Главная arrow Содержимое основных разделов
 RSS Taxoport пїЅпїЅ Facebook Taxoport пїЅ Twitter Taxoport пїЅ VK 

Последние 20 ответов в таких темах форума:

Вход (кроме форума)






Забыли пароль?
Вы не зарегистрированы. Регистрация

Розділ 02. Загальні адміністративні положення Версия для печати Отправить на e-mail
Розділ ІІ. Загальні адміністративні положення

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера застосування розділу "Загальні адміністративні положення"

1.1. Цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі І цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи. У разі коли іншими розділами цього Кодексу або митним законодавством визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків та зборів, використовуються правила, визначені у такому іншому розділі або митному законодавстві.

Стаття 2. Визначення термінів

2.1. У цьому розділі терміни застосовуються у такому значенні:

2.1.1) апеляційне оскарження – оскарження платником податку визначеного контролюючим органом грошового зобов’язання у порядку і строки, які встановлені цим Кодексом, за процедурами адміністративного або судового оскарження;

2.1.2) відчуження активів – будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких платник податків втрачає право власності на активи, що належать такому платникові податків або право користування, зокрема, природними ресурсами, що в порядку визначеному законодавством надані йому в користування;

2.1.3) грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію (крім штрафів, накладених на фізичну особу відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення), у тому числі штрафну (фінансову) санкцію та пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

2.1.4) митні платежі – платежі, в тому числі податки, що відповідно до цього кодексу або митного законодавства справляються при переміщенні або у зв’язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи;

2.1.5) надміру сплачені податки, збори (обов’язкові платежі) – це суми податків, зборів (обов’язкових платежів), які на певну дату зараховані до бюджету понад нараховані суми податкових зобов’язань (у тому числі штрафних санкцій), граничний термін сплати яких настав на таку дату;

2.1.6) операційний (банківський) день – частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України;

2.1.7) орган стягнення – державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах компетенції, встановленої цим Кодексом та іншими законами України;

2.1.8) пеня – плата, яка обчислюється у вигляді відсотків, нарахованих на суму несплаченого у строк податкового зобов’язання, а також штрафних санкцій, застосованих за порушення податкового законодавства;

2.1.9) переплата платежів до бюджету – позитивне сальдо розрахунків платників податків з бюджетом, яке виникло з будь-яких причин;

2.1.10) погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми податкового боргу, підтверджене відповідним документом;

2.1.11) податкова вимога – письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків погасити суму податкового боргу;

2.1.12) податкова застава – спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

2.1.13) податкова порука – це видана банком гарантія погашення податкового боргу платника податків. Податковою порукою гарантується погашення грошового зобов’язання, що входить до складу податкового боргу, у разі коли нарахування такого грошового зобов’язання оскаржується платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Якщо платник податків протягом 10 календарних днів після закінчення процедури апеляційного оскарження не погашає податковий борг, гарантований податковою порукою, такий борг вважається податковим боргом банку, що видав податкову поруку, і до такого банку застосовуються усі процедури, передбачені податковим законодавством для погашення податкового боргу.

Банк, який здійснив погашення податкового боргу платника податку, має право відшкодувати за рахунок такого платника завдані цьому банку збитки.

Податкова порука не може бути відкликана банком або платником податків.

Податкова порука підлягає реєстрації в органі державної податкової служби, де перебуває на обліку платник податків, що має податковий борг. До здійснення реєстрації податкова порука не має сили і не створює правових наслідків.

Порядок видачі податкової поруки та порядок її реєстрації визначається спільним рішенням Національного банку України та центрального органу державної податкової служби.

2.1.14) податкове повідомлення - рішення – письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби України;

Не можуть забезпечуватись податковою заставою грошові зобов’язання платника податків, що складаються з пені та штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих у зв’язку з недотриманням неподаткового законодавства, у тому числі законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

На підставі податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою грошового зобов'язання отримати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Кодексом.

2.1.15) податковий борг – сума грошового зобов’язання, не сплачена платником податків до бюджетів у строк, визначений податковим законодавством або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, пені, нарахованої на суму такого грошового зобов’язання, а також сума коштів, не сплачених платником податків до державних цільових фондів на підставах та у строк, передбачений законодавством про відповідний державний цільовий фонд.

2.1.16) податковий номер – унікальний реєстраційний номер облікової або реєстраційної картки (заяви) платника податків у базі даних про платників податків, порядок формування якого визначається центральним органом державної податкової служби.

2.1.17) податкові зобов’язання – це суми належних до сплати до бюджетів, у тому числі до Державних цільових фондів, податків і зборів (обовязкових платежів), неподаткових платежів;

2.1.18) помилково сплачені податки, збори (обов’язкові платежі) – це суми податків, зборів (обов’язкових платежів), які на певну дату надійшли до бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками цих податків, зборів (обов’язкових платежів);

2.1.19) Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляються з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Стаття 3. Контролюючі органи та органи стягнення

3.1. Контролюючими органами є:

3.1.1) органи державної податкової служби – щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 3.1.2 і 3.1.3 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;

3.1.2) митні органи – щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони;

3.1.3) органи Пенсійного фонду України – стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

3.2. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначаються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

3.3. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та центрального митного органу

3.4. Інші державні органи не мають права проводити перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

3.5. Органами стягнення є державні органи, уповноважені здійснити заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, а також державні виконавці в межах їх компетенції. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

3.6. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а також укладеними Україною угодами про розподіл продукції, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені податковим законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору, або відповідної Угоди про розподіл продукції.

Стаття 4. Листування з платником податків

4.1. Податкові повідомлення – рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі та відповідн им чином підписані.

4.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони доставлені за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (у разі направлення більше одного документу – з описом вкладення) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

4.3. Якщо платник податків на день надсилання йому контролюючим органом відповідного документа не повідомив такий контролюючий орган про зміну податкової адреси, документи вважаються належним чином врученими навіть у разі їх повернення як таких, що не знайшли адресата.

4.4. За невиконання вимог, передбачених у документах контролюючих органів, які не отримані платником податків у випадках, передбачених пунктом 4.3 цієї статті, платник податків несе відповідальність згідно з цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 5. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені

5.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання та пені підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання або пені на поточний (вкладний) рахунок платника податків в установі банку, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків

5.2. Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви на таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби України на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) впродовж 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

5.3. Платник податків подає заяву на повернення переплати у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний (вкладний) рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу), що належить сплатити в бюджет інший, ніж той, до якого були зараховані помилково та/або надміру сплачені суми, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

5.4. Контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених сум податків платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно з законодавством за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету.

Стаття 6. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності

6.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та\або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

6.2. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 6.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, не менше 1095 днів з моменту подання податкової звітності, для складання якої використовуються такі документи, за умови проведення та завершення перевірки показників такої податкової звітності контролюючим органом.

Документи обліку, за відсутності проведення контролюючими органами перевірки, зберігаються платником податків не менше 2190 днів з моменту подання податкової звітності, для складання якої використовуються такі документи.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 6.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менше 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків в установленому нормативно-правовими актами порядку передаються до архіву

6.3. Якщо документи, визначені у пункті 6.1 цієї статті, пов’язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження, прийнятого за її результатами податкового повідомлення – рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законодавством строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або остаточного вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 6.2 цієї статті.

6.4. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 6.1 і 6.2 цієї статті, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, установленому цим Кодексом для подання податкової звітності та митний орган яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи, протягом 90 календарних днів з дня, що наступає за днем отримання повідомлення органом державної податкової служби, митним органом.

Якщо платник податків не повідомив орган державної податкової служби, митний орган про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пункті 6.1 цієї статті, в порядку, визначеному цим пунктом, або повідомив після отримання платником податків повідомлення про проведення контролюючим органом перевірки або під час її проведення, то відсутність у платника податку документів унаслідок їх втрати, пошкодження або дострокового знищення не може бути підставою для призупинення планової або позапланової виїзної перевірки або перенесення строку їх проведення

У разі коли протягом календарного року з дня отримання органом державної податкової служби від платника податків повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, платник податків допускає повторну втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, визначених в абзаці першому цього пункту, це не є підставою для призупинення планової або позапланової виїзної перевірки або перенесення строку їх проведення.

6.5. Підлягають виключенню з обліку операції:

6.5.1) відображені на підставі нікчемних правочинів (господарських зобов’язань), але включені з різних причин до обліку;

6.5.2) відображені в обліку на підставі документів, визнаних судом недійсними.

6.6. У разі коли до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складання такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки надає документи, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6.7 цієї статті), то такі документи можуть бути враховані платником податків у податкових періодах, що наступають за податковим періодом, який перевірявся, і не є підставою для скасування в адміністративному або судовому порядку прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення – рішення.

6.7. У разі коли посадова особа органу державної податкової служби, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від урахування наданих платником податків документів при проведенні перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення з описом вкладеного, або надати нарочно органу державної податкової служби, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків – фізичної особи або посадової особи платника податків – юридичної особи).

У разі коли при проведенні перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення, або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до органу державної податкової служби менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на термін не менше як на п’ять робочих днів з дати продовження.

У разі коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до органу державної податкової служби після завершення перевірки, проведення перевірки поновлюється на термін не менше як п’ять робочих днів. У цьому випадку якщо за результатами перевірки вже був вручений акт (довідка) перевірки – складається додатковий акт (довідка), результати якого враховуються при визначенні грошових зобов’язань платника податків.

6.8. Відокремлені структурні підрозділи у випадках, коли вони визначені платником окремого податку, повинні вести облік з цього податку за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 7. Податкова адреса

7.1. Платник податків-фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою такої особи визнається місце постійного або переважного її проживання згідно з реєстрацією в паспорті за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби.

Платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Платник податків зобов’язаний повідомити про свою податкову адресу орган податкової служби де він перебуває на обліку, як платник податків, в тому числі окремих податків.

У разі зміни податкової адреси платник податків зобов’язаний повідомити орган державної служби не пізніше трьох днів з дати зміни.

7.2. Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є їх зареєстроване місцезнаходження, місцезнаходження постійно діючого органу, місце управління, місце податкової реєстрації або місце основного та неосновного обліку, якщо інше не передбачене цим Кодексом чи іншими нормативно-правовими актами України.

Місце управління підприємством – місце здійснення повноважень органом управління (радою, правлінням тощо) відповідно до статуту або іншого засновницького документа.

Місце управління підприємством, переданим у довірче управління – місцезнаходження довірчого власника.

Місце управління підприємством, що здійснюється фізичною особою, яка є власником цього підприємства, або фізичною особою, що діє відповідно до договору від імені та за дорученням власника – місце проживання відповідного власника.

Місце управління представництвом, філіалом або іншим відокремленим підрозділом підприємства – місце управління підприємством, до складу якого входить такий підрозділ.

Стаття 8. Податкова інформація

8.1. Податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності, необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Суб’єктами інформаційних відносин є:

фізичні особи;

юридичні особи;

об’єднання громадян;

міжнародні організації;

релігійні організації;

суб’єкти владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

8.2. За режимом доступу податкова інформація розподіляється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Відкрита податкова інформація – це уся агрегована або знеособлена інформація, крім тієї, що використовується для цілей внутрішнього контролю та відбору платників податків для аудиту.

Агрегована інформація – це знеособлена інформація, узагальнена за певною ознакою.

Знеособлена інформація – це персоніфікована інформація, перетворена таким чином, що не дає змоги ідентифікувати особу.

Персоніфікована інформація – це інформація про конкретну особу з її ідентифікацією.

Податковою інформацією з обмеженим доступом вважається конфіденційна або таємна інформація.

Податкова інформація з обмеженим доступом – це уся персоніфікована інформація, а також та, що є винятком у визначенні відкритої податкової інформації. Вона є конфіденційною, крім випадків, коли вона є таємною згідно із Законом України "Про державну таємницю". Обіг такої інформації може відбуватися між суб’єктами владних повноважень у рамках їх прав, визначених цим Кодексом та іншими законами України.

8.3. Податкова інформація має особливий статус, її захист гарантується державою.

Стаття 9. Надання податкової інформації органами державної податкової служби

9.1. Органи державної податкової служби зобов’язані надавати податкову інформацію суб’єктам інформаційних відносин виключно на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

9.2. Надання відкритої податкової інформації забезпечується відповідно до положень Законів України "Про інформацію" та "Про звернення громадян".

9.3. За попереднім запитом право на ознайомлення з податковою інформацією з обмеженим доступом щодо себе мають фізичні, юридичні особи, їх правонаступники та уповноважені представники, крім:

інформації, отриманої від третіх осіб, якщо це інформація з обмеженим доступом третьої особи, – постійно;

періоду проведення податкового аудиту;

інформації, зібраної під час оперативно-розшукової діяльності, досудового слідства – постійно;

якщо орган державної податкової служби не володіє та / або не повинен володіти інформацією, щодо якої зроблено запит на ознайомлення з інформацією.

Запит розглядається і ознайомлення з інформацією відбувається протягом одного місяця з дня надходження такого запиту.

Процедури такого ознайомлення з податковою інформацією визначаються центральним органом державної податкової служби.

9.4. Порядок надання податкової інформації органами державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків надання такої інформації в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби відповідно до вимог пункту 9.3 цієї статті.

9.5. Податкова інформація з обмеженим доступом надається органам державної влади, органам прокуратури, органам місцевого самоврядування:

9.5.1) за запитами;

9.5.2) за протоколами про обмін податковою інформацією;

9.5.3) шляхом виїмки носіїв податкової інформації за процедурою, встановленою Кримінально-процесуальним кодексом України;

9.5.4) в інших випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідь на запит щодо отримання податкової інформації надається органом державної податкової служби у термін не більше одного місяця від дня надходження запиту, крім випадків встановлених законом.

9.6. У передбачених законодавством випадках органи державної податкової служби надсилають обґрунтовану відмову у наданні інформації.

9.7. Одержувачі податкової інформації з обмеженим доступом, зазначені в пункті 9.4 цієї статті, несуть відповідальність, за її розголошення згідно із законодавством.

9.8. У разі виявлення порушень встановленого режиму доступу та/або фактів витоку податкової інформації, допущених одержувачем податкової інформації з обмеженим доступом, контролюючий орган має право припинити надання такої інформації в односторонньому порядку та подати скаргу до суду з вимогою компенсувати збитки, завдані внаслідок такого розголошення, відповідно до законодавства.

9.9. Втрата документів, що містять податкову інформацію, або розголошення інформації з обмеженим доступом, яка отримана службовими особами у зв'язку з виконанням службових обов'язків, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.

9.10. Орган державної податкової служби не несе відповідальності за оприлюднення інформації про платників податків, якщо таке оприлюднення здійснено самими платниками податків або за їх згодою.

ГЛАВА 2. ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ

Стаття 10. Податкова декларація (розрахунок)

10.1. Податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (в тому числі відокремленим підрозділом у випадках, прямо визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до Податкової декларації є невід"ємною її частиною.

10.2. Якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому остання не подається.

10.3. Якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним контролюючим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку чи збору, то він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. За необхідності платник податків може надати разом з такою податковою декларацією додаткові документи чи письмові пояснення

10.4. Форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України. Це правило не розповсюджується на митні декларації. Порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття контролюючим органом митної декларації визначається з урахуванням вимог Митного кодексу України

У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Органи державної податкової служби у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби, безоплатно забезпечують платників податків формами податкових декларацій стосовно податків і зборів, що подаються органам державної податкової служби.

10.5. Якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов’язаний оприлюднити такі нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які наберуть чинності з податкового періоду, наступного за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, діють форми декларацій (розрахунків), що мали чинність до такого визначення.

При плануванні змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування у поточному або наступному бюджетному році повинні бути заплановані видатки до відповідного бюджету, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких норм у поточному або наступному бюджетному році.

Статті 10 – 14 цього розділу не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, прямо визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб'єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків.

Стаття 11. Особи, які несуть відповідальність за складання податкової звітності

11.1. Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:

11.1.1) юридичні особи та філіали (відділення), представництва юридичних осіб, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи;

Відповідальність за порушення податкового законодавства філією несе юридична особа, до складу якої входить філія.

11.1.2) фізичні особи – платники податків або їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених цим Кодексом;

11.1.3) податкові агенти.

Стаття 12. Складання податкової звітності

12.1. Форми обов’язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку та збору.

12.2. Податкова звітність подається із зазначенням податкового номеру.

12.3. Податкова звітність повинна бути підписана:

12.3.1) керівником платника податку – юридичної особи або філії (відділення), представництва юридичної особи, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності безпосередньо керівником платника податку така податкова звітність підписується ним як за керівника, так і за особу, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності;

12.3.2) фізичною особою – платником податків (її законним представником) або іншою особою, на яку цим Кодексом або іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування покладено обов'язки щодо подання податкової звітності;

12.3.3) особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності – при провадженні діяльності за договором про спільну діяльність та угодами про розподіл продукції.

12.4. Якщо податкова звітність подається податковими агентами – юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків-фізична особа – таким платником

12.5. Особа, яка за винагороду складає податкову звітність платника податків або бере участь у її складанні, крім випадків, коли така особа є працівником платника податків, повинна підписати податкову декларацію разом з особами, визначеними у пунктах 12.3 і 12.4 цієї статті.

Стаття 13. Подання податкової звітності до контролюючих органів

13.1. Податкова звітність подається платником податків або іншою особою, на яку цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами покладено обов'язки з подання органам державної податкової служби податкової звітності за звітний період в установлені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами строки, органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку такий платник податків.

13.2. Платник податків незалежно від того, чи провадив він господарську діяльність у звітному періоді, повинен подати податкову звітність за такий період.

13.3. Прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу. Податкова звітність приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників уповноваженою службовою особою органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висунення нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою відповідальність у порядку, визначеному законом.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього пункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення. До декларації додається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті.

13.4. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

13.5. Податкова звітність подається органові державної податкової служби з дотриманням таких вимог:

13.5.1) орган державної податкової служби зобов'язаний зареєструвати податкову звітність, подану платником податків або іншою особою, на яку цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами покладено обов'язки щодо подання податкової звітності, за датою її фактичного подання;

13.5.2) платник податків має право у строки подання податкової декларації, визначені цією статтею, надіслати декларацію органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення;

13.5.3) одночасно з поданням податкової декларації (іншої податкової звітності) на паперових носіях, за добровільним рішенням платника податків, може бути подана (а у випадках, прямо визначених цим Кодексом – подається в обов’язковому порядку), копія такої декларації (іншої податкової звітності) в електронній формі.

13.5.4) Податкова звітність платників податків, що належать до великого та середнього бізнесу надається податковому органу виключно в електронній формі, без надання паперового підтвердження такої звітності, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Інші платники податків можуть надавати податкову звітність в електронній формі за добровільним рішенням.

Орган державної податкової служби розробляє та розміщує на своїй офіційній сторінці (веб-сайті) в глобальній мережі передачі даних (Інтернет) програму формування та подання податкової звітності платників податків в електронному вигляді до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) шляхом надання доступу до копіювання такої програми як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом. Формат електронного документа податкової звітності платників податків та порядок її подання визначається органом державної податкової служби.

13.6. Податкова декларація, що заповнена платником податків з порушенням норм статті 12 цього розділу, не визнається контролюючим органом як податкова декларація. Така декларація вважається не поданою. Якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією подати податкову декларацію із заповненими обов’язковими реквізитами (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

подати таку декларацію разом із сплатою відповідного штрафу (у разі порушення строку її подання);

оскаржити рішення органу державної податкової служби в порядку, передбаченому статтею 23 цього розділу.

Перелік обов’язкових реквізитів встановлюються Центральним контролюючим органом.

13.7. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

13.7.1) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), – протягом 20 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

13.7.2) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), – протягом
40 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

13.7.3) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 13.8.4 цього пункту, – протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

13.7.4) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, – до 1 квітня року, що наступає за звітним.

