Главная arrow Нормативные новости arrow Ще один проект Закону про спрощену систему оподаткування
 RSS Taxoport пїЅпїЅ Facebook Taxoport пїЅ Twitter Taxoport пїЅ VK 

Последние 20 ответов в таких темах форума:

Вход (кроме форума)






Забыли пароль?
Вы не зарегистрированы. Регистрация

Ще один проект Закону про спрощену систему оподаткування Версия для печати Отправить на e-mail
Голова ГО «Всеукраїнське об’єднання малого та середнього бізнесу «Фортеця» Оксана ПроданНовини з сайту Оксани Продан
      Ще один варіант законпроекту стосовно спрощеної системи оподаткування опубліковано на сайті Голови ВО малого та середнього бізесу Оксани Продан 23 лютого ц.р.
 
     Щоправда, не зрозуміло, чи цей варіант замінює раніше опублікований на зазначеному сайті  проект від 04 лютого, чи пропонується як альтернатива до нього...

ПРОЕКТ
Закон УкраЇни
Про внесення змін до законів України
щодо оподаткування суб’єктів малого підприємництва


Верховна Рада України постановляє:
1.Викласти главу 1 розділу 14 Податкового Кодексу України у наступній редакції:

ГЛАВА 1. СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Стаття 291. Загальні положення

291.1. Спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) внесків на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цим Кодексом, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

291.2. Спрощена система оподаткування запроваджується у формі єдиного податку для самозайнятих осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, для фізичних осіб-підприємців як щомісячний платіж або платіж від продажу, для юридичних осіб.

291.3. Спрощена система оподаткування не поширюється на:

  • страхових (перестрахових) брокерів, суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері управління підприємствами, фінансового посередництва, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом;
  • суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, перевищують 25 відсотків;
  • реєстраторів цінних паперів;
  • представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
  • суб’єктів малого підприємництва, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти;
  • суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин, проводять технічні випробування та дослідження;
  • суб’єктів малого підприємництва, які надають послуги пошти, зв’язку, аудиту;
  • суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
  • суб’єктів малого підприємництва, які є виробниками підакцизних товарів, провадять господарську діяльність, пов’язану продажем підакцизних товарів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів (в ємностях до 20 літрів) та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива);
  • фізичних та юридичних осіб — нерезидентів;
  • суб’єктів малого підприємництва, які здійснюють видобуток та промислове виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
  • суб’єктів малого підприємництва, які не провели реструктуризацію своєї заборгованості за попередній звітній (податковий) період.
291.4. Платники податку здійснюють розрахунки за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги у готівковій та (або) безготівковій формі.

Стаття 292. Об’єкт оподаткування

292.1. Об’єктом оподаткування єдиним податком є дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

292.2. Доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається уся сума, що отримана суб’єктом малого підприємництва за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в готівковій та (або) безготівковій формі розрахунків за звітний (податковий) період, без урахування податку на додану вартість (за винятком платників, які не є платниками податку на додану вартість).

292.3. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не включаються:

суми коштів, отриманих платником єдиного податку при здійсненні внутрішніх розрахунків між структурними підрозділами платника податку;

суми кредитів, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом дванадцяти календарних місяців з моменту її отримання;

суми коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів;

суми коштів (зокрема аванс, передоплата), які повертаються покупцю — платнику податку у зв’язку з поверненням ним товару або розірванням договору, а також суми коштів, які повертаються платником податку покупцю у зв’язку з поверненням таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);

суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до валового доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);

суми податку на додану вартість, отримані в ціні товарів (робіт, послуг), відвантажених (виконаних, наданих) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);

суми коштів та вартість майна, що внесені засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду такого платника;

суми коштів, отримані платником єдиного податку, як відшкодування за рішенням суду;
суми коштів з надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів.

292.4. У разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії (договором доручення, договором транспортного експедирування, агентським договором) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума винагороди комісіонера (повіреного, агента).

292.5. У разі здійснення операцій з продажу основних фондів виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких фондів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу.

292.6. Суми податків і зборів (обов’язкових платежів), утриманих (нарахованих) платником податку під час здійснення ним функцій податкового агента, не вважаються виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

292.7. Функції податкового агента платники єдиного податку виконують виключно за трудовими договорами.

