Главная arrow Содержимое основных разделов
 RSS Taxoport пїЅпїЅ Facebook Taxoport пїЅ Twitter Taxoport пїЅ VK 

Последние 20 ответов в таких темах форума:

Вход (кроме форума)






Забыли пароль?
Вы не зарегистрированы. Регистрация

Розділ 03. Податок на прибуток підприємств Версия для печати Отправить на e-mail
Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього розділу терміни вживаються у такому значенні:

1.1) амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

1.2) вартість основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, – первісна вартість основних засобів та нематеріальних активів;

1.3) податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток (в усіх відмінках) – податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню (у відповідному відмінку);

1.4) материнські компанії – юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов’язані особи;

1.5) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг – витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Стаття 2. Платники податку

2.1. Платниками податку з числа резидентів є:

2.1.1) суб’єкти господарювання – юридичні особи, які ведуть господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

2.1.2) управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

2.1.3) підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

2.1.4) неприбуткові установи та організації в разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

2.1.5) відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу І цього Кодексу, за винятком представництв.

Для цілей цього розділу представництво платника податку – це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, який здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, окрім пасивних доходів.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремленого підрозділу несе платник податку – юридична особа, до складу якої належить такий відокремлений підрозділ.

2.2. Платниками податку з числа нерезидентів є:

2.2.1) юридичні особи, утворені в будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2.2.2) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом їх походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

2.3. Нерезиденти ведуть господарську діяльність на території України лише через постійні представництва, а також ведуть облік результатів своєї діяльності у порядку, встановленому для резидентів України.

Філії (відділення), представництва нерезидентів в Україні до початку своєї господарської діяльності стають на облік в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, незалежно від того, чи буде в подальшому визнано його діяльність такою, що створює постійне представництво, чи ні. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в органі державної податкової служби, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а отримані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

2.4. Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України "Про Національний банк України".

2.5. Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, з включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених цим органом виконавчої влади.

Стаття 3. Об’єкт оподаткування

3.1. У цьому розділі об’єктом оподаткування є:

3.1.1) прибуток із джерелом його походження з України та її межами, який визначається шляхом відрахування від суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтею 6 цього розділу, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суми інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтею 7 цього розділу, з урахуванням правил, встановлених статтею 5 цього розділу;

3.1.2) дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 13 цього розділу, з джерелом його походження з України.

Стаття 4. Ставки податку

Ставка податку становить:

4.1) 16 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного згідно зі статтею 3 цього розділу (у 2011 році застосовується ставка – 19 відсотків,
у 2012 році застосовується ставка – 18 відсотків, у 2013 році застосовується ставка - 17 відсотків);

4.2) за ставкою 0 відсотків доходу від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених підпунктом 11.8.1 пункту 11.8 статті 11 цього розділу;

4.3) за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 13 цього розділу.

Стаття 5. Порядок обчислення податку

5.1. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 4.1 статті 4 цього розділу, від оподатковуваного прибутку, розрахованого згідно зі статтею 3 цього розділу, з урахуванням положень статей 8–14. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XVIII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, визначеній відповідно до цього розділу, яка зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право ведення такого виду діяльності.

5.2. Платник податку, який веде діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XVIII цього Кодексу, зобов’язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов’язаних із веденням діяльності, з урахуванням збитку як результату розрахунку об’єкта оподаткування.

5.3. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх появи згідно із правилами, встановленими цим Розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено нормами цього Розділу.

5.4. Платник податку веде бухгалтерський облік доходів, витрат, тимчасових та постійних податкових різниць, визначених згідно з цим розділом.

5.5. Платник податку повинен забезпечувати накопичення в регістрах бухгалтерського обліку інформації про доходи, витрати, тимчасові та постійні податкові різниці, визначені згідно із цим розділом, для складання декларації з податку.

Податковою різницею визнається різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та доходами і витратами, визначеними згідно з цим розділом.

Тимчасова податкова різниця виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Постійною податковою різницею визнається податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах.

5.6. Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку – юридичної особи.

5.6.1. Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, повинен забезпечити в розрізі кожного відокремленого підрозділу ведення окремого бухгалтерського обліку доходів, витрат та прибутку та визначення постійних і тимчасових податкових різниць.

5.6.2. Для розрахунку прибутку будь-якого відокремленого підрозділу враховуються доходи, визначені згідно з підпунктом 5.6.3 цього пункту та статтею 6 цього розділу, зменшені на витрати відокремленого підрозділу, визначені згідно з підпунктом 5.6.3 цього пункту та статтею 7 цього розділу, а також на частку інших витрат, здійснених юридичною особою з метою ведення господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, визначену пропорційно частці доходів такого відокремленого підрозділу в загальній сумі доходів юридичної особи.

5.6.3. При переданні товарів, виконанні робіт, наданні послуг у межах юридичної особи:

– платник податку, який передає товари, виконує роботи, надає послуги визнає доходи від такого передання товарів, виконання робіт, надання послуг, які визначаються за фактичними витратами на виробництво переданих товарів, виконання робіт, надання послуг, з урахуванням частки інших витрат, здійснених юридичною особою з метою ведення господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, а при переданні основних засобів або нематеріальних активів – за їх балансовою вартістю;

– платник податку, який отримує товари, результати робіт, послуг, має право включити їх вартість до витрат, або до балансової вартості основних засобів або нематеріальних активів, у розмірі доходів, відображених платником податку, який передає таку продукцію, виконує роботи, надає послуги.

5.6.4. Прибуток платника податку – юридичної особи визначається окремо від результатів діяльності відокремлених підрозділів, виходячи з доходів та витрат, визначених відповідно до підпункту 5.6.2 цього пункту.

При цьому до витрат платника податку – юридичної особи, здійснених юридичною особою з метою ведення господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, не включається та їх частина, яка розподілена між іншими платниками – відокремленими підрозділами відповідно до підпункту 5.6.2 цього пункту.

Прибуток платника податку – юридичної особи або будь-якого відокремленого підрозділу не зменшується на суму збитків інших відокремлених підрозділів. Збитки відокремлених підрозділів переносяться на майбутні звітні періоди у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього розділу.

5.6.5. Платник податку-юридична особа повинен сплачувати суми податку, визначені згідно з нормами цього розділу та з урахуванням положень пункту 5.1 та підпунктів 5.6.1 – 5.6.4 цього пункту, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів та за своїм місцезнаходженням.

Податок відокремлених підрозділів платника податку, які знаходяться за межами України, сплачується за місцезнаходженням платника податку – юридичної особи.

5.6.6. У разі наявності у складі платника податку – юридичної особи представництв, які не є платниками податку відповідно до пункту 2.1 статті 2 цього розділу, пасивні доходи таких представництв враховуються у складі доходів, а витрати представництв підлягають розподілу у складі інших витрат, здійснених юридичною особою з метою ведення господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів.

5.7. Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які ведуть страхову діяльність, визначається у порядку, передбаченому пунктом 11.8 статті 11 цього Розділу.

5.8. Неприбуткові організації, визначені в пункті 11.10 статті 11 цього Розділу, сплачують податок від неосновної діяльності з урахуванням пункту 11.10 статті 11 цього Розділу.

5.9. Нерезидент щороку отримує від органу державної податкової служби підтвердження українською мовою щодо сплати податку.

5.10. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у пункті 10.4 статті 10, у пункті 11.8 статті 11, статті 13 цього розділу, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати.

5.11. Для цілей цього Розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

5.11.1. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених пунктом 11.5 статті 11 цього розділу, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Для страховиків, визначених пунктом 11.8 статті 11 цього розділу встановлено звітний річний податковий період, який починається з 1 січня поточного звітного року і закінчується 31 грудня звітного року.

5.11.2. У разі, коли особа береться на облік органом державної податкової служби як платник податку всередині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

5.11.3. Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації.

5.11.4. Для виробників сільськогосподарської продукції, зареєстрованих як платники фіксованого сільськогосподарського податку, не застосовуються норми підпункту 5.11.1 цього пункту в частині визначення податкового періоду для виробників сільськогосподарської продукції.

5.12. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких активів.

5.13. Інвестиційно–інноваційний податковий кредит надається з дотриманням таких вимог:

5.13.1) договір про надання інвестиційно-інноваційного податкового кредиту укладається між суб’єктом господарювання та органом державної податкової служби після виникнення першого податкового зобов’язання з податку, обчисленого щодо діяльності суб’єкта господарювання в межах виконання інвестиційного (інноваційного) проекту (програми). Першим днем користування інвестиційно-інноваційним податковим кредитом вважається день укладення зазначеного договору між суб’єктом господарювання та органом державної податкової служби;

5.13.2) суб’єкт господарювання, що отримав інвестиційно-інноваційний податковий кредит, веде окремий облік результатів фінансово-господарської діяльності у межах виконання кожного зареєстрованого інвестиційного (інноваційного) проекту (програми);

5.13.3) інвестиційно-інноваційний податковий кредит надається на період виконання інвестиційного (інноваційного) проекту (програми), але не більше, ніж на три роки, шляхом відстрочення податкових зобов’язань із податку, нарахованих із прибутку від діяльності суб’єкта господарювання в межах виконання інвестиційного (інноваційного) проекту (програми) в загальному порядку, встановленому цим розділом. Проценти за користування зазначеним кредитом нараховуються на суму відстроченого податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 50 відсотків облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день користування кредитом, та сплачуються щомісяця.

Загальний порядок надання та повернення до бюджету інвестиційно-інноваційного податкового кредиту, подачі звітності суб’єктом господарювання та контролю за цільовим використанням такого кредиту встановлюється Кабінетом Міністрів України;

5.13.4) сума інвестиційно-інноваційного податкового кредиту не може перевищувати суму інвестицій, фактично внесених суб’єктом господарювання згідно з інвестиційним (інноваційним) проектом (програмою), зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Кошти, отримані в рамках інвестиційно-інноваційного податкового кредиту, використовуються суб’єктом господарювання виключно на цілі, передбачені таким інвестиційним (інноваційним) проектом (програмою).

5.13.5) відстрочені на умовах надання інвестиційно–інноваційного податкового кредиту суми податкового зобов’язання з податку сплачуються платником податку протягом податкового звітного періоду (кварталу), на який припадає останній день дії договору про надання такого кредиту, відповідно до норм цього розділу шляхом включення таких сум до складу податкових зобов’язань з податку та перераховується до бюджету у строки, передбачені для сплати податку.

У разі несвоєчасної сплати платником податку відстрочених на умовах інвестиційно–інноваційного податкового кредиту сум податкового зобов’язання з податку органами державної податкової служби вживаються відповідні заходи, передбачені цим Кодексом для стягнення таких податкових зобов’язань.

Податковий період у разі сплати відстрочених сум податкового зобов’язання з податку шляхом надання інвестиційно-інноваційного податкового кредиту дорівнює податковому кварталу;

5.13.6) керівник центрального органу державної податкової служби за поданням керівника органу державної податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта господарювання приймає рішення про дострокове розірвання договору про надання інвестиційно-інноваційного податкового кредиту та сплату непогашеної суми такого кредиту у разі, коли суб’єкт господарювання :

до закінчення терміну дії такого договору не сплачує у строк, встановлений цим Кодексом, чергову частину отриманого інвестиційно-інноваційного податкового кредиту та/або процентів за користування ним протягом одного чергового строку сплати;

інвестиційний (інноваційний) проект (програма) достроково виключено з реєстру інвестиційних (інноваційних) проектів (програм);

визнається неплатоспроможним у встановленому законодавством порядку;

5.13.7) у разі використання коштів інвестиційно-інноваційного податкового кредиту не за цільовим призначенням або дострокового розірвання договору про надання інвестиційного податкового кредиту суб’єкт господарювання втрачає право на користування таким кредитом до завершення реалізації інвестиційного (інноваційного) проекту (програми). До 10 числа місяця, наступного за тим, у якому виявлено нецільове використання коштів, суб’єкт господарювання зобов’язаний перерахувати до бюджету суму податку, сплата якої була відстрочена, та сплатити пеню, нараховану на суму відстроченого податкового зобов’язання з податку, з моменту надання відстрочки до моменту сплати податку, виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати.

