Главная
 RSS Taxoport пїЅпїЅ Facebook Taxoport пїЅ Twitter Taxoport пїЅ VK 

Последние 20 ответов в таких темах форума:

Вход (кроме форума)






Забыли пароль?
Вы не зарегистрированы. Регистрация

Закон України "Про захист прав споживачів" (с.2) Версия для печати Отправить на e-mail
     5. У разі розірвання договору,  укладеного поза торговельними 
або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця
(виконавця) про місце, де продукція може бути повернена.

Договором може передбачатися, що продукція або результати
робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі
розірвання договору також бути повернені поштою.

Будь-які витрати, пов'язані з поверненням продукції,
покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець)
повинен відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням
продукції.

У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або
офісними приміщеннями, обов'язок споживача зберігати у себе
продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її
одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для
повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція
переходить у власність споживача без виникнення зобов'язання з
оплати її вартості.

6. Якщо споживачеві не було надано документ, який засвідчує
факт здійснення правочину поза торговельними або офісними
приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення
обов'язків для споживача.

У разі ненадання документа або підтвердження інформації
споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору.
Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання
такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти
та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв'язку з
поверненням продукції.

7. Для здійснення права на розірвання договору споживач
повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані.

Знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з
вини споживача, не позбавляє споживача права на розірвання
договору. Зменшення вартості продукції внаслідок відкриття
упаковки, огляду чи перевірки продукції не позбавляє права
споживача на розірвання договору.

8. У разі коли продавець (виконавець) або третя особа надала
споживачеві кредит на суму коштів за договором, укладеним поза
торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає
чинність у момент розірвання договору.

9. Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених
строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої
суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві
виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості
продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Стаття 13. Право споживача у разі укладення договору на
відстані

1. Положення цієї статті не застосовуються до договорів,
укладених на відстані, які стосуються:

1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна;

2) правочинів з цінними паперами;

3) фінансових послуг;

4) продажу товарів торговельними автоматами;

5) телекомунікаційних послуг;

6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому
можлива і без використання засобів дистанційного зв'язку.

2. Перед укладенням договорів на відстані продавець
(виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:

1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження
та порядок прийняття претензії;

2) основні характеристики продукції;

3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з
утриманням чи ремонтом продукції;

5) інші умови поставки або виконання договору;

6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає
періодичні поставки продукції або послуг;

7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона
відрізняється від граничного тарифу;

8) період прийняття пропозицій;

9) порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе
відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

3. Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої
цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою
електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином,
не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому
порядку.

Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга
надається засобами дистанційного зв'язку і оплачується через
оператора телекомунікаційних послуг.

4. Споживач має право розірвати укладений на відстані договір
шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом
чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту
одержання товару чи першої поставки товару.

Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті
підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати
договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.

У разі продажу матеріальних речей їх повернення також
свідчить про розірвання договору.

Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини
третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право
розірвати договір, становить дев'яносто днів з моменту одержання
такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей - з
моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом
цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач
має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту
одержання виправленого підтвердження.

5. У разі коли інше не передбачено договором, споживач не має
права розірвати договір, укладений на відстані, якщо:

1) надання послуги або поставка товару електронними засобами
зв'язку за згодою споживача відбулися до закінчення строку
розірвання договору, визначеного у частині четвертій цієї статті,
про що споживачеві було повідомлено у підтвердженні інформації;

2) ціна товару або послуги залежить від котировок на
фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;

3) договір стосується виготовлення або переробки товару на
замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим
особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими
втратами для продавця (виконавця);

4) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій
комп'ютерного забезпечення, які постачаються запечатаними;

5) договір стосується доставки періодичних видань;

6) договір стосується лотерей чи інших азартних ігор.

6. Якщо інше не передбачено договором, укладеним на відстані,
продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийнятного
строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди
споживача на укладення договору.

У разі неможливості виконання договору через відсутність
замовленого товару продавець повинен негайно повідомити про це
споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди
споживача на укладення договору.