292.8. Дивіденди, що виплачуються власникам корпоративних прав, (засновникам суб’єктів спрощеної системи оподаткування), юридичними особами оподатковуються відповідно до законодавства з питань оподаткування:

для фізичних осіб згідно із Розділом IV “Податок на доходи фізичних осіб” цього Кодексу;

для юридичних осіб, які обрали спосіб оподаткування доходів за загальною системою оподаткування, згідно із Розділом ІІІ “Податок на прибуток підприємств” цього Кодексу;

для юридичних осіб — платників єдиного податку відповідно до Розділу ХІV «Спеціальні податкові режими» цього Кодексу.

Стаття 293. Особливості сплати платниками єдиного податку окремих податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших платежів

293.1. Суб’єкт малого підприємництва, який є платником єдиного податку, не сплачує такі види податків, зборів (обов’язкових платежів) та інші платежі:

  • податок на прибуток підприємств;
  • податок на доходи фізичних осіб з доходів (об’єкта оподаткування), які оподатковані згідно з цією Главою;
  • податок на додану вартість, за винятком податку на додану вартість, що сплачується платником єдиного податку за його добровільним рішенням зареєструватися платником податку на додану вартість;
  • збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
  • збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
293.2. Податки, внески і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 293.1 цієї статті, сплачуються платником єдиного податку в порядку і розмірах, установлених Податковим кодексом України.

293.3. У разі ввезення товарів на митну територію України податки та збори (обов’язкові платежі) платником єдиного податку сплачуються на загальних підставах відповідно до законодавства.

Стаття 294. Податковий (звітний) період

294.1. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку, крім фізичних осіб, які провадять господарську діяльність з реалізації товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) виключно на ринках, є календарний квартал.

Податковим (звітним) періодом для фізичних осіб, які провадять господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) виключно на ринках, є календарний рік.

294.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

294.3. Для суб’єктів малого підприємництва, які перейшли на сплату податку за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому такому суб’єкту видано свідоцтво платника єдиного податку (далі — свідоцтво), і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

294.4. Для новостворених суб’єктів малого підприємництва перший податковий (звітний) період починається з дати видачі свідоцтва платника єдиного податку.

294.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом на спрощеній системі оподаткування є період, в якому подано заяву про припинення сплати єдиного податку.

Стаття 295. Ставка єдиного податку для фізичних осіб

295.1. Дивись пропозиції Алєксєнцевої А.Р. (додаток 1) або нашу редакцію (додаток 2).

295.2. Для суб’єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, які здійснюють надання послуг фізичним особам, виробництво, торгівлю або послуги громадського харчування, крім ресторанів (при цьому дохід від оренди землі та/чи нерухомості оподатковуються окремо у відповідності до п. 295.3 цієї статті) продажу), у яких за попередній податковий рік дохід не перевищував 1200 розмірів мінімальних заробітних плат на рік, а найманих працівників було до десяти одночасно ставка єдиного податку становить:

  • від 20 до 200 гривень, при обсязі доходу, який не перевищує 600 000 розмірів мінімальних заробітних плат;
  • від 200 до 400 грн., при обсязі доходу, який не перевищує 1200 розмірів мінімальних заробітних плат.
Розмір такого єдиного податку встановлюється в межах, визначених цим пунктом, щороку сільськими, селищними та міськими радами за місцем державної реєстрації фізичної особи для різних видів господарської діяльності з урахуванням обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Розмір єдиного податку може встановлюватись для окремих торгових центрів чи ринків.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом бюджетного року розмір єдиного податку у такому бюджетному році перегляду не підлягає.

У разі, коли фізична особа провадить декілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, така особа подає заяву на одне свідоцтво i сплачує єдиний податок за більшою ставкою.

295.3. Фізичні особи - підприємці можуть за своїм вибором сплачувати єдиний податок з продажу, якщо їх дохід складав до 2300 розмірів мінімальних заробітних плат за попередній рік та які мають до десяти найманих працівників одночасно.

Розмір єдиного податку для таких фізичних осіб-підприємців становить:

  • 1,5% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі сплати податку на додану вартість згідно із Податковим кодексом України;
  • 2,5% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Порядок переходу фізичної особи з однієї ставки єдиного податку на іншу ставку за заявою платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

Стаття 296. Ставка єдиного податку для юридичних осіб

296.1. Юридична особа, яка за попередній податковий рік має обсяг виручки не більше 7 000 мінімальних заробітних плат та середньооблікову чисельність найманих працівників не більше 50 осіб, за власним бажанням може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і самостійно обрати одну з таких ставок єдиного податку:

  • 1,5% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі сплати податку на додану вартість згідно із цим Кодексом;
  • 2,5% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Стаття 297. Порядок сплати єдиного податку та розподіл податку

297.1. Платники єдиного податку, встановленого у відсотках від доходу сплачують його щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним місяцем, а платники єдиного податку, встановленого у фіксованому розмірі, сплачують його до настання звітного місяця, на окремий рахунок у територіальному органі Державного казначейства України.