5.14. Витрати, здійснені платником податку відповідно до інвестиційних проектів, схвалених Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України, на будівництво (створення) або поліпшення капітальних активів, які після закінчення будівництва передані у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації), враховуються у зменшення податкових зобов’язань такого платника податку в обсязі, що дорівнює сумі таких витрат та не перевищує 80 відсотків суми податкового зобов'язання, нарахованого за результатами звітних (податкових) періодів, наступних за періодом, в якому здійснено таке передання. Зазначені витрати здійснюються інвестором відповідно до процедур державної закупівлі, встановлених законом. Такі об’єкти інвестування призначаються для задоволення загальнодержавних потреб або потреб територіальної громади.

Підтвердження факту передачі закінчених будівництвом об’єктів у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації) платниками, які реалізують зазначені інвестиційні проекти, за поданням обласних державних адміністрацій чи Ради міністрів Автономної Республіки Крим надає Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України.

Вартість будівництва визначається платником податку – інвестором за правилами, встановленими цим розділом для визначення витрат. При цьому з метою оподаткування дохід та витрати в результаті передання капітальних активів у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації) згідно із цим пунктом не визнаються.

Порядок обліку таких інвестицій платником податку та їх зарахування у зменшення податку встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5.15. Платники податку, зазначені у статтях 10–11 цього розділу, а також ті, які ведуть діяльність, що підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходів, які звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених статей, або доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому:

до складу витрат таких платників податку не включаються витрати, пов’язані з отриманням таких звільнених доходів;

сума амортизаційних відрахувань, нарахованих щодо основних засобів відповідних кваліфікаційних груп, що використовуються для отримання таких звільнених доходів, не враховується у витратах, пов’язаних з отриманням доходів, що не звільняються від оподаткування.

У разі, коли основні засоби використовуються для отримання звільнених доходів та інших доходів, які підлягають включенню до складу доходів згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів, що підлягає включенню до складу доходів згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, доходи (прибуток) від провадження якої звільняються від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

Стаття 6. Доходи

6.1. Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до пунктів 6.4 – 6.20, на підставі документів, зазначених у пункті 6.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, який визначається відповідно до пункту 6.21 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 6.22 цієї статті;

за винятком доходів, визначених у пунктах 6.3 і 6.23 цієї статті.

6.2. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення обліку і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

6.3. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

6.4. Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою акту, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

6.5. Доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається:

6.5.1) сума коштів, отримана платником податку з бюджету у вигляді цільового фінансування капітальних інвестицій, – пропорційно сумі нарахованої амортизації об’єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів);

6.5.2) цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів – з моменту його фактичного отримання;

6.5.3) цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 6.5.1 і 6.5.2, – протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування.

6.6. У разі, коли платник податку здійснює виробляє товари, виконує роботи, надає послуги з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані.

6.7. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи утворилися, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 12 цього розділу.

6.8. При продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку-комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у документі комісіонера (агента), що підтверджує такий продаж, та/або у звіті комісіонера (агента).

6.9. У разі здійснення торгівлі товарами (валютними цінностями) або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

У разі, коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників грошового знака, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників грошового знака, вираженого в грошовій одиниці України.

6.10. У разі, коли торгівля товарами, виконання робіт, надання послуг здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою отримання доходу вважається дата оформлення відповідного рахунка (розрахункового документа).

6.11. Датою отримання доходу в разі продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь–якому іншому вигляді, у тому числі зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

6.12. Датою отримання доходів кредитора від проведення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних), визначена згідно із правилами бухгалтерського обліку.

Якщо платником податку-дебітором здійснюється дострокове погашення зобов’язань із сплати процентів (комісійних), то доходи платника податку-кредитора вважаються отриманими на суму фактично отриманих процентів (комісійних) у податковому періоді, в якому здійснювалось таке перерахування.

6.13. Датою отримання доходів власника іпотечного сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за управління та обслуговування іпотечних активів).

Якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів (комісійних), то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно з пунктом 12.1 статті 12 цього розділу.

6.14. Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари, роботи, послуги вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів, робіт, послуг або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

6.15. Датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг, ліцензійних платежів (у тому числі роялті) за користування об’єктами інтелектуальної власності є дата розрахунку, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів незалежно від фактичного надходження коштів.

6.16. Датою отримання доходів від продажу/придбання іноземної валюти є дата переходу права власності на іноземну валюту.

6.17. Суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження.

6.18. Датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку-страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає з умов договорів страхування/перестрахування, незалежно від порядку сплати страхового внеску, визначеного у відповідному договорі (крім довгострокових договорів страхування життя).

6.19. За договорами довгострокового страхування життя дохід у вигляді частини страхового внеску визнається в момент виникнення у платника податку права на отримання чергового страхового внеску відповідно до умов зазначених договорів.

6.20. Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

6.21. Дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг:

6.21.1) доходом від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг є виручка від реалізації товарів (як власного виробництва, так і раніше придбаних (отриманих); виконаних робіт, наданих послуг;

6.21.2) особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

6.22. Інші доходи включають:

6.22.1) доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами;

6.22.2) доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 10.8 статті 10 цього розділу;

6.22.3) доходи за операціями в іноземній валюті, у тому числі дохід від курсової різниці, з торгівлі цінними паперами та деривативами, від надання банківських послуг та інших операцій з надання фінансових послуг, визначені з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом;

6.22.4) суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

6.22.5) суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, вартості товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначені на рівні не нижче звичайної ціни, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

6.22.6) суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, у тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктами 4.1 статті 4 цього розділу. У разі, коли у майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим підпунктом, операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не приводять до зміни їх витрат або доходів;

6.22.7) суми невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 статті 12 цього розділу;

6.22.8) суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 статті 12 цього розділу;

6.22.9) суми коштів страхового резерву, використані не за призначенням;

6.22.10) вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

6.22.11) суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

6.22.12) суми акцизного збору, сплаченого/нарахованого покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

6.22.13) суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;

6.22.14) доходи, визначені відповідно до статей 8 – 14 цього розділу;

6.22.15) доходи, не враховані в обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

6.22.16) дохід від реалізації необоротних активів, майнових комплексів, оборотних активів тощо;

6.22.17) інші доходи платника податку за звітний податковий період.

6.23. Доходи, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування:

6.23.1) сума попередньої оплати та авансів у рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

6.23.2) суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість;

6.23.3) суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;

6.23.4) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством;

6.23.5) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством, як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів;

6.23.6) суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу витрат;

6.23.7) суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, отримані від надання державних послуг (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрація, інші послуги, обов’язковість придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів;

6.23.8) суми коштів у вигляді внесків, які:

а) надходять до платників податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону, від вкладників пенсійних фондів, вкладників пенсійних депозитних рахунків, а також осіб, що уклали договори страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення";

б) накопичуються за пенсійними вкладами, рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону;

в) надходять до неприбуткових установ і організацій згідно з вимогами пункту 11.10 статті 11 цього розділу;

6.23.9) суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування (далі у цьому пункті – ІСІ), доходи від проведення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій із нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій із нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій із нерухомістю, створених відповідно до закону;

6.23.10) суми отриманого платником податку емісійного доходу;

6.23.11) номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім’я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов’язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів);

6.23.12) дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, у випадках, передбачених пунктом 10.3 статті 10 цього розділу;

6.23.13) кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або у разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв;

кошти або майно, які повертаються учаснику договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, у разі припинення, розірвання або внесення відповідних змін до договору про спільну діяльність, але не вище вартості вкладу;

6.23.14) кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку;

6.23.15) вартість основних засобів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у таких випадках:

якщо такі основні засоби отримані за рішенням центральних органів виконавчої влади;

у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об’єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;

у разі отримання підприємствами комунальної власності об’єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.

Порядок безоплатної передачі таких основних засобів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6.23.16) кошти або майно, що надаються у вигляді безповоротної допомоги громадським організаціям інвалідів та підприємствам і організаціям, що визначені пунктом 11.1 статті 11 цього розділу;

6.23.17) суми коштів або вартість майна, отримані засновником третейського суду як третейський збір чи на покриття інших витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом відповідно до закону;

6.23.18) платежі платника податку на користь комітента у вигляді виручки за реалізоване майно на підставі договору комісії, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі права власності на таке майно;

6.23.19) інші доходи, що прямо визначені нормами цього розділу.

Стаття 7. Витрати

7.1. Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із:

собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка визначається згідно з пунктами 7.4, 7.6 – 7.9 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктами 7.5, 7.10, 7.12 і 7.14, 7.15 цієї статті;

та не включають витрати, визначені у пунктах 7.3, 7.13 цієї статті.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 7.2, 7.11, 7.16–7.21 цієї статті та інших статей цього розділу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

7.2. Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також інших документів, встановлених відповідно до розділу ІІ цього Кодексу, за датою нарахування доходу, для отримання якого здійснені такі витрати, якщо інше не встановлено цим розділом.

При цьому витрати на придбання товарів, робіт, послуг у осіб, які не є платниками податку (крім нерезидентів) або сплачують його у складі інших податків, включаються до витрат звітного податкового періоду у встановленому цією статтею порядку за умови підтвердження проведення розрахунків за придбані товари, роботи, послуги.

Не включаються до витрат, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування витрати на придбання товарів, робіт і послуг у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг не передбачено поетапного їх здавання, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов’язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

7.3. У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

7.4. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

7.5. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного:

7.5.1) датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів, вважається останній день звітного податкового періоду, на який припадає граничний строк сплати податкового зобов’язання з податку, збору, іншого обов’язкового платежу;

7.5.2) датою збільшення витрат платника податку-дебітора від здіснення кредитно–депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних), визначена згідно із правилами бухгалтерського обліку;

Якщо платником податку-дебітором здійснюється дострокове погашення зобов’язань зі сплати процентів (комісійних), то витрати такого платника податку вважаються здійсненими на суму фактично перерахованих процентів (комісійних) у податковому періоді, в якому здійснювалось таке перерахування.

7.5.3) витрати, понесені платником податку у вигляді благодійних чи інших внесків до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об’єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків.

7.6. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

7.7. Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається відповідно до обсягу їх реалізації протягом податкового періоду.

7.8. Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, у разі реалізації такої продукції.

7.9. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з їх виробництвом (наданням);

інших прямих витрат.

7.9.1. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, купівельних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

7.9.2. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

7.9.3. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені пунктом 7.17 цієї статті, плата за оренду земельних і майнових паїв.