13.7.5) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб -підприємців, – протягом 40 календарних днів за останнім календарним днем звітного податкового року.

13.8. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена декларація подається у строки, визначені пунктом 13.7 цієї статті для такого базового податкового періоду.

Для цілей цього Кодексу під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.

13.9. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

13.10. Якщо згідно з відповідним розділом цього Кодексу з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу) звітний (податковий) період не встановлено, то податкова декларація подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбачені цим пунктом для місячного базового звітного (податкового) періоду, крім випадків, коли подання декларації не передбачено таким розділом цього Кодексу.

13.11. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу з вини оператора поштового зв’язку, такий оператор несе відповідальність, відповідно до законодавства, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) органу державної податкової служби другий примірник податкової декларації разом з копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.

Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.

13.12. Незалежно від факту втрати або зіпсуття такого поштового відправлення чи затримки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно зазначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Стаття 14. Внесення змін до податкової звітності

14.1. У разі коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 73 цього розділу або іншими актами законодавства) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Якщо після закінчення процедури митного оформлення товарів платник податків самостійно виявляє помилки у митній декларації, що вплинули на суму зазначеного у цій декларації податкового зобов’язання, такий платник зобов’язаний подати уточнюючий розрахунок. Форма та порядок подання такого розрахунку визначається митним законодавством.

У разі коли допущені помилки призвели до заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, або під час митного оформлення, платник податків зобов’язаний до початку перевірки самостійно нарахувати, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити, не пізніше дня подання такого уточнюючого розрахунку, суму заниженого податкового зобов’язання та штраф у розмірі п'яти відсотків суми нарахованого заниженого податкового зобов'язання.

14.2. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо до закінчення граничного строку подання податкової декларації, у якій були допущені помилки, подасть податкову декларацію з виправленими показниками. В цьому випадку чинною вважається податкова декларація за останню дату подання. Штраф, передбачений в абзаці третьому пункту 14.1 цієї статті в цьому випадку не нараховується та не сплачується.

14.3. Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок із зменшенням податкового зобов’язання до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку був перевірений відповідним контролюючим органом.

У разі порушення платником податків вимог абзацу першого та другого цього підпункту поданий ним уточнюючий розрахунок не враховується при визначенні його податкових зобов’язань та повертається такому платнику податків із зазначенням причин повернення.

Стаття 15. Внесення змін до податкової звітності у зв’язку із відшкодуванням збитків, завданих злочином

15.1. Якщо стосовно платника податків (службової особи платника податків або платника податків – фізичної особи) порушена кримінальна справа щодо вчинення злочину, предметом якого виступають податки, збори, такий платник у будь-який час до винесення судом у справі рішення, що набрало законної сили, має право подати органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок за правилами, визначеними у статті 14 цього розділу, та сплатити визначені в такому розрахунку суми податкового зобов’язання, що є предметом розгляду у кримінальній справі, і штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених статтею 94 цього розділу.

Цей пункт не застосовується у випадку, якщо такі податкові зобов’язання та штрафні санкції були визначені органом державної податкової служби до порушення кримінальної справи. В цьому випадку платник податків має право сплатити визначені контролюючим органом грошові зобов’язання в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

15.2. У розрахунку обов’язково зазначається номер кримінальної справи, в межах якої розглядаються несплачені податкові зобов’язання.

15.3. Суми, сплачені за таким розрахунком або за рішенням контролюючого органу вважаються погашенням збитків, завданих злочином.

15.4. Поданий платником податку уточнюючий розрахунок не може бути змінений чи відкликаний таким платником податку, а сума визначеного в ньому податкового зобов’язання не може бути оскаржена в адміністративному або судовому порядку, крім випадків, коли кримінальна справа, у зв’язку із провадженням якої подавався розрахунок, була закрита за реабілітуючи ми підставами.

Стаття 16. Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків-фізичним особам

16.1. Податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

16.2. У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються в електронному вигляді.

ГЛАВА 3. РОЗ’ЯСНЕННЯ ТА ТЛУМАЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 17. Роз’яснення податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби

17.1. Роз’яснення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, здійснюється шляхом надання податкових консультацій та податкових роз’яснень.

Стаття 18. Податкові консультації

18.1. За зверненням платників податків, органи державної податкової служби або інші контролюючі органи надають консультації з питань застосування податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на такі контролюючі органи.

18.2. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.

18.3. За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі.

18.4. Консультації надаються органом державної податкової або митної служби, у якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової або митної служби (включаючи центральний орган державної податкової служби або митної), якому орган державної податкової та митної служби, де перебуває на обліку платник податків, адміністративно підпорядкований.

Щомісячно, до 5 числа наступного за звітним місяцем, копії податкових консультацій, наданих платнику податків або об’єднанню платників податків центральним органом державної податкової та митної служби у письмовій формі, надсилаються Міністерству фінансів України.

18.5. Надання консультацій іншими контролюючими органами визначається такими органами з дотриманням вимог цієї статті.

18.6. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до сфери їх компетенції.

18.7. У разі коли податкова консультація суперечить положенням податкового роз’яснення, застосовується податкове роз’яснення.

Стаття 19. Податкові роз’яснення

19.1. Податкові роз'яснення окремих положень податкового або іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової та митної служби, надаються Міністерством фінансів України, виключно в частині визначення економічного змісту податку або спрямованості законодавства, а органами державної податкової служби в частині адміністрування та справляння податкових зобов’язань.

Податкове роз’яснення видається, коли норми податкового або іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової та митної служби допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків платників податків або контролюючих органів.

Узагальнююче податкове роз’яснення надається за самостійним рішенням Міністерства фінансів України.

19.2. Податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих норм податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової та митної служби.

19.3. Узагальнене податкове роз’яснення затверджується наказом Міністерства фінансів України.

Міністерство фінансів України оприлюднює надані податкові роз'яснення.

Порядок надання та оприлюднення податкових роз’яснень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Наслідки використання податкових роз’яснень та консультацій

20.1. Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкового роз'яснення або консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому таке податкове роз'яснення або консультація були змінені або скасовані. У разі зміни або скасування раніше наданої платнику податків консультації такий платник податків зобов’язаний здійснити відповідне коригування своєї податкової звітності та визначити і сплатити уточнену суму податкового зобов’язання у разі його збільшення. При цьому штрафні (фінансові) санкції та пеня на зазначені суми податкового зобов’язання не нараховуються. Строки давності при визначенні сум податкових зобов’язань у разі зміни або скасування раніше наданого платнику податків податкового роз’яснення або консультації застосовуються відповідно до статті 83 цього розділу.

20.2. Платник податків може оскаржити до суду податкове роз’яснення Міністерства фінансів України, яке, за висновком такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку. Визнання судом податкового роз'яснення недійсними (незалежно від його реєстрації у Міністерстві юстиції України) є підставою для надання нового податкового роз’яснення.

Норми цього пункту не поширюються на випадки, коли суд приймає рішення щодо застосування податкових чи регулятивних (адміністративних) пільг, встановлених законодавством, що втратило чинність, яке може поширюватися виключно на платників податків – позивачів протягом строку дії такого законодавства, яке втратило чинність. У разі коли суд прийняв рішення щодо продовження таких пільг до моменту набрання чинності цим Кодексом, такі пільги поширюються на правові відносини (у тому числі податкові), які діяли до моменту набрання чинності цим Кодексом.

ГЛАВА 4. ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ, ПОРЯДОК ЇХ СПЛАТИ ТА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

Стаття 21. Визначення суми грошових зобов’язань

21.1. Крім випадків, прямо передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

21.2. Грошове зобов’язання щодо суми податкових зобов’язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету при нарахуванні/виплаті доходу на користь платника податку – фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, сплачується у терміни відповідно до розділу IV цього Кодексу.

21.3. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо:

21.3.1) платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

21.3.2) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

21.3.3) згідно з податковим законодавством та іншими законами особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

21.3.4) рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

21.3.5) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, в тому числі податку з доходів фізичних осіб таким податковим агентом;

21.3.6) результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником у митних деклараціях.

21.4. Встановити, що в разі надходження від уповноважених органів іноземних країн документально підтверджених відомостей, щодо вартості імпортованих товарів, яка відрізняється від задекларованої при митному оформленні, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов’язання платника податків шляхом проведення дій визначених пунктом 21.3. статті 21 цього Кодексу, виходячи з вартості товару зазначеного у вищевказаних документах.

21.5. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується податковим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого грошового зобов'язання і має право оскаржити цю суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 22. Скасування рішень контролюючих органів

22.1. Податкове повідомлення – рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження платником податків та в інших випадках у разі встановлення невідповідності податкового повідомлення – рішення (рішення) актам законодавства.

22.2. При здійсненні процедури адміністративного оскарження контролюючим органом вищого рівня є орган вищого рівня по відношенню до контролюючого органу, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, що оскаржується.

Стаття 23. Оскарження рішень контролюючих органів

23.1. Не підлягає оскарженню:

23.1.1) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій (митній) декларації;

23.1.2) податкове зобов’язання, що нараховане та/або утримане податковим агентом відповідно до норм цього Кодексу.

23.2. Грошове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до статті 21 цього Кодексу, та інші рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

23.3. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі його компетенції, встановленої цим Кодексом або іншими законами України, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Платник податків водночас з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення – рішення або будь-якого іншого рішення. Вимоги до оформлення скарги встановлюється центральним контролюючим органом.

Скарга подається контролюючому органу вищого рівня протягом десяти календарних днів, що наступають за днем отримання платником податків податкового повідомлення – рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту подані ним скарги не розглядаються та повертаються такому платнику податків із зазначенням причин повернення.

Контролюючий орган вищого рівня зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, що наступають за днем отримання скарги платника податків, на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

23.4. З урахуванням пункту 23.6 статті 23 цього розділу керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад строк, визначений у пункті 23.3 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного у пункті 23.3 цієї статті.

23.5. Рішення контролюючого органу вищого рівня, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

23.6. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що наступають за днем отримання податкового повідомлення – рішення контролюючого органу, замість
10-денного строку, визначеного у пункті 23.3 цієї статті.

23.7. У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що наступає за вихідним або святковим днем.

23.8. Строки подання скарги на податкове повідомлення – рішення або будь-яке інше рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами і на підставах, визначених пунктом 73.6 статті 73 цього розділу.

23.9. Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим контролюючим органом вищого рівня стосовно контролюючого органу, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, що оскаржується.

23.10. Скарга, подана з дотриманням порядку, строку та умов, визначених у пунктах 23.3 і 23.6 цієї статті, щодо визнання недійсним податкового повідомлення – рішення (рішення) контролюючого органу не звільняє такого платника від обов’язку сплатити нараховане грошове зобов’язання та не зупиняє застосування права податкової застави і надіслання податкових вимог, але зупиняє стягнення грошового зобов’язання та пені, зазначених у податковому повідомленні – рішенні, що оскаржується, до закінчення процедури адміністративного оскарження

23.11. Днем подання скарги вважається день фактичного подання скарги до відповідного контролюючого органу вищого рівня, а в разі надсилання скарги поштою – дата відправлення скарги, зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті чи на фіскальному чеку про оплату послуг зв’язку з пересилки скарги.

23.12. Процедура адміністративного оскарження закінчується:

23.12.1) останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення – рішення (рішення) контролюючому органу вищого рівня у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

23.12.2) днем отримання платником податків рішення контролюючого органу вищого рівня про повне задоволення скарги;

23.12.3) днем отримання платником податків рішення контролюючого органу вищого рівня, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню;

23.12.4) днем звернення платника податків до суду.

23.13. Протягом року з дня отримання податкового повідомлення-рішення або рішення платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання або будь-яке інше рішення.

У разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податку із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню протягом року з дня отримання податкового повідомлення – рішення, або іншого рішення

23.14. Звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення – рішення (рішення) контролюючого органу не звільняє такого платника від обов’язку сплатити нараховане грошове зобов’язання та не зупиняє застосування права податкової застави і надіслання податкових вимог, але зупиняє стягнення грошового зобов’язання та пені, зазначеного у податковому повідомленні – рішенні, що оскаржується, до винесення судом остаточного рішення.

23.15. Податкова застава у випадках, передбачених пунктами 23.10 і 23.14 цієї статті, не застосовується, якщо сума грошового зобов’язання, нарахування якого оскаржується платником податків, гарантована податковою порукою.

23.16. Пеня, нарахована на суму грошового зобов’язання, нарахування якого оскаржується платником податків в адміністративному або судовому порядку до закінчення усіх процедур апеляційного оскарження не включається до складу податкового боргу такого платника і не підлягає забезпеченню податковою заставою або податковою порукою.

Стаття 24. Строки сплати податкового зобов'язання

24.1. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом п’яти календарних днів, що наступають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку – фізичної особи та за рахунок такої виплати у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов’язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

24.2. У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а за їх відсутності – протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення – рішення про таке нарахування.

24.3. У разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 21.2.1 – 21.2.5 пункту 21.2 статті 21 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення – рішення.

Якщо останній день зазначених у пунктах 24.2 і 24.3 цієї статті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

24.4. Пеня та штрафні санкції за їх наявності, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо вони були сплачені, то вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов’язань або поверненню у порядку, встановленому статтею 5 цього розділу.

24.5. Фізичні особи – платники податків повинні сплачувати податки і збори, що встановлени цим Кодексом, через установи банків та поштові відділення, а які мешкають у сільській та селищній місцевості можуть сплачувати податки і збори, через каси сільських (селищних) рад по квитанції про приймання податків і зборів. Форма квитанції встановлюється центральним органом державної податкової служби України

Стаття 25. Податкове повідомлення – рішення

25.1. У разі коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим законодавством або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, розраховується податковим органом відповідно до статті 21 цього розділу, або коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення – рішення.

Податкове повідомлення – рішення містить підставу для такого нарахування та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування або від’ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов’язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення результатів господарської діяльності або від’ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов’язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов’язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом, для оскарження податкового повідомлення – рішення. До податкового повідомлення – рішення додається розрахунок податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення – рішення і розрахунку податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій визначається центральним контролюючим органом.

25.2. Податкове повідомлення – рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податку на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення – рішення. Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень – рішень щодо окремих платників податків.

25.3. Податкове повідомлення – рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення з описом вкладення. Податкове повідомлення – рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця знаходження з повідомленням про вручення з описом вкладення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення – рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення – рішення або податкову вимогу або рішення про результати розгляду скарги, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення – рішення або податкова вимога або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

25.4. У разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом яких виступали податки, збори, виноситься обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або виноситься рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов’язаний визначити податкові зобов’язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов’язань за якими підтверджена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення – рішення про нарахування платнику таких податкових зобов’язань і застосування відносно такого платника штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення – рішення за податковими зобов’язаннями, що є предметом розгляду в кримінальній справі про злочини, предметом яких виступали податки, збори, забороняється до моменту винесення судом у справі рішення, що набрало законної сили, або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення – рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Податкове повідомлення – рішення не може використовуватися як доказ у кримінальній справі. Наявність або відсутність чи скасування податкового повідомлення – рішення не є підставою для обвинувачення особи у вчиненні злочину, предметом яких виступали податки, збори, або виправдання такої особи.

Стаття 26. Податкова вимога

26.1. У разі коли платник податків не сплачує суму грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) такому платнику податків податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкових повідомлень – рішень.

Податкова вимога не надсилається, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

26.2. Якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

26.3. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої (?) суми грошового зобов’язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення у строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

26.4. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення.

26.5. У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Стаття 27. Відкликання податкових повідомлень-рішень і податкових вимог

27.1. Податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

27.1.1) сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

27.1.2) контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення – рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

27.1.3) контролюючий орган зменшує раніше прийняте податкове повідомлення – рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

27.1.4) рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується сума грошового зобов'язання, визначена в податковому повідомленні – рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

27.1.5) рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні – рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

27.2. У випадках, визначених підпунктом 27.1.1 пункту 27.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

27.3. У випадках, визначених підпунктом 27.1.2 пункту 27.1 цієї статті, податкове повідомлення – рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення – рішення або податкової вимоги.

27.4. У випадках, визначених підпунктами 27.1.3 і 27.1.5 пункту 27.1 цієї статті, податкове повідомлення – рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня отримання платником податків податкового повідомлення – рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

27.5. У випадках, визначених підпунктом 27.1.4 пункту 27.1 цієї статті, податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

27.6. Якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного або судового оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення – рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму такого збільшення грошового зобов’язання надсилається окреме податкове повідомлення – рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

27.7. Контролюючий орган, який надіслав відповідному органу державної податкової служби подання, визначене у пункті 26.2 статті 26 цього розділу, зобов'язаний надати інформацію такому органу державної податкової служби про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання. Зазначена інформація надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 5. ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ

Стаття 28. Визначення податкового контролю та компетенція органів державної влади при його здійсненні.

28.1. Податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль в частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів є складовою частиною митного контролю.

28.2. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 3 цього розділу, в межах їх компетенції, встановленої цим Кодексом.

28.3. Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, прокуратури та їх посадові (службові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами.

Стаття 29. Способи здійснення податкового контролю

29.1. Податковий контроль здійснюється шляхом:

29.1.1) ведення обліку платників податків;

29.1.2) інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

29.1.3) проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому іншими спеціальними законами, що регулюють відповідну сферу правовідносин;

29.1.4) проведення обстежень відповідно до положень вимог цього Кодексу;

29.1.5) проведення опитувань платників податків-фізичних осіб;

29.1.6) інших способів контролю, передбачених цим Кодексом

29.1.7) хронометраж

ГЛАВА 5-1. ОБЛІК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

Стаття 30. Загальні положення щодо обліку платників податків

30.1. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

30.2. Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку, збору (обов’язкового платежу).

30.3. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання фізичної особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, пов’язаних з оподаткування або через які здійснюється діяльність (неосновне місце обліку).

Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаним з оподаткування, є майно та дії з наявністю яких у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів). Такі об’єкти по кожному виду податку, збору (обов’язкового платежу) визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу щодо цього виду податку.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку та про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткування, повідомляти органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об’єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Заява про постановку на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний податковий орган протягом десяти днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття, об’єкта чи підрозділу, через які здійснюється діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Юридичні особи та фізичні особи, які надають в оренду чи користування приміщення іншим особам для провадження господарської діяльності, зобов’язані подати відповідному органу державної податкової служби заяву про взяття на облік (зняття з обліку) об’єкта оподаткування у 10-денний строк з дня укладення (припинення, розірвання) відповідного договору у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

30.4. Взяття на облік платників податків – юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після державної реєстрації таких осіб чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є органи державної податкової служби або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.

30.5. Всі фізичні особи – платники податків зборів, обов’язкових платежів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізична особа, яка має намір здійснювати підприємницьку діяльність або проводити незалежну професійну діяльність, підлягає державній реєстрації як підприємець або реєстрації (взяттю на облік) як інша самозайнята особа в органі державної податкової служби за місцем постійного проживання у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби України.

30.6. Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами.

Порядок визначення податкового номеру встановлюється центральним органом державної податкової служби.

30.7. Орган державної податкової служби зазначає податковий номер у всіх свідоцтвах, довідках, патентах, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.

Кожен платник податків зазначає податковий номер в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

30.8. Особливості обліку платників податків за окремими податками, а також окремих категорій платників податків установлюються відповідними розділами цього Кодексу.

30.9. Документи, що подаються платниками податків для взяття на облік в органах державної податкової служби, перевіряються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, і у разі виявлення помилок або подання недостовірних відомостей повертаються для виправлення. Платники податків, які не подали протягом 5 календарних днів виправлених документів для взяття на облік в органах державної податкової служби або повторно подали такі документи з помилками, несуть відповідальність, визначену цим Кодексом.