297.2. Сума сплаченого єдиного податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи — платника єдиного податку. При цьому сума доходу, отримана в результаті провадження господарської діяльності, не включається до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року.
 
297.3. Територіальний орган Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховує суми єдиного податку відповідно до законодавства.

Стаття 298. Порядок видачі свідоцтва та переходу на спрощену систему оподаткування та обліку

298.1. Суб’єкти малого підприємництва за власним бажанням обирають спрощену систему оподаткування або загальну систему оподаткування.

298.2. Заява про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування із зазначенням обраної ставки єдиного податку може бути подана суб’єктом малого підприємництва один раз протягом календарного року.

298.3. Перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування, а також перехід до сплати податку за іншою ставкою можуть бути здійснені суб’єктами малого підприємництва, які відповідають вимогам статті 291 цієї Глави, з початку нового податкового (звітного) періоду (кварталу) за умови подання відповідної письмової заяви органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації такого суб’єкта до початку наступного податкового (звітного) періоду (кварталу). В заяві фізичними особами зазначаються обрана ставка єдиного податку та види діяльності, юридичними особами - обрана ними ставка податку.

У такому самому порядку здійснюється зміна (доповнення або виключення) у свідоцтві виду діяльності фізичної особи, що сплачує єдиний податок.

298.4. Орган державної податкової служби зобов’язаний видати протягом 10 робочих днів з дня подання суб’єктом малого підприємництва заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку.

У разі невідповідності платника єдиного податку критеріям, які визначені для платників зазначеної у заяві ставки єдиного податку, орган державної податкової служби анулює свідоцтво цього платника.

Свідоцтво видається безкоштовно та безстроково.

У разі втрати або зіпсування свідоцтва за письмовою заявою платника податку протягом п’яти календарних днів видається дублікат свідоцтва.

298.5. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування до органу державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з дати видачі свідоцтва.

При цьому під час розгляду органом державної податкової служби заяви про видачу свідоцтва, поданої новоутвореною фізичною особою, яка раніше була в установленому законом порядку зареєстрована як платник єдиного податку і самостійно прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), отриманий такою особою в результаті провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (але не більш як за річний період до дати подання такої заяви).

298.6. Форма свідоцтва визначається центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

298.7. У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати податку нараховуються такому платникові на останній день (включно) календарного місяця, в якому було подано заяву про відмову у сплаті єдиного податку.

298.9. Якщо платник єдиного податку — фізична особа провадить підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, для кожної особи, яка перебуває з ним у трудових відносинах, орган державної податкової служби видає такому платникові податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі — довідка). Довідка видається на безоплатній основі.

Копія свідоцтва та довідка повинні зберігатися на робочому місці найманого працівника, свідоцтво — на робочому місці платника податку, а оригінал пред’являтися працівникам контролюючих органів за наявності законних підстав для перевірки.

Свідоцтво та довідка, видані платникові податку, не можуть бути передані іншим особам, крім тих, що зазначені у свідоцтві та довідці.

Форма та порядок видачі довідки встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

298.10. Порядок переходу платника податків на спрощену або загальну систему оподаткування, а також порядок оподаткування у разі такого переходу, визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної фінансової політики та з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

Стаття 299. Ведення обліку і складення звітності платниками податку

299.1. Фізичні особи – підприємці платники єдиного податку ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного відображення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у разі здійснення фінансових операцій, не застосовують реєстраторів розрахункового обліку.

299.2. Форма книги обліку доходів встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва і не передбачає обліку первинних документів.

299.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку за спрощеною формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної фінансової політики.

299.4. Платник єдиного податку не звільняється від ведення податкового обліку, складання і подання звітності, пов’язаної із сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платником яких він є згідно із законодавством.

299.5. Юридичні та фізичні особи-підприємці, крім фізичних осіб, які провадять господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) на ринках, за результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва — платника єдиного податку до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Фізичні особи, які провадять господарську діяльність з продажу товарів та/або надання супутніх послуг (виконання робіт) на ринках, за результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва — платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.