7.10. До складу інших витрат включаються:

7.10.1) загальновиробничі витрати:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; внески на соціальні заходи, визначені пунктом 7.17 цієї статті, та медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені пунктом 7.17 цієї статті, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, куплених комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені пунктом 7.17 цієї статті; медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом відповідно до законодавства; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

ж) суми витрат, пов’язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності";

з) суми витрат, пов’язаних з розвідкою /дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, а також інших витрат, пов’язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно зі статтею 8 цього розділу);

и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади), окрім таких витрат:

нестачі незавершеного виробництва;

нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах;

оплата простоїв;

7.10.2) адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати);

б) витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна);

ґ) витрати на зв’язок (пошта, телеграф, телефон, телекс, факс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судових органах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

7.10.3) витрати на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконаних робіт, наданих послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов’язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

7.10.4) інші операційні витрати, що включають, зокрема:

а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці;

б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів;

в) інші витрати операційної діяльності, зокрема:

суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього розділу;

суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому статтею 12 цього розділу;

суми нарахованих податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених цим Кодексом (крім тих, що прямо не визначені в переліку податків, зборів (обов’язкових платежів), встановлених цим Кодексом), зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, відшкодування сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за винятком податків, зборів (обов’язкових платежів), передбачених підпунктами 7.13.6 і 7.13.10 пункту 7.13 цієї статті, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 7.13.11 цього пункту. Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті;

витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань;

7.10.5) фінансові витрати, до яких належать витрати на сплату процентів (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою) та інші витрати підприємства, в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов’язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку);

7.10.6) інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема:

а) суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування у розмірі, що не перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

б) суми коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об’єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менш як 75 відсотків таких осіб, цим об’єднанням для ведення благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

в) суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до витрат, у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не дали позитивного результату. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього розділу;

г) суми витрат, пов’язаних із безоплатним наданням працівникам вугільної промисловості, непрацюючим пенсіонерам, які мають стаж роботи на підприємствах галузі не менш як 10 років на підземних роботах або не менш як 20 років на поверхні, інвалідам із числа осіб, що під час роботи на цих підприємствах отримали каліцтво або професійні захворювання, а також сім’ям працівників вугільної промисловості, що загинули на виробництві, які отримують пенсію в разі втрати годувальника, вугілля на побутові потреби за нормами, що встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

ґ) суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/передані для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям, музеям-заповідникам у розмірі, що не перевищує 10 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

д) суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/передані на користь резидентів для цільового використання з метою виробництва національних фільмів (у тому числі анімаційних) та аудіовізуальних творів, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього податкового року;

е) витрати платника податку, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно з нормами статті 8 цього розділу), які перебувають у його власності; витрати на самостійне зберігання, переробку, захоронення або придбання послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від виробничої діяльності платника податку, що надаються сторонніми організаціями, з очищення стічних вод; інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку. У разі виникнення розбіжностей між органом державної податкової служби та платником податку стосовно зв’язку проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника податку орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до органу, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення органом державної податкової служби;

є) витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, що підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для ведення господарської діяльності, у тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, у тому числі витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг;

ж) суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/передані для цільового використання неприбутковим організаціям, утвореним відповідно до закону про продовольчі банки, але не більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

7.11. Суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв’язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов’язання.

Витрати, зазначені в цьому пункті, які здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, – у складі витрат відповідної групи (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

7.12. До складу інших витрат включаються витрати, визначені відповідно до статей 8–14 цього розділу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею.

7.13. Не включаються до витрат:

7.13.1) витрати, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 11.10 статті 11 цього розділу, та витрат, пов’язаних із веденням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 7.14.5 пункту 7.14 статті 7 цього розділу).

Обмеження абзацу другого цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 7.16 і 7.17 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу;

7.13.2) платежі платника податку на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами;

7.13.3) суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг;

7.13.4) витрати на погашення отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 6.22.6 пункту 6.22 статті 6 цього розділу);

7.13.5) витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтею 8 цього розділу;

7.13.6) суми податку, а також податків, установлених пунктом 10.3 статті 10 та статтею 13 цього розділу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом ІV цього Кодексу.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

У разі, якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об’єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об’єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не віднесена на зменшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу;

7.13.7) утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;

7.13.8) дивіденди;

7.13.9) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до або разом із поданням розрахунку податкових зобов’язань звітного податкового періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат податкового звітного періоду та розрахунку об’єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 3 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення;

7.13.10) вартість торгових патентів, яка враховується у зменшення податкового зобов’язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 5.1 і 5.2 статті 5 цього розділу;

7.13.11) суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

7.14. Особливості визнання витрат подвійного призначення.

До таких витрат включаються:

7.14.1) витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Витрати (крім тих, що підлягають амортизації), здійснені у порядку, встановленому законодавством, на організацію, утримання та експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної медичної допомоги та профілактики працівників (у тому числі забезпечення медикаментами, медичним устаткуванням, інвентарем, а також витрати на заробітну плату найманих працівників);

7.14.2) витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних із основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку;

7.14.3) витрати платника податку на первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі, коли законодавством передбачено обов’язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації;

витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб, (незалежно від того, чи перебувають такі особи у трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов’язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років, крім витрат, пов’язаних із професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою керівних працівників та фахівців, за винятком фахівців інженерно-технічного складу;

витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.

У разі розірвання письмового договору (контракту), зазначеного в абзаці другому цього підпункту, платник податку зобов’язаний збільшити дохід у сумі фактично понесених ним витрат на навчання та/або професійну підготовку, які були включені до складу його витрат. Внаслідок такого збільшення доходу нараховується додаткове податкове зобов’язання та пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення податкового зобов’язання з податку, яке мав би сплатити платник податку у встановлений строк, у разі, коли б він не користувався податковою пільгою, встановленою цим підпунктом, обчислені до суми такого податкового зобов’язання та розраховані за кожен день недоплати, закінчуючи днем збільшення доходу. Сума відшкодованих платнику податку збитків за такою угодою (договором, контрактом) не є об’єктом оподаткування в частині, що не перевищує суми, на які збільшено дохід, сплати додаткового податкового зобов’язання та пені, зазначених цим абзацом. Обов’язки з доведення зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку покладаються на такого платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між органом державної податкової служби та платником податку стосовно зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такий орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до центрального органу виконавчої влади у галузі освіти, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення органом державної податкової служби.

Оскарження рішень органів державної податкової служби, прийнятих на підставі експертних висновків центрального органу виконавчої влади у галузі освіти, здійснюється платниками податку в загальному порядку;

7.14.4) будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше ніж сума, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов’язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

Під терміном "оприлюднення" слід розуміти розповсюджене в рекламі, технічній документації, договорі або іншому документі зобов’язання продавця щодо умов та строків гарантійного обслуговування;

7.14.5) витрати платника податку на проведення передпродажної підготовки товару та рекламних заходів стосовно товарів/робіт/послуг, що продаються/виконуються/ надаються такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше 2 відсотків оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік;

7.14.6) будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об’єкта фінансового лізингу; фінансових, інших ризиків платника податку, пов’язаних із веденням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов’язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку-страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв’язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат у податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку в податковий період їх отримання.

Віднесення до складу витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат із медичного, пенсійного страхування та за обов’язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 6 відсотків загальної суми витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком із початку року, а для сільськогосподарських підприємств – за звітний податковий рік;

7.14.7) витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях/мотелях, а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язаних з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, у тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в частині першій цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтверджувальних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків, отриманих із готелів/мотелів або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плата за видовищні заходи.

Додатково до витрат, визначених абзацом першим цього підпункту, відносять не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з відрядженням, а також суми, що спрямовуються на харчування членів екіпажів замість добових у межах території України, але не більше як 0,2 розміру місячного прожиткового мінімуму, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон – не вище розміру місячного прожиткового мінімуму, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):

ведуть комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;

виконують міжнародні рейси для ведення навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України;

використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену абзацом четвертим цього підпункту.

Сума добових визначається у разі відрядження:

у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з наказом про відрядження та відповідними підтверджуючими документами, перелік яких затверджується центральним податковим органом;

до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з наказом про відрядження та відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відповідних підтверджуючих документів, наказу або відміток органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку, зокрема, таких (але не виключно): запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, потребується обов’язкове страхування життя або здоров’я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (при використанні транспортних засобів), то витрати на таке страхування включаються до складу витрат платника податку, що відряджає таку особу.

За запитом представника органу державної податкової служби платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад підтверджувальних документів, виданих іноземною мовою;

7.14.8) витрати платника податку (крім капітальних, які підлягають амортизації) на утримання та експлуатацію таких об’єктів, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок платника податку станом на 1 липня 1997 року, але не використовуються з метою отримання доходу:

дитячих ясел або садків;

закладів середньої і середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;

дитячих, музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв;

спортивних комплексів, залів і майданчиків, що використовуються для фізичного оздоровлення та психологічної реабілітації працівників платника податку, клубів і будинків культури;

приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку;

багатоквартирного житлового фонду, у тому числі гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об’єктів житлово-комунального господарства;

дитячих таборів відпочинку і оздоровлення.

7.15. Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов’язаннями.

7.15.1 До складу витрат включаються будь-які витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.

7.15.2. Для платника податку, 20 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента, віднесення до складу витрат, витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь такого нерезидента та пов'язаних з ними осіб дозволяється у межах суми боргових зобов’язань платника податку цьому нерезиденту на останній день звітного періоду, що не перевищує частки участі нерезидента у величині власного капіталу позичальника, розрахованого відповідно до положень Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" на початок звітного періоду.

7.15.3. До складу витрат не дозволяється також віднесення витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь юридичних осіб, які відповідно до статті 11 цього розділу звільнені від сплати цього податку чи сплачують цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена у пункті 4.1 статті 4 цього розділу; осіб, що сплачують податок у складі інших податків; фізичних осіб.

7.15.4. Витрати на сплату процентів, які відповідають вимогам підпункту 7.15.1 цього пункту, але не віднесені до складу витрат виробництва згідно з положеннями підпункту 7.15.2 цього пункту протягом звітного періоду підлягають оподаткуванню за ставкою встановленою підпунктом 13.2 статті 13 цього розділу.

7.16. Особливості визначення складу витрат на виплати фізичним особам згідно з трудовими договорами та договорами цивільно-правового характеру.

7.16.1. З урахуванням норм пункту 7.13 цієї статті до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі – працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторських винагород та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь–яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу ІV цього Кодексу).

7.16.2. Додатково до витрат, передбачених підпунктом 7.16.1 цього пункту, до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку зобов’язаний сплачувати за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право включити до складу витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у розділі IV цього Кодексу, протягом такого податкового періоду.

7.17. Особливості віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні заходи.

7.17.1. До складу витрат платника податку відносяться суми внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування та суми внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в пункті 7.16 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

7.17.2. Якщо наймана особа доручає роботодавцю здійснювати внески на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення за рахунок витрат на оплату праці такої найманої особи, включених до складу витрат платника податку відповідно до підпункту 7.16.1 пункту 7.16 цієї статті, то такий роботодавець не включає суму таких внесків до складу своїх витрат та до бази для нарахування суми внесків на пенсійне та інші види державного (соціального) обов’язкового страхування.

7.18. У разі, коли після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку-продавець та платник податку-покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Цей пункт не регулює правила визначення та коригування витрат і доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього розділу.

7.19. Витрати зменшуються на суму фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним центральним органом виконавчої влади, або іншим органом, визначеним законодавством України.

7.20. Платник податку проводить оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із дозволених методів оцінки їх вибуття.

7.21. Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Стаття 8. Порядок нарахування амортизації

8.1. Об’єкти амортизації.

Амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів для використання у господарській діяльності, у тому числі витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів для використання в господарській діяльності, у тому числі витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

витрати на проведення реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;

витрати на капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі;

сума індексації основних засобів, проведена відповідно до цієї статті.

8.2. Не підлягають амортизації:

8.2.1) та повністю відносяться до складу витрат звітного періоду витрати платника податку на:

придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

придбання основних засобів або нематеріальних активів із метою їх подальшого продажу іншим особам чи використання як комплектувальних (складових) частин інших основних засобів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

утримання основних засобів, що знаходяться на консервації;

ліквідацію основних засобів;

8.2.2) та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

вартість гудвілу;

витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих засобів.