30.10. Центральним органом державної податкової служби України визначаються:

порядок реєстрації самозайнятих осіб та реєстрації припинення їх діяльності, порядок обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів);

перелік документів, які подаються для проведення державної реєстрації, реєстрації та обліку платників податків, а також порядок подання таких документів;

форми заяв, свідоцтв та документів про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, реєстрацію особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, довідки про взяття на облік платника податків та інших документів з питань реєстрації та обліку платників податків.

30.11. Органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків – юридичних осіб та Державному реєстрів фізичних осіб – платників податків, реєстру платників податку на додану вартість, реєстру неприбуткових організацій та інших реєстрів, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

30.12. Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв’язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Стаття 31. Взяття на облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб

31.1 Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків, зборів (обов’язкових платежів) у органах державної податкової служби здійснюються на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами державної податкової служби.

31.2. Взяття на облік за основним місцем обліку платників податків – юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру, здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви, яку такий платник податків зобов’язаний подати у десятиденний строк після державної реєстрації (легалізації, акредитації чи засвідчення факту створення іншим способом).

31.3. Довідка про взяття на облік платника податків надсилається (видається) платникам податків – юридичним особам та відокремленим підрозділам юридичних осіб наступного робочого дня з дня взяття на облік за основним місцем обліку.

31.4. Військові частини зобов’язані протягом 10 календарних днів після отримання свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарювання стати на облік в органі державної податкової служби за місцем своєї дислокації згідно із пунктом 31.2 цієї статті.

31.5. Підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із Законом.

Для постановки на облік постійні представництва нерезидентів та відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб зобов'язані звернутися протягом 10 календарних днів з дня їх державної реєстрації (акредитації, легалізації) в установленому порядку або до початку провадження господарської діяльності, якщо така реєстрація є не обов’язковою згідно із законодавством, до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. Взяття на облік таких платників податків здійснюється відповідно до пункту 31.2 цієї статті.

Якщо постійним представництвом нерезидента є юридична або фізична особа – резидент України, на підставі відповідного договору з нерезидентом (довіреності) вона повинна протягом 10 календарних днів після укладення договору (видачі довіреності) стати на облік в органі державної податкової служби як постійне представництво нерезидента відповідно до частини 31.2 цієї статті.

31.6. На обліку в органах державної податкової служби України повинні перебувати угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на яких поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом.

В органах державної податкової служби не обліковуються договори про спільну діяльність, на яких не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку в органах державної податкової служби та виконує обов'язки платника податків самостійно.

Постановку на облік договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції здійснює платник податків – учасник, визначений відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди. Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік такого учасника як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди. Заяву про взяття на облік такий платник податків зобов’язаний подати протягом 10 календарних днів після реєстрації договору або угоди або після набрання ним чинності, якщо відповідно до законодавства реєстрація договору не проводиться.

31.7. Центральний орган державної податкової служби визначає критерії віднесення платників податків до категорій великих платників податків чи інших категорій платників податків, порядок їх обліку в органах державної податкової служби.

Щодо великих платників податків, інших категорій платників податків чи окремих платників податків органами державної податкової служби може бути прийняте рішення про зміну основного місця обліку та переведення їх на обслуговування у спеціалізовані органи державної податкової служби чи інші органи державної податкової служби.

Платники податків, щодо яких органом державної податкової служби прийнято рішення про переведення на обслуговування у спеціалізовані державні податкові інспекції чи інші податкові органи, зобов’язані стати на облік у таких органах державної податкової служби протягом десяти днів після отримання відповідного рішення.

Стаття 32. Реєстрація та облік самозайнятих осіб

32.1. Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір здійснювати підприємницьку діяльність, проводиться органами державної податкової служби за місцем постійного проживання фізичної особи. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця чи документ, що його замінює, видаються відповідно до цього Кодексу.

Приватні нотаріуси та інші фізичні особи, умовою ведення незалежної професійної діяльності яких згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, у десятиденний строк після такої реєстрації зобов’язані стати на облік у органі державної податкової служби за місцем свого постійного проживання. Довідка про взяття на облік платника податків видається таким самозайнятим особам згідно із цим Кодексом.

Фізичні особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, умови здійснення якої не потребують реєстрації у відповідному уповноваженому органі, не пізніше ніж за десять днів до початку здійснення такої діяльності зобов’язані зареєструватись у органі державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи. Свідоцтво про реєстрацію особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, видаються відповідно до цього Кодексу.

32.2. Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір здійснювати підприємницьку діяльність, або реєстрація особи, яка має намір здійснювати незалежну професійну діяльність (далі – реєстрація самозайнятої особи), здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (далі – Державний реєстр) записів про набуття або позбавлення права здійснювати підприємницьку діяльність або проводити незалежну професійну діяльність (самозайнятої особи), а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Порядком реєстрації та/або обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів).

32.3. Для проведення реєстрації (взяття на облік) як самозайнятої особи така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до органу державної податкової служби за місцем постійного проживання.

У заяві про реєстрацію самозайнятої особи можуть бути вказані:

дата, з якої така особа бажає бути зареєстрованою як самозайнята особа, але не раніше дати спливу строку, встановленого цим Кодексом для реєстрації самозайнятої особи;

строк, протягом якого така особа має намір здійснювати діяльність.

Строк реєстрації самозайнятої особи може становити від одного до дванадцяти місяців.

За відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації (взятті на облік) самозайнятої особи орган державної податкової служби вносить до Державного реєстру запис про таку реєстрацію (взяття на облік) та видає свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, свідоцтво про реєстрацію чи довідку про взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Дата внесення до Державного реєстру запису про проведення реєстрації самозайнятої особи є датою такої реєстрації.

32.4 Орган державної податкової служби має право залишити без розгляду документи, подані для проведення реєстрації (взяття на облік) самозайнятої особи, у разі:

наявності обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю або проведення незалежної професійної діяльності, встановлених законодавством;

якщо документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації, реєстрації чи обліку;

якщо документи не відповідають встановленим вимогам, подані не у повному обсязі або вказані у різних документах відомості, є взаємно невідповідними;

якщо фізична особа вже зареєстрована як самозайнята особа;

неподання до органу державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків за будь-який звітний (податковий) період, що входить до дванадцяти календарних місяців, які передують поданню документів;

наявності заборгованості щодо сплати будь-якого із установлених законодавством податків та обов’язкових платежів чи наявності відкритого провадження у справі про банкрутство фізичної особи – підприємця відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

ненадання для реєстрації особою, яка має намір здійснювати незалежну професійну діяльність, свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, якщо законодавство передбачає обов’язкове отримання таких документів.

Після усунення причин, що були підставою для відмови у реєстрації самозайнятої особи, фізична особа може повторно подати документи на проведення такої реєстрації, які розглядаються у порядку, передбаченому цим Кодексом для проведення реєстрації самозайнятої особи.

32.5. Реєстрація самозайнятої особи, реєстрація змін про самозайняту особу, реєстрація припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності проводиться органом державної податкової служби протягом двох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації.

Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, свідоцтво про реєстрацію чи довідка про взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, надсилається (видається) органом державної податкової служби самозайнятим особам наступного робочого дня з дня проведення відповідної реєстраційної дії.

Заміна або продовження дії свідоцтва про державну реєстрацію (реєстрацію) самозайнятої особи здійснюється органом державної податкової служби за відсутності визначених цією статтею підстав для залишення без розгляду документів, поданих для проведення реєстрації самозайнятої особи.

32.6. За проведення реєстрації самозайнятої особи, заміну свідоцтва про державну реєстрацію (реєстрацію) у зв’язку з його втратою або пошкодженням справляється реєстраційний збір у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У зв’язку із завершенням строку дії, змінами у даних самозайнятої особи та в інших випадках заміна свідоцтва про державну реєстрацію (реєстрацію) проводиться безоплатно.

32.7. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, свідоцтво про реєстрацію особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, видаються органом державної податкової служби строком на дванадцять місяців. Якщо у заяві вказано менший строк, протягом якого самозайнята особа має намір здійснювати діяльність, то свідоцтво видається на такий строк.

Реєстрація самозайнятої особи продовжується на наступні дванадцять місяців або на менший строк, вказаний у заяві самозайнятої особи, шляхом заміни або продовження відповідного свідоцтва у разі подання самозайнятою особою відповідної заяви про продовження своєї діяльності. Заява про продовження самозайнятою особою діяльності подається не пізніше ніж за 15 днів до спливу строку дії відповідного свідоцтва у такому самому порядку, як для реєстрації самозайнятої особи.

Якщо фізичній особі – підприємцю видана ліцензія (ліцензії) на провадження певних видів господарської діяльності на строк, що спливає пізніше ніж строк дії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, то строк дії такого свідоцтва продовжується до закінчення строку дії ліцензії (ліцензій) шляхом його заміни на підставі поданої фізичною особою – підприємцем заяви про продовження своєї діяльності та засвідченої копії ліцензії (ліцензій).

32.8. Одночасно із поданням заяви про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця така фізична особа може подати до органу державної податкової служби заяву про право сплати єдиного або фіксованого податку чи застосування іншої спрощеної системи оподаткування, яка не передбачає сплати податку з доходів фізичних осіб або звільняє від сплати інших податків. Така фізична особа – підприємець переходить на обрану спрощену систему оподаткування з моменту її державної реєстрації як підприємця, якщо за результатами розгляду відповідної заяви в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби буде прийняте рішення про право фізичної особи – підприємця на застосування такої спрощеної системи оподаткування.

Документ про право сплати єдиного або фіксованого податку чи застосування іншої спрощеної системи оподаткування замінює свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця та застосовується як таке у всіх випадках, коли норми законів містять посилання на свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця.

Документи про право сплати єдиного або фіксованого податку чи застосування іншої спрощеної системи оподаткування видаються на строк та у порядку, визначеному законодавством щодо таких систем оподаткування.

Якщо документ про право сплати єдиного або фіксованого податку чи застосування іншої спрощеної системи оподаткування видається на строк, що перевищує або дорівнює строку дії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, то строк державної реєстрації фізичної особи – підприємця продовжується до закінчення терміну дії такого документа. У цьому випадку відповідний документ про застосування спрощеної системи оподаткування видається замість або без видачі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця.

32.9. Самозайняті особи зобов’язані подавати до органів державних податкових служби за місцем своєї реєстрації відомості про зміну реєстраційних даних протягом місяця з дня виникнення таких змін. Відомості надаються у такому самому порядку, як і при реєстрації. Зміни до відомостей про самозайняту особу, які містяться у Державному реєстрі, набирають чинності з дня внесення відповідного запису до такого реєстру.

32.10. Реєстрація припинення підприємницької діяльність фізичної особи – підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи проводиться у разі:

1) визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності – з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду;

2) отримання свідоцтва (довідки органів реєстрації цивільного стану) про смерть фізичної особи, судового рішення про визнання такої особи померлою або безвісно відсутньою;

3) визнання фізичної особи – підприємця банкрутом – з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду;

4) письмової відмови самозайнятої особи від ведення підприємницької або незалежної професійної діяльності, засвідченої нотаріально – з дати отримання такої заяви органом державної податкової служби за місцем державної реєстрації (реєстрації) фізичної особи;

5) спливу строку державної реєстрації фізичної особи – підприємця, дії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця чи документа, що його замінює, або свідоцтва про реєстрацію незалежної професійної діяльності – з дати спливу такого строку;

6) заборони судом фізичній особі займатись підприємницькою діяльністю або проводити незалежну професійну діяльність – з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду, якщо інше не визначене у рішенні суду;

7) наявності обмежень права на зайняття підприємницькою діяльністю або незалежною професійною діяльністю, які встановлені законодавством – з дати отримання відповідних документів органом державної податкової служби за місцем державної реєстрації фізичної особи, якщо інше не встановлене законом чи рішенням суду;

8) анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності – з дати такого анулювання чи скасування;

9) прийняття судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця у зв’язку із провадженням нею підприємницької діяльності, що заборонена законом або з порушенням закону – з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду.

10) неподання платником податку до відповідного органу державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків протягом двох звітних періодів.

Реєстрація припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи не припиняє зобов’язань такої особи, що виникли при проведенні підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строки, порядки виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання.

У разі якщо після реєстрації припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує здійснювати таку діяльність, вважається, що особа розпочала таку діяльність відповідно без реєстрації її як самозайнятої особи.

32.11. Орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після реєстрації самозайнятих осіб, реєстрації змін про таких осіб, реєстрації припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності самозайнятої особи зобов’язаний надіслати відповідним органам статистики, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення таких реєстраційних дій, відомості про самозайнятих осіб та обрану систему оподаткування фізичними особами – підприємцями. Порядок взаємодії визначається центральним органом державної податкової служби спільно із відповідними центральними органами.

32.12. Після реєстрації припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи така особа не позбавляється права на повторну реєстрацію самозайнятої особи у порядку, встановленому цим Кодексом. Повторна реєстрація самозайнятої особи проводиться із урахуванням положень частини сьомої цієї статті. При повторній реєстрації фізична особа реєструється платником окремих видів податків як новоутворена особа з новою датою реєстрації. При виборі системи оподаткування фізичною особою – підприємцем, яка зареєструвалась повторно, враховуються результати діяльності та системи оподаткування, на яких перебувала фізична особа протягом дванадцяти календарних місяців, що передують повторній реєстрації.

Стаття 33. Внесення змін до облікових даних платників податків

33.1. Підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є:

33.1.1) інформація органів державної реєстрації;

33.1.2) інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків;

33.1.3) документально підтверджена інформація, що надається платниками податків;

33.1.4) інформація суб’єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків;

33.1.5) рішення суду, що набрало законної сили;

33.1.6). дані перевірок платників податків.

33.2. Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

33.3. У разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та орган державної податкової служби, в якому на обліку перебуває платник податків (далі – адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, органами державної податкової служби за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться відповідно процедури зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. Підставою для зняття з обліку платника податків в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

У таких випадках платник податків зобов’язаний подати органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням відповідну заяву у 10-денний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів, платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність, визначену цим Кодексом.

33.4. Платники податків – юридичні особи, їх філії, відокремлені підрозділи зобов'язані подати органу державної податкової служби відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її філій, відокремлених підрозділів у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, подавши заяву у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом.

33.5. У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для державної реєстрації, реєстрації чи взяття на облік згідно з цією Главою Кодексу, платник податків зобов’язаний подати органу державної податкової служби, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів.

Стаття 34. Підстави та порядок зняття платників податків з обліку в органах державної податкової служби

34.1. Підставами для зняття платника податків з обліку в органах державної податкової служби є:

34.1.1) повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи;

У разі коли внаслідок припинення платника податків – юридичної особи шляхом реорганізації частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною, такі податкові зобов'язання чи борг переходять (розподіляються) до юридичних осіб – правонаступників реорганізованої юридичної особи у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі коли внаслідок припинення платника податків – юридичної особи шляхом ліквідації частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною, такі податкові зобов'язання чи борг погашаються за рахунок активів засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законодавством, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи – за рахунок юридичної особи, незалежно від того, чи є вона платником податку, збору (обов'язкового платежу), стосовно якого виникло податкове зобов'язання або податковий борг таких філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.

34.1.2) наявність хоча б однієї з підстав, визначеної пунктом 32.10 статті 32 Цього Кодексу для самозайнятої особи;

У випадках, що стосуються самозайнятих осіб, зняття з обліку таких осіб здійснюється за відсутності заборгованості перед бюджетом за податками, зборами, або погашення такої заборгованості за рахунок активів такої фізичної особи, що переходять за правом спадщини у власність інших осіб, або визнання такої заборгованості безнадійним боргом і списання її в установленому порядку, коли такі активи відсутні або не з'являються інші особи, які вступають у права спадщини незалежно від часу набуття таких прав.

В інших випадках податкові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, визначеного у цій статті Кодексу, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

34.2. Органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право:

34.2.1) звертатися до суду стосовно юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про винесення судового рішення щодо:

припинення юридичних осіб або припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями,

відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями,

скасування державної реєстрації змін до установчих документів,

скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи;

34.2.2) отримувати та надавати до Єдиного державного реєстру юридичних осіб відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

34.3. У разі припинення юридичної особи її відокремлені підрозділи підлягають зняттю з обліку в контролюючих органах.

Порядок зняття платників податків з обліку в органах державної податкової служби встановлюється центральним органом державної податкової служби.

34.4. Договори про спільну діяльність знімаються з обліку в органах державної податкової служби після їх припинення, розірвання, закінчення їх строку чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними у судовому порядку.

Стаття 35. Інформація, що подається для обліку платників податків органами державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та іншими органами

35.1. Орган державної реєстрації юридичних осіб не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи повинен передати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та відомості з реєстраційної картки про вчинення реєстраційних дій, передбачених законом.

35.2. Органи, що здійснюють реєстрацію незалежної професійної діяльності або видають дозволи на право самостійного ведення такої діяльності, зобов’язані надавати органам державної податкової служби відомості з документа, що підтверджує право на провадження такої діяльності, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

35.3. Органи, що ведуть облік або реєстрацію майна та інших активів, які є об'єктом оподаткування, зобов'язані повідомити про власників та/або користувачів такого майна та інших активів, розміщених на відповідній території, або про транспортні засоби, зареєстровані у цих органах, та їх власників органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця. Порядок такого повідомлення встановлює Кабінет Міністрів України.

35.4. Державні органи повинні подавати органам державної податкової служби іншу інформацію у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України

Стаття 36. Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків в банках та інших фінансових установах

36.1. Банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки юридичним особам (як резидентам, так і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, фізичним особам – підприємцям та фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, лише за наявності документів, виданих органами державної податкової служби, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах.

36.2. Банки та інші фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків – юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, у триденний строк з дня відкриття/закриття рахунка (включаючи день відкриття/закриття).

При відкритті або закритті рахунка платнику податків – банку, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, повідомлення надсилається в порядку, визначеному цим пунктом, лише в разі відкриття або закриття кореспондентського рахунка.

36.3. Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків (крім банку) у банках та інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової служби.

36.4. Порядок подання та форма і зміст повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків в банках та інших фінансових установах визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з Національним банком України.

36.5. Банки та інші фінансові установи за невиконання норм цієї статті несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом.

36.6. Фізичні особи – підприємці та особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність зобов’язані повідомляти про це банки та інші фінансові установи, в яких такі особи відкривають рахунки.

37. Державний реєстр фізичних осіб – платників податків

37.1. Центральний орган державної податкової служби формує та веде Державний реєстр фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр).

До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:

громадянами України;

іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;

іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

37.2. До облікової картки фізичної особи – платника податків вноситься така інформація:

37.2.1) прізвище, ім'я та по батькові;

37.2.2) дата народження;

37.2.3) місце народження (країна, область, район, населений пункт);

37.2.4) місце проживання, а для нерезидентів – також громадянство;

37.2.5) серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий;

37.3. До інформаційної бази Державного реєстру включається така інформація про фізичних осіб:

37.3.1) джерела отримання доходів;

37.3.2) об’єкти оподаткування;

37.3.3) сума нарахованих та/або отриманих доходів;

37.3.4) сума нарахованих та/або сплачених податків;

37.3.5) інформація про податковий кредит та податкові пільги платника податків.

37.4. До Державного реєстру вносяться відомості про державну реєстрацію фізичних осіб – підприємців та реєстрацію (взяття на облік) осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Такі відомості включають:

37.4.1) дату та номери державної реєстрації, реєстрації чи взяття на облік самозайнятої особи, дані свідоцтв та інших документів про таку реєстрацію, дані про підстави та дату припинення діяльності, інші реєстраційні дані;

37.4.2) інформацію про відмову у проведенні державної реєстрації (реєстрації), заміну чи продовження дії відповідних свідоцтв;

37.4.3) місце провадження діяльності, телефони та іншу додаткову інформацію для зв’язку з фізичною особою – підприємцем чи особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність;

37.4.4) види діяльності;

37.4.5) громадянство та номер, що використовується під час оподаткування в країні громадянства, для іноземців;

37.4.6) системи оподаткування із зазначенням періодів їх дії

37.5. Фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного чи уповноваженого представника подати відповідному органу державної податкової служби облікову картку фізичної особи – платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.