299.6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

Стаття 300. Відповідальність платників єдиного податку

300.1. Платник єдиного податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податків, платником яких він є відповідно до законів.

Прикінцеві положення

1. У зв’язку з набранням чинності цією Главою припиняється відповідно до пункту 4 розділу ХV “Перехідні положення” Конституції України дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” та Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746 “Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
Суб’єкти спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не мають перед Пенсійним фондом України інших зобов’язань, ніж ті, що були встановлені Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

2. Пункт 139.1.12. статті 139 Податкового кодексу України вилучити.

3. Доповнити ст.11 Податкового кодексу України п.11.5. наступного змісту: «Спрощена система оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва (далі – спрощена система) запроваджується для суб’єктів малого підприємництва та може обиратися добровільно суб’єктом малого підприємництва і є рівноправною поряд із загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою цим Кодексом.»

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування» (Офіційний вісник України, 2010 р., № 61, ст. 13):

у статті 4:

у другому абзаці пункту першого частини першої слова «, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця» вилучити;

у третьому абзаці пункту першого частини першої слова «, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця» вилучити;

у пункті третьому частини першої слова «, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців» вилучити;

у пункті четвертому частини першої статті 4 слова «в тому числі ті» замінити словами «окрім тих»;

у частині першій статті 7:

у пункті 2 слова «(крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування)» вилучити, а слова «на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.» замінити словами «на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.»;

пункт 3 викласти у такій редакції:

«3) для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, і беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Добровільна сплата внесків до солідарної системи державного пенсійного страхування зазначеними особами є умовою зарахування стажу їх підприємницької діяльності до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, пропорційно до суми здійсненого внеску відносно мінімального розміру страхового внеску».

2) у Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 21, ст. 252; Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2—3, ст. 35, № 32, ст. 271; 2008 р., № 5—8, ст. 78):

доповнити статтю 19 частиною такого змісту:

“Фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю і є платниками єдиного податку, звільняються від обов’язку встановлення нормативу робочих місць та реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів.”;

у статті 20:

доповнити частину першу реченням такого змісту: “Юридичні особи та фізичні особи — підприємці, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, звільняються від обов’язку сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів.”;

3) абзаци шостий — двадцять восьмий пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13—92 “Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 77; 1998 р., № 30—31, ст. 195; 2001 р., № 10, ст. 44; 2003 р., № 23, ст. 149) виключити;

4) пункт 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 30—31, ст. 195) виключити;

5) у статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 38, ст. 315; 2001 р., № 7, ст. 34; 2002 р., № 5, ст. 32; 2005 р., № 1, ст. 23):

пункт 5 виключити;

пункти 6 і 9 викласти у такій редакції:

“6) під час продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами — підприємницями, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно Податкового кодексу України”, якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книги обліку доходів;

“9) при здійсненні фізичними особами та фізичними особами — підприємницями, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до Податкового кодексу України торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках;”;

6) доповнити розділ XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49—51, ст. 376) пунктом 91 такого змісту:

91) Суб’єкти спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не мають перед Пенсійним фондом України інших зобов’язань, ніж ті, що були встановлені Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

7) пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7 та 8 частини першої статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84) викласти у такій редакції:

«2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до законодавства суб’єкт господарської діяльності обрав спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку, — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) реалізацію продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність (якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції), — у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менш як десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі, коли відповідно до законодавства суб’єкт господарської діяльності обрав спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку, — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до законодавства суб’єкт господарської діяльності обрав спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку, — у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до законодавства суб’єкт господарської діяльності обрав спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку, — у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання - у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до законодавства суб’єкт господарської діяльності обрав спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку, — у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до законодавства суб’єкт господарської діяльності обрав спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку, — у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

8) створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до законодавства суб’єкт господарської діяльності обрав спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку, — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;».

5. Цей Закон набирає чинності з 01 січня 2012 року, крім пункту 3 Прикінцевих положень, що набирає чинності з 01 квітня 2011 року.
 
ДОДАТОК 1 (ЗА ПРОПОЗИЦІЄЮ А.Р. АЛЄКСЄНЦЕВОЇ)
 
 Єдиний одноразовий податок (збір)  з продажу та надання послуг населенню.

Стаття 1. Платники податку

Платники єдиного одноразового податку (збору) з продажу та надання послуг населенню є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі – громадяни), як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони здійснюють несистематичний: - продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів (надалі товари) та – надають платні послуги населенню, тобто працюють на кінцевого споживача.