Під терміном "невиробничі основні засоби" слід розуміти необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

8.3. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх корисного використання (експлуатації):

Групи

Мінімально допустимі строки корисного використання, років

група 1 – земельні ділянки

 

група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом

15

група 3 – будинки,

споруди,

передавальні пристрої

20

15

10

група 4 – машини та обладнання

з них:

електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 1000 гривень

5

2

група 5 – транспортні засоби

5

група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)

4

група 7 – тварини

6

група 8 – багаторічні насадження

10

група 9 – інші основні засоби

12

група 10 – бібліотечні фонди

 

група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи

 

група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди

5

група 13 – природні ресурси

 

група 14 – інвентарна тара

6

група 15 – предмети прокату

5

група 16довгострокові біологічні активи

7

8.4. Методи нарахування амортизації.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

8.4.1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

8.4.2) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості не застосовується при нарахуванні амортизації об’єктів основних засобів, що входять до груп 2 – 3, 7 – 8.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно для інших груп основних засобів та не може змінюватися протягом діяльності.

8.5. Визначення вартості об’єктів амортизації.

8.5.1. Облік балансової вартості основних засобів кожної з груп ведеться за кожним із об’єктів, що входить до складу окремої групи, у тому числі вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в оперативний лізинг (оренду), як окремий об’єкт амортизації, та в цілому по групі як сума балансових вартостей окремих об’єктів такої групи.

8.5.2. Амортизація об’єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 8.3 цієї статті, помісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, інших видів поліпшення та консервації.

8.5.3. Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об’єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до встановлених строків корисного використання щодо кожної групи основних засобів.

8.5.4. На основні засоби груп 1, 10, 11 і 13 амортизація не нараховується.

8.5.5. Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов’язкових платежів).

8.5.6. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу протягом таких строків:

Групи

Термін дії права користування

група 1 – права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище)

відповідно до правовстановлювального документа

група 2 – права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо)

відповідно до правовстановлювального документа

група 3 – права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо)

відповідно до правовстановлювального документа

група 4 – права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо)

відповідно до правовстановлювального документа, але не менше, ніж 5 років

група 5 – авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо)

не менше, ніж 2 роки

група 6 – інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)

відповідно до правовстановлювального документа

Облік балансової вартості нематеріальних активів ведеться за кожним із об’єктів, що входить до складу окремої групи, та в цілому у групі як сума балансових вартостей окремих об’єктів такої групи.

Для визначення суми амортизації об’єктів нематеріальних активів групи 4 може застосовуватися метод прискореного зменшення залишкової вартості, визначений підпунктом 8.4.2 пункту 8.4 цієї статті.

8.5.7. Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

8.5.8. Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням/отриманням прав на об’єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних/створених повністю або частково за рахунок запозичень, крім випадків, передбачених підпунктом 7.10.5 пункту 7.10 статті 7 цього розділу.

8.5.9. У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних засобів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних засобів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов’язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі, коли платник податку зареєстрований платником податку на додану вартість.

8.5.10. Первісна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за якими визначені загальною сумою, обчислюється розподілом цієї суми пропорційно звичайній ціні окремого об’єкта основних засобів.

8.5.11. Первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни.

8.5.12. Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій балансовій вартості переданого об’єкта основних засобів, але не вище звичайної ціни об’єкта основних засобів, отриманого в обмін.

8.5.13. Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює залишковій балансовій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній/зменшеній на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана/отримана під час обміну, але не вище звичайної ціни об’єкта основних засобів, отриманого в обмін.

8.5.14. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта.

8.5.15. Витрати на ремонт, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

8.5.16. Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об’єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

8.5.17. Дохід від продажу або іншого відчуження об’єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об’єкта (активу).

8.5.18. У разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих основних засобів за рішенням платника податку балансова вартість такого об’єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних засобів із експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

Зворотне введення таких об’єктів до складу основних засобів збільшує вартість об’єкта тільки на суму витрат, зазначених у підпункті 8.5.14 цієї статті.

8.5.19. У разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів із обставин загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму балансової вартості окремого об’єкта основних засобів.

8.5.20. Для цілей цього пункту:

до продажу або іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів прирівнюються:

операції із внесення таких основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;

передача основних засобів у фінансовий лізинг (оренду);

до придбання прирівнюються операції з отримання основних засобів та нематеріальних активів у разі:

внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду (капіталу) платника податку;

отримання основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) з подальшим їх включенням до відповідних груп, якщо придбані таким чином основні засоби відповідають вимогам, визначеним у розділі І цього Кодексу;

отримання в оренду основних засобів та нематеріальних активів у складі цілісного майнового комплексу відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від державних органів приватизації або органів місцевого самоврядування;

отримання в користування, господарське відання та/або управління основних засобів, що не підлягають приватизації, за рішеннями центральних органів виконавчої влади, прийнятих у межах їх повноважень, у разі зарахування на баланс.

8.5.21. Балансова вартість відповідної групи основних засобів не зменшується на вартість основних засобів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду).

8.5.22. Виведення з експлуатації основних засобів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або в разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, пов’язаних із поліпшенням основних засобів, без наявності зазначених документів не є свідченням про виведення таких основних засобів із експлуатації.

8.5.23. У разі, коли договір оперативної оренди/лізингу зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об’єкта оперативної оренди/лізингу, вартість такого поліпшення включається орендарем до балансової вартості:

відповідної групи основних засобів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних засобів, до якої належить такий об’єкт лізингу/оренди;

створеної таким орендарем відповідної групи основних засобів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних засобів, до якої належить такий об’єкт оренди/лізингу.

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об’єкта оперативної оренди/лізингу, за якою він обліковується на балансі орендодавця.

8.5.24. У разі повернення орендарем об’єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об’єкта оперативного лізингу/оренди такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.5.19 цього пункту для заміни основних засобів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних засобів або витрати на суму витрат, здійснених орендарем для поліпшення такого об’єкта.

8.5.25. Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних засобів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [I(а–1) – 10]:100,

де І(а–1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

8.6. Облік операцій із землею та з її капітального поліпшення.

8.6.1. Платник податку веде окремий облік операцій із продажу або купівлі землі як окремого об’єкта власності. Витрати, пов’язані з таким придбанням, не підлягають включенню до витрат звітного податкового періоду та не підлягають амортизації.

Якщо в майбутньому такий окремий об’єкт власності продається, платник податку включає до складу доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, а до витрат – суму витрат, пов’язаних із купівлею такого окремого об’єкта власності, які збільшені на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.5.25 пункту 8.5 цієї статті. У разі, коли витрати (з урахуванням зазначеної індексації), понесені у зв’язку з придбанням такого об’єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не повинен впливати на об’єкт оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку.

8.6.2. При продажу землі, отриманої у власність у процесі приватизації, платник податку включає до складу доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок продажу, а до витрат – суму оціночної вартості такої землі, визначену згідно з установленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіцієнтів її функціонального використання на момент такого продажу. У разі, коли витрати перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не повинен впливати на об’єкт оподаткування та покривається за рахунок власних джерел платника податку.

8.6.3. У разі, коли об’єкт нерухомого майна (нерухомість) придбавається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким об’єктом, чи є передумовою для забезпечення функціонального використання такого об’єкта нерухомості відповідно до норм, визначених законодавством, амортизації підлягає вартість такого об’єкта нерухомого майна. Вартість такого об’єкта нерухомості визначається в сумі, що не перевищує звичайну ціну без урахування вартості землі.

8.6.4. Якщо земля як окремий об’єкт власності продається або відчужується іншим чином, то балансова вартість окремого об’єкта основних засобів групи 2, в якому відображалася вартість капітального поліпшення якості такої землі, включається до витрат такого платника податку за наслідками податкового періоду, на який припадає такий продаж.

8.6.5 Для цілей цього пункту дохід, отриманий внаслідок продажу або іншого відчуження землі, визнається згідно з договором купівлі-продажу або іншого відчуження, але не нижче звичайної ціни такої землі.

8.7. Амортизація витрат, пов’язаних із видобутком корисних копалин.

8.7.1. Будь-які витрати на розвідку/дорозвідку, облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті "з" підпункту 7.10.1 пункту 7.10 статті 7 цього розділу) включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

8.7.2. Перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

8.7.3. Облік балансової вартості витрат, пов’язаних із видобутком корисних копалин, ведеться за кожним окремим родовищем (кар’єром, шахтою, свердловиною). Порядок такого обліку встановлюється Міністерством фінансів України.

8.7.4. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду на витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин (за винятком свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ), розраховується за формулою:

С(а) = Б(а) х О(а) : О(з),

де С(а) – сума амортизаційних відрахувань за звітний період;

Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду, яка дорівнює балансовій вартості групи на початок періоду, що передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку/дорозвідку та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин, понесених протягом попереднього періоду;

О(а) – обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом звітного періоду;

О(з) – загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі, який визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості витрат, пов’язаних із видобутком корисних копалин, на коефіцієнт індексації, який нараховується за формулою:

Кі= [І(а–1) – 10]:100 ,

де І(а–1) – індекс інфляції, за результатами якої проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

8.7.5. Норми амортизації для свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у відсотках до їх первісної вартості у такому розмірі (в розрахунку на рік):

1–й рік експлуатації – 10 відсотків;

2–й рік експлуатації – 18 відсотків;

3–й рік експлуатації – 14 відсотків;

4–й рік експлуатації – 12 відсотків;

5–й рік експлуатації – 9 відсотків;

6–й рік експлуатації – 7 відсотків;

7–й рік експлуатації – 7 відсотків;

8–й рік експлуатації – 7 відсотків;

9–й рік експлуатації – 7 відсотків;

10–й рік експлуатації – 6 відсотків;

11–й рік експлуатації – 3 відсотки.

Платники податку мають право протягом звітного року включити до витрат будь-які витрати, пов’язані із проведенням реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, у сумі, що не перевищує
10 відсотків первісної вартості окремої свердловини.

Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до складу відповідної групи основних засобів як окремий об’єкт.

8.7.6. У разі, коли діяльність, пов’язана з розвідкою/дорозвідкою запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у зв’язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднести витрати із такої розвідки/дорозвідки чи розробки до складу витрат виробництва звітного податкового періоду такого платника податку. При цьому балансова вартість такої групи витрат, пов’язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до нуля.

Стаття 9. Порядок урахування збитку як результату розрахунку об’єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів

9.1. Якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року є збиток, то сума такого збитку підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного збитку попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Збиток як результат розрахунку об’єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей частини першої цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

9.2. Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить збиток як результат розрахунку об’єкта оподаткування, з причин наявності такого збитку.

9.3. У разі, коли збиток як результат розрахунку об’єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об’єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого збитку не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.

Стаття 10. Оподаткування операцій особливого виду

10.1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті.

10.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг, визначену з урахуванням положень статті 6 цього розділу, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Отриманий в іноземній валюті аванс, або попередня оплата, не включається до доходу звітного періоду.

10.1.2. Витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з придбанням у звітному періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату оприбуткування таких товарів, робіт, послуг, визначену з урахуванням положень статті 7 цього розділу, а в частині раніше проведеної оплати – за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

10.1.3. Визначення курсових різниць від перерахунку заборгованості, вираженої в іноземній валюті, та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується в складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

10.1.4. У разі здійснення операцій із продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включаються доходи та витрати від здійснення цих операцій у звітному періоді, визначені у порядку, передбаченому положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

У разі придбання іноземної валюти до складу витрат/собівартості реалізованої іноземної валюти або доходів відноситься різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким така іноземна валюта зараховується на рахунок платника податку. Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших обов'язкових платежів, пов'язаних із придбанням іноземної валюти.

10.1.5. До доходів/витрат платників податку – суб’єктів валютного ринку включаються будь-які доходи/витрати, пов’язані відповідно з наданням/оплатою послуг інших осіб, які здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку.