Фізична особа подає облікову картку фізичної особи – платника податків до органу державної податкової служби за місцем свого постійного проживання, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, – органу державної податкової служби за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Для заповнення облікової картки фізичної особи – платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу.

Форма облікової картки фізичної особи – платника податків і порядок її подання встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Фізична особа несе відповідальність згідно із законодавством України за достовірність інформації, що вноситься до облікової картки фізичної особи – платника податків.

37.6. Органи реєстрації актів громадянського стану, органи внутрішніх справ зобов’язані подавати відповідним органам державної податкової служби інформацію щодо змін у даних, які включаються до облікової картки фізичної особи – платника податків, не пізніше наступного робочого дня після проведення реєстрації таких змін.

Порядок подання такої інформації та питання взаємодії суб’єктів інформаційних відносин визначаються Кабінетом Міністрів України.

37.7. Фізичні особи – платники податків зобов’язані подавати органам державної податкової служби відомості про зміни даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначених центральним органом державної податкової служби.

37.8. Про проведення державної реєстрації фізичної особи – платника податків у Державному реєстрі та внесення змін до даних, які містяться у Державному реєстрі, центральний орган державної податкової служби інформує орган державної податкової служби:

37.8.1) за місцем обліку фізичної особи;

37.8.2) за місцем проживання фізичної особи;

37.8.3) за місцем отримання доходів чи місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування фізичної особи.

37.9. За зверненням платника податків, його законного представника або уповноваженої особи орган державної податкової служби видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі. Форма документа і порядок його видачі встановлюється центральним органом державної податкової служби.

У такому документів вказується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Порядок формування реєстраційного номера облікової картки платника податків визначається та затверджується центральним органом державної податкової служби.

37.10. Реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру за бажанням такого платника податків може бути проставлений до паспорта громадянина України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

37.11. У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданій обліковій картці фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації або продовжено строк реєстрації.

37.12. Реєстраційний номер облікової картки платника податків використовується органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансові установи, біржі, самозайнятими особами, фізичними особами – підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі:

37.12.1) виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України. Фізичні особи зобов'язані надавати реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи;

37.12.2) укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів;

37.12.3) відкриття рахунків у комерційних банках, а також у платіжних документах під час здійснення фізичними особами безготівкових розрахунків;

37.12.4) заповнення фізичними особами, визначеними у пункті 37.1 цієї статті, вантажних митних декларацій під час перетину митного кордону України;

37.12.5) сплати фізичними особами податків і зборів;

37.12.6) проведення державної реєстрації фізичних осіб – підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження деяких видів підприємницької діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;

37.12.7) реєстрації майна та інших активів фізичних осіб, що є об'єктом оподаткування, або прав на нього;

37.12.8) подання органам державної податкової служби декларацій про доходи, майно та інші активи;

37.12.9) реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб;

37.12.10) оформлення фізичним особам пільг, субсидій та інших соціальних виплат з державних цільових фондів;

37.12.11) в інших випадках, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами.

37.13. Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 38.13 цієї статті, які не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.

37.14. Орган державної податкової служби зазначає реєстраційний номер облікової картки платника податків у всіх повідомленнях, що надсилаються йому.

Кожен платник податків зазначає реєстраційний номер своєї облікової картки платника податків в усіх звітних або інших документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.

37.15. Відомості з Державного реєстру:

37.15.1) використовуються органами державної податкової служби виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України;

37.15.2) є інформацією з обмеженим доступом.

Відкритими є виключно відомості про державну реєстрацію фізичних осіб – підприємців, реєстрацію та взяття на облік осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Надання такої інформації на запити юридичних осіб та фізичних осіб здійснюється на підставі письмового запиту і є платним. Органи державної влади звільняються від плати за надання інформації, необхідної для здійснення визначених законодавством повноважень. Розмір плати за надання інформації, порядок і умови користування даними встановлюються центральним органом державної податкової служби України.

Реєстраційний номер облікової картки, прізвище, ім’я та по батькові, дата та номер свідоцтва, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи – підприємця або реєстрацію (взяття на облік) осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, дата та підстави реєстрації припинення діяльності таких осіб підлягають оприлюдненню у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби".

37.16. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків, зокрема:

37.16.1) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, юридичні особи та фізичні особи – підприємці, податкові агенти – про дату прийняття на роботу або звільнення з роботи фізичних осіб протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а також інформацію, передбачену статтею 16 цього розділу;

37.16.2) органи внутрішніх справ – про фізичних осіб, які зареєстрували своє місце проживання у відповідному населеному пункті чи знялися з реєстрації в ньому, транспортні засоби, щодо яких у фізичних осіб виникає або припиняється право власності, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також про втрачені, викрадені паспорти у п’ятиденний строк від дня отримання відповідних заяв від фізичних осіб та про паспорти померлих громадян щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;

37.16.3) органи державної реєстрації морських, річкових та повітряних суден – про судна, щодо яких у фізичних осіб виникає або припиняється право власності, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;

37.16.4) органи реєстрації актів громадянського стану – про фізичних осіб, які померли, а також про зміну фізичними особами прізвища, імені, по батькові та про внесення до актів громадянського стану змін стосовно дати і місця народження щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;

37.16.5) органи, що здійснюють реєстрацію приватної нотаріальної, адвокатської іншої незалежної професійної діяльності та видають свідоцтва про право на зайняття такою діяльністю, – про видачу або анулювання реєстраційного посвідчення – у п’ятиденний строк від дня провадження відповідної дії;

37.16.6) органи, що здійснюють реєстрацію нерухомого майна або прав на нього – про оподатковуване нерухоме майно, щодо якого у фізичних осіб виникає або припиняється право власності, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця;

37.16.7) органи опіки і піклування, виховні, лікувальні заклади, заклади соціального захисту населення та інші аналогічні заклади, що відповідно до законодавства здійснюють опіку, піклування або управління майном підопічного, зобов'язані повідомляти про встановлення опіки над фізичними особами, визнаними судом недієздатними, опіку, піклування і управління майном малолітніх, інших неповнолітніх фізичних осіб, фізичних осіб, обмежених судом у дієздатності, дієздатних фізичних осіб, над якими встановлене піклування у формі патронажу, піклування або управлінням майном фізичних осіб, визнаних судом безвісно відсутніми, а також про подальші зміни, зв'язані із зазначеною опікою, піклуванням або управлінням майном, в органи державної податкової служби за місцем свого перебування не пізніше п'яти календарних днів від дня прийняття відповідного рішення;

37.16.8) інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування – інформацію про інші об’єкти оподаткування.

ГЛАВА 5-2. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

Стаття 38. Визначення інформаційно - аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби – комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної органам державної податкової служби для реалізації покладених на них функцій та завдань.

Стаття 39. Збір податкової інформації

39.1. Для інформаційно - аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла:

39.1.1) від платників податків та податкових агентів:

39.1.1.1) що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах;

39.1.1.2) про фінансово - господарські операції платників податків;

39.1.1.3) про застосування реєстраторів розрахункових операцій;

39.1.2) від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України:

39.1.2.1) про об’єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема вид, характеристики, індивідуальні ознаки об’єкта оподаткування (за наявністю) за якими його можна ідентифікувати;

39.1.2.2) про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;

39.1.2.3) що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, крім фінансових звітів), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;

39.1.2.4) про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;

39.1.2.5) про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема:

назву платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти;

податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи;

вид дозвільного документа;

вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ;

дата видачі дозвільного документа;

строк дії дозвільного документа, інформація про припинення (призупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (призупинення);

інформацію про сплату належних платежів за видачу дозвільного документа;

перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ;

39.1.2.6) про експортні та імпортні операції платників податків.

39.1.3) від банків, інших фінансових установ – інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;

39.1.4) від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

39.1.5) за результатами податкового контролю;

39.1.6) інша інформація – інформація оприлюднена та/або добровільно або за запитом надана органу державної податкової служби.

Стаття 40. Отримання податкової інформації органами державної податкової служби

40.1. Інформація, визначена у статті 39 цього розділу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби.

40.2. До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 39.1.1.1, 39.1.1.2 (в частині обов’язку платника податків надавати розшифровку податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів, передбачених розділом V цього Кодексу), 39.1.1.3, 39.1.2.1, 39.1.2.3, 39.1.2.4, 39.1.2.5, 39.1.2.6 пункту 39.1.2, пункті 39.1.5 статті 39 цього розділу.

У разі коли іншими розділами цього Кодексу не визначено інші строки надання такої інформації:

40.2.1) інформація, зазначена у підпунктах 39.1.2.1 та 39.1.2.5 підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 цього розділу, надається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щомісяця протягом 10 календарних днів місяця, що настає за звітним;

40.2.2) інформація, зазначена у підпункті 39.1.2.3 підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 цього розділу, надається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування протягом 10 календарних днів з дня подання такої звітності відповідному органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Органами державної статистики інформація надається відповідно до плану державних статистичних спостережень;

40.2.3) інформація, зазначена у підпункті 39.1.2.4 підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 цього розділу, надається органами місцевого самоврядування не пізніше 10 календарних днів з дати набуття чинності відповідним рішенням;

40.2.4) інформація, зазначена у підпункті 39.1.2.6 підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 цього розділу, надається центральним митним органом у строк, визначений спільним наказом центрального митного органу та центрального органу державної податкової служби, але не рідше ніж кожні 10 календарних днів.

Порядок надання періодичної інформації органам державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України.

40.3. Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та копій завірених документів, що її підтверджують.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для направлення запиту. Перелік підстав для направлення запиту визначається центральним органом державної податкової служби.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані надавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, і завірені копії документів протягом одного місяця з дня, що настає за днем отримання запиту. У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзаці другому цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит органу державної податкової служби надається Національним банком України, банками та іншими фінансовими установами безоплатно у порядку і обсягах, встановлених пунктом 40.4 цього пункту

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

40.4. Інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податку – юридичної особи із зазначенням сум, призначень та підстав здійснення платежу, номерів рахунків контрагентів та його назви (прізвище, ім’я, по батькові) і податкового номеру (реєстраційного номеру облікової картки платника податків), назву банку контрагента надається органам державної податкової служби, які у межах наданих Законом України "Про державну податкову службу в Україні" повноважень здійснюють функції податкового та валютного контролю", у разі направлення ним обов’язкового письмового запиту за підписом керівника скріпленого печаткою такого органу.

Інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків – фізичної особи надається банками та іншими фінансовими установами органам державної податкової служби за рішенням суду. Для отримання такої інформації орган державної податкової служби звертається до суду за місцезнаходженням такого органу державної податкової служби.

Суддя відповідного суду не пізніше наступного робочого дня одноособово розглядає подання органу державної податкової служби та виносить рішення, яким зобов’язує банки та фінансові установи надати органу державної податкової служби інформацію про наявність та рух коштів на рахунках платника податку із зазначенням сум, призначень та підстав здійснення платежу, номерів рахунків контрагентів та його назви (прізвище, ім’я, по батькові) і податкового номеру (реєстраційного номеру облікової картки платника податків), назву банку контрагента, або рішення про відмову в поданні такої інформації. Рішення про задоволення вимог органу державної податкової служби щодо зобов’язання банків та фінансових установ надати інформацію органу державної податкової служби є остаточним і не підлягає оскарженню.

40.5. З метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити у суб’єктів господарювання зустрічні звірки даних щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з іншими платниками податків, зборів (обов’язкових платежів), а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є контрольними заходами і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка.

40.6. Обмеження щодо надання органам державної податкової служби інформації, передбаченої у статті 39 цього розділу, можуть встановлюватися виключно цим Кодексом. У разі якщо іншими законодавчими актами встановлюються інші обмеження або порядок надання податкової інформації, ніж визначені цим Кодексом, застосовуються норми цього Кодексу.

Стаття 41. Обробка та використання податкової інформації

41.1. Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватись в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

41.2. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

ГЛАВА 5-3. ПЕРЕВІРКИ

Стаття 42. Види перевірок

42.1. Контролюючі органи у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, мають право проводити камеральні, невиїзні документальні перевірки, планові виїзні документальні перевірки, позапланові виїзні документальні перевірки, перевірки щодо порядку дотримання платниками податків іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

42.2. Митні органи можуть проводити камеральні та невиїзні документальні перевірки в порядку, встановленому цим розділом.

42.3. Питання проведення митними органами виїзних документальних перевірок визначається митним законодавством.

Стаття 43. Камеральні перевірки

43.1. Камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших перевірок платника податків.

Присутність платників податків під час проведення камеральних перевірок не обов'язкова.

Стаття 44. Невиїзні документальні перевірки

44.1. Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу на підставі поданих податкових декларацій, звітів, бухгалтерської, статистичної звітності, документів, отриманих від уповноважених органів іноземних держав, та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за межами України, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, незалежно від способу їх подачі, в тому числі на вимогу контролюючого органу, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків,

44.2. Присутність платників податків під час проведення невиїзних документальних перевірок не обов'язкова.

44.3. Порядок проведення невиїзних документальних перевірок, оформлення та реалізації їх матеріалів встановлюється центральним органом державної податкової служби, а для перевірок, що проводяться митними органами в межах їх компетенції – центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 45. Планові виїзні документальні перевірки

45.1. Плановою виїзною документальною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податків та зборів, а також дотримання валютного законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби.

При проведенні планової виїзної документальної перевірки може бути проведено перевірку питань щодо дотримання норм іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Планова виїзна документальна перевірка повинна бути передбачена у плані роботи органу державної податкової служби.

45.2. Планова виїзна документальна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, а для платників податків, у яких відсутні приміщення для проведення перевірки, за бажанням таких платників податків перевірка може бути проведена в приміщенні органу державної податкової служби.

45.3. Планова виїзна документальна перевірка проводиться не частіше одного разу на календарний рік відповідно до плану - графіка, що затверджується в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

45.4. Забороняється проведення планових виїзних документальних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, справляння державного мита, судового збору та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

45.5. Право на проведення планової виїзної документальної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли такому платнику не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

45.6. У разі планування різними контролюючими органами у звітному періоді проведення перевірки одного й того самого підприємства така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 46. Позапланові виїзні документальні перевірки

46.1. Позаплановою виїзною документальною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного законодавства.

При проведенні позапланової виїзної документальної перевірки може бути проведено перевірку питань щодо дотримання норм іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Позапланова виїзна документальна перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна документальна перевірка. Для платників податків, у яких відсутні приміщення для проведення перевірки, за бажанням таких платників податків перевірка може бути проведена в приміщенні органу державної податкової служби.

46.2. Позапланова виїзна документальна перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин:

46.2.1) за результатами перевірок інших платників податків або аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законодавством порядку, виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

46.2.2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки чи звіти, подання яких передбачено законом;

46.2.3) платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

46.2.4) виявлено невідповідність між даними, що містяться у податкових деклараціях (розрахунках чи звітах), поданих платником податків, подання яких передбачено законом. Перелік можливих невідповідностей визначається центральним органом державної податкової служби;

46.2.5) платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення – рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення – рішення у разі коли платник податків у своїй скарзі посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки;

46.2.6) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від платника податків, який мав правові відносини з іншим платником податків і яким не надано пояснення та належно засвідчені копії документів на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту, та/або не підписано акт невиїзної документальної перевірки, здійсненої на підставі наданих ним копій документів;

46.2.7) розпочато процедуру реорганізації юридичної особи, припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

46.2.8) платником податків подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу;

46.2.9) щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

46.2.10) у разі коли платником податку на прибуток підприємств протягом чотирьох послідовних базових звітних періодів у податковій звітності відображаються збитки;

46.2.11) отримано запит підрозділу, який провадить оперативно-розшукову діяльність, або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду про призначення перевірки;

46.2.12) отримано інформацію від уповноважених фінансових установ, правоохоронних органів та органів митної служби або платника податків про наявність порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

46.2.13) отримано від платника податків повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, пов’язаних з визначенням грошових зобов’язань (з урахуванням вимог статті 6 цього розділу);

46.2.14) органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю службових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно службових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили планову або позапланову виїзну документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

46.2.15) в інших випадках, прямо визначених цим Кодексом.

Позапланова виїзна документальна перевірка з підстав, визначених у підпункті 46.2.8 пункту 46.2 цієї статті, проводиться виключно стосовно правомірності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

46.3. Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на зверненням такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи, відповідно до кримінально-процесуального законодавства, та на перевірки платників податків – юридичних та фізичних осіб (податкових агентів), які порушують основні трудові права працівників, пов’язані з оплатою праці, мають заборгованість із виплати заробітної плати найманим особам і на яких, згідно із законами України, покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

46.4. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України, та іншими законами України.

46.5. Рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки приймається керівником органу державної податкової служби. Форма рішення визначається центральним органом державної податкової служби.

46.6. Періодичність проведення позапланових виїзних документальних перевірок не обмежується.

46.7. Зустрічною звіркою вважається зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з іншими платниками податків, зборів (обов’язкових платежів), а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є контрольними заходами і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка.

Стаття 47. Перевірки щодо дотримання порядку здійснення суб’єктами господарювання розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, ліцензій, а також іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби

47.1. Контроль за дотриманням платниками податків порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі шляхом здійснення контрольних розрахункових операцій (контрольних закупок) та проведення спостереження, ведення касових операцій, наявністю патентів, свідоцтв, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Такі перевірки можуть бути як плановими, так і позаплановими та здійснюється за місцезнаходженням платника податків, стосовно якого проводиться перевірка, або за місцем фактичного провадження ним діяльності, яка контролюється.

47.2. Планові виїзні перевірки щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, проводяться відповідно до плану роботи органу державної податкової служби.

Планові виїзні перевірки щодо дотримання платником податків порядку виробництва та обігу підакцизних товарів, застосування реєстраторів розрахункових операцій, ведення готівкових розрахунків та касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, ліцензій, а також іншого законодавства, можуть проводитися не частіше одного разу на місяць.

47.3. Порядок проведення контрольних розрахункових операцій та виїзних перевірок здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі спостереження розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

47.4. Позапланові виїзні перевірки щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, можуть проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин:

47.4.1) за наслідками перевірок інших платників податків або аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законодавством порядку, виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі контрольних розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

47.4.2) письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

47.4.3) отримання від органів державної влади або органів місцевого самоврядування письмового повідомлення про порушення платником податків встановленого порядку розрахунків за готівку, ведення касових операцій, патентування та ліцензування;

47.4.4) неподання суб’єктом господарювання в установлений законом строк обов’язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх з нульовими показниками або з показниками, що не відповідають відомостям, зазначеним в обов’язковій звітності;

47.4.5) отримання в установленому законодавством порядку інформації про зміну діяльності платників податків, провадження якої передбачає отримання відповідного патенту чи ліцензії;

47.4.6) отримання інформації про недотримання вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, в тому числі виробниками (постачальниками) або покупцями цієї продукції, незалежно від форм власності;

47.4.7) платником податків подано в установленому порядку заперечення до акта планової чи позапланової виїзної перевірки або скаргу на прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення – рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення – рішення у разі, якщо платник податків у своїй скарзі посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки;

47.4.8) за результатами попередньої планової або позапланової перевірки встановлено порушення законодавства з питань здійснення розрахункових операцій, у тому числі контрольних розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Позапланові виїзні перевірки, зазначені в цій статті, здійснюються за наявності підстав, викладених у пункті 47.4 цієї статті, за рішеннями керівників органів державної податкової служби, які оформлюються наказами. Періодичність проведення таких перевірок не обмежується.

