальшого внесення змін) на весь період діяльності суб’єкта малого підприємництва. У разі втрати або зіпсування свідоцтва за письмовою заявою платника єдиного податку видається дублікат свідоцтва в порядку, установленому цим Законом для видачі свідоцтва.

8.7. (8.9.) Форма свідоцтва визначається центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

8.8. (8.11.) Якщо платник єдиного податку — фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, для кожної особи, яка перебуває з ним у трудових відносинах, орган державної податкової служби видає такому платникові податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі — довідка). Довідка видається на безоплатній основі протягом п’яти робочих днів із дня звернення.

Копія свідоцтва та довідка повинні зберігатися на робочому місці найманого працівника, свідоцтво — на робочому місці платника податку, а оригінал пред’являтися працівникам відповідних контролюючих органів.

Свідоцтво та довідка, видані платникові податку, не можуть бути передані іншим особам, крім тих, що зазначені у свідоцтві та довідці.

Форма та порядок видачі довідки встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

Стаття 9. Ведення обліку і складення звітності платниками податку

9.1. Фізичні особи — підприємці ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного відображення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі здійснення фінансових операцій.

9.2. Форма книги обліку доходів встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

9.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку за спрощеною формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної фінансової політики.

9.4. Платник єдиного податку не звільняється від ведення податкового обліку, пов’язаного із сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платником яких він є згідно із законодавством, складання і подання звітності за ними.

9.5. Юридичні та фізичні особи, крім фізичних осіб, які провадять господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) на ринках, за результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду подають до органу державної податкової служби звіт про сплату єдиного податку у строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.

Фізичні особи, які провадять господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) на ринках, за результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду подають до органу державної податкової служби звіт про сплату єдиного податку, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.

9.6. Форма звіту про сплату єдиного податку затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

Стаття 10. Відповідальність платників єдиного податку

10.1. Платник єдиного податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання звіту та сплати податків, платником яких він є відповідно до законів.

10.2. (10.3.) У разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 1.5 статті 1 цього Закону, або провадження діяльності, зазначеної у пункті 1.4 статті 1 цього Закону, або в разі перевищення дозволеного обсягу, дохід, отриманий платником єдиного податку в результаті провадження такої діяльності, оподатковується за ставкою 15% від отриманої в результаті зазначених порушень виручки.

10.3. (10.7.) Донарахована сума коштів спрямовується до доходів місцевих бюджетів і використовується для фінансування власних повноважень відповідної територіальної громади та не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

При цьому сплата зазначених коштів надає право фізичній або юридичній особі залишатися на спрощеній системі оподаткування.

Стаття 11. Прикінцеві положення.

1. Цей Закон набирає чинності з 01 січня 2011 року.

2. У зв’язку з набранням чинності цим Законом припиняється відповідно до пункту 4 розділу ХV “Перехідні положення” Конституції України дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” та Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746 “Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

3. (4.) Рекомендувати Президентові України визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 28 червня 1999 року № 761 “Про впорядкування механізму сплати ринкового збору”.

4. (5.) Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Бюджетному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 37—38, ст. 189):

пункт 7 частини першої статті 64 викласти у такій редакції:

“7) єдиний податок з юридичних осіб у частині, що належить відповідним бюджетам.”;

доповнити статтю 69 після пункту 16 новим пунктом 17 такого змісту:

“17) єдиний податок з юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, що спрямовується до місцевого бюджету;”.

У зв’язку з цим пункт 17 вважати пунктом 18;

2) у Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 21, ст. 252; Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2—3, ст. 35, № 32, ст. 271; 2008 р., № 5—8, ст. 78):

доповнити статтю 19 частиною такого змісту:

“Фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю і є платниками єдиного податку, звільняються від обов’язку встановлення нормативу робочих місць та реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів.”;

у статті 20:

доповнити частину першу реченням такого змісту: “Юридичні особи та фізичні особи — підприємці, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, звільняються від обов’язку сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів.”;

абзац перший частини шостої після слів “адміністративно-господарських санкцій і пені” доповнити словами “та частина суми єдиного податку відповідно до Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”;

у частині восьмій слова “їх акумуляції” замінити словом “акумуляції”, а слова “цих коштів” — словами “коштів Фонду”;