10.1.6. Облік операцій із продажу або купівлі іноземної валюти, які здійснюються за дорученням та за рахунок клієнтів банків, ведеться окремо від обліку операцій із продажу або купівлі іноземної валюти, здійснюваних за рішенням банку за рахунок інших (власних) джерел.

При проведенні операцій із продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів до доходів банку включаються суми комісійних, брокерських та інших подібних видів винагород, отриманих (нарахованих) банком у зв’язку з проведенням таких операцій протягом звітного періоду, а до витрат – витрати банку, понесені (нараховані) у зв’язку з проведенням таких операцій протягом звітного періоду.

10.1.7. Іноземна валюта, отримана платником податку на окремий спеціальний рахунок у банку у вигляді гуманітарної або міжнародної технічної допомоги за міжнародними договорами з іншими державами, або з міжнародними фінансовими установами, або з міжнародними організаціями чи з фінансовими установами іноземних держав, що набрали чинності в установленому законодавством України порядку, не враховується під час проведення перерахунків у національну валюту в цілях оподаткування.

10.2. Оподаткування операцій із пов’язаними особами

10.2.1. Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов’язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу.

10.2.2. Витрати, понесені платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов’язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

10.2.3. Положення підпунктів 10.2.1 і 10.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які:

є нерезидентами;

не є платниками податку;

сплачують податок за іншими, ніж платник податку, ставками.

10.2.4. Витрати платника податку, понесені у вигляді сплати процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), іншими цивільно-правовими договорами пов’язаним з платником податку особам, визначаються відповідно до ставок проценту (процентних ставок за депозит), зазначених у договорі, але не вищих за звичайну процентну ставку за депозит (звичайну ставку проценту).

10.2.5. Доходи платника податку, отримані у вигляді процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), іншими цивільно-правовими договорами із пов’язаними з платником податку особами, визначаються відповідно до ставок проценту (процентних ставок за депозит), зазначених у договорі, але не нижчих від звичайної процентної ставки за депозит (звичайної ставки процента).

10.2.6. Не включаються до складу витрат витрати на оплату винагород або інших видів заохочень пов’язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку оплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу витрат підлягають фактична сума оплати, але не більша, ніж сума, розрахована за звичайними цінами.

Витрати, понесені у зв’язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов’язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

10.3. Оподаткування дивідендів.

10.3.1. У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 5 цього розділу, чи ні.

10.3.2. Крім випадків, передбачених підпунктом 10.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку у розмірі ставки, встановленої пунктом 4.1 статті 4 цього розділу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 10.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов’язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 4.1 статті 4 цього розділу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим розділом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 4.1 статті 4 цього розділу (крім платників цього податку, які підпадають під дію підпункту 11.8.1 пункту 11.8 статті 11 цього розділу). Обов’язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб’єктів господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування або є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XVII цього Кодексу.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.

10.3.3. Платник податку – емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв’язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 10.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим підпунктом 11.8.1 пункту 11.8 статті 11 цього розділу.

10.3.4. У разі, коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов’язань платника податку має від’ємне значення, сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв’язку з нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від’ємного значення.

10.3.5. Авансовий внесок, передбачений підпунктом 10.3.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:

а) у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, незалежно від того, чи були такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені у зміні до статутних документів) чи ні;

б) інститутами спільного інвестування;

в) на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої материнської компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, то дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 10.3.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої материнської компанії.

10.3.6. Юридичні особи-резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу доходу (крім постійних представництв нерезидентів).

Якщо дивіденди отримуються платником податку-резидентом із джерелом їх виплати від нерезидента, то платник податку включає суму отриманих дивідендів до складу доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання таких дивідендів.

Порядок оподаткування дивідендів, що отримуються фізичними особами, визначається за правилами, встановленими розділом IV цього Кодексу.

10.3.7. Виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням та включенням суми виплат до складу витрат платника податку.

При цьому авансовий внесок, визначений підпунктом 10.3.2 цього пункту, не справляється, а така виплата не підлягає оподаткуванню як дивіденди згідно з нормами розділу IV цього Кодексу.

10.3.8. Авансовий внесок із податку, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є частиною податку та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього розділу або чинних міжнародних договорів України.

10.4. Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями.

10.4.1. З урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з:

отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу;

залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій;

залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно–правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на таке майно, з урахуванням положень пункту 10.7 цієї статті.

10.4.2. З урахуванням особливостей, встановлених цим розділом, не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв’язку з:

поверненням платником податку основної суми кредиту, в тому числі частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката іншим особам-кредиторам, а також з наданням кредиту іншим особам-дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону;

поверненням платником податку коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозитів (вкладів), у тому числі залучених шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, або коштів з інших строкових чи довірчих рахунків, у тому числі шляхом погашення (викупу) облігацій, а також розміщенням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, або на інші строкові та довірчі рахунки, відкриті на користь такого платника податку, в тому числі шляхом придбання облігацій;

наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень пункту 10.7 цієї статті.

Під терміном "основна сума" слід розуміти суму наданого кредиту або депозиту (строкових, довірчих рахунків) без урахування процентів, фіксованих виплат, премій, виграшів, суму консолідованого іпотечного боргу в частині, яка відповідає ціні зобов’язання.

10.4.3. За процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів. У разі розміщення платником податку боргових цінних паперів вище/нижче номінальної вартості, прибуток/збиток від їх розміщення відноситься до складу його доходів/витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення /викуп таких цінних паперів.

Платник податку, який здійснює довірчі операції з коштами або майном довірителя, відносить до складу своїх доходів кінцевий фінансовий результат такої довірчої операції, який визначається за наслідками податкового періоду, протягом якого здійснюється повернення довірителю частини доходу, фактично отриманого довіреною особою від операцій із розміщення коштів або майна такого довірителя, та дорівнює винагороді за здійснення таких довірчих операцій, яка утримується на користь довіреної особи за рахунок виплати такого доходу.

10.5. Оподаткування операцій факторингу.

З метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій факторингу.

Якщо доходи, отримані платником податку-фактором від наступного відступлення права вимоги боргу третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку-фактором на придбання права вимоги боргу третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку-фактору.

При першому відступлені боргу витрати, понесені платником податку-першим кредитором (фактором), визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, а до складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку-першим кредитором від такого відступлення, а також сума будь-якої його заборгованості, яка погашається, та/або сума будь-якої заборгованості другого кредитору, яка виникає у зв’язку з таким відступленням.

Якщо витрати, понесені платником податку-фактором на придбання права вимоги боргу третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку-фактором від наступного відступлення права вимоги боргу третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, отримані збитки не включаються до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій факторингу.

10.6. При відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, витрати та доходи заставодавця та заставоутримувача визначаються у такому порядку:

відчуження об’єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об’єкта у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), є ціною продажу такої застави;

якщо згідно з умовами договору або закону об’єкт застави відчужується у власність заставоутримувача в рахунок погашення боргових зобов’язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставоутримувачем такого об’єкта застави в податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), є ціною придбання такої застави;

якщо кредитор у подальшому продає об’єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються в загальному порядку;

якщо згідно з умовами договору або закону об’єкт застави з метою погашення боргових зобов’язань підлягає продажу на аукціоні (публічних торгах), то доходи й витрати заставоутримувача визначаються у порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього розділу та Законом України "Про заставу".

Порядок надання та погашення боргових зобов’язань, забезпечених заставою, встановлюється відповідним законодавством.

10.7. Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється в такому порядку:

передання майна в оперативний лізинг/оренду не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень.

передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних засобів орендодавця, – прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об’єкта основних засобів згідно із правилами, визначеними статтею 8 цього розділу для їх продажу, а орендар включає вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до вартості відповідної групи основних засобів із метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі, коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об’єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об’єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об’єкта орендодавцю за звичайною ціною, що є на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного засобу, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього розділу. У разі, коли вартість об’єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни;

передання в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу.

10.8. Оподаткування операцій із торгівлі цінними паперами та деривативами.

При здійсненні операцій із цінними паперами та деривативами прибуток або збиток визначається за кожною окремою операцією.

Для цілей цієї статті окремою операцією вважається операція з продажу, обміну або інших способів відчуження кожного цінного паперу або сукупності цінних паперів одного виду та емітента, що випущені на однакових умовах, крім відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладання цивільно-правового договору з першим власником. Вид цінного паперу визначається згідно із законодавством України з питань цінних паперів та фондового ринку. Для банків та небанківських фінансових установ окремою операцією не вважається операція з урахування векселів та операції з придбання цінних паперів із зворотним викупом щодо контрагентів, які виступають позичальниками банку або небанківської фінансової установи.

Безопл

атне надання платником податку цінних паперів та/або деривативів іншій особі не приводить до виникнення збитку від такої операції.

У разі відчуження цінних паперів або деривативів у межах товарообмінних (бартерних) операцій із метою оподаткування вважається, що така операція складається з двох окремих операцій.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків з операцій з цінними паперами та деривативами перевищує загальну суму прибутків з таких операцій, то сума перевищення враховується у визначенні прибутків/збитків з операцій з цінними паперами і деривативами наступних звітних періодів до повного погашення.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума прибутків з операцій із цінними паперами та деривативами перевищує загальну суму збитків із таких операцій, сума перевищення включається до складу доходів за результатами такого звітного періоду.

Для цілей цього підпункту до складу витрат включається сума коштів або вартість інших активів, фактично сплачена (передана) платником податку продавцю чи емітенту цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості та/або сума будь-якої заборгованості платника податку-покупця, яка виникла у зв’язку з таким придбанням.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу з метою погашення таким платником податку.

Для цілей цього підпункту до складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку від продажу, обміну, або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, а також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається, та/або сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Норми цього підпункту поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій із корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах.

Норми цього підпункту не стосуються операцій із придбання матеріальних цінностей на строкових умовах.

Операції з конверсії цінних паперів, здійснені за рішенням Кабінету Міністрів України, оподаткуванню не підлягають.

10.9. Доходи та витрати від проведення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижчої від звичайних цін.

Стаття 11. Особливості оподаткування окремих платників податку

11.1. Особливості оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, та прибутку, отриманого від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких організацій інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який видається Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог цього пункту зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов’язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням рівня інфляції, а також штраф згідно із законом.

Підприємства та організації, на які поширюється дія цього пункту, реєструються у відповідному органі державної податкової служби в порядку, передбаченому для платників цього податку.

11.2. Особливості оподаткування підприємств, що продають спеціальні продукти дитячого харчування.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Перелік спеціальних продуктів дитячого харчування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

11.3. На період підготовки до зняття і зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему звільняється від оподаткування прибуток Чорнобильської АЕС, якщо ці кошти використовуються на фінансування робіт з підготовки до зняття і зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

У разі порушення цільового використання коштів платник податку зобов’язаний визначити прибуток, не оподаткований у зв’язку з наданням податкових пільг, та оподаткувати його в поточному податковому періоді, а також сплатити пеню в розмірах та за період, визначені законодавством.

11.4. Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду "Укриття" для реалізації міжнародної програми – Плану здійснення заходів на об’єкті "Укриття" відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку, для подальшої експлуатації, підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації, перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС.

У разі порушення цільового використання міжнародної технічної допомоги її одержувач зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання, а також сплатити пеню, нараховану на суму отриманих пільг, виходячи зі
120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення зобов’язань, та за період від дати отримання пільг до дати збільшення зобов’язань у встановленому законодавством порядку.

11.5. Особливості оподаткування виробників сільськогосподарської продукції.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок у порядку і в розмірах, передбачених цим розділом, за підсумками звітного податкового року.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію з податку у строки, визначені законом для річного податкового періоду.

Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу.

Дія абзацу першого цього пункту не поширюється на підприємства, основною діяльністю яких є виробництво та/або продаж продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої в річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних виробів, пива, вина й виноматеріалів (крім виноматеріалів, що продаються для подальшої переробки), які оподатковуються в загальному порядку.