Стаття 48. Права службових (посадових) осіб органів державної податкової служби під час податкового контролю

48.1. При проведенні перевірок службові (посадові) особи органів державної податкової служби мають право:

48.1.1) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 4 цього розділу, не пізніше ніж за десять календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);

48.1.2) отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявністю)), що свідчать, або можуть свідчити про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків-фізичних осіб документи, що посвідчують особу;

48.1.3) отримувати у порядку і обсягах, встановлених пунктом 40.4 статті 40 цього кодексу, безоплатно від Національного банку України та інших фінансових установ довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, інформацію про наявність та рух коштів на рахунках платника податків, інформацію стосовно операцій за рахунками суб’єктів господарювання з питань оподаткування або валютного контролю, у тому числі інформацію про факти порушення резидентами установлених законодавством строків розрахунків під час проведення зовнішньоекономічних операцій, та інформацію про фінансові операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів;

48.1.4) вимагати від платників податків, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, або до активів яких застосовано адміністративний арешт, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків готівки);

48.1.5) отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявністю)) про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність;

48.1.6) вилучати у платників податків оригінали первинних документів, які свідчать, або можуть свідчити про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому платник податків має право залишити собі копії вилучених документів;

48.1.7) вивчати первинні документи, облікові та інші регістри, фінансову та статистичну звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів та інших платежів, а також виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

48.1.8) проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, які було отримано службовими (посадовими) особами органів державної податкової служби під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів;

48.1.9) при проведенні перевірок платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій проводити спостереження за здійсненням готівкових розрахункових операцій, порядок проведення яких встановлюється центральним органом державної податкової служби;

при проведенні перевірок щодо дотримання порядку маркування марками акцизного збору алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводити відбір зразків марок акцизного збору з метою проведення експертизи щодо встановлення їх автентичності. Порядок відбору марок акцизного збору встановлюється центральним органом державної податкової служби;

48.1.10) вимагати від посадових або службових осіб платника податків зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються при провадженні ним діяльності, що перевіряється;

48.1.11) обстежувати будь-які території, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення (об’єкти), що належать платнику податків або ним використовуються, та складати відповідний акт про результати такого обстеження

48.1.12) обстежувати житло громадян або інше володіння фізичної особи (з письмового дозволу власника житла чи іншого володіння або за рішенням суду), якщо воно зазначене в реєстраційних документах як зареєстроване місцезнаходження платника податків або використовується таким платником для отримання доходів;

48.1.13) звертатися до суду щодо спонукання платника податків до виконання обов’язків передбачених цим Кодексом

48.1.14) звертатися до суду щодо припинення державної реєстрації юридичної особи та підприємницької діяльності громадянина – підприємця, визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання та/або змін до них, скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість та документів, що є наслідком такої діяльності, продовження строку адміністративного арешту активів платників податків та накладення арешту на кошти на банківських рахунках платника податків;

48.1.15) звертатися до суду щодо визнання недійсними правочинів, господарських зобов’язань, які можуть бути визнані недійсними з підстав, визначених законодавством;

48.1.16) звертатися до суду про стягнення до бюджету коштів та майна, отриманого сторонами за правочинами, господарськими зобов’язаннями, що визнані судом недійсними, у випадках, коли таке стягнення передбачене законодавством;

48.1.17) звертатися до суду стосовно прийняття рішення щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах ( крім операцій щодо видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків) за наявності хоча би однієї з таких підстав

48.1.17.1) відмови платника податків від проведення перевірки;

48.1.17.2) недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у підпунктах 48.1.11 – 48.1.13 цього пункту;

48.1.17.3) ненадання або надання у неповному обсязі документів на перевірку;

48.1.17.4) ненадання або надання у неповному обсязі документів, предметів та інших матеріалів для проведення експертизи;

48.1.17.5) невиконання законних вимог органів державної податкової служби під час проведення виїзних перевірок;

48.1.17.6) непред’явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню та/або патентуванню.

48.1.17.7) ненадання платником податків-фізичною особою до органів податкової служби податкової декларації про доходи за минулий рік у порядку встановленому цим Кодексом.

Для прийняття рішення про призупинення видаткових операцій платників податків на рахунках у банках та інших фінансових установах орган державної податкової служби звертається до суду за місцезнаходженням такого органу державної податкової служби.

Суддя відповідного суду не пізніше наступного робочого дня одноособово розглядає подання органу державної податкової служби та приймає рішення, яким зобов’язує банки та фінансові установи призупинити видаткові операції платників податків на їх рахунках, або рішення про відмову в такому призупиненні. Рішення про обов’язок банків та інших фінансових установ призупинити видаткові операції платників податків на їх рахунках підлягає негайному виконанню банками та іншими фінансовими установами незалежно від оскарження такого рішення;

48.1.18) складати стосовно платників податків-фізичних осіб та посадових осіб платників податків-юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному законодавством

48.1.19) виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

48.1.20) надсилати письмові запити платникам податків щодо надання пояснень та належно засвідчених копій документів;

48.1.21) вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень службовими особами органів державної податкової служби, усунення виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та контролювати виконання законних вимог службових осіб органів державної податкової служби;

48.1.22) користуватися у службових справах засобами зв’язку, які належать платникам податків, з їх дозволу або дозволу посадових осіб таких платників

48.1.23) використовувати (з попередженням про це платника податків) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, технічні засоби фото-, відео- та аудіофіксації з метою достовірного та об’єктивного відображення обставин, що мають значення при проведенні перевірки.

48.1.24) здійснювати дореєстраційний візит за місцезнаходженням особи чи місцем знаходження її підрозділів з метою анкетування, визначення фактичних обсягів поставки товарів (послуг), перевірки та уточнення інформації, наданої особою, яка реєструється платником відповідно до розділу V цього Кодексу, та інформування такої особи з питань оподаткування.

48.2. Посадові особи органів державної податкової служби у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків готівки), передбаченої підпунктом 48.1.4 пункту 48.1 цієї статті, або ненадання для перевірки чи вилучення документів (за умови наявності таких документів) мають право опечатувати приміщення та технічні пристрої, які використовуються для зберігання об’єктів, що підлягають інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків готівки),, та/або документів, що обов’язково подаються для перевірки або вилучення.

Не пізніше наступного робочого дня після опечатування приміщень та технічних пристроїв орган державної податкової служби звертається до суду за місцезнаходженням такого органу державної податкової служби із заявою про спонукання платника податків щодо виконання законних вимог посадових осіб органу державної податкової служби.

Суддя відповідного суду не пізніше наступного робочого дня розглядає заяву органу державної податкової служби та виносить рішення, яким зобов’язує платника податків провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків готівки) та/або подати документи, або рішення про відмову у задоволенні заяви органу державної податкової служби. Рішення про обов’язок платника податків провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків готівки), та/або подати документи є остаточним і не підлягає оскарженню.

До прийняття рішення судом доступ до опечатаних приміщень та до вмісту технічних пристроїв забороняється. Порядок опечатування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 49. Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до виїзних перевірок, порядок і строки їх проведення

Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за умови пред’явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначається дата видачі, назва органу державної податкової служби, назва та реквізити суб’єкта, щодо якого проводиться перевірка (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред’явлення платнику податків (його посадовим особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред’явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення службових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

При пред’явленні направлення платнику податків та/або посадовим особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, ім’я, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку, посадовими особами органу державної податкової служби складається акт за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби. Акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

49.2. У разі відмови платника податків та/або посадових осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби. Акт про відмову від допуску до проведення перевірки є підставою для звернення до суду щодо зупинення операцій на рахунках у банках та інших фінансових установах, в установленому цим Кодексом порядку, та вжиття інших заходів, передбачених законодавством.

49.3. При проведенні перевірок посадові особи органів державної служби повинні діяти у межах прав і повноважень, визначених цим Кодексом.

49.4. Тривалість перевірок, визначених у статтях 45 і 46 цього розділу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 46.2.8 пункту 46.2 статті 46 цього розділу, тривалість яких встановлена у статті 21 розділу V цього Кодексу), не повинна перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва – 20 робочих днів.

49.5. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статтях 45 і 46 цього розділу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 46.2.8 пункту 46.2 статті 46 цього розділу, тривалість яких встановлена у статті 22 розділу V цього Кодексу), можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 20 робочих днів, щодо суб'єктів малого підприємництва – не більш як на 10 робочих днів, а для великих платників податків та платників податків, які мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи – на інший строк, визначений згідно з обґрунтованим рішенням керівника органу державної податкової служби, але не більш як на 60 робочих днів при проведенні перевірок, визначених статтею 45 та підпунктами 46.2.7, 46.2.14 пункту 46.2 статті 46 цього розділу, і не більш як на 30 робочих днів при проведенні перевірок, визначених статтею 46 цього розділу (крім випадків проведення перевірок на підставах, визначених підпунктами 46.2.7, 46.2.14 пункту 46.2 статті 46 цього розділу).

49.6. Проведення планової та позапланової виїзної документальної перевірки може бути призупинено з подальшим продовженням її проведення на невикористаний строк, у разі якщо її проведення неможливе без завершення перевірок платників податків, з якими платник податків, що перевіряється мав правові відносини; та платників податків, які мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи підтвердження залишків товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання; проведення експертизи; завершення розгляду судом позовів органів державної податкової служби з питань, що пов’язані з предметом перевірки; ненаданням платником податків документів, необхідних для перевірки, а також за обґрунтованим зверненням платника податків, діяльність якого перевіряється.

Призупинення планової та позапланової виїзної перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки.

При цьому перевірка може бути призупинена на загальний термін, що не перевищує 30 робочих днів, а для великих платників податків та платників податків, які мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи – 60 робочих днів.

Рішення про призупинення та поновлення планової та позапланової виїзної перевірки приймає керівник органу державної податкової служби за письмовим поданням посадової особи, що проводить перевірку, або за обґрунтованим зверненням платника податків, діяльність якого перевіряється.

У разі призупинення перевірки орган державної податкової служби надсилає (вручає) платнику податків та органу, який ініціював проведення перевірки, письмове повідомлення про дату призупинення перевірки.

Поновлення проведення перевірки можливе одразу після повідомлення про це платника податків.

Порядок призупинення планових та позапланових виїзних документальних перевірок визначається центральним органом державної податкової

49.7. Тривалість перевірок, визначених статтею 47 цього розділу, не повинна перевищувати 10 діб.

Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 5 днів.

Підставами для подовження строку перевірки є:

49.7.1) заява суб’єкта господарювання за необхідності надання ним документів, які стосуються питань перевірки;

49.7.2) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб’єкта господарювання та/або його господарських об’єктів.

49.8. Для посадових осіб органів державної податкової служби при проведенні перевірок підставами для висновків є:

49.8.1) документи, визначені цим Кодексом;

49.8.2) податкова інформація;

49.8.3) експертні висновки;

49.8.4) судові рішення;

49.8.5) пояснення, отримані згідно з підпунктом 48.2.2 пункту 48.2 статті 48 цього розділу;

49.8.6) результати обстежень, проведених відповідно до статті 51 цього розділу;

49.8.7) розрахунки об’єктів оподаткування, визначених із застосуванням непрямих методів, відповідно до статті 55 цього розділу.

49.8.8) інші матеріали, отримані в результаті застосування службовими особами контролюючих органів прав, наданих їм цим Кодексом, або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Стаття 50. Опитування фізичних осіб

50.1. Посадові особи органів державної податкової служби мають право опитувати фізичних осіб, у тому числі суб'єктів підприємницької діяльності та посадових осіб, під час здійснення контролю за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, зборів та штрафних фінансових санкцій, що застосовуються органами державної податкової служби за правопорушення вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

50.2. Фізичні особи можуть бути запрошені для опитування або надання документів (їх копій) у випадках, передбачених цим Кодексом до службових приміщень контролюючих органів.

Форма повідомлень та порядок запрошення фізичних осіб до посадових осіб контролюючих органів встановлюються Кабінетом Міністрів України з дотриманням вимог цього Кодексу.

Час, протягом якого фізичні особи можуть бути запрошені для опитування або надання документів (або їх копій) до службових приміщень органів державної податкової служби, не може виходити за межі офіційно встановленого робочого дня таких органів.

Стаття 51. Обстеження територій, що використовуються для провадження господарської діяльності, приміщень та інших активів, які є об'єктами оподаткування або використовуються для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або які можуть бути джерелом погашення податкового боргу

51.1. Посадові (службові) особи органу державної податкової служби під час перевірок мають право проводити обстеження територій, на яких провадиться діяльність, приміщень та інших активів, що використовуються для її провадження, які є об'єктами оподаткування або використовуються для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування, та/або які можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Метою проведення таких обстежень є отримання інформації, необхідної для визначення та/ або підтвердження сум грошових зобов’язань платників податків, фактів порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також виявлення наявних активів платника податків, які можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

51.2. Результати проведеного обстеження оформляються у формі акта, який підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби та платниками податків (представниками платника податків).

51.3. Обстежень будівель (житлових приміщень) та територій, які належать фізичним особам і є об'єктами оподаткування або використовуються для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування, проводиться лише у випадках та у порядку, передбачених законом.

51.4. Якщо платник податків перешкоджає входу посадових (службових) осіб органів державної податкової служби на територію або у приміщення, зазначені у пункті 51.1 цієї статті, про це складається акт, який підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, що проводить обстеження, та платником податків.

У разі відмови платника податків підписати акт, у ньому робиться відповідна відмітка.

51.5. За неправомірне перешкоджання входу посадових (службових) осіб органів державної податкової служби, які проводять обстеження, на територію або у приміщення, зазначені в пункті 51.1 цієї статті, платник податків несе відповідальність, встановлену цим Кодексом.

Стаття 52. Проведення експертизи під час здійснення податкового контролю органами державної податкової служби

52.1. Експертиза проводиться у разі коли для вирішення питань що мають значення для здійснення податкового контролю необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах.

52.2. Експертиза призначається за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби, в якому зазначаються:

52.2.1) підстави для залучення експерта;

52.2.2) прізвище експерта;

52.2.3) реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль;

52.2.4) питання, поставлені до експерта;

52.2.5) документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерту.

52.3. Орган державної податкової служби, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, зобов’язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи – з висновком експерта.

52.4. Платник податків зобов’язаний надати для проведення експертизи необхідні документи, предмети та інші матеріали. У разі відмови платника податків надати на розгляд експерту документи, предмети та інші матеріали, такий платник податків несе відповідальність, передбачену цим Кодексом.

52.5. Експерт має право ознайомлюватися з наданими йому матеріалами перевірки, які мають відношення до предмета експертизи, та просити надання додаткових матеріалів.

Експерт має право відмовитися від надання висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або такий експерт не володіє необхідними знаннями для проведення зазначеної експертизи.

52.6. За умисне надання висновків, що містять неправдиві відомості або відомості, що суперечать законодавству, експерт несе відповідальність, встановлену законодавством.

Стаття 53. Огляд та вилучення документів

53.1. Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

53.2. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки, або пов’язані з ним.

53.3. Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням конкретної посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляється актом у довільній формі, який підписує посадова (службова) особа контролюючого органу та платник податків (його представник).

53.4. Керівник або заступник керівника контролюючого органу, посадові (службові) особи якого проводять перевірку, може прийняти рішення про вилучення оригіналів документів, що свідчать або можуть свідчити про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, а також порушення вимог іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи. Зазначене рішення оформляється вмотивованою постановою керівника або заступника керівника контролюючого органу про вилучення оригіналів документів. Копія постанови вручається платнику податків або законному представнику.

53.5. Вилучення оригіналів документів здійснюється посадовими (службовими) особами контролюючого органу в присутності платника податків або його законних представників. Платник податків має право залишати копії таких документів.

53.6. У разі відмови платника податків або його законних представників надати для вилучення оригінали документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу нею складається акт у довільній формі, що засвідчує факт такої відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підпису зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

53.7. Вилучення оригіналів документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу , вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу , які здійснюють вилучення документів, роблять відмітку про відмову від підпису.

53.8. Не підлягають вилученню оригінали документів, що не можуть свідчити про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, а також порушення вимог іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

53.9. Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

53.10. Порядок вилучення посадовими (службовими) особами контролюючого органу оригіналів та надання платниками податків копій документів у разі такого вилучення органами державної податкової служби затверджується центральним органом державної податкової служби, у разі вилучення митним органом – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

53.11. З дати отримання платником податків повідомлення органу державної податкової служби, митного органу про проведення планової виїзної перевірки або з дати початку позапланової виїзної перевірки до дати закінчення такої перевірки не допускається вилучення правоохоронними та іншими органами оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів та інших платежів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, без погодження з органом державної податкової служби, де обліковується такий платник податків, митним органом, який проводить перевірку.

У разі коли документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами до початку перевірок або отримання повідомлення платником податків про проведення планової виїзної перевірки, орган, що здійснив таке вилучення, зобов’язаний надати їх для перевірки за зверненням органу державної податкової служби, митного органу.

Стаття 54. Оформлення результатів перевірок

54.1. Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні складається довідка.

54.2. При проведенні камеральної перевірки та встановлення порушення складається акт у двох примірниках, які підписуються посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в контролюючому органі вручається або надсилається протягом трьох робочих днів платнику податків разом з податковим повідомленням – рішенням у порядку, визначеному статтею 25 цього розділу.

54.3. За результатами невиїзної документальної перевірки у двох примірниках складається акт або довідка, які у день закінчення перевірки підписуються посадовими особами контролюючого органу, що проводили перевірку, реєструється в контролюючому органі та не пізніше, робочого дня, що настає за днем закінчення перевірки, вручається або надсилається для ознайомлення та підписання платнику податків або його законним представникам у порядку, визначеному статтею 25 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень – рішень.

Платник податків або його законні представники протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта, зобов’язані повернути контролюючому органу підписаний примірник акта та мають право подати свої заперечення.

У разі неподання платником податків у строк визначений абзацом другим цього пункту, підписаного акта перевірки та заперечень (у разі їх наявності) вважається, що платник податків з актом ознайомлений.

Після отримання контролюючим органом від платника податків примірника акта, другий примірник такого акта вручається або надсилається платнику податків.

54.4. Акт або довідка виїзної планової чи позапланової документальної перевірки, що визначені статтями 45 і 46 цього розділу, складаються у двох примірниках, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п’яти робочих днів з дня, що наступає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, – протягом десяти робочих днів).

Строк складення акта або довідки перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого цим Кодексом.

Акт або довідка перевірки у строки, визначені в абзаці першому цього пункту, підписується платниками податків або їх законними представниками. У разі відмови платника податків або його законних представників від підпису акта або довідки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки виїзної планової чи позапланової документальних перевірок у день його підписання або відмови від підпису вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підпису акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов’язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов’язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки перевірки, або неможливості його вручення та підписання у зв’язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 25 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень – рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

54.5. Акт або довідка перевірок, визначених статтею 47 цього розділу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного дня після закінчення перевірки. Акт або довідка зазначених перевірок підписуються особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками.

Підписання акта таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його уповноваженими представниками та посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної податкової служби.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підпису акта або довідки, посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складання реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам або особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 25 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень – рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці перевірки.

54.6. Відмова платника податків або його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підпису акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов’язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов’язання.

54.7. У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом трьох робочих днів з дня отримання акта або довідки, а у випадках, визначених у пункті 54.3 цієї статті, – протягом п’яти робочих днів. Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п’яти робочих днів, що настають за днем їх отримання, та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 25 цього розділу для надсилання (вручення) податкових повідомлень. Рішення про визначення грошових зобов’язань приймається з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

54.8. Оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, реалізація матеріалів таких перевірок, а також надання платником податків заперечень до актів перевірок та їх розгляд здійснюється у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби, а для перевірок, що проводяться митними органами – центральним митним органом.

54.9. За результатами розгляду матеріалів перевірки контролюючим органом приймається податкове повідомлення – рішення.

Таке рішення приймається не пізніше 30 робочих днів з дня реєстрації акта перевірки крім випадків коли на прийняття такого рішення (визначення суми грошового зобов’язання платника податків) можуть вплив обставини, що встановлюються після складання акта перевірки, зокрема, але не виключно рішення, вирок суду, тощо.