3) абзаци шостий — двадцять восьмий пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13—92 “Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 77; 1998 р., № 30—31, ст. 195; 2001 р., № 10, ст. 44;
2003 р., № 23, ст. 149) виключити;

4) у Декреті Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року
№ 56—93 “Про місцеві податки і збори” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 30, ст. 336, № 32, ст. 340):

у статті 1:

абзац четвертий виключити;

доповнити статтю абзацом такого змісту:

“єдиний податок з юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.”;

статтю 4 виключити;

у частині другій статті 23 цифру “4,” виключити;

5) у пункті 2 частини третьої статті 1 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 20, ст. 82; 1998 р., № 30—31, ст. 193; 2009 р., № 45, ст. 685):

абзац другий викласти у такій редакції:

“здійснюють торговельну діяльність на ринках усіх форм власності;”;

абзац шостий виключити;

6) у Законі України “Про систему оподаткування” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 16, ст. 119; 2001 р., № 33, ст. 179):

частину першу статті 14 доповнити пунктом 30 такого змісту:

“30) єдиний податок з юридичних осіб.”;

у статті 15:

у частині другій:

пункт 3 виключити;

доповнити частину пунктом 16 такого змісту:

“16) єдиний податок з юридичних та фізичних осіб.”;

частину третю статті викласти у такій редакції:

“3. Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов’язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2, 4, 13, 14 та 16 частини другої цієї статті, є обов’язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язане запровадження цих податків і зборів.”;

7) пункт 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р.,
№ 30—31, ст. 195) виключити;

8) у статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 38, ст. 315; 2001 р., № 7, ст. 34; 2002 р., № 5, ст. 32; 2005 р., № 1, ст. 23):

пункт 5 виключити;

пункти 6 і 9 викласти у такій редакції:

“6) під час продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами — підприємцями, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книги обліку доходів;”;

“9) при здійсненні фізичними особами — підприємцями, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках;”;

 

9) у пункті 9.12 статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 37, ст. 308):

у пункті слова “або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір” виключити;

у підпункті 9.12.1 слова “, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір,” виключити;

у підпункті 9.12.2 та першому реченні підпункту 9.12.3 слова “або фізична особа, яка сплачує ринковий збір,” виключити;

10) доповнити розділ XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49—51, ст. 376) пунктом 91 такого змісту:

“91) платник єдиного податку — фізична особа здійснює сплату страхових внесків до Пенсійного фонду з урахуванням особливостей Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” та є застрахованою особою у разі забезпечення сплати мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду України.”;

11) пункт 3 частини першої статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84) викласти у такій редакції:

“3) реалізацію продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність (якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції), — у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менш як десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі, коли відповідно до законодавства суб’єкт господарської діяльності обрав спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку, — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;”.

 

Голова
Верховної Ради України

 

Необходимое на наш взгляд и практически единственное дополнение:

 Доповнити перелік податків та зборів, які не сплачує платник єдиного податку наступним пунктом (п. 3.1 Ст. 3):
 
- збір за забружнення навколишнього середовища (з фізичних осіб підприємців-перевізників)
 
Обгрунтування:
 
     Сума такого збору в розрахунку на одного  перевізника є незначною - пару десятків гривень на квартал. Натомість, його нарахування вимагає від  платника такого збору вести щоденний облік використаного палива та у кінці кварталу проводити досить складний та заплутаний розрахунок, який у багатьох випадках примушує фізичних осіб-перевізників користуватись платними послугами стороннього бухгалтера.

     Подекуди неуважність до обліку використаного палива та складність самостійного обчислення збору за забруднення провокує вимушене нехтування його платниками своїх обов’язків, що призводить до додаткових викликів їх у органи ДПІ та накладання на них відповідних штрафних санкцій.

      Тому доречно місцевим радам враховувати такий збір  усереднено при визначенні ставки єдиного податку для фізичних осіб підприємців-перевізників, а законодавцю - включити його у перелік тих податків та зборів, які не сплачує платник єдиного податку.

 Администрация Портала Таксопорт

Обсуждение и комментарии в этой теме нашего Форума


Administrator, 27-05-2010, hits: 7834