11.6. Податок, передбачений цим розділом, не справляється із суми перевищення доходів над витратами, пов’язаними з випуском та проведенням державних грошових лотерей.

11.7. Оподаткування прибутку, отриманого платником податку в умовах дії угоди про розподіл продукції, здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених підрозділом 7 розділу ХVІІ цього Кодексу.

11.8. Оподаткування страхової діяльності.

11.8.1. Об’єктом оподаткування від ведення страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення є дохід від страхової діяльності, визначений відповідно до цього пункту, який оподатковується за ставкою 0 відсотків та не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою в пункті 4.1 статті 4 цього розділу, в разі виконання вимог до укладання таких договорів, визначених відповідно до абзацу четвертого цього підпункту.

Інвестиційний дохід, отриманий страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, оподатковується у страховика в частині, яка належить страховику. Частина інвестиційного доходу, отриманого від розміщення коштів резервів із страхування життя, що належить страховику, визначається як різниця між сумою доходу, отриманого/нарахованого від розміщення коштів резервів із страхування життя, та сумою витрат страховика на ведення справи, які не можуть перевищувати 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу.

Якщо страховик здійснює відрахування у математичні резерви із страхування життя, то сума інвестиційного доходу, що належить страховику, зменшується на суму відрахувань у такі математичні резерви, що не можуть перевищувати 85 відсотків суми інвестиційного доходу, який належить страховику.

У разі порушення вимог договору довгострокового страхування життя, встановлених підпунктом 14.1.19 пункту 14.1 статті 14 розділу І цього Кодексу, або договору недержавного пенсійного забезпечення, укладеного відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", в тому числі їх дострокового розірвання, доходи у вигляді суми валових внесків, отримані страховиком за такими договорами, оподатковуються за ставкою та за правилами, встановленими підпунктом 11.8.2 цього пункту, в податковому періоді, в якому відбувся факт такого порушення, з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення податкового зобов’язання з податку страховика, яке мав би сплатити платник податку у встановлений строк у разі, коли б він не користувався нормою, встановленою підпунктом 11.8.1 цього пункту, обчислених до суми такого податкового зобов’язання та розрахованих за кожен день недоплати, закінчуючи днем включення доходів у вигляді страхових внесків до доходів страховика.

Якщо договір довгострокового страхування життя чи з недержавного пенсійного забезпечення розривається з будь-яких причин до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, то платник податку, який збільшив витрати згідно з нормами підпункту 7.16.2 пункту 7.16 статті 7 цього Кодексу, зобов’язаний включити до складу своїх доходів відповідного звітного періоду суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням штрафу у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення у страхувальника податкового зобов’язання з податку, що виникає внаслідок такого збільшення доходів, обчислених до суми такого податкового зобов’язання, що розраховується з початку податкового періоду, наступного за періодом, в якому такий платник податку вперше збільшив витрати на суму таких страхових платежів у межах такого договору, до дня подання податкової декларації за наслідками податкового періоду, на який припадає факт такого дострокового розірвання або порушення таких інших вимог. При цьому викупна сума або її частина, яка повертається платнику податку страховиком, не включається до складу доходів такого платника податку.

11.8.2. Об’єктом оподаткування від ведення іншої страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя, а також пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", є оподатковуваний прибуток, який включає інвестиційний дохід, зазначений у підпункті 11.8.1 цього пункту. Податок із такого оподатковуваного прибутку визначається страховиком у загальному порядку, встановленому цим розділом, з урахуванням особливостей, передбачених цим підпунктом, із застосуванням ставки податку, визначеної в пункті 4.1 статті 4 цього розділу.

Для цілей цього підпункту прибуток від страхової діяльності визначається шляхом зменшення суми доходу від страхової діяльності звітного періоду, визначеного згідно з цим підпунктом, на суми:

витрат, пов’язаних із страховою діяльністю, визначених згідно з цим підпунктом;

частки амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтею 8 цього розділу, прямо пов’язаних із отриманням доходів від страхової діяльності, а також розподілених пропорційно до питомої ваги доходу від страхової діяльності.

Для цілей оподаткування страхової діяльності дохід від страхової діяльності – це сума доходів страховика, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених із урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, сплачених або нарахованих страховиком за кожним із видів страхування за договорами перестрахування;

винагород за договорами перестрахування, співстрахування;

частин від страхових сум або страхових відшкодувань, сплачених перестраховиками за ризиками, переданими в перестрахування;

доходів від реалізації прав страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Витрати від страхової діяльності включають суми витрат страховика у вигляді:

страхових витрат, що прямо пов’язані з веденням страхової діяльності;

розподілених пропорційно до питомої ваги валового доходу від страхової діяльності адміністративних витрат (крім амортизаційних відрахувань), не включених до складу страхових витрат, що прямо пов’язані з веденням страхової діяльності.

Для цілей цього підпункту під страховими витратами, що прямо пов’язані з веденням страхової діяльності, слід розуміти:

сплачені суми страхових виплат (страхових відшкодувань) за страховими випадками, настання яких підтверджено відповідними документами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за договорами страхування, співстрахування та перестрахування;

аквізиційні витрати в розмірі, що не перевищує 20 відсотків суми валових внесків за звітний період;

витрати на оплату праці та внески на соціальні заходи в частині проведеної працівниками роботи з виконання (супроводу) договорів страхування та перестрахування, оцінки збитків, завданих об’єктам страхування, розроблення умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків;

витрати на винагороди страховому агенту, перестраховому брокеру та іншим страховикам за надані послуги з виконання (супроводу) договорів страхування та перестрахування;

витрати на оплату послуг, пов’язаних із розробленням умов, правил страхування, проведення актуарних розрахунків, оплату послуг із метою оцінки збитків, завданих об’єктам страхування, оплату послуг асистансу;

витрати на винагороди за договорами перестрахування та співстрахування;

витрати на оплату за видачу ліцензій на ведення страхової діяльності;

витрати на оплату придбання, виготовлення бланків страхової документації;

витрати на оплату банківських послуг, пов’язаних із інкасацією страхових платежів, та здійснення виплат страхового відшкодування;

витрати в частині, що стосується страхової діяльності, на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, у тому числі безоплатне надання послуг у сфері страхування з рекламними цілями, але не більше 2 відсотків оподатковуваного прибутку від страхової діяльності за попередній звітний податковий рік.

Для цілей цього підпункту під аквізиційними витратами слід розуміти:

витрати на оплату праці та внески на соціальні заходи в частині виконаної працівниками роботи з підготовки та укладення договорів страхування, перестрахування, оцінки ризиків, прийнятих на страхування, співстрахування та перестрахування;

витрати на винагороди страхового агента за надані послуги з укладення договорів страхування, винагороди перестрахового брокера за надані послуги з підготовки, укладення договорів перестрахування, винагороди іншим страховикам за надані послуги з укладення договорів страхування;

витрати на оплату послуг із метою оцінки ризиків, прийнятих на страхування, співстрахування та перестрахування;

витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно послуг у сфері страхування, що надаються страховиком.

11.9. Платники податку ведуть окремий облік доходів та витрат, пов’язаних із отриманням прибутку, що звільняється від оподаткування або оподатковується за ставкою нижчою, ніж визначена в пункті 4 статті 4 цього розділу.

11.10. Оподаткування неприбуткових установ та організацій.

11.10.1. Цей підпункт застосовується до неприбуткових установ та організацій, зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених органами державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ, які є:

а) органами державної влади України, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;

б) благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному законом для ведення благодійної діяльності; неприбутковими організаціями, утвореними відповідно до закону про продовольчі банки; громадськими організаціями, створеними з метою надання соціальних послуг, провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями, громадськими організаціями інвалідів та їх місцевими осередками, створеними згідно із Законом України "Про об’єднання громадян"; науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами III–IV рівня акредитації, внесеними до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави; заповідниками, музеями та музеями-заповідниками;

в) кредитними спілками, пенсійними фондами, створеними в порядку, визначеному законом;

г) іншими, ніж визначені в підпункті "б" цього підпункту, юридичними особами, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних законів;

д) спілками, асоціаціями та іншими об’єднаннями юридичних осіб, створеними для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не ведуть господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;

е) релігійними організаціями, зареєстрованими в порядку, передбаченому законом;

є) житлово-будівельними кооперативами та об’єднаннями співвласників багатоквартирного будинку;

ж) професійними спілками, їх об’єднаннями та організаціями профспілок, а також організаціями роботодавців та їх об’єднаннями, утвореними в порядку, визначеному законом.

11.10.2. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "а" підпункту 11.10.1 цього пункту, отримані у вигляді:

коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

пасивних доходів;

коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, пов’язаних з їх основною статутною діяльністю;

дотацій або субсидій, отриманих із державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

11.10.3. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "б" підпункту 11.10.1 цього пункту, отримані у вигляді:

коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

пасивних доходів;

коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від ведення їх основної діяльності, з урахуванням положень підпункту 11.10.1 цього пункту;

дотацій або субсидій, отриманих із державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або в межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх одержувачам згідно із законодавством з метою зниження рівня таких цін.

11.10.4. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "в" підпункту 11.10.1 цього пункту, отримані у вигляді:

коштів, які надходять до кредитних спілок або пенсійних фондів у вигляді внесків на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством;

доходів від здійснення операцій із активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань;

дотацій або субсидій, отриманих із державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх одержувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

11.10.5. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "г" підпункту 11.10.1 цього пункту, отримані у вигляді:

коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від ведення їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів;

дотацій або субсидій, отриманих із державного або місцевого бюджету, державних цільових фондів або в межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх одержувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

11.10.6. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "д" підпункту 11.10.1 цього пункту, отримані у вигляді:

разових або періодичних внесків засновників і членів;

пасивних доходів;

дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх одержувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

11.10.7. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "е" підпункту 11.10.1 цього пункту, отримані у вигляді:

коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

будь-яких інших доходів від надання культових послуг, а також пасивних доходів.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "є" підпункту 11.10.1 цього пункту, отримані у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям для забезпечення потреб їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "ж" підпункту 11.10.1 цього пункту, отримані у вигляді вступних, членських та цільових внесків, відрахувань коштів підприємств, установ і організацій на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань і пасивних доходів.

11.10.8. Доходи або майно неприбуткових організацій, за винятком неприбуткових організацій, визначених у підпунктах "а" і "в" підпункту 11.10.1 цього пункту, не підлягають розподілу між їх засновниками, учасниками або членами та не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого засновника, учасника або члена такої неприбуткової організації, її посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "а" підпункту 11.10.1 цього пункту, у тому числі доходи закладів і установ освіти, науки, культури, охорони здоров’я, а також архівних установ та реабілітаційних установ для інвалідів та дітей–інвалідів, що мають відповідну ліцензію, які утримуються за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) для утримання таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (у тому числі фінансування господарської діяльності згідно з їх статутами), розрахованого та затвердженого в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі, коли за наслідками звітного (податкового) року доходи, зараховані до кошторису для утримання зазначених організацій, перевищують суму визначених кошторисом витрат, сума перевищення враховується у складі кошторису наступного року.

При цьому із суми перевищення доходів над витратами зазначених неприбуткових організацій податок, передбачений у статті 4 цього розділу, не сплачується.

Перелік платних послуг, які можуть надаватися зазначеними закладами, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "в" підпункту 11.10.1, розподіляються виключно між їх учасниками в порядку, встановленому відповідним законодавством.

11.10.9. У разі, коли доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених підпунктом 11.10.5 цього пункту, на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25 відсотків загальних доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок із нерозподіленої суми прибутку за ставкою, встановленою пунктом 4.1 статті 4 цього розділу, до суми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за результатами І кварталу наступного за звітним року у строки, встановлені для інших платників податку.

Незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі, коли неприбуткова організація отримує дохід із джерел, інших, ніж визначені підпунктами 11.10.2–11.10.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих із таких інших джерел, що зменшена на суму витрат, пов’язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

У підрахунку суми перевищення доходів над витратами згідно із абзацом першим цього підпункту, а також при визначенні сум оподатковуваного прибутку згідно з абзацом другим цього підпункту сума амортизаційних відрахувань не враховується.

11.10.10. З метою оподаткування центральний орган державної податкової служби веде реєстр всіх неприбуткових організацій та їх відокремлених підрозділів, які звільняються від оподаткування згідно з положеннями цього пункту.

Право неприбуткової організації на користування пільгами в оподаткуванні податком на прибуток виникає після внесення такої організації до Реєстру неприбуткових організацій та установ органами державної податкової служби в порядку, встановленому законодавством.

Державна реєстрація неприбуткових організацій здійснюється ввпорядку, передбаченому відповідним законодавством.

Перереєстрація такої неприбуткової організації у випадках, передбачених законом, здійснюється без справляння будь–якої плати з такої неприбуткової організації.

11.10.11. У разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету, якщо інше не передбачено законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

11.10.12. Центральний орган державної податкової служби встановлює порядок обліку і подання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій (визначених у підпункті "ж" підпункту 11.10.1 цього пункту у частині обліку і подання податкової звітності за доходами, що підлягають оподаткуванню) та вирішує питання про виключення організацій із Реєстру неприбуткових організацій і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень цього Кодексу та інших законодавчих актів про неприбуткові організації. До порушень також належить використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом, зокрема, для ведення господарської діяльності. Кошти та майно, використані не за цільовим призначенням, вважаються доходом і підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою пунктом 4.1 статті 4 цього розділу. Рішення центрального органу державної податкової служби можуть бути оскаржені в судовому порядку.

11.10.13. Під терміном "державні послуги" слід розуміти будь-які платні послуги, обов’язковість отримання яких встановлюється законодавством та які надаються фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами і організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. До терміна "державні послуги" не включаються податки, збори (обов’язкові платежі), визначені цим Кодексом.

Під терміном "пасивні доходи" слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Під терміном "основна діяльність" для цілей цього підпункту слід розуміти діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення систем соціального самозабезпечення громадян (недержавні пенсійні фонди та інші подібні організації). До основної діяльності також включається продаж неприбутковою організацією товарів, виконання робіт, надання послуг, які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких було створено таку неприбуткову організацію, та які є тісно пов’язаними з її основною діяльністю, якщо ціна таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг є нижчою від звичайної або коли така ціна регулюється державою. До основної діяльності не включаються операції з надання товарів, виконання робіт, надання послуг неприбутковими організаціями, визначеними в підпунктах "в" – "д" підпункту 11.10.1 цього пункту, особам, іншим, ніж засновники (члени, учасники) таких організацій. Кабінет Міністрів України може вводити тимчасові обмеження щодо поширення норм цього пункту на продаж неприбутковими організаціями окремих товарів чи послуг у разі, коли такий продаж загрожує або суперечить правилам конкуренції на ринку визначеного товару, при існуванні достатніх доказів, наданих особами, які оподатковуються цим податком та надають аналогічні товари, виконують роботи, надають послуги, про таке порушення. Статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності.

11.10.14. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді коштів як третейський збір.

11.11. Особливості оподаткування прибутку підприємств, отриманого у зв’язку із впровадженням енергозберігаючих технологій.

11.11.1. Звільняється від оподаткування 80 відсотків прибутку підприємств, отриманого від продажу на митній території України таких видів товарів власного виробництва за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України:

устаткування, що працює на нетрадиційних та поновлюваних джерелах енергії;

енергозберігаюче обладнання і матеріали, вироби, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів;

устаткування для виробництва альтернативних видів палива.

Платник повинен забезпечити окремий облік прибутку або збитку, отриманого від продажу на митній території України товарів, зазначених в абзаці першому цього пункту.

Суми коштів, вивільнених у зв’язку з наданням податкової пільги, спрямовуються платником податку на збільшення обсягів виробництва в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення цільового використання коштів платник податку зобов’язаний визначити прибуток, не оподаткований у зв’язку з наданням податкової пільги, та оподаткувати його в поточному періоді, а також сплатити пеню в розмірах та за період, визначені законодавством.

11.11.2. Звільняється від оподаткування 50 відсотків прибутку, отриманого від здійснення енергозберігаючих заходів та реалізації енергоефективних проектів підприємств, що включені до Державного реєстру підприємств, установ та організацій, які займаються розробленням, впровадженням та використанням енергозберігаючих заходів та енергоефективних проектів.

До Державного реєстру підприємств, установ, організацій, які займаються розробленням, впровадженням та використанням енергозберігаючих заходів та енергоефективних проектів, включаються підприємства, установи та організації, включені до галузевих програм із енергозбереження і за результатами проведення експертизи в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, та отримали висновок цього органу про відповідність енергозберігаючих заходів та енергоефективних проектів, що вже впроваджені або знаходяться на стадії розроблення та впровадження, критеріям енергозбереження та включені до галузевих програм з енергозбереження.

Ведення Державного реєстру підприємств, установ, організацій, які займаються розробленням, впровадженням та використанням енергозберігаючих заходів та енергоефективних проектів, покладається на центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Порядок включення підприємств до Державного реєстру підприємств, установ, організацій, які займаються розробленням, впровадженням та використанням енергозберігаючих заходів та енергоефективних проектів, затверджується центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

При впровадженні платником податку енергозберігаючих заходів та енергоефективних проектів такий платник повинен забезпечити окремий облік прибутку/збитку, отриманого від здійснення зазначених заходів та реалізації проектів, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

11.12. Суб’єкти господарювання, які застосовують спеціальні податкові режими, передбачені підрозділами 4, 5 і 6 розділу XVII цього Кодексу, сплачують податок із урахуванням особливостей, встановлених у зазначених підрозділах.

Стаття 12. Безнадійна та сумнівна заборгованість

12.1. Порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості.

12.1.1. Платник податку-продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, коли покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

12.1.2. Платник податку-покупець зобов’язаний зменшити витрати на вартість оприбуткованих товарів (робіт, послуг), визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання чинності рішенням суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Платник податку-продавець зобов’язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до зменшення доходу згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, у разі, коли суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини.

На суму додаткового податкового зобов’язання, розрахованого внаслідок такого зменшення, нараховується пеня, визначена з розрахунку 3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення додаткового податкового зобов’язання. Зазначена пеня розраховується за строк із першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося зменшення доходу згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який припадає зменшення витрат, та сплачується незалежно від значення податкового зобов’язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладання мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з дати укладання такої мирової угоди.

12.1.3. Строки, визначені в підпунктах 12.1.1 і 12.1.2 цього пункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочали державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні.

12.1.4. Повідомлення про зменшення доходу або витрат, з посиланням на положення підпунктів 12.1.1 та/або 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець або покупець надає органу державної податкової служби разом з декларацією за звітний податковий період та копіями документів, які підтверджують наявність заборгованості (договорами купівлі-продажу, рішеннями суду тощо).

12.1.5. Зазначене в підпункті 12.1.1 цього пункту зменшення доходу продавця та зазначене в підпункті 12.1.2 цього пункту зменшення витрат покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається покупцем до настання строків, визначених цими підпунктами.

12.1.6. Якщо в наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує (відновлює) витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

12.1.7. Заборгованість, попередньо віднесена на зменшення доходу згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов’язання як покупця, так і продавця у зв’язку з таким визнанням.

12.2. Особливості покриття безнадійної заборгованості банками та небанківськими фінансовими установами.

12.2.1. Банки й небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, створюють страховий резерв для покриття можливих втрат за всіма видами кредитних операцій у межах фактично наданих боржнику коштів, а також за цінними паперами та коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, визнаними нестандартними (далі – страховий резерв), що розраховується в розмірі та за порядком, передбаченим згідно з методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ – спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, та відносять його до витрат із урахуванням коригувань, здійснених згідно з нормами цього розділу.

12.2.2. У разі, коли за наслідками звітного податкового періоду відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних кредитів (інших видів заборгованості) у зв’язку з їх переведенням до стандартної категорії чи списанням до складу витрат платника податку за процедурою, встановленою пунктом 12.3 цієї статті, надлишкова сума страхового резерву спрямовується на збільшення доходу фінансової установи за наслідками такого звітного періоду.

12.2.3. Порядок формування та використання коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб установлюється окремим законом.

12.3. Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банків та небанківських фінансових установ.

12.3.1. Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не зменшує доходи кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів.

Основна сума боргу, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора внаслідок укладання мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом, не зменшує доходи кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, але може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів, створених згідно з цією статтею.

12.3.2. Безнадійна заборгованість за договорами, що передбачають виставлення векселя на користь кредитора як забезпечення боргових зобов’язань дебітора, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за умови, що опротестований у неплатежі вексель залишається непогашеним протягом 30 календарних днів із моменту його опротестування та векселеотримувач порушив справу про банкрутство векселедавця в суді.

При цьому дохід векселедавця збільшується на суму опротестованого в неплатежі векселя в податковому періоді, на який припадає 30–й календарний день із моменту опротестування такого векселя.

12.3.3. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу доходів кредитора в податковий період їх надходження.

У разі, коли кредитор надає кредит дебітору, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту укладання кредитного договору, та інформація про порушення такої справи була оприлюднена (за винятком випадків надання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав), безнадійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок власних коштів кредитора.

При цьому дохід дебітора, оголошеного банкрутом у встановленому законодавством порядку, не збільшується на суму зазначеної безнадійної заборгованості.

У разі, коли кредитор не може звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що безсуперечні вимоги такого кредитора до боржника сукупно становлять суму, меншу, ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати, то така сума вимог включається до складу витрат кредитора.

12.3.4. Заборгованість, забезпечена заставою, погашається в порядку, передбаченому нормами Закону України "Про заставу".

Заставоутримувач має право відшкодувати за рахунок страхового резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, отриманих кредитором від продажу майна дебітора, переданого у заставу, та за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості. Продаж майна, переданого в заставу, здійснюється лише через аукціони (публічні торги). У разі відчуження майна, переданого в заставу, кредитор іншими способами покриває збитки за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після оподаткування.

Порядок проведення аукціонів (публічних торгів) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.3.5. Безнадійна заборгованість, яка виникла внаслідок неспроможності дебітора погасити заборгованість у зв’язку з дією обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажору), відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за наявності будь-якого з таких документів:

підтвердження Торгово–промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

підтвердження уповноважених органів іншої держави, легалізованих консульськими установами України, у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

рішення Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженого Верховною Радою України, або рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішення щодо визнання окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які потягли за собою втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п’ять календарних років.

При цьому дохід дебітора не збільшується на суму заборгованості, що виникла внаслідок його неспроможності погасити таку заборгованість у зв’язку з дією обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажору), протягом усього строку дії таких форс-мажорних обставин.

12.3.6. Прострочена заборгованість підприємств, установ та організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення, або тих, що не підлягають приватизації, згідно із законодавством України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора в разі, коли протягом 30 календарних днів із моменту виникнення прострочення зазначена заборгованість не була відшкодована коштами державного бюджету чи відповідних місцевих бюджетів або компенсована в будь-який інший спосіб.

При цьому кредитор у строки, передбачені законодавством, зобов’язаний звернутися до суду з позовом щодо відшкодування збитків, отриманих у зв’язку з таким кредитуванням. У разі, коли кредитор не звертається до суду протягом визначених законодавством строків або в разі коли суд відмовляє в позові або залишає позовну заяву без розгляду, кредитор зобов’язаний збільшити доходи на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий період.