54.10. У разі коли грошове зобов’язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства або законодавства про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення – рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідного рішення суду. Матеріали перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку для використання відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства або законодавства про оперативно-розшукову діяльність. Статус матеріалів перевірки та висновків контролюючого органу визначається кримінально-процесуальним законодавством або законодавством про оперативно-розшукову діяльність.

54.11. В акті перевірки вказуються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов’язань платника податків.

Стаття 55. Застосування непрямих методів при здійсненні податкового контролю

55.1. Методика і порядок визначення доходів та/або об’єктів оподаткування та/або бази оподаткування за непрямими методами встановлюються цим Кодексом і є загальними для всіх платників податків.

55.2. За непрямими методами можуть визначатися доходи та/або інші об’єкти оподаткування та/або база оподаткування стосовно усіх податків і зборів, передбачених цим Кодексом.

Непрямі методи використовуються під час перевірок платників податків, що проводяться у випадках, передбачених цим Кодексом.

55.3. Непрямі методи можуть застосовуватися у разі, коли:

55.3.1) платник податків провадить підприємницьку діяльність без державної реєстрації як суб’єкт підприємницької діяльності;

55.3.2) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію та/або не веде обліку чи не подає до перевірки визначені законодавством первинні документи обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, бухгалтерську та фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів

55.4. Рішення про застосування непрямих методів приймає керівник органу державної податкової служби (або його заступник) за поданням працівника органу державної податкової служби, який проводить (очолює) перевірку. У рішенні, зокрема, зазначаються підстави для застосування непрямих методів. Форма рішення затверджується центральним органом державної податкової служби. Рішення про застосування непрямих методів вручається платнику податків наступного після його прийняття робочого дня.

55.5. Визначені за непрямими методами доходи та/або база оподаткування та/або об’єкти оподаткування платника податків використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкового зобов’язання або коригування окремих показників податкової звітності.

55.5. Органи державної податкової служби можуть використовувати такі методи, як:

55.6.1) економічний аналізу;

55.6.2) спостереження;

55.6.3) аналогії;

55.6.4) контроль за витратами та доходами платників податків – фізичних осіб.

55.7. Метод економічного аналізу базується на взаємозв’язку і взаємозалежності різних економічних показників (доходи, витрати тощо), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для проведення оцінки елементів об’єкта оподаткування, якими є:

обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, кількості використаної сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції, оздоблення, розмірів торгових націнок (знижок), залишків товарно-матеріальних цінностей, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості отриманих марок акцизного податку, що підтверджують зобов’язання із сплати податків, зборів та інших показників;

витрати, пов’язані з придбанням матеріальних та нематеріальних активів, при визначенні вартості яких може використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів;

приріст активів платника податків, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника податків;

витрати на оплату праці, які визначаються органом державної податкової служби виходячи з документів, що підтверджують трудові відносини з працівниками та отримання ними заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, або на підставі письмових заяв таких працівників про фактично отримані доходи від цього платника податків;

доходи і витрати, які обчислюються з урахуванням результатів проведення оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманої з інших джерел згідно із законодавством в т.ч. за результатами зустрічних звірок;

обсяги реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватися на підставі результатів аналізу інвентаризації запасів такої продукції на початок та кінець звітного періоду, а також на підставі спостереження обсягів виробництва, придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) та обстеження місць провадження діяльності;

доходи та витрати інших платників податків, які провадять діяльність у таких самих чи подібних з платником податків умовах.

55.8. Метод спостереження використовується для визначення реальних обсягів грошових надходжень та реалізованих товарів, робіт (послуг) платниками податків, які здійснюють готівкові операції. Порядок здійснення спостереження визначається Кабінетом Міністрів України.

55.9. За методом аналогій доходи та/або база оподаткування та/або об’єкти оподаткування та/або виторги визначаються на рівні доходів та/або бази оподаткування та/або об’єктів оподаткування та/або виторгів цього платника податку, збору у попередньому податковому періоді або відповідному податковому періоді минулого податкового року з урахуванням інфляції та інших факторів (сезонність виробництва, тривалий цикл виробництва тощо), що впливають на розмір доходів та/або бази оподаткування та/або об’єктів оподаткування та/або виторгів, якщо фінансовий результат діяльності такого платника мав позитивне значення або на рівні доходів та/або бази оподаткування та/або об’єктів оподаткування та/або виторгів іншого платника податків, який провадить діяльність у таких самих чи подібних з платником податків умовах.

55.10. Метод контролю за витратами та доходами платника податків базується на результатах аналізу показників фактично отриманих доходів та понесених витрат таким платником податків.

При застосуванні такого методу підлягають обчисленню та порівнянню:

55.10.1) понесені платником податків у періоді, що перевіряється та у попередніх податкових періодах витрати, самостійно визначені таким платником податків або виявлені органом державної податкової служби;

55.10.2) отримані платником податків у періоді, що перевіряється та у попередніх податкових періодах доходи, самостійно задекларовані таким платником податків або визначені його податковим агентом у розрахунку;

55.10.3) активи платника податків.

Порівняння здійснюється шляхом зменшення суми витрат платника податків, понесених у звітному періоді, що перевіряється, на суму отриманих таким платником податків доходів, отриманих у цьому ж звітному періоді.

У разі коли отримана різниця має позитивне значення, орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до платника податків із письмовою вимогою надати протягом 20 робочих днів пояснення та документальне підтвердження здійснення витрат понад суму задекларованих доходів за рахунок наявних у платника податків активів або за рахунок інших джерел, якщо отримані з таких джерел кошти та інші активи не підлягають оподаткуванню.

Орган державної податкової служби має право перевірити отримані від платника податків пояснення та їх документальне підтвердження. Якщо за результатами перевірки буде з’ясовано, що платником податків надані недостовірні відомості, такий платник податків позбавляється права повторно подавати пояснення та документальне підтвердження здійснення витрат понад суму отриманих доходів за рахунок наявних у платника податків активів або за рахунок інших джерел, а оподатковуваний дохід (об’єкт оподаткування) платника податків збільшується на суму перевищення витрат платника податків над його доходами. У разі, якщо орган державної податкової служби не отримає доказів того, що надане платником податків пояснення та його документальне підтвердження є недостовірним, збільшення доходу у розмірах, визначених у такому поясненні, не здійснюється.

У разі, якщо платник податків не надасть пояснення та його документальне підтвердження на вимогу органу державної податкової служби оподатковуваний дохід (об’єкт оподаткування) платника податків збільшується на суму перевищення витрат платника податків над його доходами.

55.11. Обов’язок документально підтверджувати джерела походження доходів, у результаті чого були набуті активи, що належать платнику податків за правом власності або повного господарського відання відповідно до законодавства, покладається на платника податків.

55.12. Доходи та/або інші об’єкти оподаткування та/або база оподаткування можуть бути визначені з використанням як одного, так і декількох методів.

55.13. Строки давності при визначенні доходів та/або об’єктів оподаткування та/або бази оподаткування за непрямими методами застосовуються відповідно до статті 73 цього Кодексу. Для фізичних осіб, що не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, початком відліку строку давності є дата проведення загального декларування громадянами України своїх доходів та майнового стану.

55.14. За результатами застосування непрямих методів складається висновок, що додається до акта перевірки платника податків і є його невід’ємною частиною.

ГЛАВА 6. ПОГАШЕННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ

Стаття 56. Джерела сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків

56.1. Джерелами самостійної сплати зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані у позику (кредит), та з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів (переплати) до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок переплати з цього ж платежу (без заяви платника) або за рахунок переплати з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника), cплачених до відповідних бюджетів.

56.2. За рішенням платника податків оплата його грошових зобов'язань або погашення податкового боргу може бути здійснена шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли відповідно до норм податкового або бюджетного законодавства чи цивільних правочинів, строк погашення яких настав до моменту виникнення грошових зобов'язань платника податків. Порядок проведення заліку визначається спільним рішенням Міністерства фінансів України та центральних контролюючих органів.

56.3. Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

56.4. Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення:

56.4.1) майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;

56.4.2) майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, у тому числі, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

56.4.3) майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або розпорядження, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;

56.4.4) суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті;

56.4.5) майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;

56.4.6) майно, чий вільний обіг яких заборонено згідно із законодавством України. У разі коли підприємницька діяльність з майном, що продається, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства України, покупцями такого майна можуть бути лише особи, які отримали відповідну ліцензію.

56.4.7) майно, що не може бути предметом застави відповідно до положень Закону України "Про заставу".

56.5. Посадові особи, у тому числі державні виконавці, які прийняли рішення про використання активів, визначених пунктом 57.4 цієї статті, як джерел погашення податкової заборгованості або боргу платника податків, притягаються до відповідальності згідно із законодавством України.

56.6. У разі коли здійснення заходів щодо продажу майна платника податків за рішенням органу стягнення не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків.

56.7. У разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов'язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом.

Порядок застосування пунктів 56.6 – 56.7 цієї статті визначається центральним органом державної податкової служби.

56.8. Забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цієї частини не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов'язань платника податків виступають інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом або іншими законами України з питань оподаткування.

56.9. Додатково до джерел, визначених у пунктах 56.1 – 56.2 цієї статті, джерелом погашення податкового боргу банків, небанківських фінансових установ, у тому числі страхових організацій, можуть бути кошти, незалежно від джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у підпункті 56.4.4 пункту 56.4 цієї статті, у сумі, яка не перевищує суму їх власного капіталу (без урахування страхових та прирівняних до них обов'язкових резервів, сформованих відповідно до закону). Визначення розміру власного капіталу здійснюється відповідно до законодавства України.

56.10. У разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

56.11. З моменту прийняття судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов’язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог органів державної податкової служби до такого боржника, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.

56.12. Орган стягнення має право звернутися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку – фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до законодавства про виконавче провадження.

6.13. У разі коли податковий борг виник за операціями, що виконувались в межах договорів про спільну діяльність, то джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору.

Стаття 57. Зміст податкової застави

57.1. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

57.2. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

57.3. У разі коли податковий борг виник за операціями, що виконувались в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету. У разі недостатності його майна у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Стаття 58. Виникнення права податкової застави

58.1. Право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, – з дня виникнення податкового боргу.

58.2. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (повному господарському віданні або оперативному управлінні), у день виникнення такого права, та балансова вартість якого не менша двократного розміру суми податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 58.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість вказаного майна не визначена, опис такого майна здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми не меншої двократного розміру суми податкового боргу в порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 56.4.7.

58.3. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включаються ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі Рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, затвердженими центральним органом державної податкової служби.

Відмова платника податків від підпису акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на його описане майно У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш ніж двох понятих.

58.4. У разі коли платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документи, необхідні для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Орган державної податкової служби має право звернутися до суду за місцезнаходженням такого органу з поданням про призупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов’язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Суддя відповідного суду не пізніше наступного робочого дня одноособово розглядає подання органу державної податкової служби та виносить рішення про відмову у задоволенні такого подання або про задоволення такого подання, яким зобов’язує:

банки та інші фінансові установи призупинити видаткові операції платників податків на рахунках такого платника податків, крім сплати грошових зобов’язань та погашення податкового боргу;

платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу та/або подати документи для здійснення такого опису та не здійснювати відчуження майна, що є власністю такого платника податків.

Рішення про задоволення вимог органу державної податкової служби є остаточним і не підлягає оскарженню.

Призупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діє до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що можуть бути описані у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що наступає за днем складання зазначених у цьому пункті актів, зобов’язаний надіслати рішення банкам та іншим фінансовим установам про складання таких актів. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Орган державної податкової служби також має право звернутися до суду за місцезнаходженням такого органу з поданням про призупинення видаткових операцій на рахунках платника податків на період до дня закінчення процедури оскарження та/або погашення податкового боргу у разі, якщо у платника податків відсутні майно та майнові права, та/або їх балансова вартість менше двократного розміру суми податкового боргу, та/або такі майно та майнові права не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, та/або майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша двократного розміру суми податкового боргу.

У такому випадку судом приймається відповідне рішення у порядку, визначеному цим пунктом.

58.5. У разі коли на момент складання акта опису майна відсутнє або його балансова вартість менша двократного розміру суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з дня набуття права власності на будь-яке майно повідомити орган державної податкової служби про його наявність. Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, та балансова вартість якого є не меншою двократного розміру суми податкового боргу такого платника податків, або відмовити платнику податків у включенні майна до акта опису.

У разі коли орган державної податкової служби приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.

До прийняття відповідного рішення органом державної податкової служби платник податків не має права відчужувати таке майно.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законодавством.

58.6. Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша двократного розміру суми податкового боргу, то таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

58.7. Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби.

58.8. Орган державної податкової служи зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Стаття 59. Податковий пріоритет

59.1. Пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюються відповідно до закону.

59.2. На майно платника податків, що описане у податкову заставу, не дозволяється звернення стягнення за вимогами іншими, ніж визначено у цьому Кодексі.

 

Стаття 60. Податковий керуючий

60.1. Керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов’язки, визначені цим Кодексом.

60.2. Порядок призначення та звільнення, а також функції та компетенцію податкового керуючого визначає центральний орган державної податкової служби.

60.3. Податковий керуючий має право описувати майно платника податку, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснювати перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводити опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержувати від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а у разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби вимагати пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на вказане майно.

60.4. У разі коли платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюється центральним податковим органом.

Орган державної податкової служби має право звернутися до суду за місцезнаходженням такого органу з поданням про призупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, та зобов’язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Суддя відповідного суду не пізніше наступного робочого дня одноособово розглядає подання органу державної податкової служби та виносить рішення або про відмову у задоволенні такого подання, або про задоволення такого подання, яким зобов’язує:

банки та інші фінансові установи призупинити видаткові операції платників податків на рахунках такого платника податків;

платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Рішення про задоволення вимог органу державної податкової служби є остаточним і не підлягає оскарженню.

Призупинення видаткових операцій на рахунках платника податків діє до дня складання податковим керуючим відповідного документу, який підтверджує виконання платником податків законних вимог податкового керуючого, передбачених цим Кодексом. Порядок складання та форма таких документів встановлюється центральним податковим органом.

 

Стаття 61. Узгодження операцій із заставленими активами

61.1. Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби.

61.2. У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебувають у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов’язаний замінити їх іншими активами такої ж самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу.

61.3. У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без отримання попередньої згоди органу державної податкової служби посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла таке рішення, несуть відповідальність установлену законодавством.

Стаття 62. Зупинення податкової застави

62.1. Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

62.1.1) отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

62.1.2) отримання органом державної податкової служби довідки про смерть фізичної особи – платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством України, крім випадків, коли майно такої фізичної особи переходить за правом спадщини у власність інших осіб;

62.1.3) закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу;

62.1.4) прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

62.1.5) реєстрації в органі державної податкової служби податкової поруки у випадках, визначених цим Кодексом.

62.2. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 62.1.1 – 62.1.4 пункту 62.1 цієї статті. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими центральним органом державної податкової служби.

62.3. Порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом державної податкової служби (за погодженням з Міністерством фінансів України).

 

Стаття 64. Адміністративний арешт майна

63.1. Адміністративний арешт майна платника податків (далі – арешт активів) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

63.2. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

63.2.1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

63.2.2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

63.2.3) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до обстеження приміщень, що використовуються для отримання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, ваго - касових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;

63.2.4) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

63.2.5) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

63.2.6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

63.2.7) платник податків не допускає податкового керуючого до складання акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

63.3. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти будь-які дії щодо свого майна, яке підлягає такому арешту, крім дій з його охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані.

63.4. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, у тому числі фізичної особи, крім того майна, що не підлягає арешту згідно із законодавством України та арешту коштів на рахунку платника податків.

63.5. Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається виняткова заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження, володіння або користування його майна, з його тимчасовим вилученням або без такого. У разі вилучення майна ризик, пов'язаний з його зберіганням або втратою функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здіснення будь-якої операції платника податків з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

63.6. Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 64.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

63.6.1) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

63.6.2) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою органу державної податкової служби виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому цим кодексом. Суддя відповідного суду не пізніше наступного робочого дня одноособово розглядає подання органу державної податкової служби та виносить рішення, яким зобов’язує банки та фінансові установи накласти арешт на здійснення видаткових операцій по рахунках платника податків. Рішення про задоволення вимог органу державної податкової служби щодо зобов’язання банків та фінансових установ накласти арешт на кошти платника податків є остаточним і не підлягає оскарженню.",

Звільнення коштів з-під арешту банк здійснює за рішенням суду, або за рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника).

63.7. Арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

У цьому випадку службові (посадові) особи органів державної податкової служби або інших правоохоронних органів відповідно до їх компетенції мають право тимчасово затримувати таке майно із складанням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати керівника органу державної податкової служби (його заступника), на території якого здійснено таке затримання з обов’язковим врученням примірника протоколу.

На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник органу державної податкової служби (його заступник) має право прийняти рішення про накладення арешту на таке майно або відмовити у ньому шляхом неприйняття такого рішення.

Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складання протоколу про тимчасове затримання майна, але коли відповідно до законодавства України орган державної податкової служби закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи.

У разі коли рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність, установлену законом.

63.8. При накладенні арешту на майно у випадках, визначених пунктом 63.7 цієї статті, рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) невідкладно вручається особі (особам, згаданим у пункті 64.6 цієї статті), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання майна, без виконання положень пункту 64.6 цієї статті.

63.9. У разі коли місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання майна, не виявлено або коли майно було затримано без знаходження осіб, яким воно належать на праві власності чи інших правах, рішення про арешт майна розміщується на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такого рішення вважається днем його вручення.

63.10. Арешт може бути накладено на майно строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником органу державної податкової служби (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, визначених абзацом третім цього пункту або випадків, коли власника заарештованого майна не встановлено (не виявлено), – у цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли майно є такими, що швидко псуються, – протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника яких не встановлено, здійснюється згідно законодавства з питань поводження з безхазяйним майном та встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Керівник відповідного органу державної податкової служби (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту майна платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати його зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 24 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

У випадку звернення керівника відповідного органу державної податкової служби (його заступника) до суду з поданням про продовження строку арешту майна платника податків, строк дії арешту продовжується до прийняття судом остаточного рішення, що набрало законної сили.

Строки, визначені цим підпунктом, не включають добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

63.11. Рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У всіх випадках коли орган державної податкової служби вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, орган державної податкової служби вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів видання керівником органу державної податкової служби (його заступником) рішення про арешт майна та у разі потреби приймає рішення про притягнення винних до відповідальності, визначеної законодавством.

63.12. При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.

63.13. Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, що завдані органом державної податкової служби внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів відповідного бюджету згідно із законодавством. Рішення про таке відшкодування приймається судом.

63.14. Ця стаття не регулює порядок арешту майна у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.

63.15. Функції виконавця рішення про арешт майна платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника органу державної податкової служби, призначеного його керівником (заступником). Виконавець рішення про арешт:

63.15.1) надсилає рішення про арешт майна відповідно до пункту 64.6 цієї статті;

63.15.2) організовує опис майна платника податків;

63.15.3) організовує вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, складає їх опис, що скріплюється підписами посадової особи органу державної податкової служби та платника податків. Платник податків має право зробити копії таких документів;

63.15.4) організовує вилучення майна платника податків у разі застосування повного адміністративного арешту.

63.16. Опис майна платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб.

У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис його майна здійснюється у присутності понятих осіб.

Для проведення опису майна у разі потреби залучається оцінювач.

Представникам платника податків, майно якого підлягає адміністративному арешту, роз'яснюються їх права та обов'язки.

Понятими особами не можуть бути працівники органів державної податкової служби або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих осіб обмежується Законом України "Про виконавче провадження".

63.17. Під час опису майна платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення про накладення адміністративного арешту, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За результатами проведення опису майна платника податків складається протокол, який містить опис та перелік майна, що арештовується, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та за умови присутності оцінювача, вартості, визначеної таким оцінювачем. Усе майно, що підлягають опису, пред'являються посадовим особам платника податків або їх представникам і понятим особам, а за відсутності посадових осіб або їх представників – понятим особам, для огляду.