Продавець може використовувати стандартну умову у договорі
про можливість заміни товару в разі його відсутності іншим
товаром. Така умова вважатиметься справедливою, якщо:

1) інший товар відповідає меті використання замовленого
товару;

2) має таку ж або кращу якість;

3) його ціна не перевищує ціни замовленого товару.

Про наявність такої умови у договорі споживач повинен бути
повідомлений перед укладенням договору в порядку, передбаченому
частиною другою цієї статті.

7. До договору, укладеного на відстані, застосовуються
положення, передбачені частинами п'ятою - дев'ятою статті 12 цього
Закону.


Стаття 14. Право споживача на безпеку продукції (товарів,
наслідки робіт)

1. Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов
її використання, зберігання і транспортування була безпечною для
його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також
не завдавала шкоди його майну.

У разі відсутності нормативних документів,
нормативно-правових актів, що містять обов'язкові вимоги до
продукції, використання якої може завдати шкоди життю, здоров'ю
споживача, навколишньому природному середовищу, а також майну
споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють
державний захист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити
випуск і реалізацію такої продукції.

2. На товари (наслідки робіт), використання яких понад
визначений строк є небезпечним для життя, здоров'я споживача,
навколишнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну
споживача, встановлюється строк служби (строк придатності). Ці
вимоги можуть поширюватись як на виріб у цілому, так і на окремі
його частини.

Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати
споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару
(наслідків роботи) або його частини, обов'язкові умови його
використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також
про необхідні дії після закінчення цього строку.

Забороняється змінювати строк служби (строк придатності),
який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах
на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких
минув.

3. Якщо для безпечного використання продукції, її зберігання,
транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціальних
правил, виробник (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила
та довести їх до продавця або споживача, а продавець - до
споживача.

4. Продукція, на яку актами законодавства або іншими
нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо
забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна,
навколишнього природного середовища і передбачено нанесення
національного знака відповідності, повинна пройти встановлену
процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати
продукцію національним знаком відповідності за наявності
декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності,
виданих згідно із законодавством.

Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без
маркування національним знаком відповідності та/або без
сертифіката відповідності чи декларації про відповідність
забороняється.

Підставою для митного оформлення імпорту таких товарів на
територію України є наявність передбачених законодавством
документів, які засвідчують факт проходження ними процедури оцінки
відповідності.

Відповідальність за порушення вимог щодо безпеки продукції,
передбачених цією частиною, визначається цим Законом та іншими
законодавчими актами.

5. Якщо встановлено, що при додержанні споживачем правил
використання, зберігання чи транспортування товарів (наслідків
робіт) вони завдають або можуть завдати шкоди життю, здоров'ю,
майну споживача чи навколишньому природному середовищу, виробник
(виконавець, продавець) зобов'язаний негайно припинити їх
виробництво (реалізацію) до усунення причин заподіяння шкоди, а в
необхідних випадках - вжити заходів щодо вилучення їх з обігу і
відкликання у споживачів.

Якщо причини заподіяння шкоди усунути неможливо, виробник
(виконавець) зобов'язаний зняти таку продукцію з виробництва,
вилучити з обігу, відкликати у споживачів. У разі невиконання цих
обов'язків зняття продукції з виробництва, вилучення з обігу і
відкликання у споживачів проводиться за приписом органів
виконавчої влади, що здійснюють контроль за безпекою продукції.

Виробник (виконавець) зобов'язаний відшкодувати у повному
обсязі завдані споживачам збитки, пов'язані з відкликанням
продукції.

6. Створюючи новий (модернізований) товар, розробник повинен
подати технічну документацію відповідному органу для проведення
державної експертизи на його відповідність вимогам щодо безпеки
для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього
природного середовища.

7. Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача
про можливий ризик і про безпечне використання продукції за
допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці
позначень.

Стаття 15. Право споживача на інформацію про продукцію

1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної,
достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує
можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна
бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення
роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для
товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна
відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів
харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі
їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок),
номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну
цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх
окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що
поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які
встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо
застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені
нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих
компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання
продукції;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання
продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків
роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх
закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих
дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця,
продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття
претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне
обслуговування.