12.3.7. Прострочена заборгованість фізичних осіб, визнаних у судовому порядку безвісти відсутніми або померлими, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за умови, що рішення суду про визнання фізичних осіб безвісти відсутніми або померлими було прийнято пізніше дати укладання кредитного договору.

При цьому кредитор повинен здійснити юридичні заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості зі спадку такої фізичної особи в межах та за процедурою, визначеною законодавством.

12.3.8. Прострочена заборгованість за договорами, визнаними в судовому порядку повністю або частково недійсними з вини дебітора, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора в разі, якщо дебітор не погашає заборгованість за зазначеними договорами протягом 30 календарних днів із дня прийняття рішення суду про визнання їх повністю або частково недійсними.

При цьому дохід дебітора збільшується на суму такої заборгованості в податковий період, на який припадає рішення суду щодо визнання договорів повністю або частково недійсними з вини дебітора.

12.3.9. Прострочена заборгованість за договорами або їх частинами, визнаними в судовому порядку недійсними з вини кредитора або з вини обох сторін, погашається за рахунок повернення дебітором суми кредиторської заборгованості, а в разі її неповернення протягом 30 календарних днів – з прибутку, який залишається в розпорядженні кредитора після оподаткування.

При цьому дохід дебітора збільшується на суму такої заборгованості в податковий період, на який припадає рішення суду щодо визнання договорів або їх частин недійсними з вини обох сторін.

12.3.10. Прострочена заборгованість фізичних осіб, стосовно яких оголошено розшук у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора в разі, якщо протягом 180 календарних днів із дня оголошення розшуку місце перебування такої фізичної особи не встановлено.

12.3.11. Прострочена заборгованість юридичних осіб, стосовно керівників яких оголошено розшук у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора в разі, якщо протягом 180 календарних днів із дня оголошення розшуку місце перебування цих осіб не встановлено.

12.3.12. У разі, коли всі заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості згідно з порядком, визначеним пунктом 12.3 цієї статті, не дали позитивного результату, банки та небанківські фінансові установи відносять таку заборгованість на витрати у частині, що не відшкодована за рахунок страхового резерву, створеного відповідно до цього розділу.

12.4. Додаткові положення.

12.4.1. У разі, коли дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором на зменшення доходів або відшкодовану за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує дохід на суму компенсації, отриманої від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.

12.4.2. У разі, коли за висновком відповідного уповноваженого органу, визначеного підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 цієї статті, обставини непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору) носять тимчасовий характер і не впливають на спроможність дебітора сплатити заборгованість після їх закінчення, кредитор може надати претензію дебітору стосовно сплати зазначеної заборгованості. Якщо дебітор не погасив зазначену заборгованість або кредитор не звернувся з позовом до суду стосовно стягнення такої заборгованості протягом строків, визначених законодавством, доходи кредитора й дебітора збільшуються на суму зазначеної заборгованості.

12.4.3. У разі, коли фізична особа-дебітор, визнана у судовому порядку безвісти відсутньою або померлою, з’являється, кредитор зобов’язаний здійснити відповідні заходи щодо стягнення заборгованості з такої особи. У випадку, коли така фізична особа сплачує заборгованість, що була попередньо віднесена кредитором на зменшення доходів або відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує дохід на суму коштів, отриманих від дебітора в податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості.

12.4.4. У разі, коли відповідно до законодавства рішення про визнання договорів недійсними з вини дебітора скасоване, а кредитор не оскаржує таке рішення у строки, передбачені законодавством, кредитор збільшує дохід на суму заборгованості, попередньо віднесену на зменшення доходу або відшкодовану за рахунок страхового резерву в податковий період, протягом якого закінчився строк для подання такої скарги.

12.4.5. У разі, коли фізична особа, стосовно якої органами слідства оголошено розшук, розшукана і сплачує заборгованість, яка була попередньо включена кредитором на зменшення доходу або відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує дохід на суму компенсації заборгованості, отриманої від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості (її частини).

12.4.6. У разі, коли юридичні або фізичні особи, визнані винними в заподіянні шкоди згідно з положеннями Цивільного кодексу України, сплачують заборгованість фізичної особи, що віднесена кредитором на зменшення доходу або відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує дохід на суму коштів, отриманих у погашення заборгованості дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості (її частини).

 

Стаття 13. Оподаткування нерезидентів

13.1. Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються або нараховуються резидентом;

в) роялті, фрахт та доходи від інжинірингу;

г) лізингова/орендна плата, що сплачується або нараховується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента- лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу;

є) доходи, отримані від ведення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за ведення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів або уповноважених ними осіб на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи у вигляді виграшів/призів в лотерею (крім державної), у казино, інших гральних місцях (домах), розташованих на території України, від організації та ведення грального бізнесу, (крім державних лотерей);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від ведення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

13.2. Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від ведення господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 – 13.6 цієї статті, зобов’язані утримувати податок із таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних договорів із країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

13.3. Прибутки нерезидентів, отримані у вигляді доходів від безпроцентних (дисконтних) облігацій чи казначейських зобов’язань, оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 4.1 статті 4 цього розділу, у такому порядку:

базою оподаткування є прибуток, який розраховується як різниця між номінальною вартістю безпроцентних (дисконтних) цінних паперів, сплаченою або нарахованою їх емітентом, та ціною їх придбання на первинному чи вторинному фондовому ринку;

з метою здійснення податкового контролю придбання або продаж зазначених у цьому підпункті цінних паперів може здійснюватися від імені та за рахунок нерезидента виключно його постійним представництвом або резидентом, який працює від імені, за рахунок та за дорученням такого нерезидента;

зазначені резидент або постійне представництво нерезидента несуть відповідальність за повне та своєчасне нарахування та внесення до бюджету податків, утриманих під час виплати нерезиденту доходів від володіння процентними або безпроцентними (дисконтними) цінними паперами. Центральний орган державної податкової служби встановлює порядок надання резидентами або постійними представництвами нерезидента розрахунку податкових зобов’язань нерезидентів та звітів про утримання та внесення до відповідного бюджету податків, встановлених цим пунктом.

Резиденти, які працюють від імені, за рахунок та за дорученням нерезидента на ринку процентних або безпроцентних (дисконтних) облігацій чи казначейських зобов’язань, самостійно подають податковому органу за місцем свого розташування звіт про утримання та внесення до відповідного бюджету податків, встановлених цим пунктом.

13.4. Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів або доходу (дисконту) на державні цінні папери, продані або розміщені нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів-нерезидентів, або процентів, сплачених нерезидентам за отримані Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються в Державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку України.

13.5. Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому:

базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб’єктом спрощеного оподаткування чи ні.

13.6. Страховики або інші резиденти, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов’язані оподатковувати суми, що перераховуються, таким чином:

у межах договорів із обов’язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб-нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів "Зелена карта" – за ставкою 0 відсотків;

у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь нерезидентів, крім ризиків, зазначених в абзаці другому цього пункту, – за ставкою 4 відсотки від суми, що перераховується, за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування такої суми;

під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо зі страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному таким уповноваженим органом, підтверджують, що перестрахування здійснено в перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеним уповноваженим органом), а також під час укладання договорів перестрахування з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, – за ставкою 0 відсотків;

в інших випадках, ніж зазначені в абзацах другому – четвертому цього пункту, – за ставкою 12 відсотків суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

13.7. Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок.

13.8. Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам доходів у вигляді компенсації вартості нематеріальних активів, оподатковують їх за ставкою 15 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

Для цілей цього пункту до нерезидентів прирівнюються особи, які не є платниками податку на прибуток або сплачують його у складі інших податків.

13.9. Суми прибутків нерезидентів, які ведуть свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який веде свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі, коли нерезидент веде свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складання нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з органом державної податкової служби за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається органом державної податкової служби як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

13.10. Резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидента (у тому числі укладання договорів з іншими резидентами від імені і на користь нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що ведуть діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в органах державної податкової служби як платники податку.

Стаття 14. Спеціальні правила

14.1. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим розділом, застосовуються норми міжнародного договору.

14.2. У разі укладання договорів із нерезидентами не дозволяється включення до них податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов’язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.

14.3. У разі укладання договорів, які передбачають здійснення оплати на користь резидентів держав з преференційним режимом оподаткування або здійснення розрахунків через таких резидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів чи нерезидентів, витрати платників податку за такими договорами включаються до складу їх витрат у порядку, передбаченому цим розділом, у сумі, що дорівнює 0,85 суми, зазначеної в договорі.

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає набрання чинності переліком держав з преференційним режимом оподаткування, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі необхідності внесення змін до цього переліку такі зміни вносяться не пізніше, ніж за 3 місяці до нового звітного (податкового) року та вводяться в дію з початку нового звітного (податкового) року.

У разі укладання договорів, які передбачають продаж або інші види відчуження товарів, виконання робіт, надання послуг резидентів держав з преференційним режимом оподаткування, чи при здійсненні розрахунків через таких резидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, здійснюється оплата (в грошовій чи іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів чи нерезидентів, з метою оподаткування при визначенні суми доходів, отриманих від укладення таких договорів, застосовується коефіцієнт 1,15.

14.4. Якщо платнику податку належить безпосередньо чи опосередковано 10 і більше відсотків статутного капіталу юридичної особи – нерезидента або він має 10 і більше відсотків голосуючих акцій цієї юридичної особи – нерезидента, яка в свою чергу отримує дохід в державі з преференційним режимом оподаткування, тоді частина прибутку юридичної особи – нерезидента, що визначається виходячи із частки участі платника податку у статутному капіталі такої юридичної особи – нерезидента, що відноситься до платника податку, включається в його оподатковуваний доход. Це положення застосовується також до участі платника податку в інших формах організації підприємницької діяльності, що не утворюють юридичну особу.

Загальна сума прибутку юридичної особи – нерезидента, що розташований та (або) зареєстрований у державі з преференційним режимом оподаткування, з якого частина прибутку включається в оподатковуваний дохід платника податку, повинна бути підтверджена у встановленому порядку консолідованою фінансовою звітністю нерезидента.

14.5. Для цілей цієї статті іноземна держава розглядається як держава з преференційним режимом оподаткування, якщо в цій державі ставка податку складає не більше 1/2 ставки, що визначена у пункті 4.1 статті 4 цього розділу, або в цій державі діють закони про конфіденційність фінансової інформації чи інформації про компанії, які дозволяють зберігати таємницю про фактичного власника майна чи фактичного власника доходу, або якщо така держава не надає таку інформацію центральному податковому органу України на його запити.

До держав з пільговим оподаткуванням також відносяться адміністративно-територіальні частини держав, в яких ставка податку, що фактично застосовується державою до юридичної особи – нерезидента, складає не більше 1/2 ставки, що визначена у пункті 4.1 статті 4 цього розділу, або в цій державі діють закони про конфіденційність фінансової інформації чи інформації про компанії, які дозволяють зберігати таємницю про фактичного власника майна чи фактичного власника доходу, або якщо така держава не надає таку інформацію центральному податковому органу України на його запити.

14.6. Суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими цим розділом.

14.7. Розмір зарахованих сум податку із іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

14.8. Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань такі податки, сплачені в інших країнах:

податок на капітал/майно та приріст капіталу;

поштові податки;

податки на реалізацію (продаж);

інші непрямі податки незалежно від того, підпадають вони під категорію прибуткових податків чи оподатковуються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав;

14.9. Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.


Administrator, 11-06-2010, hits: 5597












 
< Пред.   След. >
 
! Все права защищены. Цитирование, копирование материалов или их частей без текстовой ссылки на Портал Таксопорт (для печатных изданий) или гиперрсылки на taxoport.com (для интернет-ресурсов) запрещено. Примечание: точка зрения администрации может не совпадать с мнением авторов публикаций.
Rambler's Top100 пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ.пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