63.18. Посадова особа органу державної податкової служби, яка виконує рішення про адміністративний арешт майна платника податків, визначає порядок його збереження та охорони.

63.19. Виконання заходів, передбачених пунктами 64.16 – 64.18 цієї статті, у період з 20 години до 9 години наступного дня не допускається.

63.20. Зупинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку із:

63.20.1) скасуванням рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про такий арешт;

63.20.2) погашенням податкового боргу платника податків;

63.20.3) усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;

63.20.4) ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;

63.20.5) наданням органу державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності такої третьої особи;

63.20.6) закінченням граничного строку накладення адміністративного арешту;

63.20.7) прийняттям рішення судом про зупинення адміністративного арешту згідно з вимогами законодавства з питань банкрутства;

63.20.8) пред'явленням платником податків свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, спеціальних дозволів (ліцензій) на її здійснення, торгових патентів, сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій.

63.21. У випадках, визначених підпунктами 63.20.2, 63.20.3, 63.20.4 і 63.20.7 пункту 63.20 цієї статті, рішення щодо звільнення з арешту майна приймає орган державної податкової служби.

63.22. У разі коли майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у зв'язку із закінченням граничного строку його застосування, повторне накладення адміністративного арешту за підставами накладення першого арешту не дозволяється.

63.23. Порядок застосування адміністративного арешту майна встановлюється Центральним податковим органом

 

Стаття 64. Продаж майна, що перебуває у податковій заставі

64.1. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

64.2. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше шестидесятого календарного дня з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

64.3. Стягнення коштів здійснюється за рішенням керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.

Продаж активів здійснюється на підставі рішення органу державної податкової служби, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

64.4. Платіжні вимоги щодо перерахування податкового боргу до відповідного бюджету і (або) державних цільових фондів підлягають виконанню банками у межах сум, які є на рахунках платника податків на день отримання зазначених доручень.

64.5. Банки зобов’язані у разі наявності коштів на рахунках платника податків виконати платіжні вимоги органів державної податкової служби не пізніше одного операційного дня після отримання такої платіжної вимоги.

64.6. Списання коштів у рахунок погашення податкового боргу може здійснюватися з рахунків платника податків у національній та/або іноземній валюті, якщо інше не передбачено законами України.

Списання коштів у рахунок погашення податкового боргу з валютних рахунків платника податків здійснюється в сумі, еквівалентній сумі платежу в національній валюті. При цьому сума платежу в іноземній валюті визначається виходячи із встановленого валютного курсу на дату оплати платіжної вимоги.

У разі недостатності коштів для виконання рішення органу державної податкової служби про стягнення коштів таке рішення виконується в сумі, наявній на рахунку такого платника.

Рішення (платіжна вимога), зазначене у пунктах 64.4 – 64.6 статті 64 цього розділу, є обов’язковим до виконання установами банків.

64.7. У разі недостатності або відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування платника податків, орган державної податкової служби має право здійснити стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків (незалежно від місця її зберігання). Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

64.8. Вилучена відповідно до цієї статті готівка вноситься посадовою особою органу державної податкової служби до банку в день її стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня, їх необхідно здати в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним органом державної податкової служби.

64.9. Витрати, пов'язані з організацією та проведенням продажу майна платника податків, покриваються в першу чергу за рахунок сум, отриманих від такого продажу.

64.10. У разі коли сума коштів, отримана у результаті продажу майна платника податків, перевищує суму його податкової заборгованості та податкового боргу, різниця перераховується на рахунки такого платника податків або його правонаступників.

64.11. Продаж майна платника податків здійснюється на прилюдних торгах та/або через торгівельні організації.

Продаж майна платника податків на публічних торгах здійснюється у такому порядку:

64.11.1) майно, яке може бути згруповано та стандартизовано, підлягає продажу за кошти виключно на біржових торгах, що проводяться біржами, що створені відповідно до закону і визначені органом державної податкової служби на конкурсних засадах;

64.11.2) цінні папери - на фондових біржах у порядку, встановленому Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок";

64.11.3) інше майно, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного органу державної податкової служби на зазначених біржах.

64.12. Майно, що швидко псується, а також інше майно, обсяги якого не є достатніми для організації прилюдних торгів, підлягає продажу за кошти на комісійних умовах через організації торгівлі, визначені органом державної податкової служби на конкурсних засадах.

Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження законом, продається на закритих торгах, які проводяться на умовах змагальності. У таких закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

64.13. У разі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується регіональним органом приватизації за поданням відповідного органу державної податкової служби із дотриманням норм законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Регіональний орган приватизації зобов’язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом шістдесяти днів з дня надходження подання органу державної податкової служби.

64.14. З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення його початкової ціни продажу. Така оцінка проводиться у порядку, визначеному законодавством з питань професійної оціночної діяльності.

64.15. Платник податків має право самостійно здійснити оцінку шляхом укладення угод з оцінювачем. Якщо платник податків самостійно не здійснює оцінку протягом установлених центральним органом державної податкової служби строків, орган державної податкової служби самостійно укладає договір про проведення оцінки майна.

64.16. Не проводиться оцінка майна, яке може бути згруповано або стандартизовано чи має курсову (поточну) біржову вартість та/або перебуває у лістингу товарних бірж.

64.17. При продажу майна на товарних біржах орган державної податкової служби укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням органу державної податкової служби на умовах найкращої цінової пропозиції.

64.18. Покупець майна, яке перебуває у податковій заставі, набуває права власності на таке майно відповідно до умов, визначених у договорі (контракті), що оформлюється за результатами проведених торгів.

64.19. Порядок збільшення або зменшення початкової ціни майна платника податків визначається, як і реалізація на біржі та в роздрібній мережі, Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених пунктом 65.13 цієї статті, які регулюються нормами законодавства про приватизацію.

64.20. Інформація про склад майна платників податків, призначеного для продажу, оприлюднюється відповідною біржею. Компенсація витрат, пов'язаних з такими публікаціями, здійснюється за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна платника податків, у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

64.21. Інформація про час та умови проведення прилюдних торгів майном платників податків оприлюднюється відповідною біржею.

64.22. Склад інформації, зазначеної у пункті 65.21 цієї статті, та порядок її оприлюднення визначаються Кабінетом Міністрів України.

64.23. Платник податків або будь-яка інша особа, що здійснює управління майном платника податків або контроль за їх використанням, зобов'язані забезпечити на першу вимогу податковому керуючому безперешкодний доступ його та учасників публічних торгів до огляду та оцінки майна, що пропонується на продаж, а також безперешкодне набуття прав власності на таке майна особою, яка придбала їх на публічних торгах.

64.24. Якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його майна повністю погашає суму податкової заборгованості та податкового боргу, орган державної податкової служби скасовує рішення про проведення їх продажу та вживає заходів щодо зупинення торгів.

64.25. Операції з продажу визначеного у цій статті майна на біржовому ринку не підлягають нотаріальному посвідченню.

64.26. На підставі рішення керівника органу державної податкової служби про стягнення за рахунок майна платникам податків орган державної податкової служби має право звернутися до суду з позовом про стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав, у рахунок податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

64.27. Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі встановлюється Кабінетом міністрів України.

Стаття 65. Погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації та комунальних підприємств.

65.1. У разі коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

65.1.1.) виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків;

65.1.2.) затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

65.1.3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

65.1.4) прийняття рішення Сесією відповідної Ради щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

65.2. У разі коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

65.2.1) надання відповідної компенсації бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

65.2.2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

65.2.3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

65.2.4) виключення платника податків із переліку об’єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до Закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України

65.3. Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі не отримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу державної влади, в управлінні якого знаходиться майно такого державного (казенного) підприємства.

65.4. Виникнення у державного або комунального підприємства податкового боргу є підставою для розірвання трудового договору (контракту) з керівником такого підприємства.

65.5. Рішення про розірвання трудового договору (контракту) з керівником державного (комунального) підприємства може бути відкладене на строк проведення апеляційної процедури.

65.6. Трудові договори (контракти), що укладаються з керівником державного або комунального підприємства, повинні містити зазначену відповідальність, що є їх істотною умовою.

Норми цього пункту не поширюються на випадки виникнення податкового боргу внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або невиконання або неналежного виконання державними органами зобов'язань щодо оплати товарів (робіт, послуг), придбаних у такого платника податків за рахунок бюджетних коштів, з надання платнику податків субсидій або дотацій, передбачених законодавством або з повернення платнику податків надміру внесених податків, зборів (обов'язкових платежів) чи їх бюджетного відшкодування згідно з нормами цього Кодексу та податкового законодавства України.

65.7. Будь-які договори про передання акцій (інших корпоративних прав), що перебувають у державній або комунальній власності, в управління третім особам повинні містити зобов'язання таких третіх осіб щодо недопущення виникнення податкового боргу після такої передачі, а також умову щодо припинення дії договору в разі виникнення податкового боргу, право відповідно держави або територіальної громади на одностороннє (позасудове) розірвання таких договорів у разі виникнення такого податкового боргу. Це правило стосується будь-яких договорів про приватизацію державного або комунального майна, укладених під інвестиційні зобов'язання.

 

Стаття 66. Погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов’язану з банкрутством.

66.1. Для цілей цієї статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

66.2. У разі коли власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

66.3. У разі коли внаслідок ліквідації платника податків або скасування реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв’язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи – за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов'язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.

В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Те саме стосується фізичної особи – платника податків, яка помирає або визнається судом безвісно відсутньою або померлою чи недієздатною, крім випадків, коли з'являються інші особи, що вступають у права спадщини, незалежно від часу набуття таких прав.

66.4. Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є:

66.4.1) стосовно платника податків, який ліквідується, – ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України;

66.4.2) стосовно філій, відділень, інших відокремлених підрозділів платника податків, що ліквідуються, – такий платник податків;

66.4.3) стосовно фізичної особи – підприємця – така фізична особа;

66.4.4) стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або померлою чи недієздатною – особи, що вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи;

66.4.5) стосовно кооперативів, кредитних спілок, товариств співвласників житла або інших колективних господарств – їх члени (пайовики) солідарно;

66.4.6) стосовно інвестиційних фондів – інвестиційна компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом;

66.5. У разі коли платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.

66.5. У разі коли платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.

66.6. У разі коли суми надміру сплачених або невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов’язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов’язань (боргу) надсилаються у розпорядження такого платника податку. Порядок проведення заліків, визначених у цій частині, встановлюється Міністерством фінансів України.

 

Стаття 67. Порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків

67.1. Під реорганізацією платника податку для цілей цієї статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання:

67.1.1) зміну назви платника податків, а для господарських товариств – зміну організаційно-правового статусу підприємства, що тягне за собою зміну їх ідентифікаційного та/або податкового номера;

67.1.2) злиття платника податків, а саме передачу його майна до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податку, який зливається з іншими;

67.1.3) розподіл платника податків на декілька осіб, а саме розподіл його майна між статутними фондами новостворених юридичних осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який розподіляється;

67.1.4) виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, у результаті якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується;

67.1.5) реєстрацію фізичної особи як суб'єкта господарювання без скасування її попередньої реєстрації як іншого суб'єкта господарювання або з таким скасуванням.

67.2. У разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

67.2.1) якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, після реорганізації він набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації;

67.2.2) якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися;

67.2.3) якщо реорганізація здійснюється шляхом поділу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків, що розподіляється, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до такої реорганізації.

Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між новоствореними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості майна, отриманого ними у процесі реорганізації згідно з розподільним балансом.

У разі коли одна чи більше новостворених осіб не є платником податків, щодо яких виникли грошові зобов'язання або борг платника податків, який був реорганізований, зазначені грошові зобов'язання чи борг повністю розподіляються між особами, що є платниками таких податків, пропорційно часткам отриманого ними майна, без урахування майна, наданих особам, що не є платниками таких податків.

67.3. Реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, крім випадків, коли за висновками органу державної податкової служби така реорганізація може призвести до неналежного виконання грошових зобов'язань чи погашення податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте органом державної податкової служби у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію. Для цілей цієї статті до зазначених видів реорганізації прирівнюється оренда цілісного майнового комплексу відповідно до законодавства України про оренду державного та комунального майна.

67.4. Платник податків, майно якого передане в податкову заставу, або той, що скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити орган державної податкової служби про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та подати органу державної податкової служби план такої реорганізації. У разі коли орган державної податкової служби встановлює, що план реорганізації призводить або може у майбутньому призвести до неналежного погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, він має право прийняти рішення про:

67.4.1) розподіл суми грошових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають у результаті реорганізації, з урахуванням очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного такого платника податків без застосування принципу пропорційного розподілу, встановленого пунктами 67.2 і 67.3 цієї статті;

67.4.2) погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;

67.4.3) встановлення солідарної відповідальності за сплату грошових зобов'язань платника податку, який реорганізується, стосовно всіх осіб, створених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави стосовно всього майна таких осіб;

67.4.4) поширення права податкової застави на майно платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали грошові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.

67.5. Прийняті відповідно до пункту 67.4 цієї статті рішення органу державної податкової служби можуть бути оскаржені в порядку та строки, визначені цим Кодексом для оскарження грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом.

67.6. Проведення реорганізації з порушенням правил, визначених пунктом 67.4 цієї статті, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

67.7. Реорганізація платника податків не змінює строків погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, створеними у результаті такої реорганізації.

67.8. У разі коли платник податків, що реорганізується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками. Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам податкової заборгованості або податкового боргу такого платника податків.

67.9. У разі коли сума надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов’язкових платежів) платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом.

Стаття 68. Порядок виконання грошових зобов'язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними, а також неповнолітніх осіб

68.1. Грошові зобов'язання фізичної особи у разі її смерті або оголошення судом померлою виконуються її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Претензії спадкоємцям пред'являються органами державної податкової служби в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця.

Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов'язання (податкова заборгованість) спадкодавця стають грошовими зобов'язаннями (податковою заборгованістю) спадкоємців.

Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов'язання (податкову заборгованість) спадкодавців пеня не нараховується.

У разі переходу спадщини до держави грошові зобов'язання померлої фізичної особи припиняються.

68.2. Грошові зобов'язання неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.

68.3. Грошові зобов'язання фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, виконуються її опікуном за рахунок майна такої фізичної особи у порядку, встановленому цим Кодексом.

68.4. Грошові зобов'язання фізичної особи, яка визнана судом безвісно відсутньою, виконуються особою, на яку в установленому порядку покладено здійснення опіки над майном безвісно відсутньої особи.

68.5. Грошові зобов'язання у випадках, передбачених пунктами 68.2 – 68.4 цієї статті, виконуються відповідно за рахунок майна (доходів) неповнолітніх, недієздатних та безвісно відсутніх осіб, крім випадку, визначеного пунктом 68.6 цієї статті.

68.6. Батьки (усиновителі) неповнолітніх і неповнолітні у разі невиконання грошових зобов'язань неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення податкової заборгованості.

68.7. Батьки (усиновителі) та опікуни (піклувальники) неповнолітніх, опікуни недієздатних, особи, на яких покладено здійснення опіки над майном безвісно відсутніх (законні представники платників податків – фізичних осіб) повинні від імені відповідних фізичних осіб:

68.7.1) подати за наявності підстав органу державної податкової служби заяву для реєстрації таких фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та у випадках, передбачених цим Кодексом, іншу інформацію, необхідну для ведення зазначеного реєстру;

68.7.2) своєчасно подавати належним чином заповнені декларації про доходи та майно;

68.7.3) у випадках, передбачених цим Кодексом, вести облік доходів і витрат;

68.7.4) виконувати інші обов'язки, прямо покладені на них цим Кодексом.

68.8. Законні представники платників податків – фізичних осіб несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами для платників податків за невиконання обов'язків, зазначених у пункті 70.7 цієї статті.

68.9. Якщо майна неповнолітньої (крім випадку, передбаченого пунктом 70.6 цієї статті), недієздатної або безвісно відсутньої особи недостатньо для забезпечення виконання грошових зобов'язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих штрафних санкцій, то суми податкової заборгованості списуються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

68.10. У разі скасування судом рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або прийняття рішення про поновлення у дієздатності особи, яка визнавалася недієздатною, грошове зобов'язання такої фізичної особи відновлюється в частині сум податків, списаних відповідно до пункту 70.9 цієї статті. Штрафні санкції у такому разі не сплачуються за період з дня набрання чинності рішеннями суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи недієздатною до дня набрання чинності рішеннями про скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи рішення про поновлення у дієздатності особи.

68.11. Порядок застосування норм цієї статті встановлюється центральним податковим органом.

Стаття 69. Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків по платежах, що контролюються органами державної податкової служби

69.1. Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення термінів сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 102.6 статті 102 цього розділу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за виключенням суми пені.

69.2. Платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до органу державної податкової служби із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

69.3. Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства здійснюються на умовах, передбачених мировою угодою.

69.4. Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

69.5. Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

69.6. Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками, починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

69.7. Відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками, починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним органом державної податкової служби чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 69.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення
12 календарних місяців з моменту виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.

69.8. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) – керівником органу державної податкової служби (його заступником);

стосовно місцевих податків і зборів – керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

69.9. Центральний орган державної податкової служби може встановити іншу процедуру затвердження рішень про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу.

69.10. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником) центрального органу державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України.

69.11. Рішення щодо розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу окремих платників податків щороку оприлюднюють.

69.12. Розстрочення або відстрочення надаються окремо за кожним податком, збором (обов’язковим платежем). Терміни сплати розстрочених (відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення (відстрочення).

69.13. Договори про розстрочення, відстрочення можуть бути достроково розірвані:

69.13.1) з ініціативи платника податків – при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов'язання та податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов'язання або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення;

69.13.2) з ініціативи органу державної податкової служби у разі, коли:

з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, неповною або перекрученою;

платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;

платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу.

69.14. Порядок реалізації цієї статті встановлюється центральним органом державної податкової служби.

69.15. Розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняє майно платника податків з податкової застави.

Стаття 70. Списання безнадійного податкового боргу

70.1. Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

70.2. Під терміном "безнадійний" розуміється:

70.2.1) податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;

70.2.2) податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законом;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути спрямовано стягнення згідно із законом;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

70.2.3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Кодексом;

70.2.4) податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

70.2.5) податковий борг платника податків, реєстрація якого припинена на підставі рішення суду та внесено запис про виключення з Державного реєстру.

70.3. У разі коли фізична особа, визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з'являється або коли фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку з дотриманням строків позовної давності, починаючи з дня відновлення такого податкового боргу.

70.4. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

70.5. Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Стаття 71. Строки позовної давності та їх застосування

71.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 71.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації, контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов"язань по такій податковій декларації протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

71.2.2. Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті, якщо:

71.2.1) податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

71.2.2) судом встановлено факт скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою – платником податків, у тому числі фізичною особою – підприємцем, щодо умисного ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання.

71.3. Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого платник податків перебуває поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.

71.4. У разі коли грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 71.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження такого грошового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

71.5. Заяви про повернення надміру сплачених податків або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

71.6. Граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених податків, підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

71.6.1) перебував за межами України;

71.6.2) перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

71.6.3) перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

71.6.4) мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;

71.6.5) був визнаний за рішенням суду безвісти відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з нормами цього пункту.

71.7. Норми пункту 73.6 цієї статті поширюються на:

71.7.1) платників податків – фізичних осіб;

71.7.2) посадових осіб юридичної особи у разі, коли протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

71.8. Порядок застосування норм пунктів 71.6 – 71.7 цієї статті встановлюється центральним контролюючим органом.