Інформація про послуги, пов'язані з концертною,
гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю,
повинна містити дані про використання чи невикористання
виконавцями музичних творів фонограм власного вокального,
інструментального, вокально-інструментального виконання музичного
твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного
супроводу до власного вокального, інструментального,
вокально-інструментального виконання музичного твору.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації,
споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною
для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього
природного середовища, виробник (виконавець, продавець)
зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку
продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із
законодавством про мови.

2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті,
доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем)
у супровідній документації, що додається до продукції, на
етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній
наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в
окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де
вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього
за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні,
повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.

3. Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен
обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або
однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї
продукції.

Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і
простими для розуміння.

Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та
неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства
сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.

На аукціонних торгах споживачам повинна повідомлятися
стартова ціна продажу відповідного товару.

Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а
якщо товар поставляється без упаковки - за одиницю вимірювання,
яка звичайно застосовується до такого товару.

У разі коли за одну ціну пропонується кілька товарів, робіт
або послуг чи їх поєднання або якщо продавець (виконавець) надає
споживачеві при реалізації однієї продукції право одержати іншу
продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація
щодо:

1) змісту та вартості пропозиції та у разі пропонування
товарів, робіт або послуг за одну ціну - ціни таких товарів, робіт
або послуг, взятих окремо;

2) умови прийняття пропозиції, зокрема строку її дії та
будь-яких обмежень, включаючи обмеження щодо кількості.

4. Вживання понять "знижка" або "зменшена ціна" або будь-яких
інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням
таких умов:

1) якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо
реалізує суб'єкт господарювання;

2) якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується
протягом визначеного та обмеженого періоду часу;

3) якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.

5. Вживання поняття "розпродаж" або будь-яких інших,
аналогічних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов:

1) якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного
місця або чітко визначеної групи товарів;

2) якщо тривалість розпродажу обмежено в часі;

3) якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від
їх звичайної ціни.

6. Після публічного повідомлення про початок проведення
розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів
повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була
встановлена до початку проведення відповідного розпродажу,
застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж
продукції, встановлену після їх початку.

7. У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної
або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника
(виконавця, продавця) спричинило:

1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві
властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати
відшкодування завданих йому збитків;

2) неможливість використання придбаної продукції за
призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно
короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо
інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право
розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;

3) заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача -
споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю)
вимоги, передбачені статтею 16 цього Закону, а також вимагати
відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають
у його володінні на праві власності або на інших підставах,
передбачених законом чи договором.

8. Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою,
підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.

Продавець не звільняється від відповідальності у разі
неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації
про товар.

9. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування
збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про
продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з
припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості
та характеристики продукції, яку він придбаває.

Стаття 16. Майнова відповідальність за шкоду, завдану
дефектною продукцією або продукцією неналежної
якості

1. Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну споживача
дефектною продукцією або продукцією неналежної якості, підлягає
відшкодуванню в повному обсязі, якщо законом не передбачено більш
високої міри відповідальності.

2. Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за
кожним потерпілим споживачем незалежно від того, чи перебував він
у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем). Таке
право зберігається протягом установленого строку служби (строку
придатності), а якщо такий не встановлено - протягом десяти років
з дати введення в обіг такої продукції її виробником.

При цьому на такого споживача покладається обов'язок довести:

1) наявність шкоди;

2) наявність дефекту в продукції;

3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими шкодою
та дефектом.

Відповідальність, яка покладається на виробника (виконавця)
відповідно до положень цього Закону, не залежить від дій або
бездіяльності інших осіб, які мають відношення до шкоди, що
завдана дефектною продукцією або продукцією неналежної якості.

3. Відповідальність перед споживачем за шкоду, зазначену в
частині першій цієї статті, несе сторона, яка її завдала.

4. Виробник (виконавець) несе відповідальність за шкоду,
завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку
з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів,
інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для
виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, незалежно
від рівня його наукових і технічних знань.

5. Виробник (виконавець, продавець) звільняється від
відповідальності, якщо доведе, що:

1) шкоду завдано з вини самого споживача внаслідок порушення
ним встановлених правил використання, зберігання чи
транспортування продукції або дії непереборної сили;

2) не вводив продукцію в обіг;

3) дефект у продукції виник внаслідок додержання виробником
вимог законодавства або виконання обов'язкових для нього приписів
органів державної влади.