Стаття 2. Об’єкти оподаткування

Об’єктом оподаткування є право здійснювати торгівлю та надавати послуги за ринковими цінами, що зазначаються  громадянином у декларації поданій  до державної податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а громадянам,  які не мають постійного місця проживання в Україні за місцем продажу товарів, надання послуг.

Форма декларації встановлюється  Державною податковою службою України, та є невід’ємним додатком єдиного одноразового патенту.

Не декларується та не оподатковується продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, які перебувають у приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.

Стаття 3. Ставки податку

Ставка єдиного одноразового  податку (збору) з продажу та надання послуг населенню встановлюється в розмірі:

  • 5 гривень в день при внесенні в декларацію товару,  сумарна вартість якого не перевищує 10 тисяч гривень, при продажу товарів;
  • 10 гривень в день при внесенні в декларацію товару, сумарна вартість якого не перевищує 20 тисяч гривень при продажу товарів.
  • 5 гривень при наданні послуг населенню в декларацію вноситься перелік послуг в ринкових цінах, сума яких не перевищує за день 200 гривень.
  • 10 гривень при наданні послуг населенню в декларацію вносяться перелік послуг в ринкових цінах, сума яких не перевищує за день 400 гривень.
Стаття 4. Порядок сплати податку

Єдиний одноразовий податок (збір) з продажу та надання послуг справляється у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю та надання послуг, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів та ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає.
Мінімальний термін дії одноразового єдиного патенту  - 1 день; Одноразовий патент може бути придбаний на ту кількість календарних днів в розрізі неділі, місяця, в які громадянин має намір здійснювати торгівлю чи надавати послуги з вказівкою конкретних дат.

Єдиний одноразовий податок (збір) на торгівлю та надання послуг зараховується до місцевих бюджетів за місцем придбання одноразового патенту.

Стаття 5. Обов’язки платників

Громадяни, які продають товари та надають послуги населенню, повинні пред’являти на вимогу посадових осіб державних податкових інспекцій  одноразовий патент.

У разі коли продаж товарів здійснюється щоденно протягом календарного року, така діяльність вважається систематичною і зобов’язує громадян зареєструватися суб’єктами підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 6. Міра відповідальності платників

На громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії чи здійснюють продаж товарів, не зазначених в деклараціях, начальниками державних податкових інспекцій та їх заступниками накладаються адміністративні штрафи в розмірі від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті ж дії, вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення, - від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Протоколи про адміністративні правопорушення складаються посадовими особами державних податкових інспекцій.

Стаття 7. Оскарження дії посадових осіб державних податкових інспекції

Оскарження дії посадових осіб державних податкових інспекції проводиться в порядку, передбаченому законами України «Про державну податкову службу в Україні».

Стаття 8. Заключні положення

1. Виконавчі комітети міських, районних у місті Рад народних депутатів, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації інформують населення про порядок продажу товарів за одноразовими патентами, визначають місця та створюють належні умови для його здійснення.

2. Контроль за додержанням Закону України « Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва та громадян України, які здійснюють несистематичну торгівлю та надання послуг населенню за єдиним одноразовим патентом» покладається на державні податкові інспекції.

3. Закон України « Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва та громадян України, які здійснюють несистематичну торгівлю та надання послуг населенню за єдиним одноразовим патентом» набуває чинності з...
 
ДОДАТОК 2 (ЗА ПРОПОЗИЦІЄЮ ГО «ФОРТЕЦЯ»)
 
295.1. Єдиний податок для самозайнятої особи може застосовуватись за вибором суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, яка не використовує найману працю, здійснює роздрібну торгівлю на ринку та/або діяльність, передбачену класифікацією послуг і продукції у сфері побутового обслуговування, з обсягом виручки до 150 розмірів мінімальних заробітних плат на рік.
 
Ставка єдиного податку для такої самозайнятої особи становить від 10 до 100 гривень на місяць.
 
 Посилання на першоджерело: Сайт Оксани Продан
 
 
коментарі та обговорення - у цій темі Таксопорт форуму

Administrator, 24-02-2011, hits: 10192












 
< Пред.   След. >
 
! Все права защищены. Цитирование, копирование материалов или их частей без текстовой ссылки на Портал Таксопорт (для печатных изданий) или гиперрсылки на taxoport.com (для интернет-ресурсов) запрещено. Примечание: точка зрения администрации может не совпадать с мнением авторов публикаций.
Rambler's Top100 пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ.пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