ГЛАВА 7. ЗАСТОСУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ ТА ПОГАШЕРННЯ ПОДАТКОВОГО БОРГУ ЗА ЗАПИТАМИ КОМПЕТЕНТНИХ ОРГАНІВ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

Стаття 72. Терміни, що вживаються в цій главі

72.1. У цій главі терміни вживаються в такому значенні:

72.1.1) грошове зобов'язання – зобов'язання платника податків сплатити до бюджету іноземної держави відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законодавством такої іноземної держави;

72.1.2) податковий борг – грошове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій, пені за їх наявності та витрат, пов'язаних з його стягненням, несплачене в установлений строк, що є предметом документа іноземної держави, за яким здійснюється стягнення такої суми грошового зобов'язання відповідно до міжнародного договору України;

72.1.3) податкове повідомлення – письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену документом іноземної держави, за яким здійснюється погашення такої суми грошового зобов'язання відповідно до міжнародного договору України;

72.1.4) міжнародні договори України – міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування або про допомогу в податкових справах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, якими передбачається надання допомоги у стягненні податкового боргу;

72.1.5) документ іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу – рішення компетентного органу іноземної держави про нарахування податкового боргу до бюджету цієї держави, що на запит такого компетентного органу відповідно до міжнародного договору України підлягає виконанню на території України.

Стаття 721. Порядок застосування міжнародного договору стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

721.1. Застосування норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору.

721.2. Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором, на момент виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є кінцевим отримувачем доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.

Застосування міжнародного договору в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 4 цієї статті.

721.3. Кінцевим (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з положеннями міжнародного договору до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право самостійно визначати способи використання та розпорядження доходами.

При цьому кінцевим (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, яка є агентом, номінальним утримувачем (власником), або особа, у якої немає права володіння доходом, і яка тільки посередником стосовно такого доходу.

721.4. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка).

721.5. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію:

повну назву або прізвище нерезидента;

підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі;

назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;

дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

721.6. У разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

У разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення Державною податковою адміністрацією запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

721.7. При здійсненні банками та фінансовими установами України операцій з іноземними банками, пов'язаних з виплатою процентів, підтвердження факту, що такий іноземний банк є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, не вимагається, якщо це підтверджується витягом з міжнародного каталогу "International Bank Identifier Code" (видання S. W. I. F. T., Belgium & International Organization for Standardization, Switzerland).

721.8. Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

721.9. Особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією.

721.10. У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

721.11. У разі коли нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує належну до сплати відповідно до норм міжнародного договору, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України, складеної за формою згідно з додатком 2, довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Необхідні документи подаються нерезидентом або посадовою (уповноваженою) особою, яка повинна підтвердити свої повноваження відповідно до законодавства України.

721.11. Орган державної податкової служби перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.

У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку орган державної податкової служби приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу Державного казначейства.

У разі відмови в поверненні суми податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обгрунтовану відповідь.

721.12. Орган Державного казначейства на підставі висновку органу державної податкової служби перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента.

721.13. Особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до умов міжнародного договору, після отримання копії рішення органу державної податкової служби про повернення суми надміру сплаченого податку або після зарахування коштів від відповідного органу Державного казначейства.

Кошти, які за рішенням органу державної податкової служби, повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов'язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу Державного казначейства не надсилається.

Стаття 73. Порядок надання допомоги у стягненні податкового боргу, який виник в іноземній державі

73.1. Надання допомоги у стягненні податкового боргу, який виник в іноземній державі, за міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням визначених цією статтею особливостей.

73.2. Контролюючий орган, отримавши документ іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу, у тридцятиденний строк визначає відповідність такого документа міжнародним договорам України. У разі невідповідності такого документа повертає його компетентному органу іноземної держави. Якщо зазначений документ визнано таким, що відповідає міжнародним договорам України, контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення – рішення у порядку, передбаченому статтею 4 цього розділу.

73.3. Податковий борг перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, визначеним Національним банком України на день надсилання такому платнику податків податкового повідомлення.

Стаття 74. Узгодження суми податкового боргу

74.1. У разі коли платник податків вважає, що податковий борг, визначений контролюючим органом на підставі документа іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу, не відповідає дійсності, такий платник податків має право протягом десяти днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення про визначення податкового боргу, подати через контролюючий орган компетентному органу іноземної держави скаргу про перегляд такого рішення.

74.2. В період оскарження суми податкового боргу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до отримання від компетентного органу іноземної держави остаточного документа про нарахування податкового боргу. Такий документ надсилається контролюючим органом платнику податків разом з податковим повідомленням – рішенням у порядку, визначеному статтею 25 цього розділу. Таке податкове повідомлення не підлягає адміністративному оскарженню.

74.3. На розгляд заяв платників податків про перегляд рішення компетентного органу іноземної держави не поширюються норми статті 23 цього розділу.

Стаття 75. Відкликання податкових повідомлень або податкових вимог

75.1. Податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо компетентний орган іноземної держави скасовує або змінює документ іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу. Такі податкові повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними з дня отримання контролюючим органом документа компетентного органу іноземної держави рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового боргу, який виник в іноземній державі.

Стаття 76. Заходи щодо стягнення суми податкового боргу

76.1. Орган державної податкової служби самостійно перераховує у гривні суму податкового боргу та здійснює заходи щодо стягнення суми податкового боргу платника податку не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податку і збору в іноземній державі, зазначеного у документі компетентного органу іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Граничний строк стягнення податкового боргу визначається відповідно до пункту 71.4 статті 71 цього розділу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Стаття 77. Пеня та штрафні санкції

77.1. Пеня не нараховується на суму податкового боргу при виконанні документа іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу.

77.2. Штрафні санкції не накладаються при виконанні документа іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу.

ГЛАВА 8 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 78. Загальні положення

78.1. Правопорушеннями – є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

78.2. Вчинення платниками податків та посадовими особами контролюючих органів порушень податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 79. Особи, які притягаються до відповідальності за вчинення правопорушень

79.1. Платники податків,і податкові агенти, та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі здійснення порушень, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Стаття 80. Види відповідальності за правопорушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби

80.1. За вчинення правопорушення податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, застосовуються такі види відповідальності:

80.1.1) фінансова;

80.1.2) адміністративна;

80.1.3) кримінальна.

80.2. Фінансова відповідальність за правопорушення податкового та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) та/або пені.

80.3. Кримінальна відповідальність за правопорушення податкового та іншого законодавства встановлюється та застосовується відповідно до норм Кримінального кодексу України.

80.4. Адміністративна відповідальність за правопорушення податкового та іншого законодавства встановлюється та застосовується відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України.

Стаття 81.Загальні умови притягнення до відповідальності

81.1. Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби не звільняє платників податків або їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від адміністративної, кримінальної відповідальності.

81.2. Притягнення платників податків та/або їх посадових осіб до відповідальності за здійснення порушення податкового та іншого законодавства не звільняє його від обов'язку щодо сплати належних сум податків, зборів та інших платежів, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби, та усунути виявлені правопорушення

Стаття 82. Штрафні санкції (фінансові санкції, штрафи)

82.1. Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, (стягнення) та оскарження сум грошових зобов’язань.

82.2. Застосування штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов’язку сплатити належні суми до бюджету податків, зборів та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, а також застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

82.3 Штрафні санкції (фінансові санкції, штрафи) за порушення норм податкового або іншого законодавства контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Якщо іншими розділами цього Кодексу не передбачена фінансова відповідальність, то застосовуються норми цієї глави цього розділу.

Стаття 83. Строки давності для застосування штрафних санкцій (фінансових санкцій. штрафів)

83.1. Граничні строки застосування штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначеним статтею 71 цього розділу.

Стаття 84. Застосування штрафних санкцій у разі вчинення декількох правопорушень

84.1. У разі вчинення платниками податків двох або більше порушень податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, штрафні санкції (фінансові санкції, штрафи) застосовуються за кожне вчинене правопорушення окремо.

Стаття 85. Рішення про застосування штрафних санкцій

85.1. У разі застосування контролюючими органами до платників податків штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення – рішення.

85.2. Порядок застосування штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) встановлюється центральним контролюючим органом.

Стаття 86. Порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби

86.1. Неподання платниками податків у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв та/або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін або повторне неподання таких документів, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складання податкової звітності, –

тягне за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, за ті самі дії, вчинені протягом року – 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 510 гривень, у разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року – 1020 гривень.

86.2. Порушення платниками податків, що виробляють спирт етиловий (коньячний, плодовий), алкогольні напої та тютюнові вироби, вимог щодо обов’язкової реєстрації як платників акцизного збору органами державної податкової служби за місцем державної реєстрації таких суб'єктів у п'ятиденний строк з дня отримання ліцензії на виробництво, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1700 гривень.

Стаття 87. Порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків

87.1. Неподання банками та іншими фінансовими установами відповідним органам державної податкової служби в установлений цим Кодексом строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки.

87.2. Здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової
служби, –

тягне за собою накладення штрафу на банк в розмірі 10 відсотків суми усіх операцій за весь період до отримання такого повідомлення, здійснених з використанням таких рахунків (крім операцій з перерахування коштів до бюджетів або державних цільових фондів), але не менш як 850 гривень.

87.3. Неповідомлення платниками податків в установлений цим Кодексом строк про відкриття або закриття рахунків у банках або інших фінансових установах, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень.

87.4. Неповідомлення фізичними особами, що здійснюють незалежну професійну діяльність про свій статус банку, або іншій фінансовій установі при відкритті рахунку –

тягне за собою накладення штрафу на таку фізичну особу у розмірі
340 гривень за кожний випадок неповідомлення.

Стаття 88. Порушення платниками податків порядку надання інформації про фізичних осіб - платників податків

88.1. Порушення порядку надання або ненадання інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, передбаченого цим Кодексом, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень, а за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке правопорушення – 170 гривень.

88.2. Ненадання, надання з порушенням встановлених строків, надання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, суми утриманого з них податку, -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 15 відсотків суми доходу, інформацію щодо якого не надано, не включено до такої податкової звітності або надано у неповному обсязі чи подано з недостовірними відомостями.

88.3. Додатково до штрафної санкції, зазначеної у пункті 88.2 цієї статті, ненадання, надання з порушенням встановлених строків, надання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, суми утриманого з них податку та інші об'єкти оподаткування, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень, а за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке правопорушення – 170 гривень."

88.4. Оформлення документів, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених пунктом 88.2 цієї статті, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.

Стаття 89. Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності

89.1. Неподання та/або несвоєчасне подання платниками податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), –

тягне накладення на платника податків або таку іншу особу штрафу у розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або затримку.

89.1.1 Не подання платником податків-фізичною особою декларації, чи включення до неї перекручених (недостовірних) даних про суми одержаних доходів, понесених витрат, та якщо такі дії платника призвели до заниження суми оподатковуваного доходу, -

тягне накладення на платника податків-фізичну особу штрафної санкції у подвійному розмірі від суми податкового зобов’язання, визначеного податковим органом.

89.2. Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 14.1 статті 14 цього розділу, щодо самостійного нарахування штрафних санкцій при внесенні змін до податкової звітності –

тягне за собою штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого заниженого податкового зобов'язання.

Стаття 90. Порушення встановлених законодавством строків зберігання документів, з питань обчислення і сплати податків, зборів та інших платежів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби

90.1. Незабезпечення платниками податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів, з питань обчислення і сплати податків, зборів та інших платежів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, протягом встановлених статтею 6 цього розділу строків їх зберігання, та/або ненадання платниками податків та/або їх посадовими особами органам державної податкової служби оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, додатково до штрафів та заходів, визначених цим Кодексом, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень, а за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке правопорушення, – 1020 гривень.

Стаття 91. Порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування суб’єктами малого підприємництва

91.1 Ненарахування та /або несплата (неперерахування) платником податку – фізичною особою сум єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафних санкцій у подвійному розмірі ставок податку, встановлених для фізичних осіб – платників єдиного податку, визначених цим Кодексом.

91.2. У разі провадження діяльності, вид якої не відповідає зазначеному у свідоцтві, на території іншій, ніж зазначена у свідоцтві, застосовуються штрафні санкції у п’ятикратному розмірі максимальної суми ставки єдиного податку.

91.3. У разі відмови платника податку або найманого працівника платника податків пред’явити свідоцтво (довідку) працівникам контролюючих органів, до платника єдиного податку застосовуються штрафні санкції у розмірі 170 гривень.

91.4. У разі коли фізична особа – платник єдиного податку провадить господарську діяльність з використанням найманої праці або за участю у такій діяльності членів своєї сім’ї без сплати єдиного податку за найманого працівника чи члена сім’ї, на таку особу накладається штрафна фінансова санкція у подвійному розмірі ставки єдиного податку за кожну таку найману особу або члена сім’ї.

Стаття 92. Штрафні санкції у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання

92.1. Визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктом 21.3.1 пункту 21.3 статті 21 цього розділу, додатково до штрафу, встановленого пунктом 89.1 статті 89 цього розділу, –

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання незалежно від кількості місяців затримки подання податкової декларації.

92.2. Визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктом 21.3. 2 пункту 21.3 статті 21 цього розділу, –

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків донарахованої суми.

92.3. Визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання платника податків на підставах, визначених пунктом 21.3 статті 21 цього розділу, –

додатково до штрафів, передбачених пунктами 92.1 – 92.2 тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання

92.4 Використання платниками податку (посадовими особами платника податку) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із відповідним розділом цього Кодексу з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), -

додатково до штрафів, передбачених пунктами 92.1 – 92.3 тягне за собою сплатягнення до бюджету суми податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, а також накладення штрафу у розмірі двохсот відсотків від такої суми.

Стаття 93. Відчуження майна які знаходяться у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби

93.1. Відчуження платником податків майна, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Кодексом, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі суми такого відчуження.

Стаття 94. Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати, в тому числі податковими агентами

94.1. Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків на якого згідно із цим Кодексом покладено обов’язок нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податки, встановлені цим Кодексом, зокрема, податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі подвійної суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, зокрема на податкового агента. При цьому платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Стаття 95. Дії, спрямовані на неправомірне повернення, відшкодування сум податків або взаєморозрахунки з бюджетом

95.1. Подання платником податків органам державної податкової служби податкових декларацій, відомостей (документів) з недостовірною інформацією, що можуть бути підставою для неправомірного повернення, відшкодування з бюджету податків та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, та взаєморозрахунків з бюджетом, –

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі
10 відсотків суми, заявленої до повернення, відшкодування з бюджету та взаєморозрахунків з бюджетом.

95.2. У разі отримання платником податків неправомірно заявлених сум до повернення, відшкодування з бюджету та взаєморозрахунків з бюджетом, такий платник податків зобов’язаний повернути до бюджету неправомірно отримані кошти та додатково сплатити штраф у розмірі відшкодованих, повернутих сум та сум, на які проведено взаєморозрахунки з бюджетом.

Стаття 96. Невиконання банками та іншими фінансовими установами рішень про призупинення видаткових операцій за рахунками платників податків

96.1. Здійснення банками та іншими фінансовими установами видаткових операцій з рахунків платника податків, крім операцій щодо видачі заробітної плати та сплати податків, зборів та визначених контролюючим органом грошових зобов’язань, за наявності у нього рішення про призупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, прийнятого відповідно до цього Кодексу, –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі здійснених видаткових операцій.

Стаття 97. Ненадання або надання з порушенням строку банками та іншими фінансовими установами податкової інформації органам державної податкової служби

97.1 Ненадання або надання податкової інформації банками та іншими фінансовими установами з порушенням строку, визначеного цим Кодексом, органам державної податкової служби, –

тягне накладення штрафу в розмірі 1700 гривень;

ті самі дії, вчинені протягом року після застосування штрафу –
3400 гривень.

Стаття 98. Відповідальність за невнесення змін до показників податкової звітності

98.1 Невнесення платником податків до показників податкової звітності, зазначених у податковому повідомленні – рішенні, щодо зменшення розміру задекларованого від’ємного значення результатів змін господарської діяльності або від’ємного значення суми податку на додану вартість, що було включено до складу податкового кредиту такого податку наступного звітного періоду, –

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала зменшенню/виправленню.

Стаття 99. Відповідальність за порушення іншого законодавства, контроль за яким здійснюють органи державної податкової служби

99.1 Штрафні санкції (фінансові санкції, штрафи) за порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, установлених таким законодавством.

99.2 У разі коли іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, не визначено порядок застосування штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) за порушення такого законодавства, застосовується порядок, визначений цим Кодексом.

Стаття 100. Відповідальність посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування за ненадання або несвоєчасне надання інформації

100.1 За ненадання або несвоєчасне надання інформації у випадках, передбачених цим Кодексом, посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування несуть відповідальність, передбачену законодавствам з питань боротьби з корупцією.

ГЛАВА 9. ПЕНЯ

 

Стаття 101. Пеня

101.1. Пеня нараховується:

101.1. щодня за кожний календарний день на суму податкового боргу та на суму податкового зобов’язання не утриманого податковим агентом у джерела виплати або утриманого не повністю, після закінчення встановленого строку погашення грошового зобов’язання, крім податкового боргу, який складається з пені (в тому числі пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності);

у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків-фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента

101.2. У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов’язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження, пеня за період заниження такого грошового зобов’язання (його частини) скасовується.

101.3. Нарахування пені закінчується:

101.3.1) у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/ або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань;

101.3.2) у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

101.3.3) у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство);

101.3.4) при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

101.4. Пеня нараховується на суму, визначену пунктом 101.1 цієї статті (у тому числі штрафні санкції у складі податкового боргу за їх наявності) з розрахунку 300 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діє відповідно на день прострочення та/або заниження платежу.

101.5. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов’язань, крім пені, що нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

101.6. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів та інших платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування у не повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

101.7. Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів та інших платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

101.8. При стягненні коштів і майна платників податків – клієнтів банків, страхувальників страхових організацій або членів інших небанківських фінансових установ, створених відповідно до закону, органи державної податкової служби або державні виконавці не мають права звертати стягнення на залишки коштів на кореспондентських рахунках банків, а також на страхові та прирівняні до них резерви банків, страхових організацій або фінансових установ, що сформовані відповідно до законодавства України.

101.9. За несвоєчасну сплату або сплату у неповному обсязі державного мита та судового збору до бюджету органам, які є відповідно до норм цього Кодексу, відповідальними за правильність сплати державного мита та судового збору, контролюючими органами за результатами перевірок нараховується пеня із розрахунку 300 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день сплати державного мита та судового збору.

Стаття 102. Порядок сплати пені, нарахованої за невиконання податкового зобов'язання

102.1. Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

102.2. При погашенні суми податкового боргу (його частини) пеня, нарахована на суму такого податкового боргу по дату сплати включно, сплачується разом зі сплатою податкового боргу (його частини) єдиним платіжним документом.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то орган державної податкової служби самостійно здійснює пропорційний розподіл такої суми.

102.3. Суми пені, нараховані на суми податкового боргу, зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Стаття 103. Порядок нарахування пені у разі порушення умов, за яких надавалося звільнення (умовне звільнення) від оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України

103.1. У разі порушення умов митних режимів, при розміщенні в які надано умовне звільнення від оподаткування, а також у разі порушення умов щодо цільового використання товарів, при ввезенні яких надано звільнення від оподаткування відповідно до цього Кодексу, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, а також особа, відповідальна за дотримання умов, за яких надається звільнення від оподаткування (щодо цільового використання товарів) зобов’язана сплатити суму податкового зобов’язання, на яку було надано звільнення (умовне звільнення), та пеню, нараховану на суму такого податкового зобов’язання за період з дня надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування до дня оплати.


Administrator, 11-06-2010, hits: 5017












 
< Пред.   След. >
 
! Все права защищены. Цитирование, копирование материалов или их частей без текстовой ссылки на Портал Таксопорт (для печатных изданий) или гиперрсылки на taxoport.com (для интернет-ресурсов) запрещено. Примечание: точка зрения администрации может не совпадать с мнением авторов публикаций.
Rambler's Top100 пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ.пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