Стаття 17. Права споживача у сфері торговельного та інших
видів обслуговування

1. За всіма споживачами однаковою мірою визнається право на
задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів
обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування
прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім
випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

2. Споживач має право на вільний вибір продукції у зручний
для нього час з урахуванням режиму роботи продавця (виконавця).

Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти
споживачеві у вільному виборі продукції.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію
неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

3. Продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві
достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та
режим роботи свого підприємства.

4. Споживач має право на перевірку якості, безпеки,
комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається
(замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її
використання. На вимогу споживача продавець (виконавець)
зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади,
документи про якість, безпеку, ціну продукції.

У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити
причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник)
зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача
письмової згоди організувати проведення експертизи продукції.
Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).
Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли
після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним
встановлених правил використання, зберігання чи транспортування
або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а
споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю,
підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення
експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право
на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

5. У разі порушення прав споживача на підприємствах сфери
обслуговування продавець (виробник, виконавець) і працівники цих
підприємств несуть відповідальність, встановлену законом.

Стаття 18. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують
права споживача

1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у
договори із споживачем умови, які є несправедливими.

2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу
добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних
прав та обов'язків на шкоду споживача.

3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності
продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження
здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця
(виконавця, виробника);

2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця
(виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або
часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем
(виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови
про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у
разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як
надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не
повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови
споживача укласти або виконати договір, без встановлення права
споживача на одержання відповідної компенсації від продавця
(виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням
ним договору;

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно
великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості
продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати
договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке
право не надається;

7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати
кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з
ініціативи продавця (виконавця, виробника);

8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати
договір, укладений на невизначений строк із споживачем без
повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

9) установлення невиправдано малого строку для надання
споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на
визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору,
якщо споживач не висловить відповідного наміру;

10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він
не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в
односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд
або на підставах, не зазначених у договорі;

12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в
односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є
предметом договору;

13) визначення ціни товару на момент його поставки
споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості
збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у
разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент
укладення договору;

14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати
відповідність продукції умовам договору або надання йому
виключного права щодо тлумачення договору;

15) обмеження відповідальності продавця (виконавця,
виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або
обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих
формальностей;

16) встановлення обов'язку споживача виконати всі
зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не
виконає своїх;

17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати
свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може
стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для
споживача, без його згоди.

4. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не
є вичерпним.

Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не
застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту,
відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати
договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених
законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із
сторін про розірвання договору.

Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не
застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за
умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення
заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання
йому у зв'язку з цим права на розірвання договору.

Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не
застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають
законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і
недвозначно визначено у договорі.

Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не
застосовуються до:

1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та
іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни
котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках,
які не контролюються продавцем;

2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх
чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній
валюті.

5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи
ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано
недійсним.

6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним
зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

7. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з
моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни,
такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами
тлумачаться на користь споживача.

9. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують
права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні
відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому
виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням
останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній
діяльності.

Стаття 19. Заборона нечесної підприємницької практики

1. Нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв
недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить
споживача в оману або є агресивною.

2. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати
споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому
випадку він не погодився б, така практика вводить в оману
стосовно:

1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність,
переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне
обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка,
кількість, специфікація, географічне або інше походження,
очікувані результати споживання чи результати та основні
характеристики тестів або перевірок товару;

2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої
підтримки виробником продавця або продукції;

3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або
інших цінових переваг;

4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента,
зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус,
наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або
промислової власності, його відзнаки та нагороди;

6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під
час пропонування продукції споживачу не надається або надається у
нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна
для здійснення свідомого вибору.

3. Забороняються як такі, що вводять в оману:

1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною,
якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не
зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що
можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики
продукції;

2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до
реалізації іншої;

3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що
пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару
протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка
товару;

4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої
кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття
швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для
прийняття свідомого рішення;

5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена
з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;

6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій
безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не
замовить продукцію;

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку
пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання
компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів
до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із
припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу
або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як
це не відповідає дійсності.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не
є вичерпним.

4. Агресивною вважається підприємницька практика, яка
фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного
впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або
поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика
елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги
береться:

1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання
продукції;

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку
продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення
споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних
перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором,
включаючи положення про право споживача розірвати договір або
замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом
господарювання;

5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

5. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької
практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити
приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або
здійснення оплати;

2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла
споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій
або залишення житла;

3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних
або інших повідомлень без згоди на це споживача;

4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем
(виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди
на її придбання.

Перелік форм агресивної підприємницької практики не є
вичерпним.

6. Правочини, здійснені з використанням нечесної
підприємницької практики, є недійсними.

Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть
відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із
законодавством.

Стаття 20. Правила торговельного, побутового та інших видів
обслуговування

1. Правила торговельного, побутового та інших видів
обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються
Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть
суперечити законодавчим актам.

Стаття 21. Порушення прав споживачів

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть
бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень
законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для
цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства
про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому
разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право
споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується
свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним
волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може
відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець
нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у
нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або
виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій
відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням)
сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником
якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом)
обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної,
достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною,
неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником
якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством,
здійснюється судом.

2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує
питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

3. Споживачі звільняються від сплати державного мита за
позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про
захист прав споживачів

1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів
суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів
обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть
відповідальність за:

1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених
частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього
Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з
цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає
вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків
вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару,
виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли
відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде
обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій
сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її
передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката
відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або
декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним
регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид
продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для
реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але
не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у
разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності
не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає
вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно
безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього
природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості
виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної
роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли
відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде
обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) реалізацію продукції, забороненої відповідним державним
органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у
розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації
партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли
відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде
обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів,
вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного
попереджувального маркування, а також без інформації про правила і
умови безпечного його використання - у розмірі ста відсотків
вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше
двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі,
коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде
обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі двадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та
своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків
вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи,
наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт
господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і
витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян;

8) створення перешкод службовим особам спеціально
уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав
споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки
якості продукції, а також правил торговельного та інших видів
обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості
реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не
менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у
разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності
не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових
осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері
захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у
розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у
розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для
реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян;

11) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про
виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків
вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії,
вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти
відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній
календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.

2. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів
України.

3. У разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами
господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного
господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень
(постанов) спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його
територіальних органів та їх посадових осіб про накладення
стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється
державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Розділ III

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОЖИВАЧІВ
(ОБ'ЄДНАННЯ СПОЖИВАЧІВ)

Стаття 24. Громадські організації споживачів (об'єднання
споживачів)

1. З метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі
мають право об'єднуватися у громадські організації споживачів
(об'єднання споживачів).

2. Об'єднання споживачів є громадськими організаціями, що
провадять свою діяльність відповідно до Закону України "Про
об'єднання громадян" ( 2460-12 ).

3. Держава підтримує діяльність об'єднань споживачів.

Стаття 25. Права громадських організацій споживачів
(об'єднань споживачів)

1. Об'єднання споживачів мають право:

1) вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї,
проводити опитування населення для виявлення громадської думки про
якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них;

2) проводити самостійно або звертатися до уповноважених
державних органів щодо проведення експертизи та випробування
продукції;

3) одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і
завдань;

4) сприяти відповідним державним органам у здійсненні
контролю за якістю продукції та обслуговування;

5) надавати юридичну і консультаційну допомогу споживачам
згідно із законодавством;

6) вносити пропозиції щодо розроблення нормативних
документів, які встановлюють вимоги до якості продукції;

Administrator, 02-11-2008, hits: 8778












 
< Пред.   След. >
 
! Все права защищены. Цитирование, копирование материалов или их частей без текстовой ссылки на Портал Таксопорт (для печатных изданий) или гиперрсылки на taxoport.com (для интернет-ресурсов) запрещено. Примечание: точка зрения администрации может не совпадать с мнением авторов публикаций.
Rambler's Top100 пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ.пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